1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року, що додається.

Визначити Міністерство охорони здоров'я державним замовником Програми.

2. Міністерству охорони здоров'я разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 9 березня 2011 р. N 206-р

За ступенем негативного впливу на здоров'я населення та рівнем захворюваності вірусні гепатити в Україні займають домінуюче місце в структурі інфекційної патології. До зазначеної групи належить до 30 відсотків усіх інфекційних захворювань, крім грипу та гострих інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів.

За оцінкою експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, у світі близько 180 млн. осіб страждають на хронічний вірусний гепатит С, а 350 тис. щороку помирають внаслідок ускладнень, спричинених зазначеним захворюванням. На хронічний вірусний гепатит В у світі страждає близько 400 млн. осіб, щороку від 500 до 700 тис. осіб помирають внаслідок зазначеної інфекції.

Рівень захворюваності на вірусний гепатит С постійно підвищується, кількість летальних випадків внаслідок ускладнень, спричинених цим захворюванням (цироз та первинний рак печінки) збільшується. За даними експертів, у 2015-2020 роках кількість осіб, що страждають на зазначене захворювання подвоїться.

На сьогодні загальна кількість хворих на вірусні гепатити В і С у світі в 14-15 разів перевищує кількість ВІЛ-інфікованих, яка становить близько 40 млн. осіб.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, 57 відсотків випадків цирозу печінки і 78 відсотків випадків первинного раку печінки зумовлено хронічними вірусними гепатитами В або С.

В Україні рівень захворюваності на вірусний гепатит В залишається досить високим. У 2004-2009 роках рівень зазначеної захворюваності становив у середньому 7,03 випадка на 100 тис. населення, при цьому абсолютна кількість хворих на гострий вірусний гепатит В коливалася від 5366 осіб у 2004 році до 2408 у 2009 році (до червня 2009 р. реєструвалися лише гострі форми вірусних гепатитів В і С). За підрахунками науковців, фактична кількість захворювань на гострий вірусний гепатит В в Україні у 5-6 разів перевищує дані офіційної статистики: на один зареєстрований випадок вірусного гепатиту В припадає 5-6 безсимптомних випадків, а кількість інфікованих вірусом гепатиту В в Україні перевищує 1 млн. осіб (масовий скринінг не проводився).

Слід відзначити, що показники захворюваності на вірусний гепатит В у США та державах - членах ЄС протягом останніх років не перевищують 1-3 випадки на 100 тис. осіб у результаті проведення масової вакцинації населення проти вірусного гепатиту В.

З 2000 року в Україні запроваджена вакцинація новонароджених проти вірусного гепатиту В. Але громадяни, які народжені до 2000 року, вакцинацією практично не охоплені і не захищені від зазначеного захворювання, тому вірус продовжує активно поширюватися, вражаючи насамперед населення, що належить до груп ризику.

Частота виявлення маркерів інфікування вірусним гепатитом В серед найбільш вражених груп населення становить: у медичних працівників -32,2 відсотка, пацієнтів лікувально-профілактичних закладів - 28,1 відсотка, хворих на шкірні та венеричні хвороби - 37,5 відсотка, споживачів ін'єкційних наркотиків - 68,2 відсотка, а серед донорів крові -15,3 відсотка.

У зв'язку із зазначеним одним з найважливіших завдань залишається проведення вакцинації населення, у тому числі дітей, у вогнищах інфекції; медичних працівників (як група професійного ризику); учнів, слухачів середніх і вищих медичних навчальних закладів; працівників служб спеціального призначення; хворих гастроентерологічного профілю; усіх осіб, яким планується проведення планового оперативного втручання.

Надзвичайно складна ситуація склалася у зв'язку із захворюванням на вірусний гепатит С, для якого притаманний безсимптомний (безжовтяничний) перебіг з подальшим розвитком хронічного процесу у більш як 80 відсотків пацієнтів.

