Юридический Харьков плюс - ратифікація (закон від 01.11.1996 N 465/96-ВР /465/96-ВР/) від 01.11.1996 N 756

усвідомлюючи особливу важливість зовнішньої торгівлі та різноманітних форм економічного співробітництва для економічного розвитку обох країн,

виявляючи готовність до співробітництва в пошуках шляхів та засобів розширення торговельних та економічних відносин згідно з принципами та умовами Заключного Акту Конференції по Безпеці та Співробітництву в Європі (КБСЄ) (994_055) , підписаного в Хельсінкі 1 серпня 1975 року, та іншими документами КБСЄ, особливо Паризькою Хартією стосовно нової Європи, та принципами, що містяться у заключному документі Бонської конференції з економічного співробітництва в Європі,

бажаючи створити сприятливі умови для значного та гармонійного розвитку та диверсифікації торгівлі між ними та сприяти торговельному і економічному співробітництву в сферах, що становлять взаємний інтерес,

декларуючи свою готовність розглянути у світлі будь-яких доречних факторів можливість розвитку та поглиблення взаємовідносин та їх поширення на сфери, які не підпадають під дію цієї Угоди,

підтверджуючи свої зобов'язання дотримуватися плюралістичної демократії, відповідно до закону, прав людини, включаючи права осіб, що належать меншостям, головних свобод та ринкової економіки,

маючи намір розвивати свої торговельні відносини згідно з основними принципами ГАТТ (995_264) ,

беручи до уваги статус Швейцарії як Договірної Сторони Генеральної Угоди по Тарифах та Торгівлі (ГАТТ) та участі України як спостерігача в рамках ГАТТ,

вирішили відповідно до вищезазначеного укласти цю Угоду.

Стаття 1

Мета

1. Метою цієї Угоди є встановлення основних правил та порядку торгівлі товарами, а також економічних зв'язків між Договірними Сторонами. Зокрема, Договірні Сторони беруть на себе обов'язок, згідно зі структурою відповідних законів та їх зобов'язань, гармонійно розвивати взаємну торгівлю, а також різні форми торговельного та економічного співробітництва.

2. Договірні Сторони усвідомлюють, що принципи, встановлені в процесі КБСЄ, складають суттєвий елемент для досягнення мети цієї Угоди.

Стаття 2

ГАТТ

Договірні Сторони докладатимуть зусиль для сприяння, поширення та урізноманітнення своєї торгівлі на основі взаємодії і принципів ГАТТ, таких як недискримінація (режим найбільшого сприяння та національний режим) і пропорційність.

Стаття 3

Режим найбільшого сприяння

1. Договірні Сторони надаватимуть одна одній режим найбільшого сприяння стосовно мита, різного роду зборів, якими обкладаються товари, або у зв'язку з імпортом чи експортом товарів, а також податків та інших видів оплати, що стягуються прямо або непрямо від імпортованих або експортованих товарів; та стосовно методів обкладання таким митом, зборами та сплачуваннями, та стосовно всіх правил та формальностей, пов'язаних з торгівлею.

2. Пункт 1 не тлумачиться як зобов'язання однієї Договірної Сторони поширювати переваги та привілеї на іншу Договірну Сторону, які надаються:

- з метою полегшення порядку прикордонної торгівлі;

- з метою створення митного союзу або вільної торговельної зони, або згідно зі створенням такого союзу чи зони у відповідності зі Статтею XXIV ГАТТ;

- для країн, що розвиваються, згідно з ГАТТ або іншими міжнародними домовленостями.

Стаття 4

Недискримінація

Не застосовуватимуться ніякі заборони або кількісні обмеження, включаючи ліцензування на імпорт або експорт на територію іншої Договірної Сторони, якщо подібним чином не забороняється або не обмежується імпорт подібної продукції з третіх країн або експорт подібної продукції в треті країни. Договірні Сторони, що вводять такі заходи, виконуватимуть їх таким чином, щоб завдати мінімум шкоди іншій Договірній Стороні.

Стаття 5

Національний режим

Товарам, що походять з території однієї Договірної Сторони, та імпортуються на територію іншої Договірної Сторони, надаватиметься режим не менш сприятливий, ніж той, що надаватиметься подібній продукції національного виробництва, у відповідності до внутрішніх податків та інших внутрішніх зборів та всіх законів, правил та вимог, що мають вплив на їх внутрішній продаж, пропозиції для продажу, придбання, перевезення, розподіл або використання.

