Згідно із вимогами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (2755-17) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (996-14) визначено поняття первинного документа, як такого, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, абзацом першим пункту 10 Порядку та умов подання періодичної митної декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р. N 1985 (1985-2002-п) , зі змінами та доповненнями, встановлено, що товари, ввезені на митну територію України за періодичною митною декларацією (za140-07, 910а-2007-п) підприємствами з безперервним виробничим циклом, можуть бути використані для виробництва або за призначенням після виконання в установленому порядку митних процедур, пов'язаних з контролем за доставкою таких товарів і видань та здійснення передбачених статтею 27 Митного кодексу України (92-15) необхідних видів контролю.

Товари, крім зазначених в абзаці першому цього пункту, можуть бути використані підприємствами із заявленою метою лише після здійснення у повному обсязі їх митного оформлення.

У разі здійснення платником операцій з особами, які є нерезидентами, відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) датою збільшення валових витрат платника податку визначалась дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Таким чином, у разі імпорту товарів на митну територію України у період до 1 квітня 2011 року (до набрання чинності III розділу Податкового кодексу України (2755-17) ) , такі товари підлягали включенню до складу валових витрат за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , у тому звітному періоді, у якому відбулось оприбуткування таких товарів.

Податковим кодексом України (2755-17) змінено правила визначення витрат платника податку.

Так, пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (2755-17) встановлено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Порядок оподаткування податком на прибуток операцій з розрахунками в іноземній валюті визначено пунктом 153.1 Податкового кодексу України (2755-17) , згідно із пп. 153.1.2 якого витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких витрат згідно з цим розділом, а в частині раніше проведеної оплати - за курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Таким чином, в умовах дії Податкового кодексу України (2755-17) валові витрати з придбання товарів, що включаються до собівартості, в податковому обліку слід врахувати в національній валюті за офіційним курсом на дату визнання доходів від реалізації таких товарів, а у разі здійснення передоплати - на дату оплати таких товарів.