Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України 1 грудня 2009 року проінформувати Верховну Раду України про стан виконання Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян".

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці.

Схвалено

Постановою Верховної Ради України

від 15 січня 2009 року

N 892-VI

Учасники парламентських слухань на тему: "Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян", які відбулися 10 грудня 2008 року, зазначили, що Конституція України (254к/96-ВР) , проголошуючи Україну соціальною державою, встановлює цілу низку норм щодо соціально-трудових прав громадян, які є нормами прямої дії.

Це право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, право на належні, безпечні та здорові умови праці, право на своєчасне одержання винагороди за працю (стаття 43 Конституції України (254к/96-ВР) ) , також право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки (стаття 45 Конституції України (254к/96-ВР) ) тощо.

На виконання і в розвиток норм Конституції України (254к/96-ВР) трудові права громадян визначаються Кодексом законів про працю України (322-08) , законами України, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Крім того, значна частина прав працюючих громадян визначається колективними договорами та угодами, які укладаються між роботодавцями, профспілками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

На даний час в Україні діють Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки, близько 80 галузевих угод, 27 регіональних, а також понад 80 тисяч колективних договорів між роботодавцями і профспілками, нормами яких, за даними Міністерства праці та соціальної політики України, охоплюється 9,5 мільйона працюючих громадян, членів їх сімей та непрацюючих пенсіонерів.

Всього в Україні на умовах трудового договору зайнято і підпадає під дію законодавства про працю 20 мільйонів осіб віком від 15 до 70 років, з них 11,3 мільйона - в галузях економіки, в тому числі 3,4 мільйона - в промисловості.

Учасники парламентських слухань зазначили, що протягом 17 років становлення України як незалежної держави система прав у сфері праці зазнала радикальних змін, зокрема: врегульовано нормами права відносини на ринку праці та захист громадян від безробіття, колективні трудові відносини; сформовано в основному блок законодавства, яким регулюються правовідносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування; більш як 45 законами внесено зміни до Кодексу законів про працю України (322-08) ; прийнято значну кількість нових законів (про оплату праці, про зайнятість населення, про охорону праці, про колективні договори і угоди, про відпустки, про порядок вирішення колективних трудових спорів, про професійні спілки, про організації роботодавців); Україна приєдналася до низки важливих міжнародних угод у сфері праці.

Разом з тим, незважаючи на виконану роботу, ситуація щодо дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян, особливо в частині забезпечення гідної праці, залишається однією з найактуальніших проблем в Україні. Це породжує бідність серед працюючих, спричиняє масову трудову міграцію та руйнування трудового потенціалу, втрату конкурентоздатності національної економіки.

Аналіз результатів перевірок, здійснених протягом 2008 року як державними органами, так і профспілковими організаціями, свідчить про те, що майже 90 відсотків перевірених роботодавців порушують вимоги трудового законодавства.

Найчастіше порушуються норми трудового законодавства щодо:

оплати праці - 95506 порушень або 60,2 відсотка від загальної кількості виявлених порушень;

робочого часу і часу відпочинку - 26620 порушень, що становить майже 16,7 відсотка виявлених порушень;

трудових договорів - 13099 порушень, або 8,2 відсотка виявлених порушень;

правил ведення трудових книжок - 9635 порушень;

укладання і виконання колективних договорів - 4854 порушення;

трудової дисципліни - 4184 порушення.

Найбільша частка цих порушень припадає на організації та установи приватної, колективної та комунальної форм власності, а за видами діяльності - на підприємства оптової та роздрібної торгівлі, промислові та сільськогосподарські підприємства.

Як уже зазначалося, найбільш поширеними залишаються факти порушень законодавства про оплату праці. Їх питома вага становить 60,2 відсотка порушень у виявлених в ході перевірок трудового законодавства. Це насамперед факти несвоєчасної або не в повному обсязі виплати заробітної плати.

За даними Державного комітету статистики України, станом на 1 листопада 2008 року заборгованість із виплати заробітної плати становила 1,043622 млрд. гривень, що на 22,9 відсотка більше, ніж на початок жовтня 2008 року.

