Господарські суди України

З метою правильного і однакового застосування законодавства про перегляд судових рішень у касаційному порядку Вищий господарський суд України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Відповідно до статті 108 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК) касаційною інстанцією є Вищий господарський суд України, який переглядає за касаційними скаргами (поданнями) рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанови апеляційного суду.

Право на подання касаційної скарги або касаційного подання (далі - касаційна скарга) мають відповідно сторони зі справи і прокурор (стаття 107 ГПК (1798-12) , а з урахуванням змісту частини третьої статті 26 і частини четвертої статті 27 названого Кодексу (1798-12) - також і треті особи у справі.

Таке ж право мають особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків, у тому числі громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

2. Питання про прийняття або повернення касаційної скарги вирішується колегією суддів без повідомлення сторін та прокурора, що беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситься ухвала.

У разі оскарження декількома особами у встановленому ГПК порядку постанови апеляційного господарського суду, касаційною інстанцією приймаються до провадження всі скарги, які відповідають вимогам ГПК (1798-12) , та розглядаються в одному касаційному провадженні. По кожній з них виноситься ухвала про прийняття до провадження або про її повернення.

3. Касаційна інстанція не вправі повернути касаційну скаргу (подання) супровідним листом або в інший не передбачений законом спосіб.

Повернення касаційної скарги (подання) здійснюється Вищим господарським судом України виключно з підстав, визначених у частині першій статті 111-3 ГПК (1798-12) .

У застосуванні пункту 3 частини першої названої норми ГПК (1798-12) господарському суду необхідно враховувати таке. Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів. Доданий до касаційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру. Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії поштового реєстру або витягу з нього, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у скаржника не подані ним раніше касовий чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності - відповідну довідку підприємства зв'язку тощо. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення касаційної скарги, оскільки законодавством не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису (за винятком випадків, зазначених у пункті 60 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270 (270-2009-п) ) , і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення.

Суду не слід допускати повернення касаційних скарг у разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.93 N 15 (z0050-93) (з наступними змінами і доповненнями). У разі виникнення сумнівів щодо надходження й зарахування державного мита до державного бюджету України суд може і повинен згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК (1798-12) витребувати від сторони, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Після усунення обставин, які були підставою для повернення касаційної скарги, її може бути подано повторно відповідно до частини третьої статті 111-3 ГПК (1798-12) . Якщо первісну касаційну скаргу повернуто судом касаційної інстанції не у зв'язку з порушенням, що передбачене пунктом 3 частини першої статті 111-3 ГПК (1798-12) , то у разі повторного подання тієї ж самої скарги суд не має права вимагати від сторони подання доказів надсилання іншій стороні (сторонам) копії скарги.

Якщо зазначені обставини буде встановлено після прийняття касаційної скарги до провадження, касаційна інстанція у процесі розгляду касаційної скарги (подання) вживає необхідних заходів до усунення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

4. Вищий господарський суд України відмовляє у прийнятті касаційної скарги (подання) і виносить з цього приводу відповідну ухвалу у випадках, якщо касаційну скаргу подано особою, яка відповідно до вимог ГПК не має права на її подання, або якщо касаційне подання внесено прокурором з порушенням його компетенції, визначеної у статті 37 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) , або касаційну скаргу (подання) подано на ухвалу суду першої або апеляційної інстанції, яку не може бути оскаржено або касаційну скаргу (подання) подано на судове рішення, яке не набрало законної сили. Наведені обставини виключають перегляд судових рішень у касаційному порядку.

5. ГПК (1798-12) не встановлено строк для звернення до господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги. Якщо скаргу повернуто через пропуск строку за відсутності клопотання про його відновлення, скаргу може бути подано вдруге з клопотанням про відновлення строку.

З відповідним клопотанням можуть звертатися лише особи, що мають право на подання касаційної скарги. Таке клопотання може бути викладено у скарзі чи в окремій заяві і має бути подано одночасно з поданням касаційної скарги. Клопотання розглядається, якщо воно надійшло до винесення ухвали про повернення касаційної скарги.

Клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, що беруть участь у справі, до вирішення питання про прийняття касаційної скарги до провадження. Відповідно до статті 53 ГПК (1798-12) відновлення пропущеного процесуального строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску.

За результатами розгляду клопотання про відновлення пропущеного строку виноситься ухвала, яка не підлягає оскарженню. Про відновлення пропущеного строку з викладом відповідних мотивів може бути зазначено в ухвалі про прийняття касаційної скарги.

Про відмову у відновленні пропущеного строку може бути зазначено в ухвалі про повернення касаційної скарги.

6. В ухвалі про прийняття касаційної скарги зазначається час і місце розгляду скарги. Ухвала надсилається особам, що беруть участь у справі, а також особі, яка не була залучена до участі у справі і подала касаційну скаргу (стаття 107 ГПК (1798-12) ).