Стаття 6

Платежі

1. Платежі, що мають відношення до торгівлі товарами і послугами, та переказ таких платежів на територію Договірної Сторони цієї Угоди, де мешкає кредитор, мають бути вільними від будь-яких обмежень, включаючи обмеження відносно доступу до іноземних валют.

2. Договірні Сторони мають утримуватись від будь-якого обміну валюти або адміністративних обмежень щодо грантів, погашення або прийняття короткострокових та середньострокових кредитів, що покривають торговельні операції, в яких бере участь резидент.

Стаття 7

Інші умови бізнесу

1. Торгівля товарами проходитиме між країнами шляхом окремих операцій за ринковими цінами. Зокрема, державні агенції та державні підприємства закуповуватимуть предмети імпорту або продаватимуть предмети експорту тільки виходячи з комерційних міркувань, включаючи ціну, якість та придатність; вони надаватимуть підприємствам іншої Договірної Сторони згідно з митною практикою бізнесу адекватну можливість конкурувати за участь в таких операціях.

2. Жодна з Договірних Сторін не вимагатиме і не заохочуватиме сторони до проведення бартерних операцій або операцій зустрічної торгівлі.

Стаття 8

Державна політика закупок

Договірні Сторони докладатимуть зусиль щодо розвитку умов для відкритого і конкурентоспроможного укладання контракту на товари та послуги і співпрацюватимуть з цією метою у Спільному Комітеті.

Стаття 9

Прозорість

Договірні Сторони обмінюватимуться своїми законами, інструкціями, юридичними рішеннями та адміністративними постановами, що мають відношення до комерційної діяльності взагалі та інформуватимуть одна одну про будь-які зміни їх тарифної або статистичної номенклатури.

Стаття 10

Ринковий спад

1. Договірні Сторони консультуватимуть одна одну, якщо будь-яка продукція імпортується на територію однієї з них в таких збільшених кількостях або на таких умовах, що може спричинити або загрожує спричинити серйозну шкоду внутрішнім виробникам подібної продукції або продукції, що прямо конкурує з імпортованою.

2. Необхідні консультації згідно з п.1 проводитимуться з метою пошуку взаємно задовільних рішень; вони мають бути завершені не пізніше ніж через 30 днів після нотифікації прохання зацікавленої Договірної Сторони, якщо Договірні Сторони не домовилися інакше.

3. У разі, якщо внаслідок дії, згаданої в пп.1, 2, угода між Договірними Сторонами не досягнута, Договірна Сторона, що зазнала шкоди, матиме право обмежувати імпорт товарів, про які йдеться, в такій мірі і на такий термін, які абсолютно необхідні для того, щоб запобігти або виправити шкоду. В цьому випадку та після консультацій в рамках Спільного Комітету інша Договірна Сторона матиме право відступити від своїх зобов'язань щодо цієї Угоди.

4. У процесі вибору заходів згідно з п.3 Договірна Сторона надаватиме пріоритети тому, хто спричиняє найменше порушення дії цієї Угоди.

Стаття 11

Демпінг

Якщо одна із Договірних Сторін виявляє, що з боку іншої Договірної Сторони має місце демпінг, як це визначено у Статті YI ГАТТ, або угоди по виконанню Статті VI ГАТТ, то вона може приймати згідно з цим відповідні заходи проти цієї практики.

Стаття 12

Транзитні товари

Договірні Сторони гарантуватимуть ненакладання податків, мит або зборів еквівалентної сили, а також ненакладання адміністративних перешкод транзитним товарам, що проходять через їх територію.

Стаття 13

Захист інтелектуальної власності

1. Договірні Сторони надаватимуть та забезпечуватимуть адекватний, ефективний та недискримінаційний захист прав інтелектуальної власності. Вони приймуть та вживатимуть адекватні, ефективні та недискримінаційні заходи проти посягнення на такі права та, зокрема, проти підробки і піратства. Особливі зобов'язання Договірних Сторін будуть перелічені у Додатку до цієї Угоди.

2. Договірні Сторони дотримуватимуться окремих положень багатосторонніх договорів, вказаних у Статті 2 Додатка, і робитимуть все можливе для чіткого дотримання їх, а також багатосторонніх угод, що сприяють співробітництву в галузі захисту прав інтелектуальної власності.

