Конвенція
між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Корея про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал
|
Дата підписання:
Дата набрання чинності для України:
|
29.09.1999
19.03.2002
|
Кабінет Міністрів України і Уряд Республіки Корея, далі Договірні Держави,
бажаючи укласти Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал і підтверджуючи своє прагнення до розвитку та поглиблення взаємних економічних стосунків,
домовились про таке:
Стаття 1
Особи, до яких застосовується Конвенція
Ця Конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.
Стаття 2
Податки, на які поширюється Конвенція
1. Ця Конвенція застосовується до податків на доходи і капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її політичних підрозділів або органів місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення.
2. Податками на доход і на капітал вважаються всі податки, що справляються з загального доходу та вартості капіталу або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваних підприємством.
3. Існуючими податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:
a) у випадку Кореї:
(i) податок на доход;
(ii) корпоративний податок;
(iii) податок на проживаючих;
(iv) особливий податок на розвиток сільської місцевості;
(надалі "корейський податок");
b) у випадку України:
(i) податок на доходи підприємств; і
(ii) прибутковий податок з фізичних осіб;
(надалі "український податок").
4. Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків. Компетентні органи Договірних Держав повідомлять один одного про будь-які істотні зміни, що відбудуться в їх законодавствах щодо оподаткування.
Стаття 3
Загальні визначення
1. Для цілей цієї Конвенції, якщо із контексту не випливає інше:
a) термін "Корея" означає територію Республіки Корея, включаючи будь-яку територію, що прилягає до територіального моря Республіки Корея, що відповідно до міжнародного законодавства визначається або в подальшому може бути визначена згідно законодавства Республіки Корея, як територія, в межах якої можуть здійснюватись суверенні права Республіки Корея по відношенню до морського дна, надр та їх природних ресурсів;
b) термін "Україна" при використанні в географічному значенні означає територію України, її континентальний шельф і її виключну (морську) економічну зону, включаючи будь-яку територію за межами територіальних вод України, яка відповідно до міжнародного права визначається або може бути в подальшому визначена як територія, в межах якої можуть здійснюватись права України стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсів;
c) терміни "Договірна Держава" і "друга Договірна Держава" означають Корею або Україну, залежно від контексту;
d) термін "особа" включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об'єднання осіб;
e) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання;
f) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство другої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави;
g) термін "національна особа" означає:
(i) будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної Держави;
(ii) будь-яку юридичну особу, партнерство і асоціацію, що одержують свій статус як такий за чинним законодавством Договірної Держави;
h) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське або повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі;
i) термін "компетентний орган" означає:
(i) у випадку Кореї, Міністра Фінансів та Економіки або його повноважного представника;
(ii) у випадку України - Державну податкову адміністрацію України або її повноважного представника.
2. При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений в ній, має те значення, яке надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.
Стаття 4
Резидент
1. Для цілей цієї Конвенції вираз "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Договірної Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження правління або головного офісу, місця реєстрації, місця знаходження керівного органу або іншого критерію подібного по суті. Але цей термін не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі стосовно доходу з джерел в цій Державі або стосовно капіталу, що в ній знаходиться.
2. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус буде визначатися таким чином:
a) вона буде вважатися резидентом Договірної Держави, де вона має постійне житло у власному розпорядженні; якщо вона має постійне житло в обох Договірних Державах, вона вважатиметься резидентом тієї Договірної Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);
b) у разі, коли Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або коли вона не має постійного житла у власному розпорядженні в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;
c) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах, або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є;
d) якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або коли вона не є національною особою жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують питання за взаємною згодою.
3. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 особа, що не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де розміщений її фактичний керівний орган.
Стаття 5
Постійне представництво
1. Для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.
2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає:
a) місце управління;
b) відділення;
c) контору;
d) фабрику;
e) майстерню;
f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце для видобутку або розвідки природних ресурсів; та
g) склад або будь-яку іншу споруду, що використовується як торгова точка.
3. Будівельний майданчик або монтажний чи складальний об'єкт вважаються постійним представництвом лише в тому разі, якщо вони існують протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців. Однак, компетентні органи Договірних Держав, у яких здійснюються такі роботи, можуть на основі заяви, представленої відповідними особами, позитивно розглянути подовження тривалості мінімального строку, що потребується для заснування постійного представництва, до 18 місяців.
4. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не розглядається як такий, що включає:
a) використання споруд виключно з метою зберігання, показу чи доставки товарів чи виробів, що належать підприємству;
b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, показу або доставки;
c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;
d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;
e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;
f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.
5. Якщо, крім агента з незалежним статусом, про якого йдеться в пункті 6, інша особа, незалежно від положень пунктів 1 і 2, діє від імені підприємства і має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти від імені підприємства, або утримує запаси товарів чи виробів, що належать підприємству, з яких здійснюється регулярний продаж цих товарів та виробів від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства, за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4, яка якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не робить з цього постійного місця діяльності постійного представництва відповідно до положень цього пункту.
6. Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності.
7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави, або яка здійснює підприємницьку діяльність у цій другій Державі (або через постійне представництво або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво другої компанії.
Стаття 6
Доход від нерухомого майна
1. Доход, що одержується резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доход від сільськогосподарської або лісової експлуатації), яке знаходиться в Другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі.
2. Термін "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке він має згідно з законодавством Договірної Держави, в якій знаходиться майно, що розглядається. Цей термін повинен у будь-якому випадку включати майно, допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання, що використовуються в сільському і лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального законодавства щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні або фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів; морські і повітряні судна не розглядаються як нерухоме майно.
3. Положення пункту 1 будуть застосовуватися до доходу, одержуваного від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.
4. Положення пунктів 1 і 3 застосовуються також до доходу від нерухомого майна підприємств і до доходу від нерухомого майна, що використовується для здійснення незалежних особистих послуг.
Стаття 7
Прибутки від підприємницької діяльності
1. Прибутки підприємства Договірної Держави оподатковуються лише у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як вказано вище, прибутки підприємства можуть оподатковуватися в другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка відноситься до цього постійного представництва.
2. З урахуванням положень пункту 3, якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відносяться прибутки, які воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або схожою діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.
3. При визначенні прибутку постійного представництва допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного представництва, включаючи виконавчі та загальноадміністративні витрати, що виникли таким чином, як в цілому у Державі, де розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці.
4. В міру того, як визначення у Договірній Державі відповідно до її законодавства прибутку, що стосується постійного представництва, на базі пропорційного розподілу загальної суми прибутку підприємства його різним підрозділам, є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не буде перешкоджати цій Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподілу, як це диктується практикою; обраний спосіб розподілу, однак, повинен бути таким, що його результат буде відповідати принципам, які містяться в цій статті.
5. Жодний прибуток не відноситься до постійного представництва на підставі звичайної закупки постійним представництвом товарів або виробів для підприємства.
6. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що відноситься до постійного представництва, буде визначатися щорічно одним і тим же методом, якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для зміни.
7. Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.
Стаття 8
Морський та повітряний транспорт
1. Прибутки, одержані підприємством Договірної Держави від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в цій Державі.
2. Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають:
a) доход від здавання в оренду порожніх морських або повітряних суден; і
b) прибутки від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування товарів чи виробів;
де така оренда або таке використання, утримання або оренда, залежно від випадку, є побічними стосовно експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.
3. Положення пункту 1 застосовуються також до прибутків, що отримуються від участі у пулі, спільному підприємстві чи міжнародному транспортному агентстві.
Стаття 9
Асоційовані підприємства
1. У випадку, коли:
a) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави, або
b) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної Держави і підприємства другої Договірної Держави, і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних або фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений до прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований.
2. У випадку, коли одна Договірна Держава включає в прибутки підприємства цієї Держави - і відповідно оподатковує - прибутки, по яких підприємство другої Договірної Держави було оподатковане в цій другій Державі, і прибутки, таким чином включені, є прибутками, які були б нараховані підприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга Держава повинна зробити відповідну поправку щодо суми нарахованого на дані прибутки податку. При визначенні такої поправки повинні бути розглянуті інші положення цієї Конвенції, а компетентні органи Договірних Держав можуть проконсультуватися один з одним при необхідності.
Стаття 10
Дивіденди
1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.
2. Однак, такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати:
a) 5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша ніж товариство) і ця компанія є власником принаймні 20 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;
b) 15 процентів загальної суми дивідендів в усіх інших випадках.
Цей пункт не повинен впливати на оподаткування компанії у відношенні прибутків, з яких виплачуються дивіденди.
3. Термін "дивіденди" при використанні в цій статті означає доход від акцій чи інших прав, які не є борговими зобов'язаннями, що дають право на участь у прибутку, також як доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.
