1. Схвалити Концепцію Державної цільової економічної програми впровадження в агропромисловому комплексі новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції на період до 2016 року, що додається.

Визначити Міністерство аграрної політики державним замовником Програми.

2. Міністерству аграрної політики разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової економічної програми впровадження в агропромисловому комплексі новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції на період до 2016 року.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 23 грудня 2009 р. N 1650-р

Ефективне ведення сільськогосподарського виробництва неможливе без комплексного взаємоузгодженого розвитку галузей рослинництва і тваринництва.

Глобалізація світової економіки, інтеграція України до Світової організації торгівлі потребують техніко-технологічного переоснащення вітчизняного аграрного виробництва, переведення його на якісно новий рівень функціонування.

Проведення реформування колективних і державних сільськогосподарських підприємств у господарські структури ринкового спрямування призвело до значних соціально-економічних змін.

Унаслідок непослідовних дій у процесі реформування аграрного сектора, нехтування науково обґрунтованими основами господарювання сільськогосподарське виробництво втратило виробничий потенціал, знизився рівень рентабельності виробництва та платоспроможності сільськогосподарських підприємств на відтворення матеріально-технічної бази, яка на сьогодні морально застаріла і не відповідає сучасним вимогам.

Вітчизняне машинобудування для агропромислового комплексу за своїм технічним рівнем суттєво відстало від досягнень світового науково-технічного прогресу в машинобудуванні і без впровадження новітніх технологій та обладнання, виробленого провідними зарубіжними фірмами, неспроможне освоїти виробництво техніки, що відповідатиме сучасним технологіям.

Кількість основних технічних засобів, що були зняті з експлуатації, у 10-20 разів перевищила кількість придбаних нових. У результаті кількість тракторів у сільськогосподарських підприємствах зменшилася більш як на 220 тис. одиниць, зернозбиральних комбайнів - більш як на 46 тис., кормозбиральних комбайнів - майже на 30 тис., іншої сільськогосподарської техніки - на десятки тисяч одиниць. Навантаження на один облікований трактор перевищило 100 гектарів ріллі, на комбайн - 250 гектарів ранніх зернових, а в окремих регіонах - 300 гектарів, у зв'язку з чим щорічні втрати зерна досягають 5-10 млн. тонн і значна його кількість переходить із класу продовольчого в кормове. Майже 80 відсотків наявної в сільськогосподарських підприємствах техніки відпрацювало амортизаційний строк експлуатації і потребує значних витрат на підтримання її в робочому стані. Рівень її технічної готовності в період найбільшого навантаження не перевищує 70-75 відсотків, що призводить до грубих порушень технологічних регламентів вирощування сільськогосподарських культур.

За останні 15-20 років технології вирощування сільськогосподарських культур зазнають істотних змін, які полягають у біологізації технологій, зменшенні обсягу витрат енергетичних ресурсів та використання людської праці, пов'язаних з виконанням технологічних операцій, підвищенням екологічної безпеки. Особливість новітніх технологій у рослинництві та тваринництві полягає в освоєнні методів управління продуктивним процесом.

Разом з тим недостатній рівень техніко-технологічного забезпечення, професійний консерватизм виробників сільськогосподарської техніки і обладнання та неефективність економічної моделі господарювання не дають змоги забезпечити виробництво сільськогосподарської продукції за новітніми технологіями, підривають економічні основи подальшого розвитку не лише галузі, але і всього суспільства, загрожують продовольчій безпецідержави - поглибленням демографічної кризи в сільській місцевості, зростанням безробіття та бідності населення, посиленням трудової міграції.

Низький рівень техніко-технологічного та науково-освітнього забезпечення аграрного сектора зумовлений причинами довготривалого характеру, основними з яких на сьогодні є:

невідповідність методів управління виробництвом в аграрних підприємствах вимогам ринкової економіки;

відсутність механізму та мотивації щодо впровадження новітніх технологій і техніки;

незадовільне фінансове становище сільськогосподарських товаровиробників унаслідок монополізації продовольчого ринку посередниками та різкого поглиблення диспаритету цін;

відсутність у необхідному обсязі фінансових ресурсів для кредитування в аграрному секторі;

недосконалість регуляторної, цінової, кредитної, бюджетної та податкової політики в агропромисловому комплексі, особливо щодо розподілу отриманих прибутків та розвитку матеріально-технічної бази;

недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення аграрної освіти та науки, руйнація їх бази для практичного навчання;

недостатній рівень інформаційно-просвітницької діяльності, спрямованої на підвищення кваліфікаційного рівня керівників і спеціалістів аграрного сектора;

низький рівень фінансування досліджень з розвитку технологій виробництва сільськогосподарської продукції та створення техніки для їх реалізації.