3. В галузі інтелектуальної власності Договірні сторони надаватимуть своїм громадянам режим не менш сприятливий, ніж той, що надається громадянам будь-якої іншої держави. Будь-які переваги, прихильність, привілеї або пільги, що виходять з:

а) двосторонніх угод, чинних для Договірної Сторони при набранні чинності цією Угодою після повідомлення іншої Сторони не пізніше 1 року після набрання чинності цією Угодою;

б) існуючих та майбутніх багатосторонніх угод, включаючи регіональні угоди з економічної інтеграції, в якій приймають участь не обидві Сторони, можуть бути звільнені від цього зобов'язання в разі, якщо воно не складає свавільну або невиправдану дискримінацію громадян іншої Договірної Сторони.

4. У тій мірі, в якій Договірна Сторона укладала угоду з будь-якою третьою стороною, перевищуючи вимоги цієї Угоди, така Сторона буде готовою на прохання надавати захист правам інтелектуальної власності на рівних умовах іншій Договірній Стороні та вступати в дружні переговори.

5. Договірні Сторони домовлятимуться про відповідні методи щодо технічної допомоги і співробітництва відповідних влад Сторін. З цією метою вони координуватимуть зусилля з відповідними міжнародними організаціями.

Стаття 14

Винятки

1. У разі вимоги, що такі заходи не застосовуються таким чином, що складає засіб свавільної або невиправданої дискримінації або прихованого обмеження по торгівлі між Договірними Сторонами, ця Угода не заважатиме Договірним Сторонам приймати заходи, виправдані на основі:

- громадської моралі;

- захисту життя або здоров'я людини, тварини або рослини та захисту навколишнього середовища;

- захисту інтелектуальної власності або інших заходів, викладених у Статті XX ГАТТ.

2. Ця Угода не обмежуватиме право кожної з Договірних Сторін приймати будь-яку дію, виправдану на основах, викладених у Статті XXI ГАТТ.

Стаття 15

Перегляд та розширення

1. Договірні Сторони домовляються переглядати положення цієї Угоди на прохання будь-якої з них. Такий перегляд може стосуватися, зокрема, положень щодо захисту прав інтелектуальної власності з метою подальшого вдосконалення рівнів захисту та запобігання або виправлення торговельних порушень, пов'язаних з правами інтелектуальної власності.

2. Договірні Сторони декларують свою готовність розвивати та поглиблювати зв'язки, встановлені цією Угодою, та поширювати їх на сфери, що не підпадають під дію цієї Угоди, такі як послуги та інвестування. Кожна Договірна Сторона може з цією метою подавати обгрунтовані прохання в Спільний Комітет.

Стаття 16

Економічне співробітництво

1. Договірні Сторони докладатимуть зусиль для заохочення та сприяння економічному співробітництву в сферах взаємного інтересу.

2. Цілями такого економічного співробітництва буде, між іншим:

- посилювати та урізноманітнювати економічні зв'язки між двома країнами;

- сприяти розвитку своїх економік;

- відкривати нові джерела постачання та нові ринки;

- заохочувати співробітництво між економічними чинниками з метою сприяння спільним підприємствам, ліцензійним угодам та подібним формам співробітництва;

- посилювати структурні зміни в їхніх економіках та надавати підтримку Україні в питаннях торговельної політики;

- заохочувати участь малих та середніх підприємств в торгівлі і співробітництві.

Стаття 17

Спільний Комітет

1. Спільний Комітет створюється для забезпечення функціонування цієї Угоди. Він складається з представників Договірних Сторін, діятиме за взаємною згодою та зустрічатиметься при необхідності і, як правило, раз у рік в Україні та в Швейцарії по черзі. Він очолюватиметься по черзі представниками кожної з Договірних Сторін. Комітет встановить на першому засіданні процедурні правила.

