Схвалити Концепцію створення в Україні мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів на період до 2020 року, що додається.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 8 грудня 2009 р. N 1498-р

Україна належить до країн з дефіцитом власних природних вуглеводневих ресурсів. Рівень енергозалежності України є середньоєвропейським і характеризується відсутністю диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, насамперед нафти, природного газу та ядерного палива.

Світова енергетична криза негативно впливає на економічний розвиток України. Нестабільність цін на нафту призводить до значних ризиків непередбаченості під час розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік, а відсутність важелів впливу на іноземних монополістів - постачальників нафти і нафтопродуктів на внутрішній ринок може спричинити виникнення кризи у забезпеченні нафтою і нафтопродуктами.

Відсутність в Україні необхідних запасів нафти і нафтопродуктів унаслідок суттєвої залежності національної економіки від імпорту енергоносіїв становить загрозу енергетичній безпеці країни. У разі припинення надходжень нафти і нафтопродуктів потребу в них країна зможе задовольняти протягом не більш як 10 днів за рахунок власного видобутку та наявних резервів.

Інтеграція України до Європейського Співтовариства обумовлює необхідність створення мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів (далі - мінімальні запаси) відповідно до Директив Європейського Союзу та з урахуванням практики держав - членів ЄС.

Відповідно до Меморандуму між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі (994_694) , підписаного 1 грудня 2005 р., енергетична галузь є визначальною у двосторонніх відносинах між Україною та ЄС. У зв'язку з цим спільним пріоритетом України та ЄС є поглиблення інтеграції енергетичної галузі України до відповідної галузі ЄС.

Обсяг споживання світлих нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо) з кожним роком зростає і на сьогодні перевищує 10 млн. тонн на рік (у 2008 році - 10,8 млн. тонн, у тому числі 5 млн. тонн бензину і 5,8 млн. тонн дизельного палива). Для виробництва такого обсягу світлих нафтопродуктів необхідно переробити близько 20 млн. тонн нафти і газового конденсату.

Обсяг видобутку нафти і конденсату в Україні за період з 1998 року по 2008 рік становить від 3,7 до 4,5 млн. тонн на рік. Отже, у забезпеченні внутрішнього попиту частка сировини власного видобутку становить не більш як 15 відсотків.

На сьогодні попит на внутрішньому ринку нафти і нафтопродуктів задовольняється переважно шляхом імпорту нафти, що спрямовується на вітчизняні нафтопереробні заводи для переробки, і нафтопродуктів.

Необхідність створення в Україні мінімальних запасів обумовлена:

недостатнім обсягом видобутку власних вуглеводнів;

залежністю України від імпорту сирої нафти;

обмеженими можливостями швидкого нарощення обсягів постачання нафти і нафтопродуктів в Україну;

наявною загрозою зменшення обсягу або припинення постачання нафти і нафтопродуктів в Україну в умовах виникнення кризових явищ на ринку нафти і нафтопродуктів;

потребою у протидії можливим неправомірним діям суб'єктів ринку нафтопродуктів України, зокрема вчиненню антиконкурентних узгоджених дій;

необхідністю дотримання вимог Європейського Союзу щодо створення мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів.

Відсутність в Україні мінімальних запасів, використання яких контролюється державою, зумовлює:

вразливість національної економіки у частині залежності внутрішнього ринку нафти і нафтопродуктів від коливання обсягів надходження нафти від іноземних постачальників;

стрімке зростання внутрішніх цін на нафтопродукти внаслідок виникнення їх дефіциту у кризовий період, зумовлений зниженням обсягів або припиненням постачання нафти і нафтопродуктів за імпортом.

Метою Концепції є підвищення рівня енергетичної безпеки держави шляхом створення ефективної системи захисту національної економіки від зменшення обсягу постачання нафти і нафтопродуктів або його припинення.

Досягнення зазначеної мети передбачає створення мінімальних запасів, що з урахуванням обсягу власного видобутку нафти гарантує наявність 90-денного обсягу внутрішнього споживання нафти і нафтопродуктів відповідно до стандартів ЄС, визначених Директивами Ради 68/414/ЄЕС (994_437) від 20 грудня 1968 р., 98/93/ЄС (994_500) від 14 грудня 1998 р., 2006/67/ЄС від 24 липня 2006 р. щодо зобов'язань держав - членів ЄС підтримувати мінімальні запаси сирої нафти і/або нафтопродуктів та забезпечувати їх зберігання, оновлення та використання.

Результати аналізу законодавства окремих держав - членів ЄС свідчать, що вимоги Директив ЄС стосовно створення мінімальних запасів можуть виконуватися з використанням різних організаційно-правових та економічних механізмів.

Залежно від обраного механізму створення запасів у державах - членах ЄС використовується один із трьох основних варіантів.

