Юридический Харьков плюс - прийняття від 22.02.2006 N 3458-15 0ae2f34112d4f448172eabcbe32b9aff-1

2. Кабінету Міністрів України при підготовці проектів законів про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати виділення відповідних коштів на реалізацію заходів, визначених зазначеною Програмою.

3. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2010 РОКУ

Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року (далі - Програма) спрямована на розвиток пріоритетних напрямів геологічних досліджень з метою забезпечення господарства України гостродефіцитними видами власної мінеральної сировини.

Розділ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Подолання кризового стану в економіці України на основі її структурної перебудови можливо здійснити у стислі строки лише спираючись на ресурси держави: трудові та природні, основні виробничі фонди, комунікації тощо. Важливе значення матиме при цьому ефективне використання мінерально-сировинних ресурсів.

Мінерально-сировинна база - сукупність розвіданих і попередньо оцінених запасів корисних копалин і супутніх компонентів, які можуть бути застосовані в галузях економіки країни.

Мінерально-сировинний комплекс на рівні 1990-1991 років забезпечував 23-25 відсотків валового національного продукту. З добуванням та використанням корисних копалин пов'язано 48 відсотків промислового потенціалу України і до 20 відсотків її трудових ресурсів. Ці показники наближаються до показників розвинутих країн з потужною гірничодобувною промисловістю, де зосереджено від 20 до 40 відсотків загальних інвестицій та до 20 відсотків трудових ресурсів.

На 1 січня 2005 року державним балансом запасів корисних копалин враховано близько 8 тисяч родовищ з 96 видів корисних копалин, 3349 родовищ освоєно промисловістю, та на їх базі функціонує понад 2 тисячі гірничодобувних підприємств. Вартість розвіданих запасів з розрахунку на душу населення України становить близько 150 тис. доларів США, а за оцінками західних експертів - понад 200 тис. доларів США. Більш як третину експортного виторгу Україна отримувала від реалізації мінерально-сировинної продукції.

Деякі корисні копалини України представлені унікальними за запасами і якістю сировини родовищами, які розташовані в досить сприятливих умовах для створення гірничопромислових комплексів.

В Україні у значних обсягах ведеться добування кам'яного вугілля (до 2 відсотків світового), залізних (4 відсотки) та марганцевих (10 відсотків) руд, урану, титану, цирконію, германію, графіту (4 відсотки), каоліну (18 відсотків), брому, охри, нерудної металургійної сировини (кварцитів, флюсових вапняків і доломітів), хімічної сировини (самородної сірки, кам'яних та калійних солей), облицювального каменю (гранітів, габро, лабрадоритів та іншого), скляного піску тощо. Із надр держави вилучаються вуглеводнева сировина, буре вугілля, торф, цементна сировина, тугоплавкі та вогнетривкі глини, сировина для виробництва будматеріалів, йод, бром, різноманітні мінеральні води, дорогоцінне та коштовне каміння, п'єзокварц та інші. У відносно незначних обсягах добуваються нікелеві руди, золото, скандій, гафній, бурштин, цеоліти, фосфатна сировина тощо.

З різним рівнем детальності вивчено родовища нетрадиційних для України корисних копалин - хрому, свинцю, цинку, міді, молібдену, берилію, літію, танталу, ніобію, рідкісних земель, плавикового шпату, апатиту, горючих сланців, бішофіту тощо.

В умовах сьогодення темпи і масштаби відтворення власної мінерально-сировинної бази не задовольняють потреби держави. Через нестачу коштів обсяги геологорозвідувальних робіт скоротились у 3-4 рази. Тому починаючи з 1994 року приріст розвіданих запасів більшості найважливіших корисних копалин не компенсує їх видобуток. Наслідки невиваженої політики минулого вже нині негативно позначаються на ефективності економіки. Аналіз стану справ та прогнозні оцінки свідчать, що у недалекому майбутньому ситуація може ще більше ускладнитися. Нестача окремих видів власної сировини прогресуватиме, якщо вже зараз не вжити рішучих заходів. Крім традиційного імпорту деяких кольорових та рідкісних металів, коксівного вугілля, магнезиту, плавикового шпату може виникнути потреба ввезення сировини, яка раніше навіть вивозилась із України (самородна сірка, високоякісні флюси тощо).

За останні роки підтверджено реальні можливості щодо подальшого приросту запасів вуглеводнів, відкриття і розвідки родовищ нових для України корисних копалин - золота, хрому, міді, свинцю, цинку, молібдену, рідкісних та рідкісноземельних елементів, літію, ніобію, танталу, фосфоритів, флюориту, каменесамоцвітної сировини та деяких інших. Саме в них існує гостра потреба, пов'язана з необхідністю створення умов, за яких збільшиться експортний потенціал держави.

Розвиток наукоємних технологій визначає сталу світову тенденцію до збільшення споживання рідкісних металів - "вітамінів промисловості". Україна має можливість створити потужні виробництва цього профілю.

Експортний потенціал мінерально-сировинного комплексу можна збільшити в 1,5-2 рази, імпорт мінеральної сировини (без вуглеводнів) - скоротити на 60-70 відсотків. Загалом це дасть щорічну економію в 5-6 млрд доларів США.

Важливе значення також має комплексне геологічне вивчення території України (враховуючи і акваторію української частини Чорного і Азовського морів) та природних і антропогенних змін геологічного середовища в режимі моніторингу.

