Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

6 грудня 2002 р.

за N 960/7248

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. N 1218 (1218-2002-п) "Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України, що додається.

2. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, водного, повітряного, залізничного транспорту, об'єктів з особливим режимом роботи, головному лікарю центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України, директорам науково-дослідних інститутів санітарно-епідеміологічного профілю взяти до керівництва та забезпечити виконання вимог Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України.

3. Начальнику Головного санітарно-епідеміологічного управління у 5-денний термін подати наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Уважати таким, що втратив чинність наказ МОЗ України від 18.04.2000 N 78 (z0357-00) , зареєстрований Міністерством юстиції України 16.06.2000 за N 357/4578.

5. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

19.11.2002  N 420

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

6 грудня 2002 р.

за N 960/7248

1. Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України (далі - держсанепідслужба МОЗ України) є централізованою системою органів, установ, закладів та підрозділів (далі - заклади) санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, яка реалізує державну політику в сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та спрямовує свою діяльність на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їх здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності.

2. Систему держсанепідслужби МОЗ України становлять:

Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України;

управління радіаційного захисту населення та медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ України;

Центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України;

Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція;

обласні, міські, міжрайонні, районні санітарно-епідеміологічні станції;

Центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізничному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, лінійні санітарно-епідеміологічні станції на залізницях;

Центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції водних басейнів і портів;

Центральна санітарно-епідеміологічна станція на повітряному транспорті;

санітарно-епідеміологічні станції об'єктів з особливим режимом роботи;

дезінфекційні станції;

санітарно-карантинні підрозділи (відділи, пункти);

спеціалізовані заклади МОЗ, утворені для боротьби з особливо небезпечними (у тому числі карантинними) і небезпечними інфекційними хворобами;

наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю;

об'єднання, центри, лабораторії (наукові та науково-практичні, контрольні, експертні, проблемні);

Комітет з питань гігієнічного регламентування МОЗ України;

інші заклади санітарно-епідеміологічного профілю, утворені згідно із законодавством України.

Головні державні санітарні лікарі, посадові особи закладів державної санітарно-епідеміологічної служби виконують свої функції на основі єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та підзвітності вищестоящому головному державному санітарному лікарю.

За невиконання або неналежне виконання посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби своїх обов'язків вони притягаються до юридичної відповідальності згідно з законом.

3. Заклади держсанепідслужби МОЗ України у своїй діяльності керуються Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні (1109-99-п) , Положенням про державну санітарно-епідеміологічну службу України (1218-2002-п) , цим Положенням, наказами МОЗ України, наказами та постановами головного державного санітарного лікаря України, статутами та положеннями про ці заклади.

4. Завданнями держсанепідслужби МОЗ України є:

1) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

2) узагальнення практики застосування законодавства у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, розроблення пропозицій щодо вдосконалення цього законодавства;

3) визначення першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь), запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

4) забезпечення гігієнічного нормування та державної реєстрації небезпечних для здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

5) аналіз причин і умов виникнення ситуацій санітарного та епідемічного неблагополуччя (поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей), підготовка пропозицій щодо запобігання виникненню таких ситуацій, контроль за здійсненням відповідних заходів;

6) координація роботи з проведення гігієнічного виховання населення;

7) координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

5. Держсанепідслужба МОЗ України відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання та громадянами;

проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інших видів оцінку середовища життєдіяльності людини, об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, проектної документації і видає висновок щодо їх відповідності (невідповідності) вимогам санітарних норм;

проводить лабораторні дослідження і випробування з метою визначення впливу на стан здоров'я і життя людини повітря, води, грунту, продукції, що виробляється чи реалізується;

здійснює гігієнічне нормування та проводить державну реєстрацію небезпечних для здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

вивчає, оцінює і прогнозує показники здоров'я населення залежно від стану середовища його життєдіяльності, визначає фактори довкілля, що шкідливо впливають на стан здоров'я людини;

аналізує санітарну та епідемічну ситуацію;

вносить в установленому порядку до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо проведення заходів з метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, необхідності введення карантину;

забезпечує охорону території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб, здійснює санітарно-епідеміологічний контроль і нагляд в пунктах пропуску через державний кордон;

