При розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися таким.

Як передбачено статтею 50 Кодексу законів про працю України (322-08) (далі - КЗпП), нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства й організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. При встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитися за повною тарифною ставкою, повним окладом.

Згідно зі статтею 51 КЗпП (322-08) скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

- для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку; - для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 163 (163-2001-п) .

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Згідно зі статтею 69 Господарського кодексу України (436-15) підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.

При розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що згідно зі статтею 53 КЗпП (322-08) напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Відповідно до статті 73 КЗпП (322-08) робота у 2007 році не проводиться на підприємствах, в установах, організаціях у такі святкові та неробочі дні:

1 січня - Новий рік;

7 січня - Різдво Христове;

8 березня - Міжнародний жіночий день;

8 квітня - Пасха (Великдень);

1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня - День перемоги;

27 травня - Трійця;

28 червня - День Конституції України;

24 серпня - День незалежності України.

Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП (322-08) у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п'ятиденного робочого тижня із вихідними днями у суботу та неділю у 2007 році вихідний день у неділю 7 січня має бути перенесений на понеділок 8 січня, вихідний день у неділю 8 квітня - на понеділок 9 квітня, а вихідний день у неділю 27 травня - на понеділок 28 травня.

Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу розпорядженнями Кабінету Міністрів України рекомендується для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю, переносити робочі дні.

У зв'язку з тим, що зазначене розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів приймається роботодавцем, що призводить до зміни графіка роботи підприємства.

Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу та оплати лікарняних мають відбуватися на підставі прийнятого на підприємстві рішення щодо перенесення робочих днів, тобто за зміненим у зв'язку з перенесенням робочих днів графіком роботи підприємства. При цьому слід мати на увазі, що у разі перенесення робочого дня, який є попереднім святковому чи неробочому дню, на інший вихідний день для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи у цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП (322-08) .

Законодавством не встановлено єдину норму тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути відмінна залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п'ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50 - 53, 67 і 73 КЗпП (322-08) .

Наводимо приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2007 рік (va540203-06) , розрахованої за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день упродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів.

За зазначених умов, залежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2007 рік становитиме:

при 40-годинному робочому тижні - 2002 години;

при 39-годинному робочому тижні - 1957,8 години;

при 38,5-годинному робочому тижні - 1932,7 години;

при 36-годинному робочому тижні - 1807,2 години;

при 33-годинному робочому тижні - 1656,6 години;

при 30-годинному робочому тижні - 1506,0 години;

при 25-годинному робочому тижні - 1255,0 години;

при 24-годинному робочому тижні - 1204,8 години;

при 20-годинному робочому тижні - 1004,0 години;

при 18-годинному робочому тижні - 903,6 години.