З урахуванням загальносвітових тенденцій у використанні корисних копалин основні проблемні питання мінерально-сировинної бази пов'язуються з такими факторами:

цінність та невідновлюваність природних мінеральних ресурсів визначають необхідність їх раціонального та ощадливого використання. Інтенсивні методи видобутку, переробки і споживання корисних копалин на основі новітніх досягнень науки і техніки є невід'ємною складовою частиною загальносвітової технічної революції. Розвиток якісної металургії як засіб підвищення міцності і довговічності металевих виробів призводить до зменшення видобутку сировини на одиницю валового національного продукту. Те саме обумовлює впровадження більш ефективних технологій переробки мінеральної сировини, збільшення випуску металів із вторинної сировини, економію енергії та енергоресурсів, впровадження синтетичних матеріалів як замінників металу тощо;

науково-технічний прогрес у всіх підгалузях мінерально-сировинного комплексу та жорстка конкуренція між його виробниками у країнах з ринковою економікою не дають змоги, всупереч усім прогнозам, перейти до активного використання бідніших руд. Навпаки, в останні 10-20 років у цих країнах спостерігається тенденція до беззастережного добування і переробки найбагатших руд більшості видів мінеральної сировини;

незважаючи на все повніше і раціональніше використання добутої мінеральної сировини та продуктів її переробки, загальний обсяг її споживання в країнах ринкової економіки хоча й уповільненими темпами, але продовжує зростати. Досвід розвинутих країн (Японія, США, Південна Корея, Італія та інші) свідчить, що підвищення загального рівня соціально-економічного розвитку неминуче супроводжується збільшеним споживанням природної мінеральної сировини. Його рівень у розрахунку на душу населення повільно, але невпинно зростає, і ця тенденція, за оцінками фахівців, збережеться у найближчі десятиріччя. Тому ці країни продовжують збільшувати інвестиції в геологічну розвідку на своїх територіях і на територіях країн, що розвиваються;

аналіз світових тенденцій за останні 7-10 років свідчить, що найбільш високими темпами у світі продовжують зростати видобуток і споживання енергетичних ресурсів, легуючих металів та окремих видів кольорових і рідкісних металів, благородних металів і алмазів, сировини для сільського господарства.

Розділ II.

МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ

Метою Програми є розроблення стратегії та плану дій, спрямованих на зменшення залежності України від імпорту дефіцитної для національної економіки мінеральної сировини та зміцнення експортного потенціалу країни за рахунок вітчизняних корисних копалин, що мають великий попит на світовому ринку.

Основні завдання реалізації Програми визначено за такими пріоритетними напрямами розвитку мінерально-сировинної бази (за її складовими):

1. Паливно-енергетичні ресурси

У межах території України виділяються 4 нафтогазоносні провінції, які складаються з 11 областей і 35 нафтогазоносних перспективних районів. У подальшому розглядаються три нафтогазоносні регіони: Східний (Дніпровсько-Донецька западина і північно-західна частина Донбасу), Західний (Волино-Подільська плита, Прикарпаття, Карпати і Закарпаття) і Південний (Причорномор'я, Крим та у межах виключної (морської) економічної зони Чорного та Азовського морів).

Державним балансом запасів корисних копалин враховано запаси нафти, газу і газового конденсату за 355 родовищами. Основна їх кількість (207) зосереджена у Східному регіоні, 106 - у Західному, 42 - у Південному.

Величина щорічного видобутку вуглеводнів за останні роки в середньому становила 4 млн тонн нафти з конденсатом і 18 млрд кубічних метрів газу, що дорівнює відповідно 10 і 20 відсоткам споживаних країною.

На 1 січня 2005 року підраховано початкових видобувних ресурсів вуглеводнів у кількості 9322,7 млн тонн умовного палива, з них нафти з конденсатом - 1643,4 млн тонн і газу - 7479,3 млрд кубічних метрів. Значну частину (27 відсотків) ресурсів вуглеводнів України зосереджено на великих (5-7 кілометрів) глибинах. На початок 2005 року видобуто 25 відсотків і розвідано 37 відсотків початкових ресурсів. Таким чином, рівень реалізації ресурсів становить 37 відсотків. Залишкові нерозвідані ресурси, які є базою розвитку геологорозвідувальних робіт і нафтогазовидобутку в наступні роки, становлять 5468 млн тонн умовного палива.

Згідно з оптимальним варіантом розвитку геологорозвідувальних робіт на території України планується приростити до 2010 року майже 167,2 млн тонн умовного палива як за рахунок наявного фонду об'єктів, так і за рахунок освоєння нових об'єктів підвищеної якості.

У Східному регіоні для забезпечення приросту розвіданих запасів у повному обсязі та створення надійного резерву для подальших робіт належить підготувати 270 нових об'єктів загальною площею 4340 квадратних кілометрів та виявити 290 нових об'єктів.

У Західному регіоні для забезпечення приросту запасів у повному обсязі та створення надійного резерву для подальших робіт належить виявити пошуково-геофізичними роботами 30 об'єктів та підготувати 25 об'єктів загальною площею 370 квадратних кілометрів. Ще близько 10 об'єктів планується виявити та 5 підготувати за переглядом геолого-геофізичних матеріалів.

У Південному регіоні (суша) передбачається виявити 12 та підготувати 10 нових об'єктів загальною площею 130 квадратних кілометрів.

У межах виключної (морської) економічної зони Чорного і Азовського морів за оптимальним варіантом передбачається виявити 73 та підготувати 55 нових високоперспективних об'єктів загальною площею 1580 квадратних кілометрів. Це дасть змогу забезпечити раціональне розміщення запланованих обсягів пошуково-розвідувального буріння, а також створить надійні передумови для подальшого розвитку геологорозвідувальних робіт.

Основним завданням цього напряму є приріст запасів: вільного газу - 145,9 млрд кубічних метрів і нафти - 21,30 млн тонн.

Якщо врахувати, що Україна споживає переважно імпортовані ресурси нафти і газу та має обмежене споживання інших видів енергії, подальше зменшення видобутку вугілля стає небезпечним. Збільшення вуглевидобутку потребує значних обсягів фінансування.

Обсяг вугілля, що добувається в Україні, постійно зменшується - від 218 млн тонн у 1976 році до 80 млн тонн у 2005 році (на 63 відсотки).

Основними завданнями цього напряму є:

дорозвідка родовищ, що розробляються, для продовження терміну експлуатації та реконструкції діючих підприємств;

проведення пошуково-оцінювальних робіт і розвідки найбільш перспективних площ та родовищ вугілля;

завершення детальної розвідки Єлизаветівського та Криничуватського родовищ;

проведення попередньої розвідки Мелехівської ділянки Сула-Удайського родовища;

проведення пошукових робіт на окремих ділянках Сула-Удайського родовища та Олександрійського комплексу;

проведення детальної розвідки Мелехівської ділянки Сула-Удайського родовища;

проведення попередньої розвідки Гаєво-Веселівського родовища та Сеньчинської і Дубровської ділянок Сула-Удайського родовища.