2. Спільний Комітет буде, зокрема:

- спостерігати за виконанням дії цієї Угоди, зокрема, стосовно інтерпретації та застосування її положень і можливості розширення її масштабів;

- розглядати сприятливі шляхи покращення умов для розвитку прямих контактів між фірмами, розміщеними в двох країнах;

- слугувати форумом для консультацій з метою вирішення проблем між Договірними Сторонами;

- розглядати питання, що стосуються та впливають на торгівлю між двома країнами;

- переглядати поступ в напрямку розширення торгівлі та співробітництва між двома країнами;

- обмінюватися пов'язаною з торгівлею інформацією та прогнозами, а також інформацією, що походить зі Статті 9 (Прозорість);

- слугувати форумом для консультацій, що походять зі Статті 10 (Ринковий спад);

- слугувати форумом для проведення консультацій, що стосуються двосторонніх питань та міжнародних подій у сфері прав інтелектуальної власності; такі консультації можуть також відбуватися між експертами Договірних Сторін;

- формулювати та подавати владам Договірних Сторін поправки до цієї Угоди з тим, щоб врахувати нові обставини, а також рекомендації стосовно дії та поширення масштабів цієї Угоди згідно зі Статтею 15 (Перегляд та розширення);

- розвивати економічне співробітництво згідно зі Статтею 16.

Стаття 18

Процедура загальних консультацій та скарг

1. Кожна Договірна Сторона повинна виявляти глибоку повагу та надавати адекватну можливість відносно консультації в разі, якщо відповідний запит буде зроблено іншою Договірною Стороною стосовно будь-яких питань, які впливають на дію цієї Угоди.

2. Якщо Договірна Сторона цієї Угоди вважає, що будь-яка вигода, що надається цією Угодою, зривається або може бути зірваною, вона може звернутися з цим питанням до Спільного Комітету. Комітет негайно влаштовує розгляд цього питання. Таке влаштування може включати звернення до Комітету по Розгляду, що складається з незалежних осіб, які обираються за їх компетенцією та чесністю, та призначаються Спільним Комітетом на таких умовах та на такий строк, які він вирішить. Спільний Комітет може робити відповідні рекомендації Договірним Сторонам.

Стаття 19

Доступ до судів

В межах цієї Угоди кожна Договірна Сторона зобов'язується забезпечити, що фізичні та юридичні особи кожної з Договірних Сторін матимуть вільний недискримінаційний доступ на умовах, не гірших, ніж ті, що надаються своїм власним громадянам, до компетентних судів та адміністративних органів Договірної Сторони захищати свої індивідуальні права та права власності, включаючи ті, що стосуються інтелектуальної, промислової та комерційної власності.

Стаття 20

Територіальне застосування

Ця Угода поширюється на Князівство Ліхтенштейн, доки ця країна зв'язана зі Швейцарською Конфедерацією договором митного союзу.

Стаття 21

Набрання чинності

Ця Угода набере чинності в перший день місяця, що йде після дня нотифікації двома Договірними Сторонами по дипломатичних каналах про виконання їх конституційних або інших юридичних вимог, необхідних для набрання чинності цією Угодою.

Стаття 22

Припинення чинності

Кожна Договірна Сторона може припинити дію цієї Угоди шляхом письмового повідомлення іншій Договірній Стороні. Ця Угода припиняється через шість місяців після повідомлення, що було отримане іншою Договірною Стороною.

На посвідчення чого представники, що підписалися нижче, належним чином уповноважені, підписали цю Угоду.

Здійснено в м.Києві 20 липня 1995 р. у двох примірниках, кожний українською, французькою та англійською мовами. У випадку розбіжностей між текстами текст англійською мовою переважатиме.

Додаток

до Угоди між Україною та Швейцарською Конфедерацією про торговельне та економічне співробітництво стосовно Статті 13 Захист інтелектуальної власності

Стаття 1

Визначення та масштаб захисту "Захист інтелектуальної власності" включає, зокрема, захист авторського права та суміжних прав, включаючи комп'ютерні програми та бази даних, торговельні марки на товари та послуги, географічні вказівники, включаючи назви походження, сертифікати специфічного характеру, патенти на винаходи, промислові проекти, топографії інтегральних схем, а також нерозкриту інформацію по "ноу-хау".

Стаття 2

Самостійні стандарти згідно з міжнародними договорами

1. Згідно з п.2 Статті 13 Договірні Сторони погоджуються виконувати самостійні стандарти наступних багатосторонніх угод:

- Паризька Конвенція від 20 березня 1883 р. щодо захисту промислової власності (Стокгольмський Акт, 1967 р.);

- Бернська Конвенція від 9 вересня 1886 р. щодо захисту товарів, літератури та мистецтва (Паризький Акт, 1971 р.);

- Міжнародна Конвенція від 26 жовтня 1961 р. щодо захисту виконавців, виробників фонограм та радіомовних організацій (Римська Конвенція).