4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на дивіденди, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази, і холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до таких постійного представництва або постійної бази. В такому випадку, в залежності від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14.
5. У випадку, коли компанія, яка є резидентом однієї Договірної Держави, одержує прибуток або доходи з другої Договірної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-яких податків на дивіденди, що сплачуються компанією, за винятком, коли ці дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Держави, або якщо холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до постійного представництва або постійної бази, розташованих у цій другій Державі, і з нерозподіленого прибутку компанії не стягуються податки на нерозподілений прибуток компанії, навіть якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або частково з прибутку або доходу, що утворюються у цій другій Державі.
Стаття 11
Проценти
1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач, що фактично має право на проценти, є резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати 5 процентів від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.
3. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.
4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції.
5. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політичний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно від того є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій знаходиться постійне представництво або постійна база.
6. Якщо з причин особливих відносин між платником і особою, яка фактично має право на проценти, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума сплачуваних процентів, перевищує суму, яка була б погоджена між платником і особою, яка фактично має право на одержання процентів, при відсутності таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми процентів. У такому випадку надмірна частина платежу підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.
7. Незважаючи на положення пункту 2, проценти, що виникають у Договірній Державі, і одержуються Урядом другої Договірної Держави, її місцевим органом влади, Центральним Банком цієї другої Договірної Держави або будь-яким іншим фінансовим органом, що належить Уряду другої Договірної Держави і заснований з метою розвитку торгівлі та інвестування, або проценти, що одержуються будь-яким резидентом другої Договірної Держави стосовно гарантованих боргових вимог, застрахованих Урядом цієї другої Договірної Держави, місцевим органом влади, Центральним Банком другої Договірної Держави або будь-яким іншим фінансовим органом, що належить Уряду другої Договірної Держави і заснований з метою розвитку торгівлі та інвестування, повинні звільнятися від оподаткування в першій згаданій Договірній Державі.
8. У цілях пункту 7 термін "Центральний Банк" та "фінансовий орган, що належить Уряду другої Договірної Держави і заснований з метою розвитку торгівлі та інвестування означає:
a) у випадку Кореї:
(i) Банк Кореї;
(ii) Корейський Експортно-Імпортний Банк; та
(iii) Корейський Банк розвитку;
b) у випадку України:
(i) Національний банк України;
(ii) Державний експортно-імпортний банк України.
9. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до створення або передачі боргового зобов'язання, стосовно якого сплачуються проценти, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.
Стаття 12
Роялті
1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним власником цих роялті.
2. Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але, якщо одержувач є фактичним власником цих роялті, податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 5 відсотків загальної суми роялті.
3. Термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
4. Положення пункту 1 не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, проводить підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14, залежно від обставин.
5. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власником роялті, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума роялті, яка відноситься до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачуються, перевищує суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником за відсутності таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу підлягає, як і раніше, оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави, з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.
6. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або передачі прав, стосовно яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.
7. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політичний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'язання сплатити роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.
Стаття 13
Доходи від відчужування майна
1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчужування нерухомого майна, як воно визначено у статті 6 і яке розташоване у другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
2. Доходи, одержувані резидентом Договірної Держави від відчужування акцій, інших ніж ті акції, що котируються на визнаній фондовій біржі, випущених компанією, або від відчужування процентів в підприємстві, що є резидентом другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Договірній Державі, якщо власність компанії чи підприємства другої Договірної Держави головним чином складається з нерухомого майна, розташованого у другій Договірній Державі.
3. Доходи від відчужування рухомого майна, що є частиною комерційного майна постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або рухомого майна, яке відноситься до постійної бази, доступної резиденту Договірної Держави в другій Договірній Державі для цілей надання незалежних особистих послуг, які включають такі доходи від відчужування такого постійного представництва (окремо чи в сукупності з цілим підприємством) або такої фіксованої бази, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
4. Доходи від відчужування морських або повітряних суден, що експлуатуються в міжнародних перевезеннях, або рухомого майна, що відноситься до експлуатації таких морських або повітряних суден, оподатковуються тільки в Договірній Державі, резидентом якої є це підприємство.
5. Доходи, від відчужування будь-якого майна, іншого ніж те, про яке йдеться у пунктах 1, 2, 3 і 4, оподатковуються тільки в Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно, за умови, що ці доходи підлягають оподаткуванню в цій Договірній Державі.