Метан - це вибухо- і викидонебезпечна речовина, що перешкоджає добуванню вугілля, але одночасно є цінною корисною копалиною. Щороку вугільні шахти Донбасу викидають в атмосферу понад 2,7 млрд кубічних метрів метану, а об'єми його використання становлять лише 4-5 відсотків. Досвід США свідчить, що вилучення метану як супутньої корисної копалини може досягати 70-80 відсотків.

Основними завданнями цього напряму є:

розроблення методів вивчення і оцінки запасів метану;

впровадження ефективних технологій і технічних засобів для розвідки і видобутку метану з вугільних родовищ;

доведення у 2010 році видобутку метану до 8 млрд кубічних метрів.

Попередня розвідка Бовтиського родовища була проведена у 1964-1970 роках. Тепер розвідувальна сітка свердловин не відповідає вимогам розвідки для встановлення геологічної будови та запасів родовища. Аналіз гірничо-геологічних умов родовища показав різку мінливість потужності пластів горючих сланців.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення розвідки у 2006-2008 роках кар'єрного поля, яке має найкращі гірничо-технічні показники щодо експлуатації відкритим способом;

проведення розвідки у 2007-2010 роках кар'єрного поля № 4.

Частка атомної енергії від загального споживання електроенергії (станом на 1998 рік) становила: в Литві - 77,21 відсотка, у Франції - 75,77, у Бельгії - 55,1, в Україні - 45,42, в Японії - 35,86, у Німеччині - 28,29, у США - 18,69 відсотка.

На п'яти українських АЕС працюють 14 реакторів, які нині виробляють близько 50 відсотків загальної електроенергії України.

Задоволення потреб сировини для атомної енергетики на 30 відсотків досягається за рахунок розробки нині діючих родовищ - Ватутінського, Центрального та Мічурінського і введення в дію Новокостянтинівського родовища.

Загальний стан уранової мінерально-сировинної бази задовільний. Основу її становлять великі за запасами родовища урану в натрових метасоматитах. Однак уранові руди цього типу бідні за якістю. Добутий уран через відносно високу собівартість (40-80 доларів США за кілограм) не може конкурувати на світовому ринку.

Друге місце за своїм промисловим значенням займають родовища у вуглисто-піщаних відкладах палеогену. Частину родовищ - Девладівське у Дніпропетровській області, Братське у Миколаївській області - практично розроблено за методом кислотного підземного вилуговування. Хоча окремі родовища цього типу невеликі за запасами, але їх загальні ресурси значні. На сьогодні експлуатацію цих родовищ припинено головним чином через екологічні проблеми. Проте у світовій практиці застосовується содово-кисневе вилуговування, яке не створює екологічних проблем.

Основними завданнями цього напряму є:

нарощування та удосконалення структури промислових запасів на Новокостянтинівсько-Докучаєвському гірничодобувному комплексі, що проектується, проведення детальної бурової розвідки Докучаєвського родовища із завершенням її у 2007 році та апробації цих родовищ Державною комісією по запасах корисних копалин України;

розвідка і підготовка до промислового освоєння Криничанського і Новогур'євського родовищ у пісковикових відкладах палеогену для їх розроблення за методом підземного вилуговування із застосуванням карбонатно-содового вилуговування, а також попереднє випробування методу киснево-содової схеми на Сафонівському родовищі спільно із Східним гірничо-збагачувальним комбінатом;

пошуки багатого уранового зруденіння в північно-східній частині Кіровоградського блоку, в тому числі Казанківсько-Жовтоводинському рудному районі;

пошуки багатого зруденіння в структурах невідповідності на північно-західному схилі Українського щита;

масові пошуки радіоактивної сировини, які супроводжують весь комплекс геологорозвідувальних та інших робіт, пов'язаних з дослідженням надр.

2. Металічні корисні копалини

Усього в Україні нараховується 53 родовища залізних руд, з яких 30 перебувають в експлуатації (58,6 відсотка розвіданих запасів). Багаті залізні руди і залізисті кварцити добуваються на родовищах Криворізького, Кременчуцького та Білозірського залізорудних басейнів, до 1992 року використовувалися також "табачні" руди Керченського басейну.

Розвідані (підтверджені) запаси становлять 25,9 млрд тонн - близько 6 відсотків світових запасів і 29,9 відсотка запасів країн СНД.

Внаслідок закриття нерентабельних кар'єрів і шахт у Кривбасі виникли регіональні складні інженерні та екологічні проблеми, пов'язані із шкідливою дією підземних вод. Це не тільки економічна та екологічна, а і важлива соціальна проблема: населення майже мільйонного міста Кривий Ріг зайняте переважно на роботах, пов'язаних із добуванням та переробкою залізної руди.

Основними завданнями цього напряму є:

розвідка і передача у промислове освоєння нових родовищ переважно окислених кварцитів (Інгулецьке - як сировинна база комбінату окислених руд) та довивчення флангів родовищ, які розробляються;

вивчення гідрогеологічних умов південної частини Кривбасу для вжиття ефективних заходів у боротьбі з водопритоками;

довивчення вузьких зон лужного метасоматозу на залізорудних родовищах, які можуть бути джерелом видобутку скандію, ванадію або рідкісних земель;

підготовка невеликих родовищ високоякісних легкозбагачуваних магнетитових кварцитів у Кривбасі (Дальні західні смуги, Правобережні магнітні аномалії) та Приазов'ї (можливо, за участю іноземних інвесторів).

За обсягами розвіданих запасів та видобутку марганцевих руд Україна посідає перше місце у СНД (75 відсотків запасів і 86 відсотків видобутку) і провідне у світі. Забезпеченість запасами цих руд окремих шахт та кар'єрів становить до 40 років. Розвідані та підготовлені до розвідки запаси марганцевих руд України (Нікопольський басейн та Токмацьке родовище) становлять 2,26 млрд тонн із середнім вмістом марганцю у них 23,1 відсотка. Більш багаті (28,6 відсотка марганцю) і легкозбагачувані оксидні руди становлять лише незначну їх частину (15,2 відсотка) - 0,33 млрд тонн, бідніші (21,9 відсотка марганцю) і важкозбагачувані карбонатні руди переважають у залишку запасів (77,3 відсотка) - 1,76 млрд тонн.

