Верховна Рада України постановляє:

1. Підтримати заяву Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації щодо Указу Президента України від 16 вересня 1998 року N 1033/98 "Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою".

2. Враховуючи, що Указ Президента України від 16 вересня 1998 року N 1033/98 (1033/98) "Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою" суперечить статтям 6, 13, 15, 34, пункту 11 статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) та ряду основоположних норм законів України "Про інформацію" (2657-12) , "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782-12) , "Про телебачення і радіомовлення" (3759-12) , "Про видавничу справу" (318/97-ВР) , "Про Національну програму інформатизації" (74/98-ВР) , запропонувати Президенту України відмінити цей Указ.

До Постанови Верховної Ради України

N 347-XIV від 23.12.98

Як відомо, 16 вересня 1998 року Президент України Кучма Л.Д. підписав Указ "Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою" (1033/98) .

Сьогодні закінчується перший місяць дії цього Указу.

Запроваджені ним реорганізаційні заходи в інформаційній сфері діють усупереч широкому невдоволенню працівників засобів масової інформації і виступам преси, усупереч занепокоєнню громадськості, певному, публічно продемонстрованому сум'яттю в Уряді, центральних органах виконавчої влади. Діють, незважаючи на упереджувальний застережний депутатський запит Голови нашого Комітету, народного депутата України Чижа І.С. до підписання Указу, незважаючи на лист Комітету Президентові України від 1 жовтня цього року з проханням відмінити або істотно переглянути положення Указу.

Неврахування аргументованих громадських зауважень і оцінок, конструктивних пропозицій Комітету і ряду народних депутатів України персонально, відсутність реагування на звернення до Президента України у зв'язку з його Указом змушує Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації виступити з цією офіційною заявою про підтримку ініціативи групи народних депутатів України направити до Конституційного Суду України конституційне подання щодо визнання невідповідним Конституції України (254к/96-ВР) (неконституційності) Указу Президента України від 16 вересня 1998 року N 1033/98 "Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою".

Ми виявили добру волю до справді конструктивної, професійно компетентної і відповідальної співпраці. Ми дотримались усіх відповідних ситуації строків. І тепер маємо повне право на спробу відновлення порушених Указом конституційних норм та засад інформаційного законодавства саме через Конституційний Суд України.

Основний зміст Указу, як відомо, зводиться до створення в підпорядкуванні Міністерству інформації України нових структур монополістичного типу і значення - Державної акціонерної компанії "Українське телебачення і радіомовлення", Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання", а також Державного агентства інформатизації України.

Оскільки створюються ці структури на виключно нових засадах, у не передбаченому чинним законодавством складі та з багатопрофільними монополістичними функціями, це означає порушення в першу чергу статті 6 та пункту 11 статті 92 Конституції України. В першому випадку маємо невідповідність конституційній нормі: "Виключно законами України визначаються ... засади утворення і діяльності засобів масової інформації". В другому - перебранням на себе невластивих повноважень Президент України йде на порушення норми: "Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України".

Порушивши основоположні в даному разі статті Конституції України, Указ Президента України суперечить також конституційним гарантіям щодо рівності і захисту прав усіх суб'єктів права власності - стаття 13; щодо політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності і заборони цензури - стаття 15; щодо забезпечення свободи слова - стаття 34.

Водночас окремі положення Указу спрямовані на перегляд правовідносин, уже врегульованих законами України, і тому увіходять у суперечність з частиною четвертою Перехідних положень Конституції України.

Указ суперечить основоположній нормі статті 13 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" щодо заснування Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України "спільно Верховною Радою України і Президентом України" та порядку фінансування цих компаній з Державного бюджету України; істотно розходиться з рядом законів України - "Про інформацію" (2657-12) , "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782-12) , "Про телебачення і радіомовлення" (3759-12) , "Про видавничу справу" (318/97-ВР) , "Про Національну програму інформатизації" (74/98-ВР) і ускладнить реалізацію їх норм.

Виникають, зокрема, ускладнення для реалізації антимонопольних положень, які містяться в усіх законах про свободу слова та інформаційну діяльність. У поданні групи народних депутатів України до Конституційного Суду України наводяться докладні посилання на відповідні статті законів та порушені Указом норми.

Комітет розцінює підписання Указу саме в цей час як захід підготовки певних сил до виборів Президента України в жовтні 1999 року, розрахований на перемогу кандидата, підтримуваного цими силами.

Указом фактично проведена також структурна концентрація інфраструктури, матеріально-технічної бази інформаційної сфери загалом у спосіб, що дасть змогу спрощено і короткотерміново здійснити приватизацію новостворених компаній в інтересах справжніх ініціаторів Указу.

Саме через такі особливості цього нормативного акта Президента України, через його спрямованість, по суті, проти демократичних засад інформаційної діяльності вважаємо за необхідне докласти всіх законних зусиль для того, щоб припинити проведення намічених ним протизаконних структурно-реорганізаційних заходів.

Своїми іншими Указами щодо повернення до визначеного законами статусу Держтелерадіо України і Державного інформаційного агентства України глава держави продемонстрував нещодавно здатність до істотного критичного коригування власних рішень.

Користуємось нагодою ще раз закликати Президента України і в даному випадку до такого ж повороту, сподіваємось на нього.

В будь-якому разі, однак, тверда воля Комітету полягає в тому, щоб так чи інакше відстояти конституційні принципи свободи слова, демократичні засади інформаційної діяльності.