Перший варіант передбачає, що створені за рахунок коштів державного бюджету запаси нафти і нафтопродуктів є власністю уряду. Використання зазначених запасів здійснюється на підставі рішення уповноваженого органу або його керівника. Перевагами такого варіанта є повний контроль з боку уряду, відсутність необхідності узгоджувати питання щодо управління процесом створення, зберігання, оновлення запасів та їх використання з учасниками ринку нафти і нафтопродуктів. Такий варіант застосовується в Ірландії, Словаччині, Чехії і Фінляндії.

Другий варіант передбачає, що зобов'язання стосовно зберігання та оновлення запасів нафти і нафтопродуктів покладено на учасників ринку нафти і нафтопродуктів, зокрема нафтопереробні заводи, імпортерів, нафтотрейдерів. Держава лише здійснює контроль за наявністю запасів нафти і нафтопродуктів та їх належною якістю. У разі виникнення кризи на ринку нафти і нафтопродуктів право власності учасників ринку на свої запаси обмежується на користь уповноваженого державного органу, який ухвалює рішення про їх використання, що є обов'язкові для виконання учасниками ринку. Джерелом фінансування видатків із створення запасів є кошти учасників ринку. Зазначений варіант застосовується в Бельгії, Великобританії, Італії, Греції. Недоліком пропонованого варіанта є відсутність у держави можливості постійно здійснювати ефективний контроль за запасами нафти і нафтопродуктів.

Третій варіант, що передбачає поєднання державних запасів та запасів підприємств - суб'єктів ринку нафти і нафтопродуктів, з успіхом застосовується в 16 державах ЄС, зокрема Австрії, Данії, Німеччині, Португалії, Угорщині, Іспанії, Нідерландах, Польщі, Швеції. У такому варіанті мінімізовані недоліки двох попередніх.

Ураховуючи висновки фахівців вітчизняного нафтогазового комплексу та експертів Європейської Комісії, що підготовлені за результатами спільної роботи, проведеної в рамках реалізації проекту надання підтримки Україні у забезпеченні розвитку національної стратегії безпеки щодо постачання нафти, найбільш прийнятним для України є третій варіант розв'язання проблеми створення мінімальних запасів.

Відповідно до законодавства ЄС у разі наявності в державі власного видобутку нафти 25 відсотків його обсягу включаються до мінімальних запасів.

Ураховуючи міжнародний досвід, передусім держав - членів ЄС, для забезпечення реалізації Концепції необхідно вжити заходів для:

розроблення і прийняття нормативно-правових актів щодо створення, зберігання, оновлення та використання мінімальних запасів;

створення інституційної структури управління процесом створення, зберігання, оновлення та використання мінімальних запасів, зокрема визначення органу виконавчої влади, який визначає у межах своїх повноважень обсяги запасів нафти і нафтопродуктів за видами, здійснює контроль за створенням, зберіганням, оновленням та використанням зазначених мінімальних запасів, а також управління процесом зберігання, оновлення та використання мінімальних запасів;

визначення порядку створення, зберігання, оновлення та використання мінімальних запасів;

залучення до створення мінімальних запасів усіх учасників ринку нафти і нафтопродуктів незалежно від форми власності;

створення територіально розгалуженої мережі мінімальних запасів для забезпечення наявності запасу в обсязі 90-денного внутрішнього споживання нафти і нафтопродуктів;

запровадження системи публічної статистичної звітності про створення, зберігання, оновлення та використання мінімальних запасів.

Мінімальні запаси, що є відокремленими від інших цільових запасів, створюються впродовж 11 років, складаються з державних запасів та запасів підприємств - суб'єктів ринку нафти і нафтопродуктів, які можуть використовувати зазначені запаси, але при цьому повинні гарантувати підтримання незнижуваного їх обсягу і вільний доступ до них з метою використання державою через уповноважений орган.

Співвідношення обсягів державних запасів і запасів підприємств - суб'єктів ринку нафти і нафтопродуктів, а також співвідношення між обсягами сирої нафти і нафтопродуктів встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра палива та енергетики з урахуванням структури балансу паливно-енергетичних ресурсів і ринкової кон'юнктури.

На першому етапі реалізації Концепції, що становить від одного до двох років, приймаються необхідні нормативно-правові акти, визначається орган виконавчої влади з управління процесом створення, зберігання, оновлення та використання мінімальних запасів, проводиться технічний аудит сховищ нафти і нафтопродуктів, а також створюється система статистичної звітності.

На другому етапі, що становить дев'ять - десять років, відбувається процес накопичення мінімальних запасів.