Україна належить до держав із середнім рівнем поширення вірусного гепатиту С (інфіковано близько 3 відсотків громадян, що становить приблизно 1170000 осіб). Однак, за результатами вибіркового моніторингу груп ризику, показник інфікування вірусом гепатиту С серед деяких з них (медичні працівники, хворі на онкологічні та нефрологічні захворювання, що потребують гемодіалізу, ВІЛ-інфіковані) досягає 40-60 відсотків, що значно перевищує середні показники у світі. В Україні офіційна реєстрація хронічних форм вірусних гепатитів В і С проводиться з червня 2009 року і не охоплює все населення, у зв'язку з чим є невідповідність між офіційними українськими та міжнародними статистичними даними. Гостра форма вірусного гепатиту С реєструється з 2003 року і частота її залишається стабільною - близько 1 тис. випадків на рік.

Низький рівень поінформованості населення про небезпеку зараження вірусними гепатитами В і С, невизначеність фактичного рівня захворюваності, застарілі методики діагностування, висока вартість лікування осіб, що страждають на зазначені захворювання, призводить до постійного підвищення рівня захворюваності на вірусні гепатити В і С та смертності від цих захворювань.

Виникнення проблеми пов'язане з:

недостатньою матеріально-технічною базою, обмеженими можливостями в проведенні лабораторних (особливо вірусологічних) досліджень у державних закладах охорони здоров'я, високою вартістю противірусних препаратів для лікування осіб, які страждають на хронічні вірусні гепатити, що зумовлює недоступність сучасної терапії для більшості пацієнтів;

невизначеним рівнем захворюваності на вірусні гепатити В і С;

низьким рівнем організації роботи з профілактики вірусних гепатитів В і С;

низьким рівнем обізнаності населення з питань профілактики та ризиків розвитку зазначених захворювань, здійснення самостійного обстеження та профілактичного медичного огляду.

Комплексне розв'язання проблеми можливе шляхом розроблення Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року (далі - Програма).

Метою Програми є стабілізація епідемічної ситуації, що склалася внаслідок поширення вірусних гепатитів В і С в Україні, зниження рівня захворюваності, проведення профілактичних заходів для запобігання подальшому поширенню зазначених захворювань, своєчасне виявлення інфікованих осіб та лікування хворих, забезпечення доступу населення до діагностики та лікування, а також збільшення тривалості і підвищення якості життя хворих.

Проблему можна розв'язати двома варіантами.

Перший варіант передбачає розроблення нормативно-правових актів, які спрямовано на координацію окремих дій центральних і місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян з питань профілактики, лікування, догляду та підтримки хворих на вірусні гепатити В і С. При цьому фінансування реалізації такого варіанта буде здійснюватися за рахунок бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Але такий варіант не дає змоги комплексно розв'язати проблему.

Другий варіант, який є оптимальним, передбачає одночасне здійснення ряду комплексних заходів, спрямованих на підвищення ефективності профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів В і С із застосуванням сучасних методів, зниження рівня смертності від ускладнень, спричинених вірусними гепатитами В і С, що сприятиме зниженню рівня загальної смертності; реінтеграцію в суспільство зазначеної категорії хворих; зменшення витрат родин пацієнтів. Фінансування зазначених заходів здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Розв'язання проблеми передбачається здійснити шляхом:

забезпечення розроблення та виконання нормативно-правових актів з питань розвитку системи надання медичної допомоги хворим на вірусні гепатити В і С, зокрема затвердження:

- кваліфікаційних характеристик лікаря-інфекціоніста та лікаря-гастроентеролога щодо вірусних гепатитів В і С;

- стандартів надання амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної лікувально-профілактичної допомоги хворим на вірусні гепатити В і С;

- нормативів акредитації для відділень або гепатологічних центрів і наукових установ, які надають спеціалізовану лікувально-профілактичну допомогу хворим на вірусні гепатити В і С;

- нормативів акредитації для закладів, де є можливість інфікування вірусними гепатитами В і С (перукарень, косметичних кабінетів тощо), для запобігання інфікуванню населення;

