З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про громадянство України
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 13, ст.65 )
Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )
визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок
його набуття та припинення, повноваження органів державної влади,
що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок
оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності
органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому
значенні:
громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і
Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та
обов'язках;
особа - фізична особа;
громадянин України - особа, яка набула громадянство України в
порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами
України;
іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і
є громадянином (підданим) іншої держави або держав;
особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно
до свого законодавства не вважає своїм громадянином;
законні представники - батьки, усиновителі,
батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів,
які виконують обов'язки опікунів і піклувальників;
дитина - особа віком до 18 років;
реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття
особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом
у відповідні облікові документи;
проживання на території України на законних підставах -
проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають
у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку
про постійну чи тимчасову прописку на території України, або
зареєстрували на території України свій національний паспорт, або
мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території
України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні;
безперервне проживання на території України - проживання в
Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах
не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є
порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон
у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за
рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою
місця проживання на території України;
зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово
оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства
України він припинить громадянство іншої держави і протягом одного
року з моменту набуття ним громадянства України подасть документ
про припинення громадянства іншої держави до органу, що видав йому
тимчасове посвідчення громадянина України;
незалежна від особи причина неотримання документа про
припинення іноземного громадянства - невидача особі, у якої
прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства,
документа про припинення громадянства у встановлений
законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків,
коли особі було відмовлено у припиненні громадянства), або
відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення
її громадянства за ініціативою особи, або висока вартість
оформлення виходу з іноземного громадянства, що перевищує
мінімальну заробітну плату, встановлену в Україні;
законні джерела існування - заробітна плата, прибуток від
підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія,
аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові
заощадження або фінансова допомога від членів сім'ї, інших
фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи;
міжнародний договір України - міжнародний договір, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
декларація про відмову від іноземного громадянства -
документ, в якому особа засвідчує свою відмову від громадянства
іншої держави і зобов'язується не користуватися правами цієї
держави і не виконувати обов'язків, пов'язаних з належністю до її
громадянства;
декларація про відсутність іноземного громадянства -
документ, в якому особа повідомляє про відсутність у неї
іноземного громадянства з обгрунтуванням причин такої відсутності;
свідоцтво про належність до громадянства України - документ,
який підтверджує належність особи віком до 16 років до
громадянства України із зазначенням підстав його набуття;
тимчасове посвідчення громадянина України - документ, який
посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства
України.
Стаття 2. Принципи законодавства України про громадянство
Законодавство України про громадянство грунтується на таких
принципах:
1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що
виключає можливість існування громадянства
адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин
України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав,
то у правових відносинах з Україною він визнається лише
громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України,
то у правових відносинах з Україною він визнається лише
громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства
України;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5) неможливості автоматичного набуття громадянства України
іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з
громадянином України або набуття громадянства України його
дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства
України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення
громадянства України другим з подружжя;
6) рівності перед законом громадян України незалежно від
підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7) збереження громадянства України незалежно від місця
проживання громадянина України.
Стаття 3. Належність до громадянства України
Громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення
незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на
території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших
ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про
громадянство України" ( 1636-12 ) (13 листопада 1991 року)
проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після
13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього
СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено
напис "громадянин України", а також діти таких осіб, які прибули
разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони
не досягли повноліття;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до
законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є
громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, -
з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення
відмітки про громадянство України.
Стаття 4. Законодавство про громадянство України
Питання громадянства України регулюються Конституцією
України ( 254к/96-ВР ), цим Законом, міжнародними договорами
України.
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила,
ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила
міжнародного договору.
Стаття 5. Документи, що підтверджують громадянство України
Документами, що підтверджують громадянство України, є:
1) паспорт громадянина України;
2) свідоцтво про належність до громадянства України;
3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
4) тимчасове посвідчення громадянина України;
5) проїзний документ дитини;
6) дипломатичний паспорт;
7) службовий паспорт;
8) посвідчення особи моряка;
9) посвідчення члена екіпажу;
10) посвідчення особи на повернення в Україну.
Розділ II
НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ
Стаття 6. Підстави набуття громадянства України
Громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом
недієздатною, опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи
обох батьків дитини;
9) внаслідок встановлення батьківства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними
договорами України.
