Юридический Харьков плюс - ратифікація (закон від 15.02.2011 N 3022-VI /3022-17/) від 15.02.2011 N 191

маючи намір сприяти відносинам і досягнути тісного співробітництва в галузі морського транспорту між двома державами;

бажаючи розвивати морські перевезення між двома державами на засадах рівності і взаємної вигоди;

бажаючи сприяти розвитку міжнародного морського транспорту на засадах принципів свободи мореплавства та недискримінації,

домовились про таке:

Стаття 1

Метою цієї Угоди є:

- регулювання і розвиток взаємовідносин між двома державами в сфері морського торговельного судноплавства;

- забезпечення тісного співробітництва у сфері морського торговельного судноплавства;

- уникнення дій, що перешкоджають нормальному розвитку морського транспорту.

Стаття 2

Для цілей цієї Угоди:

1. "Судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, що зареєстроване на території держави цієї Договірної Сторони і несе її прапор згідно з національним законодавством.

Цей термін, однак, не включає:

a) військові кораблі;

b) цивільні судна, які використовуються за некомерційним призначенням;

c) рибальські судна.

2. "Член екіпажу судна" означає капітана або будь-яку особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й обслуговуванням судна, та чиє ім'я включене до суднової ролі.

Стаття 3

1. Ця Угода застосовується на територіях держав Договірних Сторін, включаючи їх територіальні моря, внутрішні морські води та інші морські простори, над якими Договірні Сторони реалізують свої суверенні права та здійснюють юрисдикцію відповідно до національного законодавства та міжнародного права.

2. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної Сторони таке саме ставлення, як і до власних суден у частині вільного доступу в порти, використання портів для навантаження і розвантаження вантажів, посадки і висадки пасажирів, здійснення комерційних операцій і користування всіма послугами, що надаються в портах.

3. Положення пункту 2 цієї Статті:

a) поширюються тільки на порти відкриті для заходу іноземних суден;

b) не поширюються на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх установ, організацій або підприємств, зокрема на національний каботаж;

c) не зобов'язують Договірну Сторону розповсюджувати на судна іншої Договірної Сторони виключення з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам.

Стаття 4

Договірні Сторони вживають відповідно до законодавства своїх держав усіх можливих заходів для скорочення перебування суден у своїх портах і спрощення адміністративних, митних і інших формальностей, що застосовуються у цих портах.

Стаття 5

1. Документи, що підтверджують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, які видані або визнаються однією з Договірних Сторін, визнаватимуться іншою Договірною Стороною.

2. Судна кожної з Договірних Сторін, що мають чинні обмірні свідоцтва, видані відповідно до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року (995_145) , звільняються від повторного вимірювання тоннажу в портах, розташованих на території держави іншої Договірної Сторони.

Стаття 6

1. Договірні Сторони визнаватимуть посвідчення особи моряка, видані Компетентними Органами іншої Договірної Сторони та гарантують власникам таких документів права, згідно Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року (995_064) та Додатка до неї та Конвенції Міжнародної організації праці N 108 про національні посвідчення особи моряків 1958 року (993_120) та права, зазначені в статті 7 цієї Угоди, на передбачених в ній умовах.

Такими посвідченнями особи є:

- для українських моряків - Посвідчення особи моряка;

- для хорватських моряків - Посвідчення особи моряка Хорватії або паспорт громадянина Хорватії.

Договірні Сторони інформуватимуть одна одну дипломатичними каналами про будь-які зміни, що стосуються вищезазначених посвідчень.

2. Договірні Сторони зберігають, однак, право відмовити у в'їзді на територію своєї держави будь-якій особі, яка володіє вищезазначеним посвідченням особи моряка, але яку вони визнають небажаною.

Стаття 7

1. Власники посвідчення особи, зазначеного у Статті 6 цієї Угоди, можуть без візи сходити на берег і перебувати в межах міста, в якому розташований порт заходу, поки судно залишається в цьому порту, якщо їх імена внесено до суднової ролі, яка подана капітаном судна адміністрації порту. Як при сходженні на берег, так і при поверненні на судно ці особи підлягають чинному контролю, необхідному для перетину державного кордону.

2. Власник посвідчення особи, зазначеного у Статті 6 цієї Угоди, мають право незалежно від транспортного засобу в'їжджати на територію держави іншої Договірної Сторони для посадки на судно, переходу до іншого судна або повернення в свою країну.

3. В усіх випадках, зазначених у пункті 2 цієї Статті, власники посвідчення особи повинні мати візу держави іншої Договірної Сторони. Така віза надається якомога скоріше.

4. Якщо член екіпажу, що володіє посвідченням особи, зазначеним у Статті 6 цієї Угоди, сходить на берег в порту, розташованому на території держави Договірної Сторони, з причини погіршення стану здоров'я або з інших причин, прийнятних для Компетентних Органів, ця Договірна Сторона дає необхідний дозвіл члену екіпажу, що зійшов на берег, на перебування на території своєї держави в разі госпіталізації, на повернення до своєї країни проживання або на прямування будь-яким транспортним засобом до іншого порту для посадки на судно.