проведення профілактичних заходів, зокрема:

- інформування із залученням засобів масової інформації населення, передусім молоді, про вірусні гепатити В і С та їх ускладнення, шляхи передачі та способи запобігання інфікуванню;

- виконання програм профілактики вірусних гепатитів В і С серед медичних і соціальних працівників, працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, професійних спілок, роботодавців;

- забезпечення дотримання вимог щодо безпеки лікувально-діагностичного процесу в закладах охорони здоров'я;

- посилення безпеки донорства з метою запобігання передачі вірусних гепатитів В і С через кров;

- удосконалення порядку епідеміологічного нагляду та реєстрації хворих на вірусні гепатити В і С, проведення реєстрації хворих у всіх регіонах;

здійснення сучасних лікувально-діагностичних заходів, зокрема:

- проведення обстеження населення на вірусні гепатити В і С та лікування хворих на зазначені захворювання з розробленням та впровадженням в практику відповідних протоколів;

- забезпечення державних лабораторних служб та лікувально-профілактичних закладів сучасними системами та засобами діагностики вірусних гепатитів В і С;

- забезпечення хворих лікувальними засобами відповідно до розроблених протоколів;

- удосконалення системи вакцинації проти вірусного гепатиту В для зниження рівня захворюваності;

- забезпечення раннього виявлення та відповідного лікування хворих на вірусні гепатити В і С шляхом медичного обстеження осіб у родинах, де є хворі на гепатити В і С, цироз або рак печінки, та проведення лабораторного обстеження осіб, що належать до груп ризику, на наявність маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С;

структурної реорганізації служби надання допомоги хворим на вірусні гепатити В і С з наданням поетапної лікувально-профілактичної допомоги;

визначення провідної установи з виконання завдань, передбачених Програмою, з утворенням інформаційно-аналітичного підрозділу для ведення реєстру хворих на вірусні гепатити В і С;

забезпечення функціонування реєстру хворих на вірусні гепатити В і С;

удосконалення системи підвищення кваліфікації медичного персоналу з питань, що стосуються вірусних гепатитів В і С, зокрема забезпечення підвищення кваліфікації лікарів та молодших медичних спеціалістів з питань надання спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги хворим із зазначеними захворюваннями.

Програму передбачається виконати протягом 2012-2016 років.

Виконання Програми дасть змогу:

знизити рівень захворюваності на вірусні гепатити В і С у два-три рази;

знизити рівень інвалідності та рівень смертності, що спричинені ускладненнями вірусних гепатитів В і С, на 40 відсотків;

забезпечити надання медичної допомоги до 50-60 відсотків осіб, які належать до груп ризику і страждають на вірусні гепатити В і С;

забезпечити вивчення у загальноосвітніх навчальних закладах програм формування здорового способу життя;

запровадити регулярне розміщення у засобах масової інформації соціальної реклами для підвищення рівня поінформованості населення про вірусні гепатити В і С та здоровий спосіб життя;

знизити ризик інфікування вірусними гепатитами В і С під час переливання крові на 90 відсотків у результаті вдосконалення лабораторної діагностики, що проводиться закладами служби крові з використанням сучасних методів;

удосконалити порядок проведення профілактики вірусних гепатитів В і С серед осіб віком від 15 до 24 років;

забезпечити проведення противірусної терапії для хворих на вірусні гепатити В і С;

забезпечити проведення консультування та тестування громадян з метою виявлення інфікованих вірусними гепатитами В і С осіб;

удосконалити систему лабораторного контролю, якості діагностики та лікування хворих на зазначені захворювання;

підвищити рівень знань медичних працівників про вірусні гепатити В і С.

Фінансування Програми планується здійснювати в межах видатків, передбачених у державному бюджеті, а також за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, інших джерел.

Обсяги фінансування Програми уточнюються щороку з урахуванням реальних можливостей державного бюджету.