Юридичний департамент ДПАУ за результатами аналізу рішень судових органів, задоволених на користь платників податків, надсилає пропозиції.

1. Пунктом 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі - Закон про ПДВ) визначено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою ВМД (za437-05) .

Розглядаючи спори, пов'язані із встановленням правомірності застосування платниками нульової ставки ПДВ, господарські суди не беруть до уваги доводи ДПІ щодо необхідності донарахування платникам суми ПДВ під час здійснення операцій з продажу товару, який був вивезений за межі митної території України, у зв'язку із непідтвердженням факту експорту товару у разі відсутності його отримувача.

Пропозиції по удосконаленню та врегулюванню по суті:

Внести зміни до пп. 6.2.1 ст. 6 Закону про ПДВ (168/97-ВР) , а саме після речення:

"Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією" доповнити словами "країни, яка експортує, та країни, в яку імпортується товар". Запропоновані зміни нададуть можливість підтвердити фактичний експорт товару з метою застосування нульової ставки ПДВ.

2. Відповідно до пп. 7.2.1 ст. 7 Закону про ПДВ (168/97-ВР) податкові накладні, зокрема, повинні містити: порядковий номер, дату виписування, податковий номер платника податку (продавця та покупця), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Суди, вирішуючи справи, не у всіх випадках приймають доводи про те, що не дозволяється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, що не підтверджені податковими накладними у зв'язку з відсутністю обов'язкових реквізитів, та, вивчивши обставини у справах, судді "не вважають" такі недоліки причиною для зменшення платнику податків сум податкового кредиту.

Недотримання порядку, встановленого пп. 7.2.6 ст. 7 Закону про ПДВ (168/97-ВР) , не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення ДПІ, оскільки згідно з абзацом другим пп. 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Самі собою недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: неправильне зазначення адреси покупця та індивідуального податкового номера покупця або незазначення даних про місцезнаходження покупця та ІПН, N свідоцтва платника ПДВ, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

У постанові ВСУ від 06.12.2005 р. викладено позицію щодо застосування пп.7.2.1, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ (168/97-ВР) , що недоліки в заповненні податкових накладних, зокрема: відсутність порядкового номера, одиниць виміру, адреси одержувача, не роблять накладні недійсними і не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Пропозиції по удосконаленню та врегулюванню по суті:

Внести зміни до Закону про ПДВ (168/97-ВР) :

- підпункт 7.2.1 ст. 7 доповнити частиною другою наступного змісту:

"Податкова накладна, виписана з порушенням норм цього Закону (168/97-ВР) , не дає права покупцю на нарахування податкового кредиту.";

- у пп. 7.2.6 ст. 7 перше речення абзацу першого викласти у такій редакції:

"Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з поставки товарів (послуг), на вимогу їх отримувача лише за умови фактичного здійснення поставки таких товарів (послуг) та є підставою для нарахування податкового кредиту".

Запропоновані зміни удосконалять норми стосовно адміністрування податку на додану вартість та відшкодування такого податку з бюджету.

3. Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Підпунктом 3.1.1 ст. 3 Закону про ПДВ (168/97-ВР) установлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 наведеного Закону (168/97-ВР) продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. При цьому товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій емісії та погашення.

Мотивуючи своє рішення, суди зазначають, що активами законодавець визначив основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, деривативів, об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку. Зміст наведених приписів свідчить про те, що частка у статутному фонді (корпоративні права) не є товаром з точки зору оподаткування ПДВ, а тому операції з їх продажу не є об'єктом оподаткування цим податком.

Пропозиції з удосконалення та врегулювання по суті:

Внести зміни до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону про ПДВ (168/97-ВР) та визначити, що операції з продажу корпоративних прав є об'єктом оподаткування ПДВ.