У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про Основні засади розвитку
соціальної сфери села
З метою належного забезпечення життєдіяльності сільського
населення в ринкових умовах п о с т а н о в л я ю:
1. Схвалити Основні засади розвитку соціальної сфери села
(додаються).
2. Кабінету Міністрів України під час підготовки проектів
Державної програми економічного і соціального розвитку України,
закону про Державний бюджет України та нормативно-правових актів
ураховувати Основні засади розвитку соціальної сфери села.
3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям під
час формування проектів програм економічного і соціального
розвитку відповідних територій та бюджетів усіх рівнів ураховувати
Основні засади розвитку соціальної сфери села.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 20 грудня 2000 року
N 1356/2000
СХВАЛЕНО
Указом Президента України
від 20 грудня 2000 року N 1356/2000
ОСНОВНІ ЗАСАДИ
розвитку соціальної сфери села
Основні засади розвитку соціальної сфери села (далі - Основні
засади) спрямовані на поліпшення організації життєзабезпечення
сільського населення в умовах становлення приватного сектора в
аграрній сфері, виходу національної економіки з кризи, розвитку
економіки в ринкових умовах і мають ураховуватись у процесі
визначення стратегічних напрямів розвитку економіки, підготовки та
виконання державних, галузевих і регіональних програм та
розроблення нормативно-правових актів з питань
соціально-економічного розвитку держави в найближче десятиліття.
1. Стан та функції соціальної сфери села
У сільській місцевості проживає і в найближчій перспективі
проживатиме близько третини населення України, основна частина
якого зайнята в аграрній сфері виробництва. Село не тільки виконує
функцію продовольчого забезпечення держави, а й залишається носієм
і продовжувачем самобутніх матеріальних, культурних, моральних
надбань і традицій минулих поколінь. У селі сконцентрована значна
частина соціально-економічного потенціалу суспільства.
Дискримінаційні заходи щодо селянства в попередні
десятиліття, економічна криза 90-х років призвели до занепаду
села, що характеризується значним перевищенням смертності над
народжуваністю, скороченням чисельності сільського населення,
руйнацією сільської соціальної інфраструктури, зростанням
безробіття, відтоком найбільш активної частини селян у місто.
Жителі багатьох сіл втрачають можливість отримувати за місцем
проживання найпростішу медико-санітарну допомогу, навчати дітей,
користуватися послугами культурно-освітніх, торговельних та
побутових закладів, реалізовувати продукцію особистих підсобних
господарств. Багато сіл залишилося поза сферою обслуговування
громадського транспорту. Обсяги будівництва житла скоротились
удвічі, а об'єктів соціально-культурного призначення - у 10 разів.
За таких умов збереження і розвиток села, забезпечення
повноцінного відтворення в ньому української нації повинно стати
одним з пріоритетних завдань держави.
Соціальне відродження села та підвищення ефективності
аграрного виробництва - процеси органічно пов'язані. Реформи
аграрного сектора матимуть позитивні результати лише за умови їх
соціального спрямування та підвищення життєвого рівня сільського
населення.
У ході реформування аграрного сектора основною функцією
соціальної сфери села є створення умов для задоволення фізичних,
духовних, соціальних та інших потреб сільського населення.
2. Мета, завдання та засоби забезпечення
соціального розвитку села
Метою соціальної політики на селі є забезпечення належного
життєвого рівня сільського населення, що стане основою поліпшення
демографічної ситуації і розвитку трудового потенціалу.
Для досягнення цієї мети необхідно реалізувати такі основні
завдання:
створити умови для продуктивної зайнятості та збільшення
доходів сільського населення;
докорінно поліпшити матеріальне становище та підвищити
престиж сільської інтелігенції;
посилити соціальний захист найуразливіших верств сільського
населення;
забезпечити стабільне функціонування, розвиток і підвищення
якості соціальної інфраструктури.
Основними засобами забезпечення продуктивної зайнятості
сільського населення мають бути:
утвердження статусу селянина як реального власника та
господаря на землі;
запровадження спрощеного порядку реєстрації та звітності
суб'єктів господарювання в аграрному секторі;
розмежування підсобної та підприємницької форм господарювання
сільських сімей, сприяння перетворенню особистих підсобних
господарств у господарства товарного типу;
підтримка розвитку особистих підсобних господарств як форми
самозайнятості сільського населення;
залучення приватного сектора у сільській місцевості до
рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у
сфері туризму (сільського зеленого туризму);
регулювання трудової міграції сільського населення,
спрямування її з трудонадлишкових регіонів до депресивних
сільських територій;
запровадження системи професійного навчання і перепідготовки
незайнятих працею сільських жителів.