У жовтні 2008 року заборгованість із виплати заробітної плати за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів збільшилася на 26,4 відсотка і становила на 1 листопада 2008 року 3,949 млн. гривень, у тому числі 3,706 млн. гривень за рахунок Державного бюджету України, а решта - за рахунок місцевих бюджетів.

На 52 відсотках перевірених підприємств - боржників із виплати заробітної плати порушуються вимоги законодавства щодо виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати. А на 56 відсотках підприємств-боржників не проводиться індексація доходів працівників відповідно до законодавства.

Результати перевірок свідчать про те, що на 9 відсотках перевірених підприємств не дотримуються мінімальних гарантій в оплаті праці, майже 15 відсотків роботодавців порушують норми Генеральної, галузевих угод щодо мінімального розміру тарифної ставки робітника першого розряду та 11 відсотків роботодавців порушують міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці. Найбільше таких порушень виявлено на підприємствах приватної та колективної форм власності.

Проведеними щоквартальними тематичними перевірками стану використання роботодавцями найманої праці без належного оформлення та з виплатою заробітної плати в "конвертах" порушення виявлено у 5071 роботодавця, або 42 відсотків перевірених роботодавців, у тому числі у 2203 фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що становить більше 74 відсотків перевірених. Такі порушення були допущені роботодавцями стосовно 20447 працівників, з них 2825 працівників були допущені до роботи без належного оформлення трудових відносин. При цьому необхідно зазначити, що 98 відсотків порушень виявлено саме у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Рівень заробітної плати більшості працюючих не може забезпечити навіть мінімально необхідні потреби їхніх сімей. Мінімальна заробітна плата ще не досягла рівня прожиткового мінімуму, навіть за умови невідповідності цього соціального стандарту реальній вартості життя. У вересні 2008 року у кожного восьмого працівника нарахована заробітна плата не перевищувала прожиткового мінімуму для працездатної особи, у двох третин вона була нижчою за середній її рівень по країні (1916 гривень).

В ході перевірок з'ясовувався також стан дотримання положень Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок (995_207) в реалізації: права на працю; права на однакові можливості при прийнятті на роботу; права на вільний вибір професії чи виду роботи; права на просування по службі; права на рівну винагороду за працю, включаючи одержання пільг; права на рівні умови щодо рівноцінної праці, а також на рівний підхід до оцінки якості роботи; права на соціальне забезпечення у разі втрати працездатності, а також права на оплачувану відпустку; права на безпечні умови праці.

У ході тематичних перевірок було перевірено 2193 підприємства, установи, організації, де використовується праця жінок. З них 607 - державних, 517 - колективних, 1069 - приватних.

Порушення законодавства при використанні праці жінок було виявлено на 995 підприємствах, установах, організаціях, що становить 45 відсотків перевірених з цього питання роботодавців.

Учасники парламентських слухань вважають, що одним із основних пріоритетів державної політики є забезпечення промислової безпеки.

Аналіз стану промислової безпеки свідчить, що в Україні у 2008 році збільшилася кількість нещасних випадків із смертельними наслідками.

Протягом першого півріччя 2008 року кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками, порівняно з 2007 роком, збільшилася на 3,9 відсотка, смертельно травмовано 501 особу.

Збільшення кількості нещасних випадків зі смертельними наслідками спостерігається у таких галузях: газовій та вугільній - на 19, на транспорті - на 14, у будівництві - на 12 тощо.

Кількість аварій у першому півріччі 2008 року порівняно з першим півріччям 2007 року також зросла на 8 аварій.

Ситуація погіршується ще й тому, що в останні роки збільшилася кількість працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в основних галузях економіки вона досягла майже 28 відсотків облікової кількості працівників.

За даними звітності підприємств, більше третини працівників чоловіків та майже 17 відсотків працівників жінок працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам.

Дефіцит безпеки на робочому місці є одним з головних чинників надзвичайно високого рівня передчасної смертності серед населення України, особливо чоловіків. Найбільш небезпечною для здоров'я працівників внаслідок важкої та напруженої праці у шкідливих, а часто й екстремальних умовах, є вугільна галузь.