Стаття 7. Набуття громадянства України за народженням
Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження
були громадянами України, є громадянином України.
Особа, яка народилася на території України від осіб без
громадянства, які на законних підставах проживають на території
України, є громадянином України.
Особа, яка народилася за межами України від осіб без
громадянства, які постійно на законних підставах проживають на
території України, і не набула за народженням громадянства іншої
держави, є громадянином України.
Особа, яка народилася на території України від іноземців, які
постійно на законних підставах проживають на території України, і
не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є
громадянином України.
Особа, яка народилася на території України, одному з батьків
якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не
набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за
народженням громадянство того з батьків, якому надано статус
біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України.
Особа, яка народилася на території України від іноземця і
особи без громадянства, які постійно на законних підставах
проживають на території України, і не набула за народженням
громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином
України.
Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з
батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.
Особа, яка має право на набуття громадянства України за
народженням, є громадянином України з моменту народження.
Стаття 8. Набуття громадянства України за територіальним
походженням
Особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба,
повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до
16 липня 1990 року на території, яка стала територією України
відповідно до статті 5 Закону України "Про правонаступництво
України" ( 1543-12 ), а також на інших територіях, що входили до
складу Української Народної Республіки, Західно-Української
Народної Республіки, Української Держави, Української
Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України,
Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є
особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов'язання
припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття
громадянства України, а також її діти реєструються громадянами
України.
Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території
УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи
постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї
статті) і є особою без громадянства, реєструється громадянином
України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника.
Дитина, яка народилася на території України від батьків, які
є іноземцями, і набула за народженням громадянство іншої держави
або держав, яке було припинене, реєструється громадянином України
за клопотанням одного з батьків або опікуна чи піклувальника.
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, які є
громадянами держав, міжнародний договір України з якими дозволяє
особі звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо
вона доведе, що не є громадянином цієї держави, можуть подавати
заяви про набуття громадянства України лише після припинення
іноземного громадянства.
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, які є
іноземцями, мають припинити іноземне громадянство і подати
документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної
держави, до органу, що здійснив реєстрацію, протягом року з
моменту реєстрації її громадянином України. Якщо особи, маючи всі
передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання
такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати
його, або їм надано статус біженця в Україні чи притулок в
Україні, вони подають декларацію про відмову від іноземного
громадянства.
Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається
від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких
передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав
одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні
договори України з якими передбачають припинення особами
громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених
цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства
України.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію
про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути
паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
Стаття 9. Прийняття до громадянства України
Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх
клопотаннями прийняті до громадянства України.
Умовами прийняття до громадянства України є:
1) визнання і дотримання Конституції України ( 254к/96-ВР )
та законів України;
2) зобов'язання припинити іноземне громадянство або
неперебування в іноземному громадянстві (для осіб, які були
громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють
особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо
доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони).
Особи, які є іноземцями, мають взяти зобов'язання припинити
іноземне громадянство і подати документ про це, виданий
уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв
документи про прийняття їх до громадянства України, протягом року
з моменту прийняття їх до громадянства України.
Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством цієї держави
підстави для отримання такого документа, з незалежних від неї
причин не може його отримати або їй надано статус біженця в
Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову
від іноземного громадянства. Це правило не поширюється на осіб,
які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими
дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за
умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної
сторони.
Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається
від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких
передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав
одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні
договори України з якими передбачають припинення особами
громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України,
а також осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в
Україні, та осіб без громадянства;
3) безперервне проживання на законних підставах на території
України протягом останніх п'яти років.
Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з
громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає
в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає
в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином
України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його
смерті.
Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в
Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на
території України встановлюється на три роки з моменту надання їм
статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які
в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з
моменту одержання дозволу на проживання в Україні;
4) отримання дозволу на постійне проживання в Україні.
Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті
громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну
або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким
надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;
5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі,
достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які
мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);
6) наявність законних джерел існування. Ця умова не
поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або
притулок в Україні.
Положення, передбачені пунктами 3-6 частини другої цієї
статті, не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед
Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України
становить державний інтерес для України.