2. Договірні Сторони погоджуються негайно проводити консультації експертів на прохання будь-якої Сторони щодо діяльності, яка стосується укладених або майбутніх міжнародних договорів по гармонізації, управлінню та проведенню у виконання інтелектуальної власності і по діяльності міжнародних організацій, таких як Генеральна Угода по Тарифах та Торгівлі, Світова Організація інтелектуальної власності (WIPO), а також по зв'язках Договірних Сторін з третіми країнами в питаннях, пов'язаних з інтелектуальною власністю.

Стаття 3

Додаткові самостійні стандарти

Договірні Сторони забезпечуватимуть принаймні наступне:

- адекватний та ефективний захист авторського права, включаючи комп'ютерні програми та бази даних, а також суміжні права;

- адекватний та ефективний захист торговельних марок товарів та послуг, зокрема, міжнародно відомих торговельних марок;

- адекватний та ефективний захист географічних показників, включаючи назви походження стосовно всієї продукції та послуг. Крім того, Договірні Сторони погоджуються укласти на протязі трьох років після підписання цієї Угоди двосторонню угоду по захисту географічних покажчиків та назв походження;

- адекватний та ефективний захист промислових проектів, забезпечуючих, зокрема, загальний період захисту в 15 років, починаючи з дня заяви;

- адекватний та ефективний захист патенту на винаходи у всіх галузях технологій на рівні, подібному тому, що переважає в Європейській Асоціації Вільної Торгівлі, та, зокрема, термін захисту в 20 років, починаючи з дня подання до архіву;

- адекватний та ефективний захист топографій об'єднаних дільниць;

- адекватний та ефективний захист нерозкритої інформації "ноу-хау";

- обов'язкове ліцензування патентів має бути невиключним, недискимінаційним, підлягаючим компенсації, відповідній ринковій вартості за ліцензію патенту та підлягаючим юридичному перегляду. Масштаб та тривалість такої ліцензії має бути обмеженим з метою, для якої вона надається. Ліцензії, що надаються на підставах нефункціонування, мають використовуватись тільки по мірі необхідності для задовільнення місцевого ринку на прийнятих комерційних умовах.

Стаття 4

Придбання та дотримання прав інтелектуальної власності

1. Якщо придбання права інтелектуальної власності підлягає праву, що надається або реєструється, Договірні Сторони гарантуватимуть, що процедури по наданню або реєстрації мають бути високоякісними, недискримінаційними, справедливими і неупередженими. Вони не мають бути надмірно складними та коштовними або викликати нерозумні часові обмеження, або негарантовані затримки.

2. Договірні Сторони мають дотримуватись і, відповідно, зберігати членство у наступних угодах щодо міжнародної реєстрації:

- Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (Стокгольм, 1967 р.);

- Договір патентного співробітництва (Вашінгтон, 1970 р.);

- Гаагська Угода міжнародного депонування промислових дізайнів (Стокгольм, 1967);

- Будапештський договір про міжнародне визначення депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури (1977 р.);

- Міжнародна Конвенція по захисту нових сортів рослин (UPOV Convention) (1961).

Стаття 5

Введення в дію прав інтелектуальної власності

1. Договірні Сторони забезпечуватимуть введення в дію положень в рамках їх національних законів, що адекватні, ефективні та недискримінаційні так, що гарантуватимуть повний захист прав інтелектуальної власності проти посягань. Такі положення включатимуть цивільні та кримінальні санкції проти посягань на будь-яке право інтелектуальної власності, що охоплюється цією Угодою, та, зокрема, накази, адекватні компенсації за збитки, які були нанесені та від яких постраждав володар права, а також передбачені заходи, включаючи "inaudita altera parte".

2. Введення в дію процедур має бути недискримінаційним, чесним та неупередженим. Вони не мають бути надмірно складними та коштовними або викликаними нерозумними часовими обмеженнями або негарантованими затримками.

3. Остаточні адміністративні рішення по процедурах, про які йдеться в цій Статті, мають підлягати перегляду юридичною або подібній юридичній владою.