Про ситуацію в сфері залізничного транспорту України

Розглянувши ситуацію, що склалася в сфері залізничного транспорту України, технічний стан основних виробничих фондів, стан безпеки руху і безпеки праці, фінансово-економічні показники діяльності підприємств зазначеної сфери, проаналізувавши нормативно-правові акти, що регламентують функціонування залізничного транспорту, Рада національної безпеки і оборони України відзначає наявність у цій сфері системних проблем, які становлять реальну загрозу економічній, соціальній та оборонній безпеці держави.

Унаслідок непродуманого державного управління фінансово-економічною та інвестиційною діяльністю у сфері залізничного транспорту не забезпечується системне оновлення його основних фондів, має місце високий фізичний та моральний знос рухомого складу та інфраструктури залізничного транспорту.

Фізичний знос основних фондів становить уже понад 80 відсотків, що в 1,8 раза перевищує допустимий світовою практикою рівень. Вичерпали свій ресурс близько 70 відсотків залізничних мостів, з перевищенням терміну експлуатується понад 60 відсотків стрілочних переводів та більше половини загальної протяжності ліній автоблокування і зв'язку, що створює реальні загрози безпеці перевезень та життю людей.

Існуючі фінансово-економічні механізми господарювання на залізницях унеможливлюють підвищення ефективності використання локомотивів, вантажних та пасажирських вагонів.

Дестабілізуючим чинником є істотні недоліки в організації та забезпеченні пасажирських перевезень, які на сьогодні є збитковими, надзвичайно гострою залишається проблема підвищення якості перевезень та надання послуг пасажирам, особливо на приміських маршрутах.

Останніми роками спостерігається стала тенденція до зниження рівня платоспроможності залізниць, яка різко погіршилася в умовах світової фінансової кризи.

Сфера залізничного транспорту потребує невідкладної структурної перебудови, що обумовлено необхідністю формування на залізничному транспорті сучасних ринкових відносин та забезпечення його конкурентоспроможності. На цей час практично усі держави Європи та СНД, крім України, завершили структурні реформи залізниць.

Протягом тривалого періоду органами виконавчої влади не здійснюються заходи щодо вдосконалення структури, методів та принципів державного управління залізничним транспортом.

Протидія негативним тенденціям у сфері залізничного транспорту, у тому числі тим, що обумовлені світовою фінансовою кризою, істотно ускладнюється недосконалістю нормативно-правових актів, якими регламентується функціонування залізничного транспорту.

Державна адміністрація залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця) є юридичною особою, що поєднує функції управління в сфері залізничного транспорту та господарюючого суб'єкта.

Існуюча система державного управління на залізничному транспорті є складною, з дублюванням функцій на всіх рівнях управління, що призводить до надзвичайно витратних методів господарювання з великою збитковістю та низькою ефективністю використання рухомого складу, продуктивність якого удвічі нижча європейської.

З огляду на існуючі у сфері залізничного транспорту ризики, а також ураховуючи, що ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки та критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, системах життєзабезпечення (зокрема, у сфері залізничного транспорту) відповідно до статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" (964-15) є основними загрозами національній безпеці в економічній сфері, Рада національної безпеки і оборони України вирішила:

1. Визнати незадовільними і такими, що не відповідають інтересам національної безпеки, технічний та фінансово-економічний стан сфери залізничного транспорту, існуючу у зазначеній сфері систему державного управління, а також рівень використання наявного транзитного потенціалу України.

2. Вважати незадовільною роботу Кабінету Міністрів України зі структурної перебудови та реалізації засад державної політики у сфері залізничного транспорту.

3. Визнати за необхідне забезпечення Кабінетом Міністрів України до кінця 2009 року розроблення та затвердження в установленому порядку Стратегії розвитку залізничного транспорту України на період до 2020 року, яка передбачала б напрями реалізації державної політики, зокрема, структурну та інституційну реформу сфери залізничного транспорту, оновлення залізничного рухомого складу, модернізацію та розвиток інфраструктури залізничного транспорту для підвищення пропускних спроможностей залізниць, розвиток швидкісного та високошвидкісного залізничного пасажирського руху, підвищення конкурентоспроможності українських залізниць на міжнародних ринках залізничних перевезень, а також соціальну захищеність залізничників.

4. Кабінету Міністрів України:

1) з метою підвищення ефективності функціонування сфери залізничного транспорту розглянути із залученням заінтересованих центральних органів виконавчої влади і галузевих профспілок та затвердити до 1 грудня 2009 року Державну програму реформування залізничного транспорту, передбачивши на засадах, визначених Концепцією Державної програми реформування залізничного транспорту, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року N 651-р (651-2006-р) , заходи щодо збереження у державній власності цілісного виробничо-технологічного комплексу залізничного транспорту і створення на його базі на кінцевому етапі реформування державної акціонерної компанії (із закріпленням 100 відсотків акцій у власності держави), діяльність якої б забезпечувала високу ефективність, інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність залізничного транспорту;

2) з метою вдосконалення нормативно-правового регулювання у сфері залізничного транспорту до 1 грудня 2009 року:

розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти про особливості реформування залізничного транспорту України, про змішані внутрішні та міжнародні перевезення, про безпеку на транспорті;

розробити та запровадити заходи, які б унеможливлювали незаконне втручання в роботу (несанкціонований доступ) об'єктів залізничного транспорту сторонніх осіб;

опрацювати питання законодавчого врегулювання організації руху міжнародних поїздів із проведенням контрольних процедур на початковій та кінцевих станціях, зокрема, на першому етапі для поїзда N 2/1 Київ (Україна) - Москва (Російська Федерація);

3) опрацювати до 1 жовтня 2009 року питання підтримки вітчизняного машинобудування для залізничного транспорту, зокрема, державного замовлення на закупівлю рейкового рухомого складу вітчизняного виробництва;

4) з метою збільшення обсягів вантажних перевезень, посилення протидії контрабандному переміщенню через митний кордон України товарів залізничним транспортом, поліпшення іміджу України як транзитної держави, європейської інтеграції України розробити та затвердити до 1 листопада 2009 року план дій, спрямованих на:

розвиток інтермодальних перевезень в Україні;

спрощення порядку розгляду звернень відправників/одержувачів (вантажовласників, експедиторських організацій) щодо узгодження перевезення окремих отруйних речовин;

впровадження комплексу заходів із підвищення якості обслуговування пасажирів, протидії контрабанді в пасажирських потягах;

формування ефективного конкурентного середовища у сфері діяльності операторів транспортно-експедиторських послуг на українському ринку зазначених послуг.

5. Кабінету Міністрів України за участю Національного банку України з метою своєчасного виконання Укрзалізницею зобов'язань за запозиченнями від міжнародних фінансових установ, у тому числі залучених під гарантії Уряду України, опрацювати до 1 жовтня 2009 року питання щодо залучення Укрзалізницею довгострокових кредитних ресурсів на внутрішньому ринку України.

6. Запропонувати Генеральній прокуратурі України з метою посилення нагляду за додержанням законів у сфері залізничного транспорту перевірити до 1 жовтня 2009 року разом зі Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною митною службою України, Державною податковою адміністрацією України законність створення та діяльності посередницьких структур у сфері залізничного транспорту України.

7. Прем'єр-міністрові України інформувати щоквартально, починаючи з жовтня 2009 року, Раду національної безпеки і оборони України про хід виконання цього рішення.