Прийняття до громадянства України дітей, які проживають в
Україні і один з батьків яких або опікун чи піклувальник має
дозвіл на постійне проживання в Україні, здійснюється без
урахування умов, передбачених пунктами 1, 3-6 частини другої цієї
статті.
До громадянства України не приймається особа, яка:
1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення
тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано
законодавством України тяжким злочином.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію
про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути
паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених
цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента
України.
Стаття 10. Поновлення у громадянстві України
Особа, яка після припинення громадянства України не набула
іноземного громадянства і подала заяву про поновлення у
громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно
від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном, за
відсутності обставин, передбачених частиною п'ятою статті 9 цього
Закону.
Особа, яка після припинення громадянства України набула
іноземне громадянство, повернулася в Україну на постійне
проживання, подала заяву про поновлення у громадянстві України, за
відсутності підстав, передбачених частиною п'ятою статті 9 цього
Закону, реєструється громадянином України. Особа бере зобов'язання
припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий
уповноваженим органом відповідної держави, до органу, що прийняв
документи про поновлення її у громадянстві України, протягом року
з моменту поновлення її у громадянстві України. Якщо особа, маючи
всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання
такого документа, з незалежних від неї причин не може його
отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в
Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного
громадянства.
Особа, зазначена у частині другій цієї статті, яка є
громадянином держави, міжнародний договір України з якою дозволяє
особі звертатися для набуття громадянства України, за умови, якщо
вона доведе, що не є громадянином іншої договірної сторони, може
подати заяву про поновлення у громадянстві України лише після
припинення іноземного громадянства.
Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається
від громадян держав, законодавство яких передбачає автоматичне
припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям
громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими
передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно
з набуттям громадянства України, а також від осіб, яким надано
статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без
громадянства.
У громадянстві України не поновлюються особи, які втратили
громадянство України на підставі пункту 4 частини першої статті 19
цього Закону.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених
цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства
України.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію
про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути
паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
Стаття 11. Набуття дітьми громадянства України внаслідок
усиновлення
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку
усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є
громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає
громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про
усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні
чи за кордоном.
Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку
усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а
другий - іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання
чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає
вона постійно в Україні чи за кордоном.
Стаття 12. Набуття громадянства України внаслідок
встановлення над дитиною опіки чи піклування
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і над
якою встановлено опіку чи піклування громадян України або осіб,
одна з яких є громадянином України, а друга - особою без
громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття
рішення про встановлення опіки чи піклування.
Дитина, яка проживає на території України та є особою без
громадянства або іноземцем і над якою встановлено опіку чи
піклування осіб, одна з яких є громадянином України, а друга -
іноземцем, стає громадянином України з моменту прийняття рішення
про встановлення опіки чи піклування, якщо вона у зв'язку з
встановленням опіки чи піклування не набуває громадянства опікуна
чи піклувальника, який є іноземцем.
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і
виховується в державному дитячому закладі України, що по
відношенню до неї виконує обов'язки опікуна чи піклувальника, або
в дитячому будинку сімейного типу, якщо хоча б один з
батьків-вихователів є громадянином України, стає громадянином
України з моменту влаштування в такий заклад, за умов, якщо її
батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно
відсутніми чи недієздатними або оголошені померлими.
Стаття 13. Набуття громадянства України особою, визнаною
судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею
опіки громадянина України
Іноземець або особа без громадянства, які проживають в
Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над
якими встановлено опіку громадянина України, набувають
громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про
встановлення опіки.
Стаття 14. Набуття громадянства України дитиною у зв'язку
з перебуванням у громадянстві України її батьків
чи одного з них
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з
батьків якої є громадянином України, а другий є особою без
громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням
того з батьків, який є громадянином України.
Дитина, яка є особою без громадянства, один з батьків якої є
громадянином України, а другий є іноземцем, реєструється
громадянином України за клопотанням того з батьків, який є
громадянином України.
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки
якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином
України за клопотанням одного з батьків.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених
цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства
України.
Стаття 15. Набуття громадянства України дитиною внаслідок
встановлення батьківства
У разі встановлення батьківства дитини, мати якої є іноземкою
або особою без громадянства, а батьком визнається громадянин
України, дитина незалежно від місця її народження та місця
постійного проживання стає громадянином України.