Існуюча структура запасів і технологія збагачення марганцевих руд не можуть задовольнити зростаючі потреби чорної металургії у вищих сортах марганцевих концентратів, передусім малофосфористих. Важливим стає також забезпечення хімічної промисловості так званими пероксидними високоякісними концентратами, що раніше завозились із Грузії. На розв'язання цих актуальних проблем будуть спрямовані роботи з підготовки до промислового освоєння родовища руд, у складі яких велика частка оксидних та змішаних карбонатно-окисних, розташованого поблизу Нікопольського басейну, а також технологічні дослідження з вивчення ефективних технологій збагачення карбонатних руд.

Основними завданнями цього напряму є:

дорозвідка перспективних на оксидні руди окремих ділянок родовищ;

проведення геолого-економічної переоцінки марганцевих родовищ з урахуванням умов ринкової економіки;

прогнозна оцінка ресурсного потенціалу рудних районів Велико-Токмацького та Федорівського родовищ;

виділення перспективних ділянок покладів марганцевих руд у межиріччі Інгул - Інгулець;

прогнозна оцінка промислових запасів марганцевих руд Велико-Токмацького та Федорівського родовищ;

виділення перспективних ділянок промислових марганцевих руд у межиріччі Інгул - Інгулець;

виявлення нових рудних покладів марганцевих руд у межах східного та західного флангів Нікопольського родовища;

проведення гідрогеологічних режимних спостережень на території Нікопольського басейну;

розв'язання геоекологічних проблем на території Васильківського району Запорізької області в районі Таврійського гірничо-збагачувального комбінату.

Підготовлені до промислового освоєння родовища хромових руд в Україні відсутні. Потенційні ресурсні можливості цих руд пов'язані з хромітоносними масивами гіпербазитів на Побужжі, де вже попередньо оцінено Капітанівське родовище. Його експлуатація дала б змогу частково забезпечити вітчизняні потреби власною хромовою та хромо-нікелевою сировиною.

Основними завданнями цього напряму є:

розвідка Капітанівського родовища;

тематичні роботи з аналізу та інтерпретації геолого-геофізичної інформації та оцінки перспективних ресурсів хромітів;

пошуково-оцінювальні роботи на першочергових об'єктах Капітанівського рудного поля та розвідка двох кращих з них після визначення промислового значення Капітанівського родовища.

У процесі цих робіт будуть оцінюватися супутні корисні копалини - золото, метали групи платини, боксити, вермикуліт.

Потенційні внутрішні ресурси алюмінійвмісної сировини (залізисті боксити Високопільського родовища у Дніпропетровській області, нефелінові руди у Приазов'ї, закарпатські алуніти, каолін та інші) згідно з попередніми техніко-економічними розрахунками не конкурентоспроможні порівняно з імпортною сировиною і не можуть бути рентабельно перероблені на вітчизняних підприємствах за діючими технологіями.

Для кінцевого визначення промислового значення Високопільського родовища, загальні ресурси якого оцінюються у 72 млн тонн, а розвідані запаси - 17 млн тонн, необхідно скласти спеціальне техніко-економічне обґрунтування з розглядом усіх можливих варіантів використання сировини, що вміщує глиноземи.

Як потенційна алюмінійвмісна сировина можуть розглядатися закарпатські алуніти за умови їх комплексного використання. На державному балансі запасів перебувають два великих родовища - Біганьське та Берегівське з розвіданими запасами алунітових руд відповідно 290,3 млн тонн та 51,4 млн тонн, крім того, у межах Берегівського рудного поля нараховується ще майже 10 алунітових родовищ і рудопроявів, пов'язаних з вторинними кварцитами.

Основними завданнями цього напряму є:

розвідка Біганьського родовища комплексних алуніт-барит-золото-поліметалічних руд;

проведення робіт з пошуку бокситів у Придністров'ї;

геологічне довивчення та оцінка промислових запасів високозалізистих бокситових руд Високопільського родовища.

Прогнозні потреби України в міді на 2006-2010 роки відповідно становитимуть 159,3 і 171,5 тис. тонн. На сьогодні Україна не має розвіданих запасів мідних руд, але перспективи виявлення їх є досить значними. Вони пов'язані з самородною мідною мінералізацією у траповій формації Волинського рудного району, де вже визначились як найбільш перспективні Рафалівський та Гірницький рудні вузли.

Основними завданнями цього напряму є:

концентрування геологорозвідувальних робіт щодо самородної міді у траповій формації на території Волинського рудного району;

проведення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на Рафалівському і Гірницькому рудних вузлах з підготовки перспективних рудопроявів (родовищ) до розвідки;

розвідка одного з кращих виявлених родовищ та підготовка його до промислового освоєння з орієнтовними запасами 1 млн тонн міді;

проведення пошуково-ревізійних та пошуково-оцінювальних робіт на перспективних рудопроявах Донбасу в межах південно-західного крила Бахмутської котловини;

геолого-економічна оцінка перспективних на мідь родовищ на території Волинського рудного району та перспективних рудопроявах Донбасу, на південно-західному крилі Бахмутської котловини.

Потреби України у свинцю і цинку в найближчій перспективі (2010 рік) становитимуть: цинку - до 66 тис. тонн, а свинцю - до 14 тис. тонн.

Свинцево-цинкові руди досить високої якості відомі у двох регіонах України: у Закарпатті та у південно-східній частині Дніпровсько-Донецької западини. Перспективи з отриманням свинцю та цинку пов'язуються із золото-поліметалічними родовищами Закарпаття. Однак експлуатація Мужіївського золото-поліметалічного родовища може забезпечити потреби країни тільки частково.

Найбільш перспективними об'єктами вважаються Біганьське комплексне алуніт-барит-поліметалічне родовище в Закарпатті та Біляївське у Харківській області.

У межах Біганьського родовища комплексних алуніт-барит-поліметалічних руд підраховано 381,1 тис. тонн цинку та 120,2 тис. тонн свинцю. Розроблено технологічну схему збагачення. Встановлено золотоносність поліметалічних руд.

У межах Біляївського родовища виділено рудний блок з неглибоким (до 500 м) заляганням руд для можливої першочергової розробки. В межах цього блоку попередньо розвідано запаси категорії C2, що становлять 618 тис. тонн цинку та 265 тис. тонн свинцю.

