ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ

                             Л И С Т

 N 14-17-13/4500 від 17.11.2000
     м.Київ

 vd20001117 vn14-17-13/4500




     При вирішенні цього питання слід розглядати два випадки.
     1. Відповідно до статті 2 Закону України  від  3  липня  1992
року  N  2535-XII  (  2535-12  ) "Про плату за землю" використання
землі в Україні є платним.  Плата за землю справляється  у  вигляд
земельного   податку   або   орендної  плати.  Власники  землі  та
землекористувачі,  крім орендарів, сплачують земельний податок. За
земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
     Отже, якщо власник сертифіката на право  на  земельну  частку
(пай)  відповідно  до  норм  статей  22  та  23 Земельного кодексу
України ( 561-12  )  отримав  державний  акт  на  право  приватної
власності   на  землю  (тобто  є  власником  конкретної  земельної
ділянки),  то він повинен сплачувати земельний податок. І в даному
випадку,  якщо  земельна  ділянка  надана  в  оренду,  то  власник
земельної ділянки сплачує земельний податок,  а орендар -  орендну
плату.
     2. У разі,  якщо земельна частка (пай)  надана  в  оренду  на
підставах сертифіката на право на земельну частку (пай).
     Указом Президента України від  3  грудня  1999  року  N  1529
( 1529/99  ) "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування
аграрного сектора економіки"  запроваджено  обов'язкове  укладання
підприємствами,   установами,  організаціями,  які  використовують
землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної
частки  (паю)  з  власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної
плати у натуральній або грошовій формах.
     На виконання  вищезгаданого  Указу наказом Держкомзему від 17
січня 2000 року N 5 ( z0101-00 ) затверджена Типова форма договору
оренди земельної частки (паю),  зареєстрованого в Мін'юсті України
23.02.2000 року N 101. Відповідно до частини 8 пункту 2.2 Договору
земельний  податок за орендовану земельну частку (пай) сплачується
орендарем у встановлений  законодавством  термін.  Це  пояснюється
тим,  що  власник сертифіката на право на земельну частку (пай) ще
не є власником земельної ділянки.
     Враховуючи вищенаведене,  власник  сертифіката  на  право  на
земельну частку (пай) до визначення меж земельної ділянки в натурі
та одержання документа,  що посвідчує право власності на землю, не
є платником земельного податку. За земельну частку (пай), надану в
оренду  на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай),
земельний податок та орендну плату сплачує орендар.
     Що стосується сільськогосподарських підприємств,  які взяли в
оренду у власників землі  (є  державний  акт  на  право  приватної
власності  на  землю  і  є  платником земельного податку),  то при
сплаті ними сільськогосподарського  фіксованого  податку,  в  який
включений і земельний податок, має місце подвійне оподаткування. В
ситуації, що склалася з оподаткуванням земель, взятих в оренду, на
доручення  Кабінету  Міністрів України Держкомзем надав пропозиції
Державній   податковій   адміністрації   (лист   Держкомзему   від
20.10.2000 N 14-13-4/4106) щодо внесення доповнень до статей 3 і 4
Закону України від 17 грудня 1998 року  N  320  (  320-14  )  "Про
фіксований   сільськогосподарський  податок"  стосовно  виключення
земельного податку із фіксованого  сільськогосподарського  податку
при  його  нарахуванні  з  площ  сільськогосподарських  угідь,  що
орендуються.

 Заступник Голови Комітету                              В.Жмуцький

 Надруковано: "Урядовий кур'єр", N 5, 12 січня 2001 р.