Датою набуття громадянства України у випадку, передбаченому
цією статтею, є дата народження дитини або дата набуття
громадянства України батьком, якщо він набув його після народження
дитини.
Стаття 16. Необхідність згоди дітей під час набуття
громадянства України
Набуття громадянства України дітьми віком від 15 до 18 років
може відбуватися лише за їхньою згодою.
Розділ III
ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ ТА СКАСУВАННЯ
РІШЕНЬ ПРО НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ
Стаття 17. Підстави припинення громадянства України
Громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами
України.
Стаття 18. Вихід з громадянства України
Громадянин України, який виїхав на постійне проживання за
кордон, може вийти з громадянства України за його клопотанням.
Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання
за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням
одного з батьків разом з батьками з громадянства України може
вийти і дитина.
Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне
проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий
залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства
України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства
України, за його клопотанням.
Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне
проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий є
іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з
громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з
громадянства України, за його клопотанням.
Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон і її
батьки вийшли з громадянства України, дитина може вийти з
громадянства України за клопотанням одного з батьків.
Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним
із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є
громадянином України, дитина може вийти з громадянства України за
клопотанням про це того з батьків, який вийшов з громадянства
України.
Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним
із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є
іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з
громадянства України за клопотанням того з батьків, який вийшов з
громадянства України.
Дитина, яка набула за народженням громадянство України, може
вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків
незалежно від місця проживання дитини.
Дитина, яка усиновлена подружжям, один з якого є громадянином
України, а другий є іноземцем, може вийти з громадянства України
за клопотанням усиновителя, який є іноземцем.
Дитина, усиновлена іноземцями або особами без громадянства,
може вийти з громадянства України за клопотанням одного з
усиновителів.
Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула
громадянство іншої держави або отримала документ, виданий
уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин
України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.
Вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України
може відбуватися лише за їхньою згодою.
Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка
клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як
обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є
обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.
Датою припинення громадянства України у випадках,
передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу
Президента України.
Стаття 19. Втрата громадянства України
Громадянство України втрачається:
1) якщо громадянин України після досягнення ним повноліття
добровільно набув громадянство іншої держави.
Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються
всі випадки, коли громадянин України за своїм вільним
волевиявленням, вираженим у формі письмового клопотання, набув
громадянство іншої держави або якщо він добровільно отримав
документ, що підтверджує наявність набуття ним іноземного
громадянства, за винятком випадків, якщо:
а) діти при народженні одночасно з громадянством України
набувають також громадянство іншої держави;
б) діти, які є громадянами України і усиновлені іноземцем,
набувають громадянство усиновителя;
в) громадянин України автоматично набув громадянство іншої
держави внаслідок одруження з іноземцем;
г) згідно із законодавством іншої держави її громадянство
надано громадянину України автоматично без його добровільного
волевиявлення і він не отримав добровільно документ, що
підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;
2) якщо іноземець набув громадянство України і не подав у
порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 8, пунктом 2 частини
другої статті 9 та частиною другою статті 10 цього Закону,
документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про
відмову від нього;
3) якщо іноземець набув громадянство України і скористався
правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього
іноземне громадянство;
4) якщо особа набула громадянство України на підставі статті
9 цього Закону внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей
або фальшивих документів;
5) якщо громадянин України без згоди державних органів
України добровільно вступив на військову службу, на роботу в
службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи
державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.
Положення пунктів 1, 2, 3, 5 частини першої цієї статті не
застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане
особою без громадянства.
Стаття 20. Правосуб'єктність громадянина України, який подав
заяву про вихід з громадянства України або щодо
якого оформляється втрата громадянства
Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства
України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до
набрання чинності рішенням про припинення громадянства України
користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина
України.
Стаття 21. Скасування рішень про оформлення набуття
громадянства України
Рішення про оформлення набуття громадянства України
скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до
статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання
свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів,
приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа
не може набути громадянство України.