Основними завданнями цього напряму є:

виконання розвідувальних робіт на Біганьському та Біляївському родовищах;

проведення пошуково-оцінювальних робіт на Новодмитрівському рудопрояві;

проведення пошуково-оцінювальних робіт на флангах Біляївського родовища для розширення сировинної бази майбутнього гірничо-збагачувального комбінату.

Річні потреби України у нікелі в перспективі зростатимуть від 5 тис. тонн у 2001 році до 6,6 тис. тонн у 2010 році.

Кобальт в Україні, як і в більшості країн світу, не створює самостійних родовищ, а міститься у нікелевих рудах та продуктах їх переробки (феронікель - із силікатних руд; нікелевий концентрат - із сульфідних руд).

Родовища обох металів на території України представлені силікатними рудами кори вивітрювання гіпербазитів і зосереджені у двох районах: у Середньому Побужжі (Кіровоградська область) та Середньому Придніпров'ї (Дніпропетровська область).

Перспективи сульфідної нікеленосності України обмежені, але деякі передумови виявлення промислових родовищ сульфідного нікелю є (Український щит Красногірсько-Житомирської зони та Приазов'я).

Залишки активних запасів нікелю в Середньому Побужжі становлять понад 60 тис. тонн, тобто Побузький нікелевий завод забезпечено сировиною на 9-10 років.

У районі зазначеного заводу виявлено кілька нових родовищ і перспективних ділянок із загальними перспективними ресурсами 52 тис. тонн.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення розвідки на найбільш перспективних Західнолащівській і Північнолиповеньківській ділянках та продовження пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на перспективних ділянках для відкриття нових родовищ, розташованих поблизу Побузького нікелевого заводу;

оцінка технологічних властивостей нікель-сульфідних руд з метою розширення виробництва феронікелю на Побузькому нікелевому заводі;

проведення додаткових технологічних випробувань на Прутівському родовищі мідно-нікелевих сульфідних руд;

вивчення базит-гіпербазитових масивів у процесі геологозйомочних робіт.

Україна не має розвіданих родовищ молібдену, і вся потреба забезпечується поставками з країн СНД. Однак у межах Українського щита є перспективні площі і навіть конкретні перспективні рудопрояви, підготовлені до розвідки і подальшого освоєння. Це, насамперед, Вербинський і Устинівський рудопрояви в північно-західній частині Українського щита та Східносергіївський рудопрояв у Середньому Придніпров'ї.

В останні роки у Східноприазовському блоці Українського щита у субвулканічних структурах виявлено рудопрояви молібдену, вольфраму, вісмуту, свинцю, срібла та інших металів. Виявлення нового перспективного типу вольфрам-молібденового зруденіння значно збільшує перспективи України на відкриття власних промислових родовищ вольфраму і молібдену.

Основними завданнями цього напряму є:

на північному заході Українського щита в Устинівському рудному полі - продовження пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на перспективних рудопроявах - Устинівському, Високому та інших і розвідка Вербинського родовища для підготовки його до промислового освоєння;

на Східносергіївському рудопрояві - завершення комплексу бурових, технологічних досліджень, проведення прогнозної геолого-економічної оцінки рудопрояву і складання техніко-економічних міркувань доцільності гірничо-бурової розвідки паралельно з розвідкою Сергіївського золоторудного родовища (його гірничих виробок);

на рудопроявах (ділянках) Східного Приазов'я - проведення пошукових робіт для виявлення нових і оконтурення виявлених об'єктів, а з 2007 року - комплексу оцінювальних робіт для визначення їх промислового значення.

Потреби України в олові становлять 600-800 тонн на рік.

Перспективи відкриття промислових родовищ олова пов'язуються з рудовмісними структурами Сущано-Пержанської зони. Серед них рудопрояви Кар'єр, Західне, Гірниче та інші.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення комплексу бурових, мінералого-петрографічних і технологічних досліджень на родовищах;

проведення геолого-економічної оцінки і визначення доцільності розвідки на Західному і Гірничому рудопроявах.

Потреби України у вольфрамовій продукції на найближчу перспективу становлять 435-480 тонн.

В останні роки у Східному Приазов'ї визначено перспективні прояви вольфраму.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення пошукових робіт літогеохімічними методами з проходженням поверхневих гірничих виробок та свердловин з комплексом геофізичних досліджень.

В Україні створено потужну мінерально-сировинну базу титану - це 40 родовищ, з яких 12 детально розвідано, і розпочато промислове його добування.

Видобування титанових (ільменітових) концентратів здійснюють Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат у Житомирській області та Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат у Дніпропетровській області. Їх спільна потужність становить майже 20 відсотків світового випуску ільменітових концентратів і може повністю забезпечити потреби України та вигідний експорт.

Розвіданими запасами титанових руд обидва комбінати забезпечені на далеку перспективу. Проте проблема полягає у дефіциті руд зі свіжим ільменітом, з якого можна отримувати високоякісні та конкурентоспроможні пігменти за технологією діючих сірчанокислотних виробництв у Сумах та в Криму. Запаси таких руд в Україні пов'язані, в основному, з великим Стремигородським корінним родовищем, підготовленим до промислового освоєння, та меншим за розмірами Федорівським родовищем, розвідка якого завершується. Експлуатація цих родовищ дасть змогу одночасно отримувати дефіцитний апатитовий концентрат, а також рідкісні землі в апатитовому концентраті, ванадій та скандій - в ільменітовому.

Проте для експлуатації цих родовищ необхідне капітальне будівництво нових рудників та збагачувальних фабрик, що потребує значних інвестицій і часу.

Основними завданнями цього напряму є:

підготовка до промислового освоєння Тростянецького розсипного родовища ільменіту;

розвідка і підготовка до промислового освоєння Тарасівського розсипного родовища комплексних циркон-титанових руд у Київській області;

геологічне довивчення та оцінка промислових розвіданих запасів Стремигородського родовища для одержання високоякісних ільменітових та апатитових концентратів.

Поряд з титаном, вилученим з ільменітових і рутилових концентратів, передбачається також вилучення ванадію. Технологію його вилучення давно розроблено, однак у промисловості ще й досі не реалізовано.

Україна має значні запаси і перспективні ресурси літію. Орієнтовно потреби карбонату літію становлять (в розрахунку на метал) 100-200 тонн. Прогнозується збільшення потреби у петалітовому концентраті для виробництва спецскла і спецкераміки - до кількох десятків тис. тонн.

