З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про підприємництво

 
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 14, ст.168 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 785-XII (785-12) від 26.02.91, ВВР, 1991, N 14, ст.169 )
 
( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2684-XII (2684-12) від 14.10.92, ВВР, 1992, N 48, ст.654 N 2697-XII (2697-12) від 15.10.92, ВВР, 1992, N 51, ст.680 Декретом N 10-92 (10-92) від 15.12.92, ВВР, 1993, N 7, ст. 54 ) ( В тексті Закону слова "Української РСР", "в Українській РСР", "Ради Міністрів Української РСР" та "Радою Міністрів Української РСР" замінено відповідно словами "України", "в Україні", "Кабінету Міністрів України" та "Кабінетом Міністрів України" згідно із Законом N 2697-XII (2697-12) від 15.10.92 )
Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Підприємництво в Україні

Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Стаття 2. Суб'єкти підприємницької діяльності

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;
юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність" (697-12) .
Щодо юридичних осіб та громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.
Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Стаття 3. Свобода підприємницької діяльності

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України.
Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується у зв'язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління, встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Стаття 4. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності

Діяльність по виготовленню і реалізації наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин може здійснюватися тільки державними підприємствами, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами.
( Частина перша статті 4 в редакції Закону N 2697-12 (2697-12) від 15.10.92 )
Без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом, не можуть здійснюватись:
пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;
виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї;
( Абзац третій частини другої статті 4 в редакції Закону N 2697-12 (2697-12) від 15.10.92 )
виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин;
виготовлення пива і вина;
виготовлення спирту, горілчаних, лікерних та коньячних виробів;
( Абзац шостий частини другої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2697-12 (2697-12) від 15.10.92 )
виготовлення тютюнових виробів;
медична практика;
ветеринарна практика;
юридична практика;
створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;
торгівля алкогольними напоями;
внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільним транспортом;
агентування і фрахтування морського торговельного флоту;
виготовлення цінних паперів, грошових знаків і знаків поштової оплати;
посередницька діяльність з приватизаційними паперами;
надання послуг по охороні державної, колективної та приватної власності;
монтаж, ремонт і профілактичне обслуговування засобів охоронної сигналізації;
видобування, виробництво й використання радіоактивних речовин і джерел іонізуючого випромінювання, переробка та поховання радіоактивних відходів;
видобування дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, виготовлення і реалізація виробів з їх використанням;
збирання, переробка твердих і рідких відходів виробництв, що містять дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння, та їх брухту;
виконання авіаційно-хімічних робіт та аерофотозйомок;
проектування, будівництво та експлуатація об'єктів атомної енергетики, а також надання послуг по їх обслуговуванню;
аудиторська діяльність;
страхова діяльність;
виготовлення та реалізація ветеринарних медикаментів та препаратів;
будівництво та технічне обслуговування загальнодержавних мереж передачі даних та документального зв'язку;
будівництво та технічне обслуговування передавальних станцій супутникового зв'язку;
міжнародні та міжміські поштові перевезення;
обробка поштової кореспонденції;
видача і прийом грошових переказів;
використання радіочастот;
виробництво та ремонт засобів вимірювання і контролю;
виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт та кадастрових зйомок;
виконання інженерно-вишукувальних та проектних робіт для об'єктів енергетики, державного зв'язку, оборонного комплексу, а також для газопроводів, магістральних трубопроводів, мостів, тунелів, електростанцій, аеропортів, морських портів, які виконуються на територіях, що піддаються діям сейсмічності, а також карстоутворенню, підтопленню, просадкам другого типу, доробці, зсувам та обвалам.
( Частину другу статті 4 доповнено згідно із Законом N 2697-12 (2697-12) від 15.10.92 )
Дозвіл (ліцензія) на здійснення підприємницької діяльності видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом у строк не більш як за 30 днів з дня одержання заяви.
Відмова у видачі дозволу (ліцензії) видається в той же строк і є актом письмової форми.
Спори про відмову видати дозвіл (ліцензії) розглядає суд або арбітражний суд.
( Частина п'ята статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2697-12 (2697-12) від 15.10.92 )
В обов'язки підприємства входить проведення природоохоронних заходів, у томі числі рекультивація земель і відновлення лісів після їх використання, які сприяють зменшенню викликаних виробництвом негативних дій на навколишнє середовище. Фінансування цих заходів здійснюється за рахунок коштів підприємства. Підприємство відповідає за раціональне використання усіх природних ресурсів і відшкодовує витрати на відновлення та охорону природних ресурсів.

Стаття 5. Принципи підприємницької діяльності

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
вільний вибір видів діяльності;
залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;
вільний найм працівників;
залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;
вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;
самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Стаття 6. Організаційні форми підприємництва

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України.
У разі коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено, підприємець керується цим Законом і своїм статутом.

