1. Схвалити Концепцію ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг (додається).

2. Кабінету Міністрів України забезпечити реалізацію положень цієї Концепції.

СХВАЛЕНО

Указом Президента України

від 28 грудня 2007 року N 1324/2007

Якість життя населення значною мірою залежить від надійності, якості та доступності житлово-комунальних послуг, що надаються населенню. Забезпечення реалізації інтересів суспільства потребує вдосконалення цінової політики у сфері житлово-комунальних послуг щодо гарантування захисту прав споживачів цих послуг та створення умов для збалансованого розвитку суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері житлово-комунальних послуг.

На сьогодні питання ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг визначено Конституцією України (254к/96-ВР) , Господарським кодексом України (436-15) , Законами України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) , "Про природні монополії" (1682-14) , "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , "Про теплопостачання" (2633-15) , "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) та іншими нормативно-правовими актами.

Політика ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг на сьогодні не лише не забезпечує покриття економічно обгрунтованих витрат суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у відповідній сфері, а й дозволяє включати до складової ціни/тарифу неефективні витрати та не стимулює підприємства, що надають такі послуги, до зниження витрат. Обмежене залучення до процесів формування цін/тарифів представників громадськості та відсутність належного контролю з боку суспільства за використанням коштів, отриманих за надання житлово-комунальних послуг, створює підґрунтя для зловживань у цій сфері та підвищує соціальну напругу. Зазначене є перешкодою для залучення інвестицій у розвиток житлово-комунальної інфраструктури, гальмує використання сучасних форм управління підприємствами, установами, організаціями житлово-комунального господарства, уповільнює запровадження механізму енергозбереження.

Недосконалість регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, у сфері житлово-комунальних послуг у частині формування цін/тарифів викликана такими чинниками:

відсутністю чіткого законодавчого розмежування компетенції центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

поєднанням органами місцевого самоврядування функцій управління підприємствами, установами, організаціями житлово-комунального господарства та функцій регулювання їх діяльності в частині встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що призводить до конфлікту інтересів всіх учасників цих відносин;

відсутністю єдиних нормативно врегульованих принципів формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;

відсутністю комплексної нормативно-правової бази для запровадження ефективної системи державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та діяльності суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, у тому числі в сфері житлово-комунального господарства.

Не можна вважати оптимальною поширену в Україні систему тарифного регулювання методом "витрати плюс", оскільки у ціні/тарифі враховується повний обсяг витрат, фактично понесених суб'єктом господарювання, серед яких є й неефективні, обумовлені нераціональним господарюванням. Цьому сприяють положення Закону України "Про природні монополії" (1682-14) , за яким при регулюванні цін/тарифів суб'єктів природних монополій враховуються витрати, які згідно із законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу.

Підґрунтям для зловживань монопольним становищем у сфері житлово-комунальних послуг є і поширеність практики перехресного субсидування одного виду господарської діяльності за рахунок іншого та однієї категорії споживачів за рахунок іншої.

Разом із тим економічно обгрунтована ціна/тариф на житлово-комунальні послуги має покривати лише економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, що, в свою чергу, вимагає вдосконалення методологічних засад формування цін/тарифів, підвищення їх стимулюючої ролі.

Неврегульованими залишаються питання звітності про використання коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, та оприлюднення такої інформації.

З огляду на можливі негативні соціальні наслідки приведення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги до економічно обгрунтованого рівня і за умов непідготовленості фінансової системи до організації належної підтримки малозабезпечених верств населення вдосконалення державного регулювання у сфері формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги має здійснюватися поетапно.

Метою цієї Концепції має стати визначення пріоритетних напрямів та завдань щодо вдосконалення ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечення захисту прав споживачів на отримання ними товарів та послуг належної якості в достатньому обсязі та за економічно обґрунтованими цінами, створення умов для збалансованого розвитку підприємств житлово-комунального господарства та системного правового розв'язання існуючих у цій сфері проблем.

Державне регулювання цін/тарифів у сфері житлово-комунальних послуг має здійснюватися шляхом визначення:

суб'єктів регулювання, їх повноважень та принципів діяльності;

єдиних принципів формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги для всіх категорій споживачів таких послуг;

механізмів захисту прав споживачів на отримання житлово-комунальних послуг належної якості у достатньому обсязі та за економічно обґрунтованими цінами, а також механізмів соціальної підтримки малозабезпечених верств населення;

засад стимулювання енергозбереження в житлово-комунальній сфері;

порядку відшкодування суб'єктам господарювання збитків, завданих у результаті прийняття рішень, пов'язаних із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у сфері ціноутворення.