Стаття 14
Незалежні особисті послуги
1. Доход, що одержується резидентом однієї Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в цій Договірній Державі, за винятком випадку, коли він володіє регулярно доступною постійною базою в другій Договірній Державі з метою проведення цієї діяльності. Якщо у нього є така постійна база, доход може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, що приписується до цієї постійної бази.
2. Термін "професійні послуги" включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів.
Стаття 15
Залежні особисті послуги
1. З урахуванням положень статей 16, 18 і 19 платня, заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки в цій Державі, якщо тільки робота за наймом не здійснюється в другій Договірній Державі. Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, така винагорода, одержана у зв'язку з цим, може оподатковуватись у цій другій Державі.
2. Незалежно від положень пункту 1, винагорода, що одержується резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, здійснюваною в другій Договірній Державі, оподатковується тільки в першій згаданій Державі, якщо:
a) одержувач перебуває в другій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів протягом будь-якого дванадцятимісячного періоду, що починається чи закінчується у відповідному фінансовому році; і
b) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача, який не є резидентом другої Держави; і
c) витрати по сплаті винагород не несуть постійне представництво або постійна база, які наймач має в другій Державі.
3. Незалежно від попередніх положень цієї статті, винагорода, одержувана у зв'язку з роботою за наймом, що здійснюється на борту морського або повітряного судна, яке експлуатується в міжнародних перевезеннях, може оподатковуватись в Договірній Державі, резидентом якої є підприємство, що експлуатує морське або повітряне судно.
Стаття 16
Директорські гонорари
Директорські гонорари та інші аналогічні виплати, які одержуються резидентом однієї Договірної Держави як членом ради директорів компанії, яка є резидентом другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
Стаття 17
Артисти і спортсмени
1. Незалежно від положень статей 14 і 15 доход, що одержується резидентом Договірної Держави у якості працівника мистецтв, такого як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикант, або у якості спортсмена від його особистої діяльності, що здійснюється в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі.
2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником мистецтв або спортсменом у цій своїй якості, нараховується не самому працівнику мистецтв чи спортсмену, а іншій особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і 15, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена.
3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, доход, отриманий артистом або спортсменом, що є резидентом Договірної Держави, від його діяльності, що виконується в другій Договірній Державі відповідно до спеціальної програми на підставі узгодженого культурного обміну між Урядами обох Договірних Держав, буде звільнений від оподаткування в цій другій Державі.
Стаття 18
Пенсії
З урахуванням положень пункту 2 статті 19 пенсії та інші подібні винагороди, що сплачуються резиденту Договірної Держави як компенсація за роботу у минулому, будуть оподатковуватись тільки в цій Державі.
Стаття 19
Державна служба
1. a) Платня, заробітна плата та інша подібна винагорода інша, ніж пенсія, що сплачується Договірною Державою або її політико-адміністративним підрозділом, або місцевим органом влади будь-якій фізичній особі за службу, здійснювану для цієї Держави або її підрозділу, або органу влади, оподатковується тільки в цій Державі.
b) Однак, така платня, заробітна плата і інша подібна винагорода оподатковується тільки в другій Договірній Державі, якщо служба здійснюється в цій Державі, і фізична особа є резидентом цієї Держави, яка:
(i) є національною особою цієї другої Держави; або
(ii) не стала резидентом цієї другої Держави тільки з метою здійснення служби.
2. a) Будь-яка пенсія, яка сплачується Договірною Державою або її політико-адміністративним підрозділом, або місцевим органом влади, або із створених ними фондів фізичній особі за службу, здійснювану для цієї Держави або її підрозділу, або місцевого органу влади, оподатковується тільки в цій Державі.
b) Однак, така пенсія оподатковується тільки в другій Договірній Державі, якщо фізична особа є резидентом і національною особою цієї Держави.
3. Положення статей 15, 16 і 18 застосовуються до платні, заробітної плати і подібних винагород і пенсій стосовно служби, що здійснюється у зв'язку з проведенням підприємницької діяльності Договірною Державою або її політико-адміністративним підрозділом, або місцевим органом влади.
Стаття 20
Студенти
Платежі, що одержуються студентом або стажувальником, який є або був безпосередньо до приїзду в одну Договірну Державу резидентом другої Договірної Держави і перебуває у першій згаданій Державі виключно з метою навчання або одержання освіти, і призначені для проживання, навчання або одержання освіти, не оподатковуються в цій Державі, якщо джерела цих платежів знаходяться за межами цієї Держави.