5. Без порушення положень Статей 6 і 7 цієї Угоди положення правил в'їзду/виїзду і перебування іноземців, що діють на територіях держав Договірних Сторін, залишаються чинними.

Стаття 8

1. Якщо член екіпажу судна однієї з Договірних Сторін скоїть правопорушення на борту судна, що перебуває в територіальному морі або внутрішніх морських водах держави іншої Договірної Сторони, Компетентні Органи цієї іншої Договірної Сторони не переслідуватимуть зазначеного члена екіпажу, якщо тільки:

a) це не забруднення морського середовища;

b) це не порушення стандартів морської безпеки та захисту середовища, що визначені міжнародними договорами, за якими держави Договірних Сторін мають зобов'язання;

c) скоєне правопорушення не кваліфікується як кримінальний злочин відповідно до національного законодавства держави, де перебуває судно;

d) наслідки правопорушення не поширюються на територію держави, де перебуває судно або це не забруднення моря;

e) правопорушення не порушує громадський порядок та безпеку в державі, де перебуває судно;

f) правопорушення не скоєне проти будь-якої особи, яка не є членом екіпажу цього судна;

g) правопорушення не стосується незаконного переміщення зброї, наркотиків та психотропних речовин.

2. У випадках, зазначених у пункті 1 цієї статті Компетентні Органи інформують про правопорушення компетентні дипломатичні або консульські установи держави, чий прапор носить судно, та сприяють встановленню контакту між вищезазначеними установами та екіпажем судна.

3. Положення цієї статті не впливають на право контролю та слідства, які мають Компетентні Органи кожної з Договірних Сторін відповідно до їх національного законодавства.

Стаття 9

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної аварії, буде викинуте на берег, сяде на мілину або зазнає іншої аварії в територіальному морі або внутрішніх морських водах держави іншої Договірної Сторони, таке судно, його екіпаж, пасажири і вантаж на території держави цієї іншої Договірної Сторони отримають таке ж ставлення, яке надається її власним судну, екіпажу, пасажирам і вантажу.

2. Екіпаж і пасажири, а також саме судно Договірної Сторони і його вантаж у будь-який час отримають допомогу і сприяння Договірної Сторони в тому ж обсязі, які надаються власним суднам.

3. Положення цієї статті не стосуються права однієї з Договірних Сторін або уповноважених цією Договірною Стороною фізичних або юридичних осіб на компенсацію за будь-які дії, вжиті для врятування судна, або будь-яку допомогу, надану судну, екіпажу, пасажирам і вантажу.

4. Якщо судно зазнало пошкоджень, вантаж і майно, вивантажені або врятовані з судна у випадках, зазначених у пункту 1 цієї Статті, не обкладатимуться ніякими митними податками та зборами, за умови, що вони доставлені не для вільного споживання на території держави іншої Договірної Сторони.

Стаття 10

Питання, що стосуються застосування цієї Угоди вирішуються Компетентними Органами Договірних Сторін, якими є:

Стаття 11

1. Договірні Сторони погоджуються сприяти участі суден Договірних Сторін у морських торговельних перевезеннях вантажів відповідно до їх економічних інтересів.

2. Договірні Сторони погоджуються не перешкоджати участі суден однієї Договірної Сторони у морських перевезеннях вантажів між портами, розташованими на території держави іншої Договірної Сторони, і портами третіх країн.

3. Умови цієї Статті не обмежують право суден третіх країн брати участь у морських перевезеннях між портами, розташованими на територіях держав Договірних Сторін.

Стаття 12

Договірні Сторони докладатимуть зусиль для розвитку ефективного співробітництва між їх Компетентними Органами та в рамках національного законодавства своїх держав сприятимуть співпраці між організаціями та компаніями, що працюють у сфері морських перевезень, включаючи проведення консультацій та обміну інформацією між їх судноплавними організаціями і підприємствами.

Стаття 13

1. З метою забезпечення застосування цієї Угоди Компетентні Органи Договірних Сторін утворюють Спільну Комісію.

2. Спільна Комісія збирається на прохання Компетентного Органу Договірної Сторони.

3. Будь-який спір, що виникає з тлумачення або застосування цієї Угоди вирішуватиметься Спільною Комісією.

4. Якщо Спільна Комісія не зможе дійти згоди, спір буде вирішено дипломатичними каналами.

Стаття 14

1. Ця Угода набирає чинності на тридцятий (30) день з дати отримання останнього письмового повідомлення про виконання Договірними Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.

2. Ця Угода укладається на невизначений термін і втрачає чинність через шість (6) місяців з дати отримання однією із Договірних Сторін письмового повідомлення іншої Договірною Сторони про її намір припинити дію цієї Угоди.

3. До цієї Угоди за взаємною письмовою згодою Договірних Сторін можуть вноситися зміни і доповнення, що оформляються відповідними протоколами, які становлять невід'ємну частину цієї Угоди, та набирають чинності відповідно до процедури зазначеної в пункті 1 цієї статті.

Вчинено в двох примірниках, кожний українською, хорватською та англійською мовами, при цьому тексти є автентичними. У разі виникнення розбіжностей щодо тлумачення положень цієї Угоди, перевага надається тексту англійською мовою.

Угода

між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Хорватія про морське торговельне судноплавство