Не забезпечено належного контролю за дотриманням конституційного права працюючих на відпочинок. Як наслідок, майже 15 відсотків працівників з різних причин не скористалися своїм правом на щорічну оплачувану відпустку. У деяких видах економічної діяльності цей відсоток є значно вищим: у торгівлі - 33,8 відсотка, рибальстві - 30,7 відсотка, готельному та ресторанному бізнесі - 27,8 відсотка, будівництві - 26,5 відсотка, сільському господарстві - 24,8 відсотка, лісовому господарстві - 23,6 відсотка.

Учасники парламентських слухань висловлюють занепокоєння проблемою зайнятості населення і створення умов для повного здійснення громадянами свого права на працю, адже рівень зайнятості в Україні залишається низьким порівняно з рівнем зайнятості у багатьох країнах Євросоюзу. На сьогодні зростання рівня зайнятості в Україні головним чином стримується як через незадовільні умови праці на робочих місцях і низький рівень заробітної плати працівників, так і через невідповідність професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили потребам економіки та ринку праці.

Згідно з останніми статистичними даними, кількість незайнятих осіб, які перебувають на обліку в службі зайнятості, тільки в жовтні 2008 року збільшилася на 22,3 тисячі осіб, а тих, хто став на облік саме в жовтні, порівняно з вереснем 2008 року збільшилася на 19 тисяч осіб, а з серпнем - на 59 тисяч осіб. І це не враховуючи працівників, які перебувають у вимушених відпустках або працюють в умовах неповного робочого часу, кількість яких у жовтні становила відповідно 321,5 тисячі осіб, або 2,8 відсотка від усієї кількості працюючих, та 270,6 тисячі осіб, або 2,4 відсотка від усієї кількості працюючих.

В останні роки закріпилася негативна тенденція прихованого звільнення у випадку скорочення штатів або змін в організації виробництва і праці шляхом його підміни звільненням за згодою сторін та за власним бажанням, що свідчить про нереалізовані гарантії захисту працівників від незаконного звільнення. Так, протягом січня - вересня 2008 року кожний п'ятий працівник змінив місце роботи. При цьому переважна більшість працівників (88,3 відсотка) звільнилася за власним бажанням. Обсяги вивільнення працівників становили лише 2,2 відсотка загальної кількості вибулих з секторів економічної діяльності. При збереженні цього явища в умовах фінансової та економічної кризи рівень соціальної захищеності працівників та дотримання гарантій, які встановлені законодавством у зв'язку з вимушеним звільненням, можуть суттєво погіршитися.

Учасники парламентських слухань відзначають активізацію участі громадян України у міжнародній трудовій міграції, викликаній як демократизацією суспільного життя, відносною відкритістю кордонів та зняттям обмежень щодо закордонних поїздок громадян, так і низьким рівнем доходів значної частини населення, що змушує громадян шукати добре оплачувану роботу за кордоном.

За даними Міністерства закордонних справ України, надісланими до парламентських слухань за дорученням Кабінету Міністрів України, трудова міграція відбувається, на жаль, переважно нелегальними шляхами, в тому числі під виглядом туристичних поїздок. Офіційних даних державної статистики щодо спрямування основних потоків міграції, чисельності трудових мігрантів, їхнього вікового, статевого, професійно-кваліфікаційного складу, сфери діяльності і регіональних особливостей на даний час в Україні немає.

Недостатня інформаційна база не дає змоги визначити справжню чисельність трудових мігрантів. Офіційна статистика фіксує лише декілька десятків тисяч осіб щорічно, тоді як за результатами соціологічних досліджень постійно від'їжджає за кордон на заробітки до 5 відсотків і періодично поповнює свій бюджет у заробітчанських поїздках до 20 відсотків працездатного населення країни. Мають бажання працювати в інших країнах ще 30-40 відсотків працездатних громадян України.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в'їзду в країну дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості відповідної країни, наявність страхового забезпечення та інших необхідних документів від іноземного роботодавця.

Питання надання дозволів на працевлаштування громадян України за кордоном є виключною компетенцією посольств та міграційних служб відповідних країн. Водночас, вирішення цього питання можливе в рамках багатосторонніх та двосторонніх угод про працевлаштування та соціальне забезпечення, стороною яких є Україна.