Стаття 21
Інші доходи
1. Види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки у цій Державі.
2. Положення пункту 1 не застосовуються до доходів інших, ніж доходи від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6, якщо одержувач таких доходів є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги через розташовану там постійну базу, і право або майно, у зв'язку з яким одержано доход, дійсно пов'язані з таким постійним представництвом або постійною базою. В такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14 залежно від обставин.
Стаття 22
Капітал
1. Капітал, представлений нерухомим майном, про яке йдеться у статті 6, що є власністю резидента однієї Договірної Держави та знаходиться в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі.
2. Капітал, представлений рухомим майном, що є частиною комерційного майна постійного представництва, яке підприємство однієї Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або представлене рухомим майном, пов'язаним з постійною базою, доступною резиденту однієї Договірної Держави в другій Договірній Державі з метою надання незалежних особистих послуг, може оподатковуватись у цій другій Державі.
3. Капітал, представлений морськими та повітряними судами, дорожніми транспортними засобами, що експлуатуються підприємством Договірної Держави у міжнародних перевезеннях, або судами річкового транспорту, які зайняті у внутрішніх водних перевезеннях, а також рухомим майном, пов'язаним з експлуатацією цих морських, повітряних та річкових суден, дорожніх транспортних засобів, оподатковується тільки в цій Договірній Державі.
4. Усі інші елементи капіталу резидента Договірної Держави оподатковуються тільки у цій Державі.
Стаття 23
Усунення подвійного оподаткування
1. У випадку резидента Кореї, подвійне оподаткування буде усуватись таким чином:
З урахуванням положень податкового законодавства Кореї, які стосуються звільнення у вигляді заліку проти корейського податку, сплаченого у будь-якій країні іншій ніж Корея (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), податок, сплачуваний за законодавством України (виключаючи у випадку дивідендів податок, сплачуваний стосовно прибутків, з яких виплачуються дивіденди), і згідно з даною Конвенцією, незалежно від способу стягнення, безпосередньо чи через відрахування з доходу, отриманого з українських джерел, повинні звільнятись від оподаткування шляхом кредитування проти корейського податку, сплаченого відносно цього доходу. Однак, кредит не повинен перевищувати у пропорційному відношенні величину частини корейського податку, яка дорівнює у пропорційному відношенні частині доходу з джерел в Україні в загальному доході, що підлягає оподаткуванню корейським податком.
2. У випадку резидента України, подвійне оподаткування буде усуватися таким чином:
З урахуванням положень законодавства України, що стосується звільнення податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на податок, сплачуваний за законодавством Кореї, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходу або капіталу, що підлягає оподаткуванню, із джерел в Кореї, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або капіталу, стосовно яких обчислюється корейський податок.
3. Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї частини податку з доходу або капіталу, як було підраховано до надання вирахування, яка стосується доходу або капіталу, залежно від обставин, які можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
4. Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержуваний доход або капітал резидента Договірної Держави звільнено від податку в цій Державі, ця Держава може, незважаючи на це, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу або капіталу цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений доход або капітал.
5. Для цілей пунктів 1 і 2 цієї статті прибуток, доход і доход від відчужування майна, що належать резиденту Договірної Держави, які можуть оподатковуватись у другій Договірній Державі відповідно до цієї Конвенції, будуть вважатись такими, що виникають із джерел у цій другій Договірній Державі.
Стаття 24
Недискримінація
1. Національні особи Договірної Держави не будуть підлягати у другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим ніж оподаткування і пов'язане з ним зобов'язання, яким піддаються або можуть піддаватися національні особи цієї другої Держави за тих же обставин. Це положення також застосовується, незважаючи на положення статті 1, до осіб, які не є резидентами однієї або обох Договірних Держав.
2. Особи без громадянства, які є резидентами Договірної Держави, не будуть піддаватися в жодній з Договірних Держав будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, іншому або більш обтяжливому, ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким піддаються або можуть піддаватися національні особи цієї Держави за тих же умов.
3. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство однієї Держави має в другій Договірній Державі, не буде менш сприятливим у цій другій Договірній Державі, ніж оподаткування підприємств цієї другої Держави, які здійснюють подібну діяльність.
