Конвенція
між Урядом України і Урядом Республіки Туреччина про співробітництво в галузі ветеринарії
Дата підписання:
Дата набрання чинності для України:
|
27.11.1996
20.03.1997
|
Уряд України та Уряд Республіки Туреччина надалі іменовані "Сторони",
прагнучи розширити й поглибити співробітництво в галузі ветеринарної медицини з метою запобігання небезпечних для економіки обох держав ситуацій внаслідок виникнення масових інфекцій або інших хвороб тварин чи захворювань населення після споживання недоброякісної продукції тваринного походження і
керуючись бажанням надалі розвивати співробітництво між державними ветеринарними службами обох держав Головне управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України та Головний Директорат захисту та контролю Міністерства сільського господарства Республіки Туреччина
уклали цю Конвенцію про те, що:
Стаття 1
Сторони будуть співробітничати з питань охорони своїх державних територій від занесення збудників інфекційних хвороб при ввезенні, вивезенні і перевезеннях тварин, сировини і продуктів тваринного походження, кормів, а також інших вантажів, що можуть бути носіями збудників інфекційних хвороб тварин.
Стаття 2
Сторони разом визначають заходи щодо удосконалення діючих ветеринарних вимог до ввезення, вивезення та перевезення тварин і вантажів, що підлягають прикордонному ветеринарному контролю. При розробці спільних заходів використовуватимуться законодавчі акти ЄЕС і принципові положення Міжнародного договору про проходження прикордонного контролю вантажів.
Стаття 3
Сторони:
- негайно повідомлятимуть про виникнення інфекційних хвороб тварин на територіях своїх держав, відповідно до списку "А" Міжнародного Епізоотичного бюро (МЕБ), про види й кількість тварин, що захворіли, місце виникнення хвороби, метод визначення діагнозу та про заходи щодо ліквідації цих захворювань;
- взаємно обмінюватимуться інформацією про перебіг хвороб аж до повного оздоровлення неблагополучних пунктів;
- якщо на території однієї із Сторін виникне будь-яка хвороба із тих, що входять до списку "А" МЕБ, дана Сторона повідомляє другій Стороні тип або вид збудника хвороби;
- Сторони оперативно інформуватимуть одна одну про вжиті охоронні заходи для захисту тварин від хвороб, зазначених у списку "А" МЕБ, коли території сусідніх держав виявляться неблагополучними щодо цих хвороб;
Сторони щомісячно обмінюватимуться інформацією про захворювання тварин відповідно до списку "А" МЕБ;
- за окремим погодженням Сторони надаватимуть можливість ветеринарним органам здійснювати контроль санітарно-гігієнічних умов на підприємствах, що експортують продукцію тваринного походження;
- при експорті тварин державний ветеринарний орган країни експортера має засвідчити те, що ці тварини є місцевого походження, а не імпортовані раніше з інших країн;
- імпорт, експорт і міжнародний транзит живих тварин, продуктів і сировини тваринного походження, кормів, ветеринарних препаратів і біологічних матеріалів (бактерій, грибів, вірусів, токсинів) здійснюватиметься лише за наявності сертифіката (свідоцтва) державного ветеринарного органу.
Стаття 4
Положення цієї Конвенції чинні щодо:
тварин усіх видів, у тому числі птиці, хутрових звірів, лабораторних, зоопаркових і сільськогосподарських тварин, морських звірів, бджіл, риб та інших гідробіонтів, ембріонів і сперми тварин, заплідненої ікри риб, грен шовковичного шовкопряда тощо;
продуктів тваринного походження (м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молочні продукти, риба, яйця і продукти бджільництва);
сировини тваринного походження (шкури, вовна, хутро, пух, пір'я, ендокринна і кишкова сировина, кров, кістки та інша сировина);
кормів і кормових добавок для тварин;
ветеринарних препаратів, біологічних матеріалів і предметів колекціонування тваринного походження.
Стаття 5
Сторони обмінюватимуться вимогами щодо ввезення тварин, сировини, продуктів тваринництва і кормів, інформуватимуть одна одну про їх зміни і доповнення, а також про заходи, що вживатимуться при виникненні масових незаразних захворювань тварин, зокрема внаслідок ураження токсичними чи радіоактивними речовинами, що може спричинити значні економічні збитки.
Стаття 6
При перевезенні вантажів, підконтрольних прикордонному ветеринарному нагляду, на територіях країн із благополучних щодо інфекційних хвороб тварин областей і районів зберігається діючий порядок:
кожна партія вантажу супроводжується ветеринарним сертифікатом, що відповідає вимогам ветеринарно-санітарного кодексу МЕБ;
ветеринарні сертифікати мають бути українською або російською, англійською та турецькою мовами.
Стаття 7
Експортні вантажі, які є предметом ветеринарного нагляду, транспортують через території Сторін як транзитні за погодженням з відповідними центральними ветеринарними органами.
Стаття 8
При виникненні на території однієї із Сторін хвороб тварин, зазначених у Статті 3, інша Сторона має право негайно обмежити чи заборонити імпорт і транзит вантажів, перелічених у Статті 4, повідомивши про своє рішення державну ветеринарну службу іншої Сторони.
Відновлюють раніше прийнятий порядок транспортування вантажів, зазначених у Статті 4, лише після ліквідації на території однієї із Сторін зазначених хвороб, а також після попередніх консультацій і взаємної домовленості між Центральними ветеринарними органами Сторін.
Стаття 9
Сторони здійснюватимуть:
співробітництво щодо наукових досліджень і ветеринарного обслуговування;
обмін знаннями і досвідом з питань ветеринарної освіти;
співробітництво між діагностичними лабораторіями та науково-дослідними установами;
стажування спеціалістів та наукових співробітників;
обмін спеціальними журналами і публікаціями з питань ветеринарної медицини;
взаємну інформацію про організаційну структуру ветеринарних служб, про правові акти та інструкції.
Стаття 10
Сторони у вирішенні питань, що стосуються співробітництва у межах цієї Конвенції, співпрацюватимуть у прямих контактах.
Стаття 11
Витрати на міжнародне перевезення спеціалістів будуть проводитись за рахунок Сторони, яка посилає, а витрати на їх розміщення - за рахунок Сторони, що приймає.
Стаття 12
При виникненні спірних питань щодо тлумачення та застосування положень цієї Конвенції, компетентні повноважні органи Сторін проводитимуть для їх вирішення взаємні консультації.
Стаття 13
Ця Конвенція не стосується прав і обов'язків Сторін, що їх обумовлено іншими угодами, конвенціями та договорами з іншими державами.
Стаття 14
Цю Конвенцію, за згодою Сторін, може бути змінено або доповнено.
Стаття 15
Делегації ветеринарних служб по черзі зустрічаються в Києві та Анкарі. Час наступних зустрічей між Сторонами визначатиметься додатково.
Стаття 16
Ця Конвенція діятиме протягом 5 років та після завершення терміну дії буде автоматично продовжуватись на наступні 5 років при умові, що жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про намір призупинити дію цієї Конвенції не пізніше, ніж за 6 місяців до закінчення відповідного терміну її дії.
Стаття 17
Ця Конвенція набуває чинності з дати останнього письмового повідомлення, що підтверджує виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.
Вчинено в місті Анкара 27 листопада 1996 р. у двох оригінальних примірниках українською, турецькою та англійською мовами, при цьому всі тексти автентичні. У разі виникнення розбіжностей в тлумаченні, англійському тексту буде надаватися перевага.
За Уряд України За Уряд Республіки Туреччина
(підпис) (підпис)