У 1994 році Міністерством промисловості України було запропоновано підготувати до промислового освоєння Шевченківське родовище літієвих руд у Запорізькій області. Проведено оцінку і складено порівняльне техніко-економічне міркування Полохівського родовища літію в Кіровоградській області. За економічними показниками ці два родовища заслуговують на промислове освоєння, але за більшістю критеріїв Полохівське родовище має ряд переваг.

Освоєння Полохівського родовища петалітових руд могло б не тільки забезпечити потреби в літії різних галузей промисловості, але і збільшити його експортний потенціал.

Основними завданнями цього напряму є:

виявлення запасів промислових категорій Полохівського родовища та Шевченківського рудного поля;

проведення розвідки та підготовка родовища до промислового освоєння.

Україна володіє значними ресурсами танталу і ніобію в північно-західній частині Українського щита, в межах Кіровоградського блоку та в Приазов'ї. Найбільш ґрунтовно вивчено об'єкти Приазов'я, що мають значні ресурси і запаси, а також сприятливі гірничо-геологічні та гідрогеологічні умови для їх розробки. За умови комплексного використання цих запасів (видобутку цирконію, нефеліну, польового шпату) родовище може рентабельно експлуатуватися.

Найбільш досконало вивчено значне за розмірами Мазурівське родовище, яке розташоване у Донецькій області поруч з Донецьким хіміко-металургійним заводом. Ведеться розвідка для підготовки родовища до промислового освоєння, отримано приріст промислових запасів категорії С1.

Значний ресурсний потенціал мають недостатньо вивчені кори вивітрювання в метасоматитах Сущано-Пержанської зони, де разом з ніобієм знаходяться рідкісні землі, тантал та інші метали.

Невеликі за розмірами, але з високим вмістом танталу (0,10-0,15 відсотка), відкрито рудопрояви в межах Ганнівсько-Звенигородської зони (Мостове, Копанки, Вись та інші).

Основними завданнями цього напряму є:

виявлення запасів промислових категорій за умов комплексного освоєння Мазурівського родовища;

проведення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт у Сущано-Пержанській зоні для визначення промислового значення кор вивітрювання з рідкіснометальним комплексним зруденінням;

оцінювання прогнозних ресурсів Ганнівсько-Звенигородської зони та виявлення запасів категорії С2.

П'ятнадцять лантаноїдів і близький до них ітрій становлять групу рідкісних земель, або рідкісноземельних металів. Попит на ці метали постійно зростає. Прогнозуються потреби в Україні рідкісних земель (у розрахунку на метал) 60 тонн у 2006 році і 115 тонн у 2010 році.

У Приазовській частині Українського щита відкрито Азовське родовище рідкісних земель, що вивчається. За результатами пошуково-оцінювальних робіт складено попередні техніко-економічні міркування.

Основними завданнями цього напряму є:

завершення пошуково-оцінювальних робіт і підготовка до дослідно-промислової експлуатації великого Азовського родовища цирконіє-рідкісноземельних руд;

здійснення оцінки рідкісноземельних руд у корах вивітрювання Сущано-Пержанської зони, що знаходяться на північному заході Українського щита.

Цирконій і гафній мають близькі фізико-хімічні властивості (вогнетривкість, інертність тощо). Гафній не має власних мінералів, але є постійною домішкою в мінералах циркону при середньому співвідношенні їх оксидів 1:50.

Власні потреби промисловості України у 1998 році становили 90 тонн цирконію при його виробництві 180 тонн. У 2006-2010 роках прогнозується збільшення виробництва цирконію до 360 тонн.

На запасах Малишевського розсипного родовища давно працює Вільногірський гірничо-металургійний комбінат, який постачає цирконові концентрати та продукти їх первинної переробки.

Основними завданнями цього напряму є:

підготовка Тарасівського розсипного родовища Білоцерківського району Київської області для цирконових концентратів та продуктів їх первинної переробки Верхньодніпровським гірничо-металургійним комбінатом;

приріст запасів цирконію категорій С1 та В на Тарасівсько-Таращанській площі;

проведення додаткового вивчення корінних родовищ у Приазов'ї - рідкіснометальному Мазурівському та рідкісноземельному Азовському.

Основними завданнями цього напряму є:

підготовка до експлуатації Жовторіченського родовища скандієвих руд із домішкою ванадію та рідкісних земель;

розвиток вітчизняних технологій отримання алюмінієво-скандієвих сплавів для вітчизняного літако- та ракетобудування;

розвиток вітчизняних технологій вилучення скандію при хімічній переробці ільменіту з руд Стремигородського апатит-ільменітового родовища з організацією виробництва на ВО "Хімпром" міста Суми.

В Україні виділяються три золотоносні провінції: Карпати, Донбас та Український щит.

Карпати є однією з найбільш досконало вивчених провінцій. Тут розвідано запаси золота в кількості майже 55 тонн - Мужіївське родовище та родовище Сауляк.

Мужіївське золотополіметалічне родовище введено у промислове освоєння в 1999 році. Безпосередньо до Мужіївського родовища прилягає Берегівське золотополіметалічне родовище, яке має руди аналогічного складу. В межах єдиного гірничого відводу Мужіївського шахтного поля вже на першому етапі можна довести запаси до 80-100 тонн золота, 1000 тонн срібла та близько 2,5 млн тонн свинцю та цинку.

Родовище Сауляк попередньо розвідане двома горизонтами штольневих виробок, з поверхні - розчистками. Виявлено і розвідано поки що три рудних тіла. Прогнозується отримати ресурсів категорії P1 обсягом 35 тонн і категорії Р2 - 65 тонн.

За попередніми оцінками фахівців, загальні ресурси Карпатської провінції визначаються: золота - 400 тонн, срібла - 5,5 тис. тонн, свинцю - 2,7 млн тонн, цинку - 5,3 млн тонн.

Золотоносність Донбасу вивчається давно, але через відсутність ґрунтовних досліджень немає однозначної оцінки. Загальні прогнозні ресурси Донбасу визначаються в 400 тонн золота. Тут відкрито невелике за запасами Бобриківське родовище золото-сульфідних руд.

