Керівникам митних органів,

спеціалізованих митних

установ і організацій

Інформуємо, що з 1 січня 2010 року вводяться в дію прийняті Верховною Радою України у червні 2009 року Закони України "Про засади запобігання та протидії корупції" (1506-17) , "Про відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення" (1507-17) , "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (1508-17) .

Прийняття зазначених Законів є результатом використання Україною світового досвіду протидії корупції, відображеного у таких міжнародних документах, як конвенція ООН по боротьбі з корупцією (995_c16) , Кримінальна Конвенція Ради Європи по боротьбі з корупцією (994_101) , які Україною були підписані та ратифіковані ще у 2004 році.

Ці Закони докорінно змінюють загальнодержавний підхід до розуміння корупції та антикорупційних заходів, містять низку нових положень та правових інститутів.

Так, Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції" (1506-17) суттєво відрізняється своєю ідеологією від Закону України "Про боротьбу з корупцією" (356/95-ВР) . Якщо останній спрямований в основному на здійснення заходів репресивного характеру, а саме встановлення відповідальності за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, то Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції" зосереджено на механізмах, спрямованих на запобігання виникненню корупції.

Дія елементів запобігання корупції за цим Законом починається на стадії добору кандидатів на державну службу, які б відповідали вимогам доброчесної поведінки.

З метою організації такого добору кадрів при працевлаштуванні на посади, пов'язані з виконанням функцій держави, кандидат зобов'язаний подати відомості про майно, доходи, зобов'язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, та пройти спеціальну перевірку.

Під час спеціальної перевірки встановлюється не тільки достовірність поданої інформації про майновий стан, наявність у кандидата та близьких йому осіб корпоративних прав, про притягнення до кримінальної відповідальності та відповідальності за корупційні правопорушення, а і відомості про стан здоров'я кандидата, його освіту тощо.

Для осіб, які перебувають на державній службі, Законом встановлюються певні обмеження і заборони, зокрема:

- використовувати своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб;

- займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом;

- входити, у тому числі через інших осіб, до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено законом;

- відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію;

- одержувати подарунки, крім особистих подарунків, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, за умови, що вартість одного подарунка не перевищує розміру однієї податкової соціальної пільги (у 2009 році її розмір становить 302 грн. 50 коп.);

- працювати в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким особам.

Для всіх публічних службовців під час перебування на посадах встановлюється обов'язок регулярно подавати відомості не лише про доходи, а і про витрати, що дозволить запобігти незаконному збагаченню.

Всі зазначені обмеження щодо публічних службовців зберігаються протягом двох років після звільнення таких осіб з посад або припинення ними в установленому порядку діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, за умови якщо обов'язки цих осіб на новій посаді у приватному секторі безпосередньо пов'язані з функціями, які вони виконували, перебуваючи на попередній посаді.

У разі порушення цих обмежень, особи притягаються до кримінальної або адміністративної відповідальності та підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не передбачено законом. Відомості про цих осіб заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Зазначені положення Закону набувають більшої ваги з огляду на те, що суб'єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень стають не лише посадові особи, які отримують заробітну плату з державного або місцевих бюджетів, а і особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Це, зокрема стосується осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, арбітражні керуючі, незалежні посередники чи члени трудового арбітражу під час розгляду колективних трудових спорів, третейські судді, а також у встановлених законом випадках інші особи).

Важливим механізмом запобігання корупції, відображеним в Законі, є залучення громадськості до участі у запобіганні та протидії корупції та інформування населення щодо результатів реалізації державної антикорупційної політики, а також визначення механізму здійснення громадського контролю у цій сфері.

Запобіганню поширення корупції сприяє створення єдиних засад формування державної антикорупційної політики.

Цей напрямок забезпечує спеціально уповноважений орган (особа) з питань антикорупційної політики - Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики (постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.09 N 410 (410-2009-п) "Про затвердження Положення про Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики"), який відповідає за формування державної антикорупційної політики, реалізацію антикорупційної стратегії, координацію діяльності центральних органів виконавчої влади з цих питань, проведення антикорупційної експертизи.

Суттєвим елементом реформи антикорупційного законодавства є удосконалення засад кримінальної та адміністративної відповідальності громадян, що містяться у положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (1508-17) .

Цим Законом внесено зміни до Кримінального кодексу України (2341-14) , Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05, 1002-05, 1003-05) та Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10, 80732-10) у частині встановлення кримінальної та адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь та діянь, пов'язаних з корупцією, а також визначення порядку притягнення до цих видів відповідальності.

Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення (80731-10, 80732-10) доповнено главою "Корупційні адміністративні правопорушення", що включає статті, якими встановлено відповідальність за одержання неправомірної вигоди, підкуп, незаконне сприяння фізичним або юридичним особам, порушення обмежень щодо заняття підприємницькою діяльністю та вимог щодо сумісництва, незаконне входження до складу правління чи інших керівних органів суб'єктів господарювання, ненадання інформації або надання недостовірної чи неповної інформації, неправомірне втручання в діяльність державних органів, підприємств, установ і організацій, порушення вимог фінансового контролю, невжиття заходів щодо запобігання та протидії корупції та інших корупційних правопорушень.

Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10, 80732-10) передбачають чітке розмежування кримінальної та адміністративної відповідальності за корупцію, а також зупинення строку розгляду адміністративних справ про корупційні діяння у випадку, коли особа умисно ухиляється від явки до суду чи з поважних причин не може туди з'явитися. Кримінальний кодекс України (2341-14) доповнено розділом "Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг", у якому визначено відповідальність за зловживання повноваженнями, перевищення повноважень, зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, комерційний підкуп та інші злочини у цій сфері.

Нові статті цього Кодексу (2341-14) передбачають відповідальність за "торгівлю впливом", якою вважається пропозиція або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за такі вигоди вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та за "незаконне збагачення", тобто за одержання службовою особою неправомірної вигоди або за передачу нею такої вигоди близьким родичам. Кримінально-процесуальний кодекс України (1001-05, 1002-05, 1003-05) доповнено нормою щодо притягнення до кримінальної відповідальності за заявою юридичної особи.

Абсолютно новим для інституту кримінальної відповідальності в Україні є Закон України "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень" (1508-17) , положення якого ґрунтуються на нормах Конвенції ООН проти корупції (995_c16) , Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (994_101) . При його підготовці враховано також рекомендації Групи держав Ради Європи проти корупції та Стамбульський план дій по боротьбі з корупцією.

Згідно з цим Законом (1508-17) юридична особа (її засновник, учасник чи інша уповноважена особа самостійно або у співучасті у будь-якому із злочинів) несе відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, одержання чи давання хабара, легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, втручання у діяльність судових органів.

Закон (1508-17) передбачає, що на юридичних осіб судом можуть бути накладені такі види стягнень: штраф; заборона займатися певним видом діяльності; конфіскація майна; ліквідація юридичної особи.

Дія Закону (1508-17) не поширюється на юридичних осіб публічного права, які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, а також на міжнародні організації.

Інформуючи про викладене, з метою забезпечення виконання вимог вищезазначених Законів прошу організувати їх поглиблене вивчення особовим складом у системі професійної підготовки з прийняттям від працівників відповідного заліку.

Про проведену роботу інформувати Управління внутрішньої безпеки до 21.12.2009 р.