Збільшення грошових доходів селян має забезпечуватися шляхом:
посилення міжгалузевого регулювання економічних відносин з
метою підвищення загального рівня доходності суб'єктів
господарювання в аграрному секторі;
удосконалення системи та зростання рівня оплати праці
працівників виробничої та соціальної сфер аграрного сектора;
здійснення захисту прав власності громадян на належні їм
землю та майно і гарантування оптимального розміру орендної плати
за них;
надання державної підтримки розвитку дрібного і середнього
підприємництва на селі;
створення спеціального фонду підтримки підприємницької
діяльності на селі молодих сімей;
розвитку та підтримки діяльності кредитних спілок;
поліпшення умов реалізації селянами продукції особистих
підсобних господарств.
Має бути розроблено і поетапно реалізовано систему заходів
щодо підвищення престижності праці в сільських навчальних
закладах, закладах охорони здоров'я, культури, фізичної культури і
спорту, соціального обслуговування населення.
Соціальний захист селян має удосконалюватися шляхом залучення
найманих працівників та осіб, які самостійно забезпечують себе
роботою, до участі в системі загальнообов'язкового державного
соціального страхування, що надаватиме їм право на отримання
відповідної допомоги.
Фінансування та розвиток соціальної інфраструктури села має
забезпечуватися спільними зусиллями держави, суб'єктів
господарювання та населення.
Держава відповідно до законодавства створює умови для
забезпечення жителів села об'єктами соціальної інфраструктури на
рівні встановлених соціальних нормативів. Під час визначення таких
нормативів має враховуватися характер розселення і регіональна
специфіка проживання людей у сільських населених пунктах,
необхідність створення для них соціально рівних з іншими верствами
населення можливостей для задоволення нагальних життєвих потреб.
Державні централізовані капітальні вкладення, що спрямовуються на
будівництво об'єктів соціального призначення в сільській
місцевості відповідно до Закону України "Про пріоритетність
соціального розвитку села та агропромислового комплексу в
народному господарстві" ( 400-12 ), не повинні скорочуватися.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування з метою вирішення соціальних проблем села
забезпечують:
реалізацію державних соціальних гарантій щодо задоволення
життєвих потреб сільського населення;
координацію діяльності суб'єктів господарювання та громадян у
сфері розвитку соціальної інфраструктури;
організацію обслуговування населення закладами
соціально-культурного призначення, підприємствами
житлово-комунального господарства, зв'язку, телерадіокомунікацій,
торгівлі, громадського харчування, побутового і транспортного
обслуговування різних форм власності;
організацію безпеки людей у місцях масового перебування.
Суб'єкти господарювання беруть участь в утриманні та розвитку
соціальної інфраструктури села через податкову систему,
позабюджетні фонди, прямі вкладення тощо, а також можуть
утворювати в установленому порядку власні заклади з метою
поліпшення обслуговування працівників та їх сімей.
Заохочуватиметься благодійна діяльність юридичних і фізичних осіб
з метою поліпшення функціонування та зміцнення матеріальної бази
закладів соціально-культурного призначення на селі.
Участь населення у розвитку соціальної інфраструктури села
стимулюватиметься шляхом:
надання кредитів для будівництва власного житла;
утворення кооперативів з будівництва та утримання вуличних
інженерних комунікацій, культурно-освітніх закладів, благоустрою
будинків, садиб, вулиць, поселень.
3. Організаційні засади розвитку галузей
соціальної інфраструктури села
Створення комфортного життєвого середовища, належних умов
праці і відпочинку сільського населення забезпечуватиметься шляхом
розвитку галузей соціальної інфраструктури села, що передбачає
зокрема:
- у сфері житлового будівництва:
сприяння розвитку індивідуального житлового будівництва з
використанням гарантій і пільг, передбачених законодавством для
сільських забудовників;
нарощування обсягів будівництва житла для молоді в рамках
реалізації програм індивідуального житлового будівництва на селі
("Власний дім"), молодіжного житлового будівництва;
інвестування з урахуванням фінансових можливостей державного
та місцевих бюджетів спорудження житла у трудонедостатніх
(занепадаючих) селах;
спрощення порядку оформлення дозвільних документів на житлове
будівництво;
формування фонду комунального житла для надання його на
умовах оренди громадянам;
забезпечення надання пільгових довгострокових кредитів на
будівництво (реконструкцію) житла багатодітним сім'ям;
здійснення заходів щодо випуску необхідних конструкцій та
інженерного обладнання для індивідуального житла;
- у сфері інженерного облаштування сільських населених
пунктів:
розроблення і реалізацію державних і регіональних програм
водо-, газо-, енергопостачання та розвитку мережі сільських доріг;
першочергове постачання питної води до сільських населених
пунктів, жителі яких користуються привізною водою;
посилення контролю за якістю питної води з місцевих джерел;
розвиток мереж газопостачання у регіонах, де немає інших
джерел забезпечення енергоносіями;