4. За винятком випадків, коли застосовуються положення пункту 1 статті 9, пункту 6 статті 11 або пункту 5 статті 12, проценти, роялті та інші виплати, що сплачуються підприємством Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення оподатковуваного прибутку такого підприємства будуть підлягати вирахуванням за таких же умов, за яких вони сплачувались резиденту першої згаданої Держави. Таким же чином будь-які борги підприємства однієї Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави повинні, з метою визначення оподатковуваного капіталу цього підприємства, підлягати вирахуванням за таких же умов, що й борги резидента першої згаданої Держави.
5. Підприємство Договірної Держави, капітал якого повністю або частково належить або контролюється прямо чи посередньо одним або кількома резидентами другої Договірної Держави, не буде піддаватися в першій згаданій Державі будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким піддаються або можуть піддаватися інші подібні підприємства першої згаданої Держави.
6. Це положення не буде мати тлумачення як зобов'язання Договірної Держави надавати резидентам Другої Договірної Держави будь-яких персональних звільнень, пільг і вирахувань для податкових цілей на підставі громадянського статусу або сімейних зобов'язань, які надаються її власним резидентам. Подібним чином резидентам другої Договірної Держави не надаються будь-які звільнення, що не надаються місцевою владою першої згаданої Договірної Держави згідно з загальним законодавством.
7. Положення цієї статті будуть застосовуватись до податків, які розглядаються цією Конвенцією.
Стаття 25
Процедура взаємного узгодження
1. Якщо особа вважає, що дії однієї або обох Договірних Держав призводять або призведуть до її оподаткування невідповідно до положень цієї Конвенції, вона може, незалежно від засобів захисту, передбачених національним законодавством цих Держав, подати свій випадок до компетентних органів Договірної Держави, резидентом якої вона є, або, якщо її випадок підпадає під дію пункту 1 статті 24, тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є. Справа повинна бути подана протягом трьох років з моменту першого повідомлення про дію, яка призвела до оподаткування, що не відповідає положенням цієї Конвенції.
2. Компетентний орган прагнутиме, якщо він буде вважати заперечення обгрунтованим і якщо він сам не в змозі дійти до задовільного рішення, вирішити випадок за взаємною згодою з компетентним органом другої Договірної Держави з метою уникнення оподаткування, що не відповідає Конвенції. Будь-яка досягнута домовленість повинна виконуватись незалежно від будь-яких обмежень часу, передбачених внутрішнім законодавством Договірних Держав.
3. Компетентні органи Договірних Держав будуть прагнути вирішити за взаємною згодою будь-які труднощі або сумніви, що виникають при тлумаченні або застосуванні Конвенції.
4. Компетентні органи Договірних Держав можуть вступати в прямі контакти один з одним з метою досягнення згоди в розумінні попередніх пунктів.
Стаття 26
Обмін інформацією
1. Компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція, тією мірою, в якій оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати ухилення від сплати податків і полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Обмін інформацією не обмежується статтею 1. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна таким же чином, як і інформація, одержана відповідно до внутрішнього законодавства цієї Держави, і буде розкрита тільки особам або органам (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збором, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляцій стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в ході відкритого судового засідання або в судових рішеннях. Компетентні органи шляхом консультацій будуть розвивати відповідні умови, методи та техніку, що стосуються справ, щодо яких такий обмін інформацією може бути зроблений, включаючи, якщо необхідно, обмін інформацією, яка стосується податкових ухилень.
2. В жодному випадку положення пункту 1 не будуть тлумачитись як такі, що покладають на кожну з Договірних Держав зобов'язання:
a) здійснювати адміністративні заходи, такі, що відрізняються від законів та адміністративної практики однієї з Договірних Держав;
b) надавати інформацію, яку неможливо одержати за законодавством або в ході звичайної адміністративної практики в одній з Договірних Держав;
c) надавати інформацію, яка буде розкривати будь-яку торговельну, підприємницьку, промислову, комерційну або професійну таємницю, або торговельний процес, або інформацію, розкриття якої суперечило б установленій практиці.
Стаття 27
Члени дипломатичних або постійних місій і консульських постів
Ніщо в цій Конвенції не буде зачіпати податкових привілеїв, наданих членам дипломатичних або постійних місій і консульських постів за загальними нормами міжнародного права або на підставі положень спеціальних угод.
Стаття 28
Набуття чинності
1. Кожна з Договірних Держав повідомить іншу по дипломатичних каналах про завершення необхідних, відповідно до внутрішнього законодавства, процедур для набуття чинності цією Конвенцією. Ця Конвенція набуває чинності у день останнього з таких повідомлень.
