Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56; 1993 р., N 33, ст. 347; 1995 р., N 14, ст. 90; 1996 р., N 9, ст. 44; 1997 р., N 25, ст. 171; 2000 р., N 30, ст. 233; 2001 р., N 11, ст. 56, N 31, ст. 147, N 36, ст. 188):

1) у статті 5:

а) в частині першій слова "у випадках, передбачених цим Кодексом, а також" та слова "якщо це обумовлено договором" виключити;

б) частину другу та четверту виключити;

2) у частині першій статті 7 слова "підлягає розгляду" замінити словом "розглядається";

3) статтю 9 виключити;

4) у назві статті 10 слова "певної категорії" виключити;

5) у статті 11:

а) у назві слова "певної категорії" виключити;

б) у частині першій слова "зазначений у частині другій статті 5 цього Кодексу" виключити;

в) у частині другій слова "повинні відповісти" замінити словом "відповідають";

6) частину другу статті 24 виключити;

7) у частині першій статті 26 слова "за умови вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу" виключити;

8) у пункті 6 частини другої статті 54 слова "у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу" замінити словами "якщо такі проводилися";

9) пункт 7 частини першої статті 63, пункт 2 частини першої статті 65, пункт 3 частини першої статті 80, пункт 3 частини першої статті 81 виключити.

2. У Кодексі торговельного мореплавства України (176/95-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., NN 47-52, ст. 349):

1) частину третю статті 58 після слова "претензії" доповнити словами "або позови";

2) частину третю статті 218 доповнити реченням такого змісту: "Недотримання сторонами досудового порядку врегулювання спору не перешкоджає зверненню до суду в порядку, встановленому законом";

3) у частині першій статті 383 слово "обов'язковим" замінити словом "можливим".

3. У Господарському кодексі України (436-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18-22, ст. 144):

1) у статті 222:

а) у частині шостій слова "підлягає розгляду" замінити словом "розглядається";

б) частину дев'яту виключити;

2) у статті 315:

а) у частині першій слово "обов'язковим" замінити словом "можливим";

б) частину третю викласти в такій редакції:

"3. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів".

4. У частині першій статті 925 Цивільного кодексу України (435-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356) слова "є обов'язковим" замінити словами "можливим є".

5. У частині другій статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 40, ст. 183) слова "в претензійно-позовному порядку" замінити словами "в претензійному чи позовному порядку".

7. У частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 (7-93) "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113; 1996 р., N 52, ст. 302; 2002 р., N 32, ст. 223):

1) у пункті 3 слова "коли позивачем не додержано встановленого для даної категорії справ порядку досудового врегулювання спору або" виключити;

2) у пункті 4 слова "припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в судах, або якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового розв'язання спору і можливість застосування цього порядку втрачено, якщо при цьому державне мито було вже стягнуто в доход бюджету" виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.