будівництво твердого покриття на сільських дорогах,
реконструкцію місцевих доріг відповідно до сучасних вимог;
організацію обслуговування інженерних споруд спеціалізованими
комунальними підприємствами і організаціями під контролем органів
місцевого самоврядування;
створення об'єднань власників житла для спільного вирішення
питань комунального обслуговування;
- у сфері освіти:
формування дошкільних закладів освіти як центрів виховання,
охорони здоров'я і всебічного розвитку дітей з метою створення
передумов для їх успішного дальшого навчання;
забезпечення навчання учнів у початковій школі за місцем їх
проживання (за наявності не менше 5 учнів у населеному пункті);
створення оптимальної мережі дошкільних та загальноосвітніх
навчальних закладів відповідно до демографічної ситуації у
сільських населених пунктах; у селах з обмеженою кількістю дітей -
створення закладів типу "школа - дитячий садок", сімейних дитячих
садків тощо;
забезпечення місцевими органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування безумовного виконання положень
законодавства щодо регулярного безкоштовного підвезення до місця
навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних
працівників у сільській місцевості;
запровадження нових форм підготовки, перепідготовки і
підвищення кваліфікації фахівців для виробничої та соціальної
сфери села, створення належної матеріально-технічної бази для
навчальних закладів, які готують таких фахівців;
запровадження сучасних програм перепідготовки та професійного
навчання незайнятого сільського населення;
- у сфері охорони здоров'я:
розширення мережі фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських
лікарських амбулаторій та переліку послуг, які ними надаються;
надання первинної медико-санітарної допомоги сільським
жителям на засадах сімейної медицини;
забезпечення дільничних лікарень та сільських лікарських
амбулаторій санітарними автомобілями підвищеної прохідності;
відновлення в сільській місцевості систематичної роботи
виїзних консультативних бригад спеціалістів центральних районних
лікарень та обласних лікувально-профілактичних закладів;
зміцнення матеріально-технічної бази фельдшерсько-акушерських
пунктів, сільських лікарських амбулаторій, дільничних, центральних
районних та районних лікарень;
укомплектування протягом двох років вакантних посад лікарів
та середнього медичного персоналу в сільських закладах первинної
медико-санітарної допомоги;
- у сфері культури, фізичної культури і спорту:
зміцнення матеріально-технічної бази клубів, бібліотек,
музеїв, закладів фізичної культури і спорту, поліпшення
комплектування їх обладнанням, інвентарем, літературою, кіно-,
відеопродукцією;
забезпечення реалізації державних і регіональних програм
збереження пам'яток історії та культури;
надання пріоритету в роботі закладів культури на селі
питанням відродження національної культури, звичаїв, традицій та
обрядів, розвитку народних ремесел;
впровадження дієвої системи фізкультурної просвіти сільського
населення, що сприяла б формуванню традицій і культури здорового
способу життя, престижу здоров'я сільських мешканців, залученню їх
до активних занять фізичними вправами;
забезпечення відповідного рівня обслуговування сільського
населення засобами фізичної культури і спорту;
впровадження на селі ефективних форм фізкультурно-оздоровчої
діяльності та видів спорту з урахуванням регіональних і місцевих
особливостей, традицій, умов праці та дефіциту вільного часу
сільських мешканців, специфіки їх життєдіяльності;
сприяння створенню та діяльності на селі первинних осередків
фізкультурно-спортивних товариств;
- у сфері торгівлі та побутового обслуговування:
наближення закладів торгівлі та побутового обслуговування до
місць проживання населення, розширення їх мережі;
запровадження нових форм обслуговування з урахуванням
особливостей сільського розселення в різних регіонах; широкого
використання пересувних форм надання послуг із застосуванням
транспортних засобів, поштового, телефонного зв'язку, інших
комунікацій;
збільшення кількості приймально-заготівельних пунктів
сільськогосподарської продукції;
відновлення підприємств, які надають санітарно-гігієнічні
послуги (лазні, перукарні, пральні), послуги з ремонту одягу і
взуття, побутової техніки тощо.
4. Регулювання розвитку соціальної сфери села
Регулювання розвитку соціальної сфери села здійснюється на
державному та регіональному рівнях.
На державному рівні розробляються основні положення державної
політики відродження села та засоби її реалізації; демографічна
політика; визначаються основи соціального захисту, засади розвитку
освіти, охорони здоров'я, культури та інших галузей соціальної
інфраструктури з викладом стратегії, нормативів та основних
принципів організації обслуговування сільського населення;
готуються відповідні акти законодавства з питань, що вимагають
правового забезпечення.
На регіональному рівні місцеві органи виконавчої влади та
органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства та в
межах своїх повноважень розробляють власні програми та
забезпечують створення належних умов для розвитку соціальної сфери
села.
Глава Адміністрації
Президента України В.ЛИТВИН