7. Відповідно до статті 121-1 ГПК (1798-12) суд касаційної інстанції за заявою сторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідна заява чи подання розглядаються колегією суддів без повідомлення сторін та прокурора, що беруть участь у справі.

За результатами розгляду заяви чи подання виноситься ухвала.

Питання про поновлення виконання судового рішення розглядається судом касаційної інстанції під час прийняття постанови, про що зазначається у постанові касаційної інстанції. Ухвалу про поновлення виконання судового рішення може бути винесено після закінчення перегляду оскарженого судового рішення і ухвалення судом касаційної інстанції постанови.

8. У разі коли касаційну скаргу прийнято судом до провадження, а особа, яка подала таку скаргу, відмовилася від неї до винесення постанови касаційною інстанцією, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 111-6 ГПК (1798-12) виносить ухвалу про прийняття відмови від скарги (подання). Ця ухвала не може бути винесена за наявності обставин, зазначених у частині шостій статті 22 ГПК, та (або) оскарження рішення або постанови господарського суду іншою стороною.

9. Під час перегляду судових рішень у касаційній інстанції застосовуються приписи статей 77 і 79 ГПК (1798-12) , крім вміщених у пунктах 2-4 статті 77 і пунктах 1 і 2 частини другої статті 79.

У вирішенні питання про відкладення та зупинення розгляду справи слід мати на увазі, що згідно із статтею 111-5 ГПК (1798-12) касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні чи постанові господарського суду.

Якщо після прийняття касаційної скарги буде подано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, провадження за скаргою зупиняється на підставі частини першої статті 79 ГПК (1798-12) .

Якщо касаційна скарга надійшла до господарського суду після надходження заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у першу чергу розглядається ця заява. Після прийняття судового акта за результатами розгляду такої заяви касаційна скарга надсилається до суду касаційної інстанції.

У разі отримання від місцевого господарського суду касаційної скарги з повідомленням про одночасне надходження апеляційної та касаційної скарг (подань) на рішення (постанову), ухвалу суду першої інстанції і надсилання ним справи до апеляційного господарського суду касаційна інстанція на підставі статті 111-5 ГПК (1798-12) виносить ухвалу про відкладення розгляду питання щодо повернення чи прийняття касаційної скарги до закінчення перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

У випадку надходження до Вищого господарського суду України касаційної скарги (подання) на рішення (постанову), ухвалу суду першої чи апеляційної інстанції зі справи, матеріали якої згідно з частиною четвертою статті 111-16 ГПК (1798-12) надіслано до Верховного Суду України, Вищий господарський суд України на підставі статті 111-5 ГПК виносить ухвалу про відкладення розгляду питання щодо повернення чи прийняття касаційної скарги до закінчення перегляду Верховним Судом України судового рішення Вищого господарського суду України з відповідної справи.

10. Згідно із статтею 111-7 ГПК (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (пункт 2 статті 111-9 ГПК (1798-12) ).

У випадках коли судом касаційної інстанції за результатами перевірки касаційної скарги (подання) буде встановлено, що судом першої або апеляційної інстанції неповно з'ясовані фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і прийняте судове рішення у зв'язку з цим недостатньо обгрунтовано або судом першої і апеляційної інстанцій прийнято судовий акт про права і обов'язки осіб, не залучених до участі у справі (пункт 3 частини другої статті 111-10 ГПК (1798-12) , суд касаційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і постанову апеляційної інстанції та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Фактичні обставини справи вважаються з'ясованими неповно, якщо в оскаржуваному судовому рішенні не всебічно й не повною мірою відображено обставини, які мають значення для конкретної справи, висновки суду про встановлені обставини не є вичерпними і не підтверджуються належними і допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, та/або якщо господарський суд з огляду на приписи норм матеріального права мав дослідити, але не дослідив ті чи інші докази. Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (частина перша статті 111-12 ГПК України (1798-12) , повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у рішенні або постанові господарського суду.

11. Касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

12. Відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК (1798-12) підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Як правило, скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі встановлення кола обставин, що входять до предмету доказування у справі та з урахуванням її матеріалів.

Водночас порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду за обставин, визначених у частині другій статті 111-10 ГПК (1798-12) . У випадках цих порушень суд касаційної інстанції передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції (пункт 3 статті 111-9 ГПК).

Безумовною підставою для скасування судового рішення є, зокрема, розгляд судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду (пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК (1798-12) ). Не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримане усіх вимог статті 64 ГПК.

13. Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови касаційної інстанції, зміну способу та порядку її виконання вирішується господарським судом касаційної інстанції одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається у постанові.

В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано після прийняття постанови судом касаційної інстанції, зазначені питання вирішуються господарським судом, який розглянув справу у першій інстанції, з винесенням ухвали на підставі статті 121 ГПК (1798-12) .