Державним податковим

адміністраціям

в Автономній Республіці

Крим, областях, мм. Києві

та Севастополі

Державна податкова адміністрація України в доповнення до листа ДПА України від 14.05.2009 N 9954/7/15-0717 (v9954225-09) з метою забезпечення правильності адміністрування плати за землю у разі викупу суб'єктом господарювання орендованої земельної ділянки за договором купівлі-продажу роз'яснює наступне.

Згідно із статтею 2 Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-XII (2535-12) "Про плату за землю" (із змінами та доповненнями) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) (далі - Кодекс), Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV (161-14) "Про оренду землі" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 125 Кодексу (2768-14) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Кодексу (2768-14) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, коли право власності на земельну ділянку набувається із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно із статтями 629, 651 Цивільного кодексу України (435-15) договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону N 161 (161-14) ).

Статтею 19 Закону N 161 (161-14) встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як визначено статтею 9 Закону N 161 (161-14) орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.

Водночас статтею 31 Закону N 161 (161-14) встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, у разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Договір оренди землі також може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, у разі, якщо суб'єкт господарювання викуповує орендовану ним земельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу, при цьому договір оренди землі у встановленому законодавством порядку не розірваний, то такий суб'єкт буде сплачувати земельний податок з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку, якщо інше не передбачено договором купівлі - продажу цієї земельної ділянки.

Разом з тим повідомляємо, що відповідно до статей 193, 204 Кодексу (2768-14) процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками встановлює державний земельний кадастр, який ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.