Головною золотоносною провінцією України є Український щит, загальні прогнозні ресурси якого визначаються у 2400 тонн золота. Тут найбільш досконало вивчено шість родовищ: Майське, Клинцівське, Юр'ївське, Сергіївське, Балка Золота та Балка Широка. Ресурси, оцінені в їх межах, становлять понад 620 тонн золота.

Основними завданнями цього напряму є:

активізація геологорозвідувальних робіт у Закарпатті для надійного забезпечення Мужіївського державного золотополіметалічного комбінату запасами промислових категорій власне золотих руд і збільшення перспективних ресурсів району та підготовка до експлуатації Бобриківського родовища у Донбасі;

посилення пошукових, пошуково-оцінювальних робіт у Донбасі для вивчення теригенно-карбонатних товщ Південного Донбасу, перспективних на багаті руди типу Карлін;

продовження пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на Українському щиті в перспективних структурах як відомих рудних полів і зон (Верхівцевська, Сурська і Чортомлицька зеленокам'яні структури Середнього Придніпров'я, Саврансько-Капустинське, Клинцівсько-Юр'ївське рудні поля в гнейсових товщах), так і потенційних рудних полів інших районів;

проведення пошукових та пошуково-оцінювальних робіт на перспективних ділянках Берегівського і Вишковського рудних полів, а також на площах і ділянках Рахівського рудного району, розвідка Берегівського родовища, а також флангів Мужіївського родовища; вивчення чорносланцевих товщ Донбасу, перспективних на виявлення родовищ типу Кокпатас, Бакирчик, Мурун-Тау;

створення сучасного золотовидобувного підприємства на базі промислової експлуатації Мужіївського родовища і родовища Сауляк:

- забезпечення ефективними та екологічно безпечними технологіями збагачення руд;

- переналагоджування технології на переробку комплексних золотополіметалічних руд;

комплексна оцінка існуючих прогнозних ресурсів вивчених п'яти золоторудних родовищ:

- Широка Балка і Сергіївське у Дніпропетровській області;

- Клинці та Юр'ївське у Кіровоградській області;

- Майське в Одеській області, з метою створення в Україні золотовидобувного комплексу;

розширення геологічної вивченості золоторудних родовищ у Закарпатті:

- завершення розвідки флангів Мужіївського родовища та родовища Сауляк;

- приріст запасів золота на основній частині Берегівського родовища з супутнім одержанням срібла, свинцю та цинку;

відкриття нових родовищ в межах перспективних структур Українського щита.

Необхідність оцінки перспективних геологічних формацій України на наявніть металів платинової групи викликана постійним розширенням їх використання у багатьох галузях науки і техніки.

На теперішній час в Україні розвіданих запасів металів платинової групи немає. Невідомі також конкретні ділянки для відкриття родовищ, хоча є досить високі загальні перспективи платиноносності різних геологічних формацій.

Основними завданнями цього напряму є:

створення власної лабораторної бази і, починаючи з 2006 року, організація масових цілеспрямованих пошуків металів платинової групи у процесі виконання усіх видів геологорозвідувальних робіт;

проведення цільових пошукових робіт на виявлення металів платинової групи на локальних площах і об'єктах з оцінкою їх перспективи;

розвідування одного з родовищ металів платинової групи або здійснення геолого-економічної оцінки за високими промисловими категоріями як супутнього компонента наявності металів платинової групи в комплексному родовищі.

У межах території України встановлено три райони прояву кімберлітового і лампроїтового магматизму - корінних джерел алмазів - це північ Волино-Подільської плити, центральна частина Українського щита та Приазовський масив і зона його зчленування з Донбасом.

За перспективами виявлення промислових алмазів Кухотсько-Серхівська площа посідає провідне місце. Саме біля села Кухотська Воля у 1975 році було виявлено перший кімберлітовий прояв в Україні.

У центральній частині Українського щита в останні роки поблизу міста Кіровоград на ділянках Лелеківська і Щорсівська були встановлені малопотужні тіла кімберлітів і лампроїтів дайкоподібної форми. Цілеспрямованих пошукових робіт на алмази в цьому районі не проводилося.

У Приазов'ї виявлено 7 кімберлітових тіл, прояви лампроїтового магматизму, значну кількість масивів ультраосновних лужних порід і карбонатоподібних утворень, а також відомі численні знахідки алмазів та їх мінералів-супутників у вторинних колекторах, представлених різновіковими (від кам'яновугільного до четвертинного періоду) теригенними відкладами.

Крім зазначених районів реальними є перспективи виявлення промислових алмазів за комплексом геолого-геофізичних даних і на інших площах, але спеціалізовані пошукові роботи щодо алмазів потребують залучення великих інвестицій.

У зв'язку з цим проведення широкомасштабних пошукових робіт щодо алмазів у межах всієї території України сьогодні ускладнено.

Основними завданнями цього напряму є:

виявлення за комплексом методів алмазоносних площ;

концентрація основних обсягів пошукових робіт на вже відомих площах, у першу чергу в межах Східного Приазов'я, Волино-Подільської плити, північно-західній і центральній частинах Українського щита.

Основні напрями розвитку геологорозвідувальних робіт будуть спрямовані на забезпечення діючих гірничодобувних підприємств такими видами мінеральної сировини:

неметалічної - для металургії;

вогнетривкої;

для гірничохімічного та агропромислового комплексів;

іншою нерудною сировиною.

За більш ніж столітню історію української металургії створено потужну промисловість з видобування і первинної переробки неметалічної сировини. З усіх видів цієї сировини (вапняки, доломіти, кварцити, вогнетривкі глини, лужноземельні бентоніти) Україна до останнього часу повністю забезпечувала власні потреби і певною мірою потреби металургії Росії, Грузії, частково - Польщі, Словаччини. Але вже зараз виникають гострі проблеми, зумовлені загальним прогресом у металургії і значним підвищенням вимог до якості неметалічної сировини. Деякі види неметалічної сировини (магнезит, плавиковий шпат, лужні бентоніти) для металургійної галузі України імпортуються.

Основним завданням цього напряму є розвиток геологорозвідувальних робіт, спрямованих на максимально можливе забезпечення діючих підприємств власною мінеральною сировиною належної якості.

Основними споживачами плавикового шпату є заводи, що випускають феросплави і зварні флюси, а також металургійні комбінати, заводи важкого машинобудування, суднобудівні та алюмінієві підприємства Донецької, Дніпропетровської, Запорізької та Миколаївської областей.

