Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань

З метою надання державної підтримки кримінально-виконавчій системі в умовах її реформування Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити тимчасові нормативи:

штатної чисельності персоналу кримінально-виконавчої системи, який утримується за рахунок Державного бюджету України, у розмірі 33 відсотки чисельності засуджених та осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях;

граничної чисельності управлінського персоналу у розмірі 4 відсотки, у тому числі персоналу Державного департаменту з питань виконання покарань - 0,7 відсотка штатної чисельності персоналу кримінально-виконавчої системи, який утримується за рахунок Державного бюджету України;

штатної чисельності інспекцій виправних робіт у розмірі 1 відсоток чисельності осіб, які перебувають на обліку цих інспекцій.

2.

Зберегти на період до законодавчого врегулювання питань оплати праці, соціального і побутового забезпечення працівників кримінально-виконавчої системи за особовим складом, який проходить службу в органах та установах виконання покарань, спеціальні звання внутрішньої служби, порядок та умови проходження служби, носіння форменого одягу, грошового та пенсійного забезпечення, соціального захисту, забезпечення продовольчими пайками та речовим майном тощо, передбачені відповідними нормативними актами для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Переведення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи для подальшого проходження служби в органах та установах виконання покарань, підпорядкованих Державному департаменту з питань виконання покарань, здійснювати в установленому порядку та за їх згодою.

Дозволити Міністерству внутрішніх справ відряджати працівників органів внутрішніх справ для подальшого проходження служби до кримінально-виконавчої системи.

3. Установити, що;

огляд військово-лікарською комісією, санаторно-курортне забезпечення працівників, пенсіонерів з числа працівників органів та установ виконання покарань і членів їхніх сімей здійснюється за рахунок коштів Державного департаменту з питань виконання покарань Міністерством внутрішніх справ;

медична допомога працівникам кримінально-виконавчої системи надається закладами охорони здоров'я Державного департаменту з питань виконання покарань або закладами охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ за рахунок коштів Державного департаменту з питань виконання покарань

пенсії особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи і членам їхніх сімей призначаються органами пенсійного забезпечення Державного департаменту з питань виконання покарань.

4. Передати до сфери управління Державного департаменту з питань виконання покарань підприємства, установи, організації, які підпорядковувалися і перебували на балансі ліквідованого Головного управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ та фінансувалися за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на утримання кримінально-виконавчої системи.

6. Установити, що за умовами медичного, лікувально-оздоровчого, транспортного і побутового обслуговування директор Державного департаменту з питань виконання покарань, його заступники та інші посадові особи прирівнюються до відповідних категорій працівників державних комітетів, а начальники управлінь (відділів) Державного департаменту з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим і областях, їх заступники та інші посадові особи - до відповідних категорій працівників місцевих органів виконавчої влади.

7. Установити, що джерелами фінансування кримінально-виконавчої системи є бюджетні асигнування та доходи від працевикористання спецконтингенту.

Доходи від працевикористання спецконтингенту складаються з нарахувань на заробітну плату засуджених та осіб, які тримаються у лікувально-трудових профілакторіях, у розмірі 50 відсотків і відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).

8. Дозволити Державному департаменту з питань виконання покарань утворювати:

фонд фінансової допомоги та розвитку у розмірі 30 відсотків прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств установ кримінально-виконавчої системи;

спеціальний фонд допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі, у розмірі до 5 відсотків отриманих доходів від працевикористання засуджених.

Порядок використання зазначених фондів визначається Державним департаментом з питань виконання покарань.

9. Київській міській державній адміністрації вирішити питання про надання Державному департаменту з питань виконання покарань адміністративних приміщень у місті Києві загальною площею до 5000 кв. метрів з метою створення належних умов для його роботи.

10. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити до кінця 1999 року управління (відділи) Державного департаменту з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим та областях, інспекції виправних робіт службовими приміщеннями та засобами зв'язку відповідно до нормативів.

11. Міністерству внутрішніх справ:

до вирішення питання про розміщення органів кримінально-виконавчої системи зберегти за ними приміщення, які вони займають, а також засоби зв'язку та транспорт, що ними використовуються;

закінчити в 1999 році передачу від внутрішніх військ до органів та установ виконання покарань функції охорони установ кримінально-виконавчої системи, відповідного фінансування, а також озброєння, техніки та інших матеріально-технічних ресурсів, що використовуються внутрішніми військами на час передачі.

12. Державному департаменту з питань виконання покарань розробити у тримісячний термін та подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення умов оплати праці працівників кримінально-виконавчої системи.

13. Визнати такими, що втратили чинність, пункти 2 і 5 постанови Ради Міністрів УРСР від 5 лютого 1991 р. N 22 (22-91-п) "Про першочергові заходи щодо забезпечення життєдіяльності виправно-трудових установ і лікувально-трудових профілакторіїв в умовах переходу до ринкових відносин" і пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 1994 р. N 712 (712-94-п) "Питання Міністерства внутрішніх справ".