3.1 Суб'єкти державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг

Державне регулювання у сфері житлово-комунальних послуг має здійснюватися Кабінетом Міністрів України, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг, іншими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги в установленому порядку має належати:

забезпечення проведення цінової політики відповідно до закону;

визначення методології (порядку) формування цін/тарифів на певні види житлово-комунальних послуг, що надаються суб'єктами господарювання, які не займають монопольне становище на відповідних ринках;

визначення пріоритетних інвестиційних проектів у сфері житлово-комунальних послуг загальнодержавного значення, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, та/або державного бюджету;

забезпечення соціальної підтримки незахищених верств населення;

підготовка проектів нормативно-правових актів, які передбачатимуть стимулюючі заходи щодо розвитку сфери житлово-комунальних послуг;

удосконалення порядку відшкодування суб'єктам господарювання збитків, завданих у результаті прийняття рішень, пов'язаних із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у сфері ціноутворення.

До повноважень органу державного регулювання у сфері комунальних послуг у встановленому порядку має належати:

підготовка пропозицій щодо формування цінової політики у сфері житлово-комунальних послуг, а також амортизаційної політики в питаннях, що стосуються ціноутворення на послуги підприємств, установ, організацій, що здійснюють господарську діяльність у відповідній сфері, зокрема в частині контролю за визначенням вартості основних фондів та встановлення норм амортизації;

розроблення методології (порядку) формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб'єктами, які займають монопольне становище на відповідних ринках;

регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб'єктами, які займають монопольне становище на відповідних ринках, в обсягах, що перевищують установлену межу.

До повноважень органів місцевого самоврядування в установленому порядку має належати:

регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб'єктами, які не займають монопольне становище на відповідних ринках;

регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб'єктами, які займають монопольне становище на відповідних ринках, якщо обсяги виробництва не перевищують межу, встановлену відповідним органом державного регулювання;

визначення пріоритетних інвестиційних проектів місцевого значення, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, та/або відповідного місцевого бюджету.

На перехідний період (до створення органів державного регулювання у відповідній сфері) певні функції державного регулювання мають здійснювати органи державного управління у відповідних сферах та органи місцевого самоврядування, які встановлюють ціни/тарифи на централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізоване опалення. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у розмірі, нижчому за розмір економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво, відшкодування збитків, понесених у цьому випадку суб'єктами господарювання, що надають такі послуги, має здійснюватися за рахунок відповідного бюджету.

3.2. Принципи формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги має здійснюватися на таких принципах:

збалансованості інтересів всіх учасників суспільних відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

відкритості процедур формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та використання коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги;

контрольованості цін/тарифів на житлово-комунальні послуги з боку місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування шляхом обов'язкового залучення для перевірки ефективності витрачання коштів незалежних аудиторських компаній та оприлюднення отриманих ними висновків та рекомендацій;

обов'язковості запровадження окремої звітності про діяльність з виробництва, передачі та постачання електро- і теплової енергії, транспортування газу, водопостачання та водовідведення;

уникнення перехресного субсидування одного виду діяльності за рахунок іншого, однієї категорії споживачів за рахунок іншої;

нормування витрат підприємств, установ, організацій, що здійснюють господарську діяльність у сфері житлово-комунальних послуг, шляхом оптимізації витрат таких суб'єктів;

обов'язковості покриття економічно обгрунтованих витрат суб'єктів господарювання, що надають житлово-комунальні послуги;

пріоритетності інвестиційних проектів, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок інвестиційної складової ціни/тарифу та/або коштів, виділених з відповідного бюджету;

стимулювання енергозбереження шляхом визначення форм державної підтримки заходів з енергозбереження;

економічного заохочення підприємств, установ, організацій, що здійснюють господарську діяльність у сфері житлово-комунальних послуг, до підвищення показників якості надання послуг;

запровадження системи компенсацій, які виплачуються споживачам підприємствами, установами, організаціями, що здійснюють господарську діяльність у сфері житлово-комунальних послуг, у випадку порушення такими суб'єктами встановлених вимог щодо якості надання послуг;

встановлення максимального рівня рентабельності;

обов'язковості врахування в ціні/тарифі інвестиційної складової для реалізації затверджених у встановленому порядку пріоритетних інвестиційних проектів та застосування пільг зі сплати житлово-комунальних послуг одночасно з визначенням джерел їх покриття;

законодавчого визначення механізмів оперативного корегування цін/тарифів на комунальні послуги у разі зміни їх складових.

3.3 Принципи захисту прав споживачів, що отримують житлово-комунальні послуги

Захист прав споживачів на отримання ними житлово-комунальних послуг у необхідних обсягах, належної якості та за економічно обґрунтованими цінами є першочерговим завданням соціальної держави.

Захист прав споживачів має базуватися на таких принципах:

надійності постачання житлово-комунальних послуг високої якості, що забезпечується цінами/тарифами, які покривають економічно обгрунтовані витрати суб'єктів господарювання, що надають ці послуги;

відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості;

відповідальності суб'єктів господарювання за надання житлово-комунальних послуг не в повному обсязі або неналежної якості;

поетапного переходу до моделі формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги на ринкових засадах;

запровадження системи адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення за рахунок коштів державного бюджету з визначенням критеріїв та порядку надання такої допомоги.