2. Ця Конвенція буде застосовуватись:
a) в Кореї:
(i) стосовно податків, що стягуються з джерела доходів з або після першого січня року, наступного за роком, у якому Конвенція набуває чинності; і
(ii) стосовно інших податків за податковий рік, що починається з або після першого січня року, наступного за роком, у якому Конвенція набуває чинності;
b) в Україні:
(i) стосовно податків на дивіденди, проценти або роялті для будь-яких платежів, зроблених на шістдесятий або після шістдесяти днів, наступних за днем набуття Конвенцією чинності;
(ii) стосовно податку на доход підприємств для будь-якого періоду оподаткування, що починається з або після 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому Конвенція набуває чинності;
(iii) стосовно прибуткового податку з фізичних осіб для будь-яких платежів, зроблених на шістдесятий день або після шістдесяти днів, наступних за днем набуття Конвенцією чинності.
Стаття 29
Припинення дії
Ця Конвенція залишається чинною до припинення її дії однією з Договірних Держав. Кожна Договірна Держава може припинити дію Конвенції шляхом передачі через дипломатичні канали повідомлення про припинення дії принаймні за шість місяців до закінчення будь-якого календарного року, що починається після закінчення п'яти років з дати, з якої Конвенція набуває чинності.
У такому випадку чинність Конвенції буде припинено:
a) у Кореї:
(i) стосовно податків, що стягуються з джерела доходів з або після першого січня року, наступного за роком подачі повідомлення;
і
(ii) стосовно інших податків за податковий рік, що починається з або після першого січня року, наступного за роком подачі повідомлення;
b) в Україні:
(i) стосовно податків на дивіденди, проценти або роялті для будь-яких платежів, зроблених на шістдесятий або після шістдесяти днів, наступних за днем подачі повідомлення;
(ii) стосовно податку на доход підприємств для будь-якого періоду оподаткування, що починається з або після 1 січня календарного року, наступного за роком подачі повідомлення;
(iii) стосовно прибуткового податку з фізичних осіб для будь-яких платежів, зроблених на шістдесятий або після шістдесяти днів, наступних за днем подачі повідомлення.
У засвідчення чого ті, що нижче підписалися, відповідним чином на те уповноважені своїми Урядами, підписали цю Конвенцію.
Вчинено в двох примірниках в м. Києві, 29 вересня 1999 року українською, корейською та англійською мовами, всі тексти автентичні. У випадку розбіжностей у тлумаченні англійский текст має перевагу.
За Кабінет Міністрів За Уряд
України Республіки Корея
(підпис) (підпис)
Протокол
На момент підписання Конвенції між Урядом Республіки Корея і Кабінетом Міністрів України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, ті, що нижче підписалися, домовились, що наступні положення будуть невід'ємною частиною Конвенції.
1. Відносно пункту 8 (b) статті 11, український банк, що може бути створений Урядом України з метою розвитку та перебудови України, буде доповнений до українського списку шляхом обміну листами між компетентними органами Договірних Держав.
2. Відносно пункту 2 статті 13 зрозуміло, що вираз "майно компанії в основному складається з нерухомого майна" означає майно, що складається не менш ніж з п'ятдесяти процентів нерухомого майна.
3. Відносно статті 19 зрозуміло, що положення статті будуть застосовуватись також і до Корейського агентства розвитку торгівлі та інвестування до тих пір, поки воно відповідає наступним критеріям:
- агентство належить Уряду Республіки Корея;
- воно повністю утримується (фінансується) Урядом Республіки Корея;
- є неприбутковою організацією і надає послуги безкоштовно.
Таким же чином положення статті 19 застосовуються також до подібного Українського агентства, яке в іншому випадку не підлягало б дії положень цієї статті, якщо б не відповідало наступним критеріям:
- агентство належить Уряду України;
- воно повністю утримується (фінансується) Урядом України;
- є неприбутковою організацією і надає послуги безкоштовно.
У засвідчення чого ті, що нижче підписалися, підписали цей Протокол, що має таку ж силу та дію, які він мав би, якби був невід'ємною частиною Конвенції.
Вчинено в двох примірниках в м. Києві, 29 вересня 1999 року, українською, корейською та англійською мовами, всі тексти автентичні. У випадку розбіжностей у тлумаченні, англійський текст має перевагу.
За Кабінет Міністрів За Уряд
України Республіки Корея
(підпис) (підпис)