Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції

Верховна Рада України постановляє:

1. Європейську конвенцію про видачу правопорушників (995_033) , 1957 рік, Додатковий протокол 1975 року (995_034) та Другий додатковий протокол 1978 року (995_035) до Конвенції, підписані від імені України 29 травня 1997 року в м. Страсбурзі, ратифікувати з такими заявами і застереженнями:

1) до Конвенції:

а) до статті 1:

Україна залишає за собою право не здійснювати видачу, якщо особа, видача якої запитується, за станом здоров'я не може бути видана без шкоди її здоров'ю;

б) до пункту 1 статті 2:

Україна здійснюватиме видачу лише осіб, які вчинили злочини, що караються позбавленням волі на максимальний строк не менше одного року або більш суворим покаранням;

в) до статті 4:

видачу правопорушників за вчинення загальнокримінальних правопорушень, що також є військовими правопорушеннями, може бути здійснено Україною лише за умови, якщо особу, видача якої запитується, не буде піддано кримінальному переслідуванню за військовим правом або законом;

г) до підпунктів "a" і "b" пункту 1 статті 6:

Україна не видаватиме іншій державі громадян України.

Для цілей цієї Конвенції громадянином України вважається будь-яка особа, яка відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу є громадянином України;

д) до пункту 5 статті 21:

Україна дозволятиме транзитне перевезення через свою територію осіб, що видаються, на тих самих умовах, на яких вона здійснює видачу правопорушників;

е) до статті 23:

запит про видачу правопорушника та документи, які до нього додаються, мають надсилатися до України разом із перекладом на українську мову або на одну з офіційних мов Ради Європи, якщо вони не складені цими мовами;

2) до Додаткового протоколу 1975 року:

Україна заявляє, що хоч її законодавство і відповідає пунктам "a" та "b" і не містить положень, що суперечать пункту "c" статті 1 даного Протоколу, вона не приймає його главу I і залишає за собою право вирішувати відповідно до неї в кожній окремій справі задовольняти чи не задовольняти запит про видачу правопорушника;

3) до Другого додаткового протоколу 1978 року:

Україна визначає, що органами, яким надаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 12 Конвенції (995_033) в редакції Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції (995_035) , є Міністерство юстиції України (щодо екстрадиції у справах на стадії судового розгляду або виконання вироку) і Генеральна прокуратура України (щодо екстрадиції у справах на стадії досудового слідства).

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про приєднання України до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік" (338/95-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 31, ст.249).