Комплексне розв'язання проблеми можливе шляхом розроблення, прийняття і виконання Державної цільової економічної програми впровадження в агропромисловому комплексі новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції на період до 2016 року (далі - Програма).

Метою Програми є підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку за рахунок зменшення питомих витрат пального на 26-40 відсотків, праці - 30-60, прямих експлуатаційних витрат - 22-50, підвищення урожайності сільськогосподарських культур на 30-40 відсотків, збільшення валового виробництва зерна на 10-15 млн. тонн, м'яса - до 5,1 і молока - до 20 млн. тонн шляхом упровадження зонально адаптованих ресурсоощадних екологічно безпечних технологій виробництва сільськогосподарської продукції в рослинництві і тваринництві.

Розвиток аграрного сектора може відбуватися за трьома варіантами.

Перший варіант - склався історично, характеризується недосконалою підтримкою аграрного сектора, освіти, науки, сільськогосподарського машинобудування та сільської місцевості, відсутністю виваженої суспільно-економічної та маркетингової стратегії. За такого варіанта в аграрному секторі постійно виникатимуть проблеми, пов'язані з матеріально-технічним та кадровим забезпеченням, залежністю врожаю від кліматичних умов, що супроводжуватиметься значними втратами врожаю.

Другий варіант - посилення тенденцій комерціалізації сільськогосподарського виробництва, які супроводжуватимуться формуванням великих господарських структур з їх низькою соціальною та екологічною відповідальністю, орієнтацією на зарубіжні технології та техніку. За такого варіанта Україна втратить свій виробничий і науково-технічний потенціал, а галузь потрапить у повну залежність від зарубіжних виробників техніки її монополізованих ринків та інших викликів сучасної економіки, а отже, зросте безробіття, посилиться трудова міграція сільського населення і деградація соціально-побутового базису сільської місцевості.

Третій варіант - визначення чіткої стратегії розвитку аграрного сектора на основі впровадження сучасних енергозберігаючих технологій, якими є технології вирощування сільськогосподарських культур з мінімальним і диференційованим обробітком ґрунту в системі сівозміни та технологія прямої сівби, технічне забезпечення реалізації таких технологій вітчизняною технікою нового покоління, забезпечення суспільно-економічного розвитку сільських територій на основі виважених кроків, спрямованих на підтримання конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції і розвитку галузі машинобудування для агропромислового комплексу. Це сприятиме зміцненню індустріальної основи агропромислового комплексу, розвитку виробничого і науково-технічного потенціалу країни, зміцненню матеріального становища і умов життя працівників галузі, збереженню продовольчої безпеки держави.

Для реалізації рекомендується третій варіант, який найбільшою мірою відповідає інтересам держави, аграрного сектора, сільського населення та всього суспільства.

Проблему передбачається розв'язати шляхом:

удосконалення державної аграрної, фінансової, кредитної та податкової політики, організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку аграрного сектора, освіти та науки;

підвищення ефективності і конкурентоспроможності аграрного виробництва з переведенням його на інноваційну модель розвитку в результаті техніко-технологічного переоснащення, зокрема технічного забезпечення:

- процесу збирання врожаю зернових та олійних культур;

- впровадження технології прямої сівби;

- впровадження диференційованої системи обробітку ґрунту в сівозміні;

розвитку вітчизняного науково-технічного і виробничого потенціалу, підвищення ефективності його використання, зокрема:

- наукового супроводження впровадження новітніх технологій і техніки, визначення їх ефективності і обсягів застосування, напрямів удосконалення технологій і техніки;

- дослідження біологізації технологій виробництва продукції рослинництва та способів управління продуктивним процесом рослин; обґрунтування вимог до сільськогосподарської техніки;

- технічного переоснащення дослідних господарств Української академії аграрних наук, наукових установ та навчально-дослідних господарств закладів аграрної освіти;

створення належних умов для відродження галузі тваринництва, забезпечення виробництва конкурентоспроможної тваринницької продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку, зокрема:

- впровадження технологій виробництва молока на комплексах з безприв'язним утриманням корів;

- створення підприємств з відгодівлі великої рогатої худоби;

- створення комплексів з відгодівлі гібридних свиней;

- створення випробувально-демонстраційного комплексу технологій та обладнання для екологічно безпечних безвідходних ферм (молочних, свинарських і птахівницьких);

підвищення кваліфікаційного рівня конструкторів і технологів машинобудування для агропромислового комплексу, зокрема створення на базі Національного університету біоресурсів і природокористування навчально-виробничого центру з підвищення кваліфікації конструкторів для сфери сільськогосподарського машинобудування.