Стаття 7. Законодавство про підприємницьку діяльність

Відносини, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Розділ II

УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 8. Державна реєстрація підприємництва

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем діяльності або проживання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності подаються такі документи:
рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір і протокол установчих зборів;
статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;
письмове підтвердження про юридичну адресу суб'єкта підприємництва, яке подається власником (власниками) або уповноваженим ним органом;
документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.
Підприємці-громадяни, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, подають тільки заяву.
( Дію частини четвертої статті 8 зупинено в частині строку реєстрації підприємств і організацій торгівлі, громадського харчування та сфери послуг у процесі їх комерціалізації згідно з Декретом N 10-92 (10-92) від 15.12.92 )
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється (при наявності всіх документів) за заявочним принципом протягом не більше п'ятнадцяти днів. Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміну видати посвідчення про реєстрацію і подати відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики.
Органи державної статистики встановлюють коди суб'єктів підприємницької діяльності.
Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва є підставою для відкриття рахунків в установах банків за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або в будь-яких інших установах банків за згодою сторін.
Банк зобов'язаний відкрити банківський рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію.
Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.
Перереєстрація проводиться:
у випадках зміни власника (власників) суб'єкта підприємництва;
у випадках зміни основних положень статуту.
Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філіали (відділення), представництва без створення юридичної особи. Реєстрація філіалів (відділень), представництв проводиться в порядку, передбаченому для реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності за місцем розташування.
Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою заявою підприємця, а також на підставі рішення суду, арбітражного суду у випадках:
визнання недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, установчих документів;
здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та чинному законодавству України.
Скасування державної реєстрації припиняє підприємницьку діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації підприємця як суб'єкта підприємницької діяльності. Статусу юридичної особи підприємець позбавляється після здійснення всіх заходів щодо ліквідації його як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.
Відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що реєструються, несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають документи для реєстрації, та орган, який проводить реєстрацію суб'єкта підприємництва відповідно до законодавства України.
За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України залежно від суб'єкта підприємництва, обраної організаційної форми та виду підприємницької діяльності. Місцева Рада народних депутатів має право встановлювати пільгову плату за державну реєстрацію.
Одержані кошти зараховуються до позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування за місцем реєстрації підприємця.
Законодавчими актами України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм підприємництва.
( Стаття 8 в редакції Закону N 2697-12 (2697-12) від 15.10.92 )

Стаття 9. Право найму працівників і соціальні гарантії при використанні їх праці

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства.
При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.

Стаття 10. Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності

Підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом.
За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Суб'єкт підприємництва - юридична особа може бути визнана арбітражним судом банкрутом у порядку, передбаченому Законом України "Про банкрутство" (2343-12) .
( Частина третя статті 10 в редакції Закону N 2684-12 (2684-12) від 14.10.92 )

Стаття 11. Припинення підприємницької діяльності

Діяльність підприємця припиняється:
з власної ініціативи підприємця;
на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством України;
( Абзац третій статті 11 в редакції Закону N 2684-12 (2684-12) від 14.10.92 )
у разі закінчення строку дії ліцензії;
( Абзац п'ятий статті 11 виключено на підставі Закону N 2684-12 (2684-12) від 14.10.92 )
на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Розділ III

ПІДПРИЄМЕЦЬ І ДЕРЖАВА

Стаття 12. Загальні гарантії прав підприємців

Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
Забезпечення матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється тільки за умови виконання підприємцем робіт і поставок для державних потреб.
У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, може бути залучений до виконання в робочий час державних обов'язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки.
Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або арбітражем відповідно до їх компетенції.

Стаття 13. Гарантії майнових прав підприємця

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця.
Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.

Стаття 14. Державна підтримка підприємництва

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава:
на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності;
відповідно до статті 12 цього Закону сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів;
здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям;
стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг;
надає підприємцям цільові кредити;
подає підприємцям інші види допомоги.

Стаття 15. Державне регулювання підприємництва

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.
Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:
податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;
державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;
науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й регіональні програми;
договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.
Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.
Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду чи арбітражу з заявою про визнання такого акта недійсним.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами або їх службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або державним арбітражем.

Стаття 16. Діяльність іноземних підприємців

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні користуються такими ж правами і несуть такі ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України (888-09) , цього Закону та інших законодавчих актів України.
Особливості здійснення підприємницької діяльності на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні іноземними юридичними особами визначаються законодавчими актами України.

Стаття 17. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про підприємництво, то застосовуються правила міжнародного договору.
 
Голова Верховної Ради Української РСР
Л.КРАВЧУК
м. Київ, 7 лютого 1991 року
N 698-XII