погоджує санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи, контролює їх здійснення;

затверджує та вводить у дію санітарні норми;

видає обов'язкові для виконання приписи і постанови щодо усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб;

організовує ведення державного обліку інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

веде державні реєстри інфекційних хвороб, продуктів харчування, харчових і біологічно активних добавок, потенційно небезпечних факторів, дезінфекційних засобів, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи;

визначає методи випробування дезінфекційних засобів, регламентує та контролює їх застосування;

встановлює обмеження або забороняє в'їзд на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експорт, імпорт, транзит вантажів і товарів з країн або регіонів у зв'язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх територіях;

аналізує причини та умови виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

погоджує галузеві та міжгалузеві програми забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя;

взаємодіє з державними органами і громадськими організаціями з питань охорони здоров'я людини;

вживає заходів до розвитку міжнародного співробітництва з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

6. Посадовими особами держсанепідслужби МОЗ України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи та помічники лікарів, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно із законодавством.

7. Діяльність органів, установ і закладів держсанепідслужби МОЗ України, крім посадових осіб, забезпечується за допомогою інших спеціалістів (спеціалісти лабораторій з медичною, біологічною, інженерно-технічною освітою, провізори, наукові співробітники, адміністративно-допоміжний персонал, бухгалтери, економісти, програмісти, юрисконсульти тощо), що працюють у закладах держсанепідслужби МОЗ України.

8. На заклади держсанепідслужби МОЗ України покладаються функції відповідних територіальних, транспортних та об'єктових органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

9. Держсанепідслужбу МОЗ України очолює головний державний санітарний лікар України, який призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.

10. Головний державний санітарний лікар України має п'ятьох заступників, у тому числі одного першого.

Перший заступник та заступники головного державного санітарного лікаря України призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням головного державного санітарного лікаря України та за погодженням з Міністром охорони здоров'я.

Головний державний санітарний лікар України визначає функціональні повноваження своїх заступників.

11. Головний державний санітарний лікар України підзвітний з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду безпосередньо Кабінетові Міністрів України.

12. Головний державний санітарний лікар України:

1) організовує виконання законів, актів та доручень Президента України, Кабінету Міністрів України з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

2) подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, безпосередньо інформує Кабінет Міністрів України про санітарну та епідемічну ситуацію в країні та на окремих її територіях, про загрозу виникнення і випадки інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, а також з інших питань, що належать до його компетенції;

3) організовує вивчення та узагальнення міжнародного досвіду у цій сфері, бере в установленому порядку участь у підготовці та реалізації міжнародних проектів, програм, договорів з відповідними державними і недержавними організаціями інших країн та співпрацює з міжнародними організаціями з питань, що належать до його компетенції;

4) вносить пропозиції щодо підготовки проектів законодавчих, інших нормативно-правових актів з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

5) затверджує порядок атестації та акредитації закладів державної санітарно-епідеміологічної служби на право виконання робіт, порядок атестації кадрів; погоджує програми підготовки фахівців за спеціальністю "медико-профілактична справа";

6) представляє державну санітарно-епідеміологічну службу в центральних і місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, інших державних органах, у тому числі в суді, господарському суді;

7) видає в межах своїх повноважень накази з питань діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби та готує пропозиції щодо створення і ліквідації закладів держсанепідслужби МОЗ України;

8) затверджує типовий статут закладу та типове положення про підрозділ державної санітарно-епідеміологічної служби;

9) затверджує статути:

Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України;

Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції;

обласних, міських, міжрайонних, районних санітарно-епідеміологічних станцій;

Центральної санітарно-епідеміологічної станції на залізничному транспорті, санітарно-епідеміологічних станцій на залізницях, лінійних санітарно-епідеміологічних станцій на залізницях;

Центральної санітарно-епідеміологічної станції на водному транспорті, санітарно-епідеміологічних станцій водних басейнів і портів;

Центральної санітарно-епідеміологічної станції на повітряному транспорті;

санітарно-епідеміологічних станцій об'єктів з особливим режимом роботи;

дезінфекційних станцій;

санітарно-карантинних підрозділів (відділів, пунктів);