3.4 Загальні засади стимулювання енергозбереження у сфері житлово-комунальних послуг

Відсутність послідовної державної політики у сфері енергозбереження та стимулюючих заходів щодо запровадження енергозберігаючих програм призводить до ситуації, за якою Україна, лишаючись енергозалежною державою, має енергоємність економіки, що у 4-5 разів перевищує відповідні показники розвинених держав світу.

Для підвищення енергоефективності у сфері житлово-комунального господарства, зменшення непродуктивних витрат енергоресурсів у цій сфері необхідно вирішити питання щодо:

запровадження на ринках житлово-комунальних послуг механізму, що сприятиме ощадному використанню енергетичних ресурсів;

державної підтримки запровадження енергозберігаючих заходів;

стимулювання масового застосування засобів обліку споживання комунальних послуг;

проведення широкої роз'яснювальної роботи серед населення з питань енергозбереження.

3.5 Основні засади застосування засобів обліку споживання житлово-комунальних послуг

З метою запровадження ощадливого використання енергетичних та інших ресурсів державна політика у сфері формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги має базуватися на поступовому переході до масового застосування засобів обліку споживання води, природного газу, теплової та електричної енергії, а також запровадження сучасних систем обробки накопиченої ними інформації.

Реалізація цього завдання має передбачати:

обов'язковість застосування суб'єктами господарювання, що надають житлово-комунальні послуги, засобів обліку споживання таких послуг, забезпечення фінансування діяльності із встановлення засобів обліку, а також систем обробки накопичуваної ними інформації за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, та/або фінансової підтримки державного бюджету;

забезпечення за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, ремонту, обслуговування та перевірки засобів обліку споживання житлово-комунальних послуг під час їх експлуатації суб'єктами господарювання, що надають відповідні послуги;

визначення відповідним органом державного регулювання вимог до засобів обліку споживання житлово-комунальних послуг на підставі висновків органів державного метрологічного нагляду з урахуванням розрахункової схеми обліку, порядку розрахунків та необхідності інформаційного обміну (через автоматизовану систему обліку споживання) і дистанційної реєстрації показань.

Першочерговими завданнями у сфері вдосконалення системи регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги мають бути:

1) приведення норм Законів України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , "Про теплопостачання" (2633-15) , "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) , "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , "Про ціни і ціноутворення" (507-12) , "Про природні монополії" (1682-14) у відповідність між собою, зокрема в частині повноважень органів, які здійснюють регулювання цін/тарифів, а також визначення процедур затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;

2) внесення змін до Законів України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) та "Про природні монополії" (1682-14) щодо застосування альтернативних методів регулювання цін/тарифів та визначення статей витрат, що обов'язково мають враховуватися у цінах/тарифах;

3) поетапна заміна пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг адресними грошовими виплатами населенню;

4) вдосконалення порядку формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги в частині:

визначення критеріїв, за якими має здійснюватися оцінка економічної обгрунтованості цін/тарифів на етапі їх встановлення та застосування, в тому числі з урахуванням рівня соціально-економічного розвитку відповідного регіону та технічних можливостей суб'єктів господарювання;

забезпечення окремого обліку доходів, витрат і фінансових результатів за кожним видом діяльності суб'єктів господарювання, що підлягають регулюванню;

урахування інвестиційної складової для реалізації затверджених у встановленому порядку інвестиційних проектів;

запровадження нормування витрат і втрат ресурсів, які б стимулювали оптимізацію витрат суб'єктів господарювання, що надають житлово-комунальні послуги;

5) розроблення порядку корегування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, зокрема в разі зміни цін на енергоносії і розміру мінімальної заробітної плати;

6) розроблення порядку проведення перерахунків плати за ненадані, надані не в повному обсязі житлово-комунальні послуги та послуги, якість яких не відповідає нормативним вимогам;

7) встановлення рівня рентабельності для суб'єктів господарювання, які надають житлово-комунальні послуги, з урахуванням витрат на капітальні інвестиції;

8) розроблення порядку відшкодування різниці між затвердженими цінами/тарифами на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво;

9) розроблення порядку оплати послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків;

10) запровадження механізму введення в дію нових цін/тарифів на енергоносії, які є складовою ціни/тарифу на житлово-комунальні послуги, не раніше, ніж через 30 днів після їх оприлюднення в засобах масової інформації;

11) розроблення нормативно-правового акта про порядок організації відкритих слухань з питань зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість і структуру, норми споживання, порядок надання послуг, обгрунтованість витрат тощо;

12) посилення відповідальності споживачів за несвоєчасну оплату отриманих житлово-комунальних послуг;

13) визначення основних засад застосування засобів обліку та споживання житлово-комунальних послуг;

14) розроблення механізмів врахування при формуванні цін/тарифів відповідності якості житлово-комунальних послуг потребам споживачів;

15) запровадження автоматизованих систем контролю за наданням споживачам житлово-комунальних послуг.