Наразі є чинними угоди у сфері працевлаштування громадян України за кордоном, укладені Україною з Азербайджанською Республікою, Республікою Білорусь, Республікою Вірменія, Соціалістичною Республікою В'єтнам, Латвійською Республікою, Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією, Литовською Республікою, Республікою Молдова, Республікою Польща, Португальською Республікою, Російською Федерацією, Словацькою Республікою та Чеською Республікою. У сфері соціального захисту громадян - з Республікою Болгарія, Королівством Іспанія, Республікою Казахстан, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Республікою Молдова, Російською Федерацією, Словацькою Республікою, Чеською Республікою та в порядку правонаступництва - з Монголією, Румунією і Угорською Республікою.

Окрім того, Україна є учасницею 11 міжнародних багатосторонніх договорів в рамках СНД у сфері працевлаштування та соціального захисту громадян України та Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів (994_307) , учасницями якої є Італійська Республіка, Королівство Іспанія, Республіка Молдова, Королівство Нідерланди, Королівство Норвегія, Португальська Республіка, Турецька Республіка, Французька Республіка, Королівство Швеція.

Уряд України продовжує роботу над розширенням міжнародної договірно-правової бази у сфері працевлаштування та соціального захисту громадян з країнами, на території яких з метою працевлаштування перебуває значна кількість наших співвітчизників, зокрема з Аргентинською Республікою, Грецькою Республікою, Грузією, Естонською Республікою, Державою Ізраїль, Королівством Іспанія, Італійською Республікою, Португальською Республікою, Російською Федерацією, Румунією, Республікою Сербія, Турецькою Республікою, Угорською Республікою та Федеративною Республікою Німеччина.

Учасники парламентських слухань зазначають, що в умовах світової фінансової кризи ситуація щодо дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян, особливо в частині забезпечення гідної праці, може різко погіршитися, що спричинить масову трудову міграцію та руйнування трудового потенціалу, втрату конкурентоздатності національної економіки, призведе до бідності значної частини населення України.

Зважаючи на вищезазначене, учасники парламентських слухань наголошують на необхідності виправлення стану справ з дотриманням конституційних гарантій трудових прав громадян і повністю підтримують Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством праці та соціальної політики України та Міжнародною організацією праці щодо Програми гідної праці на 2008-2011 роки (993_520) , який також підписали представники профспілок і роботодавців.

Згідно із зазначеним Меморандумом (993_520) в Україні повинна бути підготовлена Програма гідної праці на 2008-2011 роки, метою якої має бути сприяння гідній праці і як фактору продуктивності, і як ключовому елементу розвитку соціальної і трудової сфер в Україні.

Враховуючи вищезазначене, учасники парламентських слухань р е к о м е н д у ю т ь:

1. Верховній Раді України:

1) вжити заходів щодо прийняття пакета антикризових законодавчих актів, спрямованих на подолання фінансово-економічної кризи і насамперед на дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян;

2) забезпечити прийняття Трудового кодексу України, законів України про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) , про професійний розвиток персоналу на виробництві, про соціальний діалог, про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування, про промислову безпеку, про внесення змін до статей 21 та 33 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) щодо посилення відповідальності посадових осіб - суб'єктів господарювання за несвоєчасну виплату заробітної плати та інших законодавчих актів, спрямованих на адаптацію законодавства України до міжнародних норм.

2. Кабінету Міністрів України:

1) забезпечити розробку заходів, спрямованих на подолання фінансово-економічної кризи, зокрема щодо вдосконалення законодавства з соціально-трудових питань;

2) передбачити в проекті закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) встановлення з 1 січня 2009 року мінімальної заробітної плати на рівні, не нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також повне запровадження Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (1298-2002-п) з дотриманням норм мінімальних соціальних стандартів в оплаті праці;

3) затвердити Програму гідної праці на 2009-2011 роки, метою якої має бути сприяння гідній праці і як фактору продуктивності праці, і як ключовому елементу розвитку соціальної і трудової сфер в Україні;

4) створити міжвідомчу робочу групу із залученням соціальних партнерів з розробки науково обґрунтованих норм праці та санітарно-гігієнічних умов на робочому місці, які враховуватимуть міжнародні стандарти та сучасний рівень технологічного розвитку;

