ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Л И С Т N 3371/6/16-1220-26 від 15.06.2000 м.Київ vd20000615 vn3371/6/16-1220-26 Про податок на додану вартість Державна податкова адміністрація України щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів через магазини, секції та інші торговельні підприємства, які обслуговують інвалідів і ветеранів війни повідомляє. Згідно із Законом України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. При цьому продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Таким чином, операції з продажу товарів незалежно від напрямку їх спрямування для споживання, в тому числі продуктів харчування, підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3 зазначеного Закону. Пунктом 11.2 статті 11 цього Закону встановлено, що до приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону, вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону. А тому норми Закону України від 22.12.95 р. N 488/95-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині надання пільг по податку на додану вартість утратили чинність з дати введення в дію Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (з 01.10.97 р.). Позитивне вирішення винесеного вами на розгляд питання можливо лише шляхом відповідного законодавчого врегулювання. Наряду з цим, діючим законодавством передбачено ряд податкових пільг соціального значення, які надаються платником податку на додану вартість при продажу ним окремих товарів (робіт, послуг) усім категоріям споживачів та пільги, які мають обмежуючий фактор. А саме, це продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, послуги з охорони здоров'я, продажу товарів спеціального призначення для інвалідів за Переліком, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.97 р. N 982 ( 982-97-п ), послуг з доставки пенсій та грошової допомоги населенню, передплата за грошові кошти періодичних видань друкованих засобів масової інформації, послуги з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом, утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів та ряд інших пільг передбачених статтею 5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Що стосується послуг телефонного зв'язку, то ст.62 Закону України від 17.02.2000 р. N 1458-III ( 1458-14 ) "Про Державний бюджет України на 2000 рік" з урахуванням внесених змін і доповнень передбачено окремим верствам населення, в т.ч. інвалідам I та II груп, учасникам бойових дій та іншим, безоплатне або пільгове користування телефоном та інші компенсації, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. При цьому операції з надання послуг телефонного зв'язку, незалежно від того, якими особами вони споживаються та із яких джерел здійснюється їх оплата, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків. А тому, спожиті послуги телефонного зв'язку, компенсація вартості яких здійснюється частково із бюджету, а частково за рахунок власних коштів громадян, оподатковується у загальновстановленому порядку. Заступник Голови Г.Оперенко "Податки та бухгалтерський облік", N 40, 10 серпня 2000 р.