Строк виконання Програми - 2010-2016 роки.

На першому етапі (2010-2012 роки) передбачається забезпечити технічне переоснащення сільськогосподарських підприємств, що функціонують у різних природно-виробничих умовах, зокрема технікою вітчизняного виробництва, яка пропонується на ринку для реалізації новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції.

На другому етапі (2013-2016 роки) передбачається впровадити новітні технології з використанням сільськогосподарської техніки нового покоління, виробництво якої буде освоєно підприємствами вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу.

Очікуваними результатами виконання Програми є:

нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, зростання експортного потенціалу країни за рахунок підвищення на 30-40 відсотків урожайності сільськогосподарських культур та якості продукції, зменшення на 10-15 відсотків втрат вирощеного врожаю, збільшення на 10-15 млн. тонн обсягів валового виробництва зерна, збільшення обсягів виробництва молока до 20 та м'яса до 5,1 млн. тонн;

підвищення ролі досягнень науково-технічного прогресу в зміцненні економіки аграрних підприємств і соціально-економічного розвитку села за рахунок створення та впровадження високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, підвищення на 30-40 відсотків коефіцієнта використання генетичного потенціалу рослин і тварин;

ефективне використання природних ресурсів та зменшення негативного впливу сільськогосподарського виробництва на довкілля за рахунок зменшення в 2-3 рази ерозії ґрунтів та пестицидного навантаження;

зменшення затрат матеріально-технічних ресурсів і енергії на виробництво сільськогосподарської продукції (прямих експлуатаційних витрат на 22-50 відсотків, пального на 16-25 кг/га) та залежності країни від імпорту енергетичних та матеріально-технічних ресурсів;

збереження родючості ґрунтів, раціональне їх використання, недопущення деградації шляхом використання комбінованих багатоопераційних знарядь для обробітку ґрунту, зменшення в 3-4 рази площі ущільнених ґрунтів ходовими системами тракторів і сільськогосподарських машин, зниження рівня втрат гумусу в ґрунті;

виробництво сучасної техніки та використання новітніх технологій із залученням іноземних інвестицій у галузь, реалізація виробленої техніки на внутрішньому та зовнішньому ринку, що забезпечить надходження до державного бюджету понад 6 млрд. гривень та не менш як 600 млн. гривень до соціальних фондів;

забезпечення високого рівня професійної підготовки спеціалістів та працівників агропромислового комплексу, раціональне використання бази знань у підвищенні ефективності агропромислового виробництва;

створення не менш як 80 тис. додаткових робочих місць.

Фінансування заходів Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, суб'єктів господарювання, залучення іноземних інвестицій та інших передбачених законодавством джерел.

Необхідний обсяг фінансових ресурсів для виконання Програми становить 94761,6 млн. гривень, у тому числі з державного бюджету - 28559,9 млн., з місцевих бюджетів - 8537 млн., кошти суб'єктів господарювання - 51751,1 млн., лізинг - 5913,6 млн. гривень., які будуть використані для впровадження новітніх технологій виробництва продукції та для техніко-технологічних переоснащень сільськогосподарських підприємств.

Для виконання Програми необхідні такі матеріально-технічні ресурси: 40 тис. зернозбиральних комбайнів, 71,8 тис. тракторів великої одиничної потужності і комплексів комбінованих енергоощадних екологічно безпечних ґрунтообробних та ґрунтообробно-посівних машин для впровадження новітніх технологій; створення 54 підприємств з відгодівлі великої рогатої худоби, 88 комплексів з безприв'язним утриманням корів для виробництва молока, 59 комплексів з відгодівлі гібридних свиней, трьох випробувально-демонстраційних комплексів технологій та обладнання для екологічно безпечних безвідходних ферм (молочних, свинарських і птахівницьких).