Розділ IV
ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ
У ВИРІШЕННІ ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА
Стаття 22. Повноваження Президента України
Президент України:
1) приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції
України ( 254к/96-ВР ) і цього Закону про прийняття до
громадянства України і про припинення громадянства України;
2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з
питань громадянства та виконання прийнятих рішень;
3) затверджує Положення про Комісію при Президентові України
з питань громадянства.
Стаття 23. Повноваження Комісії при Президентові України
з питань громадянства
Комісія при Президентові України з питань громадянства:
1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України,
вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства
України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення
цих заяв та подань;
2) повертає документи про прийняття до громадянства України
чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному
органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству
закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог
чинного законодавства України.
3) контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України
з питань громадянства.
Стаття 24. Повноваження спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань
громадянства та підпорядкованих йому органів
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють такі
повноваження:
1) приймають заяви разом з необхідними документами щодо
прийняття до громадянства України та виходу з громадянства
України, перевіряють правильність їх оформлення, відсутність
підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства
України, а також підстав, за наявності яких не допускається вихід
з громадянства України, і разом зі своїм висновком надсилають на
розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;
2) готують подання про втрату особами громадянства України і
разом з необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при
Президентові України з питань громадянства;
3) приймають рішення про оформлення набуття громадянства
України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2,
4-10 статті 6 цього Закону;
4) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття
громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього
Закону;
5) виконують рішення Президента України з питань
громадянства;
6) видають особам, які набули громадянство України, паспорти
громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства
України (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення
громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про
припинення громадянства України;
7) вилучають у осіб, громадянство України яких припинено,
паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до
громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України,
паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзні
документи дитини;
8) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та
припинили громадянство України.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань громадянства раз у півріччя інформує Комісію при
Президентові України з питань громадянства про виконання рішень
Президента України з питань громадянства.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють
повноваження, передбачені частиною першою цієї статті, стосовно
осіб, які проживають на території України.
Стаття 25. Повноваження Міністерства закордонних справ
України, дипломатичних представництв та
консульських установ України
Міністерство закордонних справ України, дипломатичні
представництва і консульські установи України здійснюють
повноваження, передбачені статтею 24 цього Закону, щодо осіб, які
постійно проживають за кордоном.
Розділ V
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ З ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА, ДІЙ ЧИ
БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ПОСАДОВИХ І
СЛУЖБОВИХ ОСІБ
Стаття 26. Оскарження рішень з питань громадянства
Рішення з питань громадянства, прийняті спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань
громадянства, Міністерством закордонних справ України та їх
органами, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до
суду.
Стаття 27. Оскарження дій та бездіяльності посадових
і службових осіб, які порушують порядок розгляду
справ про громадянство
Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які
порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і
виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у
судовому та адміністративному порядку.
Стаття 28. Порядок оскарження рішень з питань громадянства,
дій та бездіяльності посадових і службових осіб
особами, які постійно проживають за кордоном
Особи, які постійно проживають за кордоном, оскаржують
неправомірні дії чи бездіяльність посадових осіб дипломатичних
представництв чи консульських установ України у встановленому
законом порядку до суду.
Стаття 29. Відповідальність посадових і службових осіб за
порушення законодавства про громадянство
Посадові і службові особи, які порушили цей Закон, несуть
відповідальність у порядку, передбаченому законами України.
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. З набранням чинності цим Законом втрачають чинність:
Закон України "Про громадянство України" ( 1636-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 50, ст. 701;
1993 р., N 14, ст. 121; 1994 р., N 33, ст. 299, N 43, ст. 390;
1997 р., N 23, ст. 169; 2000 р., N 25, ст. 198);
Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію
Закону України "Про громадянство України" ( 1637-12 ) (Відомості
Верховної Ради України, 1991 р., N 50, ст. 702);
Постанова Верховної Ради України "Про порядок застосування
статті 5 Закону України "Про громадянство України" щодо
військовослужбовців" ( 283/94-ВР ) (Відомості Верховної Ради
України, 1994 р., N 51, ст. 450).
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня
опублікування цього Закону:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у
відповідність з цим Законом;
забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади
України їх нормативно-правових актів у відповідність з цим
Законом.
4. Рекомендувати Президенту України привести свої акти у
відповідність з цим Законом.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 18 січня 2001 року
N 2235-III