спеціалізованих закладів МОЗ, утворених для боротьби з особливо небезпечними (у тому числі карантинними) і небезпечними для людей інфекційними хворобами;

наукових установ санітарно-епідеміологічного профілю;

об'єднань, центрів, лабораторій (наукових та науково-практичних, контрольних, експертних, проблемних);

Комітету з питань гігієнічного регламентування МОЗ;

інших закладів санітарно-епідеміологічного профілю, створених згідно із законодавством;

10) затверджує положення про:

об'єднання, центри, лабораторії (наукові та науково-практичні, контрольні, експертні, проблемні, консультаційні, інформаційні тощо) держсанепідслужби МОЗ України;

відповідні державні реєстри, ведення яких покладено на держсанепідслужбу МОЗ України;

11) призначає на посаду та звільняє з посади головних державних санітарних лікарів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя та їх заступників, головних державних санітарних лікарів на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступників, головних державних санітарних лікарів об'єктів з особливим режимом роботи, керівників закладів держсанепідслужби МОЗ України;

12) погоджує призначення на посаду і звільнення з посади головних державних санітарних лікарів інших центральних органів виконавчої влади, головних державних санітарних лікарів міст, районів, головних державних санітарних лікарів лінійних підрозділів та об'єктів транспорту;

13) здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд, видає обов'язкові для виконання юридичними та фізичними особами приписи, постанови, висновки щодо дотримання вимог санітарного законодавства, проведення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів;

вносить центральним і місцевим органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

вживає заходів до припинення порушення санітарного законодавства.

13. Для розгляду найважливіших питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення і організації діяльності держсанепідслужби України при МОЗ, Кримській республіканській санітарно-епідеміологічній станції, санітарно-епідеміологічних станціях обласних, мм. Києва і Севастополя, центральних санітарно-епідеміологічних станціях на водному, залізничному, повітряному транспорті утворюються колегії.

Колегії очолюють головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, мм. Києва і Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті.

Положення про колегію державної санітарно-епідеміологічної служби України при МОЗ та її склад затверджує Кабінет Міністрів України за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Положення про колегії державної санітарно-епідеміологічної служби при Кримській республіканській санітарно-епідеміологічній станції, санітарно-епідеміологічних станціях обласних, мм. Києва і Севастополя, центральних санітарно-епідеміологічних станціях на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх склад затверджує головний державний санітарний лікар України.

14. Для наукового та методичного забезпечення функціонування санітарно-епідеміологічної служби, формування державного та галузевого замовлення на науково-дослідні роботи з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, централізованого замовлення на інформаційно-методичне забезпечення служби головний державний санітарний лікар України утворює на правах консультативно-дорадчого органу наукову раду, до складу якої входять провідні науковці та фахівці.

Положення про наукову раду та її склад затверджуються головним державним санітарним лікарем України.

15. Держсанепідслужбу МОЗ України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі, на територіях, у містах, районах, на водному, залізничному, повітряному транспорті, на об'єктах з особливим режимом роботи очолюють головні державні санітарні лікарі відповідних територій, об'єктів, видів транспорту, лінійних підрозділів та об'єктів транспорту.

16. Головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, міст, районів, на водному, залізничному, повітряному транспорті, лінійних підрозділів та об'єктів транспорту, на об'єктах з особливим режимом роботи є керівниками (головними лікарями) відповідних закладів держсанепідслужби МОЗ України.

Головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті, об'єктів з особливим режимом роботи та їх заступники призначаються на посаду і звільняються з посади головним державним санітарним лікарем України.

Головні державні санітарні лікарі міст, районів, лінійних підрозділів та об'єктів транспорту призначаються на посаду і звільняються з посади головними державними санітарними лікарями Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, на відповідному виді транспорту за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.

Керівники інших закладів держсанепідслужби МОЗ України призначаються на посаду і звільняються з посади головним державним санітарним лікарем України.

17. Головні державні санітарні лікарі та їх заступники здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд на відповідних територіях, об'єктах, підрозділах, на які поширюється сфера їх діяльності.

Головні державні санітарні лікарі закладів МОЗ координують у межах зазначених територій діяльність усіх розташованих на них закладів державної санітарно-епідеміологічної служби незалежно від їх підпорядкування.

18. Головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі мають бланки та печатку із зображенням Державного Герба України і назвою посади.

19. На заступників головних державних санітарних лікарів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, міст, районів, на водному, залізничному, повітряному транспорті, лінійних підрозділів, об'єктів транспорту, об'єктів з особливим режимом роботи покладаються обов'язки заступників керівників (головних лікарів) закладів держсанепідслужби МОЗ України.

20. На посаду головного державного санітарного лікаря та його заступників призначаються особи, які закінчили вищі медичні навчальні заклади і одержали фах лікаря, мають практичний досвід роботи в закладах держсанепідслужби МОЗ України та відповідають встановленим кваліфікаційним вимогам.

Посадові особи держсанепідслужби МОЗ України повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним головним державним санітарним лікарем України.

21. Посадові особи держсанепідслужби МОЗ України здійснюють свої повноваження згідно із законодавством на відповідних територіях, об'єктах.

22. Приписи, постанови, висновки, що видаються головними державними санітарними лікарями та іншими посадовими особами держсанепідслужби МОЗ України, обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

23. Посадові особи держсанепідслужби МОЗ України самостійно приймають в межах своїх повноважень рішення, несуть відповідальність згідно із законодавством за протиправні дії або бездіяльність.

24. Посадові особи та спеціалісти держсанепідслужби МОЗ України:

провадять свою діяльність відповідно до законодавства та посадових інструкцій, що затверджуються головними державними санітарними лікарями;

підлягають атестації в порядку, встановленому МОЗ.

25. При МОЗ, Кримській республіканській санітарно-епідеміологічній станції, санітарно-епідеміологічних станціях обласних, в мм. Києві і Севастополі, центральних санітарно-епідеміологічних станціях на водному, залізничному та повітряному транспорті утворюються атестаційні комісії. Положення про атестаційні комісії, їх склад затверджуються головним державним санітарним лікарем України.

26. Посадовим особам та спеціалістам держсанепідслужби МОЗ України видається службове посвідчення, зразок якого затверджується головним державним санітарним лікарем України.

27. Посадовим особам держсанепідслужби МОЗ України, а також їх близьким родичам гарантується правовий та соціальний захист, захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна від злочинних замахів та інших протиправних дій згідно із законодавством.

28. Мережа та організаційна структура закладів держсанепідслужби МОЗ України визначаються головним державним санітарним лікарем України.

29. Типові положення про структурні підрозділи закладів держсанепідслужби МОЗ України та нормативи їх оснащення затверджуються головним державним санітарним лікарем України.

30. Створення, реорганізація і ліквідація закладів держсанепідслужби МОЗ України здійснюється Міністром охорони здоров'я в порядку, встановленому законодавством, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

31. Посадові особи та спеціалісти держсанепідслужби МОЗ України підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок каліцтва або професійного захворювання під час виконання службових обов'язків, мають право на пільги і компенсації у порядку, встановленому законодавством.

32. Фінансування закладів держсанепідслужби МОЗ України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а також інших джерел, передбачених законом.

33. Заклади держсанепідслужби МОЗ України:

можуть виконувати роботи та надавати платні послуги у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не належать до медичної допомоги населенню, згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) , отримувати від юридичних та фізичних осіб благодійні (добровільні) внески та пожертвування;

можуть мати у своєму складі спеціалізовані підрозділи, що проводять профілактичні дезінфекційні заходи на підставі договорів з підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

34. Матеріально-технічне забезпечення закладів держсанепідслужби МОЗ України здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

35. Заклади держсанепідслужби МОЗ України є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, бланки та штампи.

36. Будівлі, приміщення, устаткування, транспортні засоби та інше майно, що використовується закладами держсанепідслужби МОЗ України для виконання своїх завдань, земельні ділянки, на яких розташовано будівлі цих закладів, перебувають у державній власності та надаються їм у порядку і на умовах, визначених законодавством.

37. Структура, чисельність працівників, штатні розписи, кошториси закладів держсанепідслужби МОЗ України затверджуються в порядку, встановленому законодавством.

38. Оплата праці працівників закладів держсанепідслужби МОЗ України здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативно-правових актів.