5) активізувати переговорний процес, спрямований на укладання двосторонніх міжнародних договорів України з іншими державами і особливо з державами - членами ЄС про працевлаштування громадян;

6) ініціювати зміни до законодавства з метою дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян та підготувати відповідні законопроекти, зокрема:

про основні засади державної міграційної політики України;

Державну програму зайнятості населення на 2009-2011 роки;

про внесення зміни до статті 46 Закону України "Про професійно-технічну освіту" (103/98-ВР) щодо участі висококваліфікованих фахівців виробництва у навчальному процесі;

про внесення змін до законів України стосовно зняття обмеження щодо віднесення до складу валових витрат сум, які були використані платником податку на підготовку кадрів відповідно до вимог статті 5.4.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ;

Концепцію реформування оплати праці;

про створення в Україні гарантійного Фонду для забезпечення захисту грошових вимог працівників у разі банкрутства роботодавця;

щодо відповідальності посадових осіб за незабезпечення повного фінансування робіт і послуг, що виконуються за державним замовленням;

про внесення змін до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (137/98-ВР) щодо обов'язковості рішень трудового арбітражу, якщо колективний трудовий спір виник у зв'язку з порушенням трудових прав працівників, та спрощення процедури оголошення страйку і відповідальності за його невиконання;

про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) ;

про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10, 80732-10) , передбачивши, зокрема, підвищення відповідальності посадових осіб та працівників за порушення законодавства з охорони праці, охорони надр та поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення;

щодо реформи судової системи, яка забезпечувала б перетворення суду на важливий і авторитетний орган державної влади, діяльність якого спрямована на захист прав та свобод громадянина і людини, у тому числі на забезпечення примусового виконання судових рішень;

про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) , передбачивши, зокрема: обов'язок роботодавця відшкодовувати шкоду в порядку зворотної вимоги (регресу) Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в разі неодноразового допущення аварій або катастроф, які призвели до загибелі людей або ушкодження їх здоров'я; розроблення та запровадження механізму економічної заінтересованості роботодавців у забезпеченні промислової безпеки шляхом диференціації страхових внесків залежно від стану безпеки праці, рівня виробничого травматизму та професійної захворюваності;

7) розглянути питання про ратифікацію:

Конвенції Міжнародної організації праці N 173 про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця (частини III) (993_286) ;

Конвенції Міжнародної організації праці N 174 про запобігання великим промисловим аваріям (993_107) ;

Конвенції Міжнародної організації праці N 176 про безпеку та гігієну праці на шахтах (993_093) ;

Конвенції Міжнародної організації праці N 88 про організацію служби зайнятості (993_224) ;

Конвенції Міжнародної організації праці N 181 про приватні агентства зайнятості (993_046) ;

Конвенції ООН про права інвалідів (995_g71) та Факультативного протоколу до цієї Конвенції з метою забезпечення рівних прав і можливостей для інвалідів, недопущення дискримінації інвалідів у сфері праці;

8) посилити контроль за дотриманням законодавства про працю при скороченні робочих місць та вивільненні працівників, виключивши, зокрема, випадки звільнення працівників без дотримання норм законодавства щодо їх належного соціального захисту;

9) в умовах фінансово-економічної кризи утриматися від необґрунтованого (штучного) скорочення чисельності працівників бюджетної сфери як фактора, що негативно позначиться на стані ринку праці, соціальної захищеності та рівні життя населення;

10) з метою підвищення ефективності контролю за дотриманням законодавства про працю, недопущення тіньового використання робочої сили, зокрема праці іноземців, вжити заходів для інституціонального зміцнення державної інспекції праці;

11) вжити заходів щодо запровадження державного моніторингу дотримання і забезпечення трудових, соціально-економічних прав людини і громадянина в Україні;

12) підготувати пропозиції щодо внесення змін до законодавства з метою захисту права на пенсійне забезпечення осіб, які виїхали на постійне проживання в держави, з якими Україна не уклала двосторонніх договорів про соціальне (пенсійне) забезпечення;

13) проводити широку інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення щодо трудових прав та способів їх захисту, переваг легальної зайнятості тощо.