Передбачається забезпечувати щороку зростання обсягів зберігання нафти і нафтопродуктів на рівні не менш як дев'яти - десятиденного обсягу внутрішнього споживання. Обсяг накопичення нафти і нафтопродуктів на відповідний рік змінюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Реалізація Концепції забезпечить:

нормативно-правове врегулювання питань щодо створення мінімальних запасів, зокрема стосовно визначення джерел фінансування, закріплення за державою провідної ролі у створенні таких запасів, визначення органу виконавчої влади з управління процесом створення, зберігання, оновлення та використання мінімальних запасів;

накопичення запасу нафти і нафтопродуктів на рівні не менш як 90-денного обсягу внутрішнього споживання;

ефективне функціонування системи захисту національної економіки у разі зменшення обсягу постачання нафти і нафтопродуктів або його припинення;

адаптацію законодавства України до вимог Директив ЄС у частині створення мінімальних запасів.

Реалізація Концепції дасть змогу:

підвищити рівень енергетичної безпеки держави;

значно знизити ступінь ризику та залежність внутрішнього ринку нафти і нафтопродуктів від коливання обсягів їх постачання іноземними постачальниками;

створити необхідні умови для переходу промислових підприємств на резервні види палива у разі виникнення кризових явищ;

стабілізувати коливання внутрішніх цін на нафтопродукти під час виникнення кризових явищ на ринку нафти і нафтопродуктів;

створити належні умови для оперативної закупівлі нафти і нафтопродуктів та транспортування їх в Україну з метою ліквідації (пом'якшення) наслідків кризових явищ;

забезпечити у повному обсязі задоволення потреб усіх споживачів у нафтопродуктах;

забезпечити можливість координації діяльності та взаємодії державних органів усіх рівнів з метою подолання кризових явищ на ринку нафти і нафтопродуктів;

удосконалити систему управління у нафтопереробній галузі та підвищити ефективність прийняття рішень щодо постачання нафти і нафтопродуктів під час виникнення кризових явищ на відповідному ринку;

забезпечити ефективну роботу національної економіки в періоди можливих кризових явищ на ринку нафти і нафтопродуктів;

гармонізувати законодавство України із законодавством держав ЄС;

забезпечити належне функціонування паливно-енергетичного комплексу України в період можливих кризових явищ на ринку нафти і нафтопродуктів;

підвищити ефективність використання інфраструктури зберігання нафти і нафтопродуктів;

забезпечити спорудження додаткових ємностей для зберігання нафти і нафтопродуктів.

Ураховуючи темпи щорічного зростання обсягу споживання нафтопродуктів (бензину - на 1 відсоток, дизельного палива - на 1 відсоток, мазуту - 0,5 відсотка), а також рекомендованого експертами ЄС для України співвідношення запасів (60 відсотків - нафта, 40 відсотків - нафтопродукти), у 2020 році необхідно накопичити 2,28 млн. тонн нафти і 1,29 млн. тонн нафтопродуктів. Для цього в Україні наявна розвинена комплексна інфраструктура забезпечення нафтою і нафтопродуктами, що складається з:

нафтотранспортних підприємств, які мають трубопроводи і резервуари;

портів з перевалювання нафти і нафтопродуктів, нафтоперевалювальних пунктів на залізниці, нафтопереробних заводів, нафтовидобувних підприємств, які мають резервуарний парк;

підприємств нафтопродуктозабезпечення, які мають резервуари для зберігання нафтопродуктів та здійснюють їх роздрібний продаж;

підприємств - імпортерів нафтопродуктів, які не мають власного резервуарного парку;

відомчих резервуарних парків.

Така інфраструктура потенційно здатна забезпечити лише частину обсягу запасів нафти і нафтопродуктів.

За результатами орієнтовної оцінки, на сьогодні місткість наявних ємностей для зберігання сирої нафти і нафтопродуктів становить 4,3 млн. тонн. Водночас придатними для використання є ємності, що мають загальну місткість не більш як 2-2,3 млн. тонн.

Таким чином, упродовж 10 років необхідно додатково побудувати розгалужену систему ємностей загальною місткістю 2-2,05 млн. тонн, що рівномірно розташовуватимуться на всій території України. Орієнтовні вартісні показники витрат на створення мінімальних запасів зазначені в таблиці.

Фінансування створення, зберігання та оновлення мінімальних запасів здійснюватиметься за рахунок джерел, не заборонених законодавством України.

Примітка. Вартісні показники витрат на створення, зберігання та оновлення мінімальних запасів будуть уточнені після визначення співвідношення державних запасів та запасів підприємств - суб'єктів ринку нафти і нафтопродуктів.

Розрахунок витрат на закупівлю нафти і нафтопродуктів проведено за цінами, які склалися на ринку станом на 1 листопада 2009 року.

Відомості щодо місткості наявних ємностей та будівництва нових будуть уточнені після проведення технічного аудиту.