Державним балансом запасів корисних копалин враховуються два родовища плавикового шпату - Бахтинське родовище у Придністров'ї, запаси якого становлять 18 млн тонн, і Покрово-Кириївське у Приазов'ї та два родовища з вмістом супутнього фтору в апатиті - Стремигородське і Новополтавське. Усі чотири родовища не експлуатуються через відсутність значних капітальних вкладень на їх освоєння.

Бахтинське родовище флюориту у Придністров'ї розвідано і підготовлено до дослідно-промислової експлуатації.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення пошуково-оцінювальних робіт у межах центральної ділянки Сущано-Пержанської зони для підготовки запасів спеціального рідкісноземельно-флюоритового флюсу;

проведення дослідно-промислового видобутку плавикового шпату на флангах Бахтинського родовища;

підготовка до введення в дію Бахтинського гірничо-збагачувального комбінату для отримання власного флюоритового та польовошпатового концентрату;

підготовка до промислового освоєння Центрального родовища Сущано-Пержанської зони;

оцінка запасів родовища плавикового шпату Покрово-Кириївського в Приазов'ї та родовищ супутнього фтору в апатиті - Стремигородського і Новополтавського;

проведення пошуково-оцінювальних і розвідувальних робіт на флангах Бахтинського родовища із подальшим затвердженням запасів плавикового шпату Державною комісією по запасах корисних копалин.

Запасами флюсової сировини діючі гірничодобувні підприємства повністю забезпечені, але переважна більшість цих запасів придатна лише для застарілого доменно-мартенівського виробництва сталі. Конверторне та електроплавильне виробництво сталі вимагає ту ж сировину, але високої якості (за хімічним складом та механічною міцністю).

Державним балансом запасів враховано 14 родовищ флюсових вапняків, загальні запаси яких становлять 2,5 млрд тонн; у контурах діючих кар'єрів - 950 млн тонн. Також на державному балансі знаходяться 8 родовищ доломіту, з яких три розробляються.

Проте при значних запасах країна має потребу у високоякісних конверторних доломітах, загальний обсяг запасів яких становить 400 млн тонн, але промислових з них - всього 36 млн тонн.

Проблемою сировинної бази залишається нестача розвіданих запасів смолодоломітів. Єдине родовище в країні - Стильське (Донбас), яке тепер закрите через гідрогеологічні проблеми.

Основними завданнями цього напряму є:

завершення розвідки західної ділянки Стильського родовища, створення сировинної бази доломітів у Кривбасі на Криворізькому (Фрунзенському) родовищі із загальними запасами понад 100 млн тонн;

оцінка запасів і технологічна придатність отримання флюсової сировини високої якості за хімічним складом та механічною міцністю з Родниківського родовища Комсомольського рудоуправління та дільниці Балка Безводна Оленівського родовища для конверторного та електроплавильного виробництва сталі;

пошукові ресурсні оцінки отримання доломітів на родовищі Велика Глеюватка у Кривому Розі для використання їх як місцевої флюсової сировини.

При сталому функціонуванні українських металургійних підприємств їх потреби у бентонітових глинах становлять 500-560 тис. тонн на рік.

Металургійні підприємства України використовують як формувальні бентонітові глини Дашуківської ділянки Черкаського родовища, але вони не придатні для виробництва обкотишів із залізорудних концентратів, і тому для цих цілей такі глини імпортуються з Азербайджану.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення розвідки Ріпкінської ділянки Черкаського родовища, глини якої подібні до азербайджанських бентонітів;

проведення розвідки першочергового блоку Киштинської ділянки в Закарпатті;

проведення розвідки Ільницького родовища лужноземельних бентонітів у Закарпатті;

проведення пошуково-оцінювальних робіт на Слов'янській перспективній площі з метою виявлення активних запасів для потреб чорної металургії у формувальній сировині для виробництва обкотишів.

Запаси високоякісної глинистої (вогнетривкої) сировини на найбільш великих родовищах (Часів'ярське, Новоселицьке) майже виснажено. Більша частина запасів Часів'ярського родовища (42 млн тонн) розташована під містом. Залишок балансових запасів Східної ділянки Новоселицького родовища, що експлуатується, становить всього 101 тис. тонн.

Знижується сортність сировини, що добувається, і на інших родовищах. Погіршуються гірничо-геологічні умови, збільшується глибина кар'єрів, зростає собівартість добування сировини.

Основними завданнями цього напряму є:

забезпечення приросту запасів промислових категорій на Володимирівському родовищі каолінів і Полозькому родовищі вогнетривких глин, а також вторинних каолінів;

проведення розвідки Рижанівського (Черкаська область) і Балашівського (Кіровоградська область) родовищ з очікуваними запасами відповідно 20 і 10 млн тонн для збільшення запасів вторинних каолінів;

завершення розвідки Західної лінзи Рижанівського родовища;

проведення пошукових робіт щодо виявлення високоякісних вторинних каолінів у районі діючих підприємств (ділянки, прилеглі до Новоселицького та Обознівського родовищ) у Черкаській та Кіровоградській областях;

проведення пошукових робіт щодо виявлення глин Часів'ярського типу в Кальміус-Торезькій та Бахмутській котловинах Донецької області.

У Дніпропетровській області розвідано Правдинське родовище талько-магнезиту, розробка якого дасть змогу замінити імпортований магнезит у всіх випадках, коли використовується його порошок (до 50 відсотків загальних потреб). До того ж у процесі збагачення талько-магнезитів отримується високоякісний і цінний тальк.

У металургії значна частина магнезиту переробляється на форстеритові вогнетриви, сировина для яких імпортується.

Основним завданням цього напряму є проведення розвідувальних робіт у межах Побузького рудного району (Кіровоградська та Миколаївська області), спрямованих на заміну імпортованої сировини цього різновиду на власну.

Україна не має власної мінеральної бази цієї сировини, але перспективними щодо цього є райони Приазов'я та північної частини Житомирської області (Сущано-Пержанська зона). На сьогодні імпорт високоглиноземної сировини становить 38 тис. тонн щороку.

Основними завданнями цього напряму є проведення розвідки:

Сущанського родовища дистену, на ділянці першочергової розробки якого прогнозується отримати запаси в обсязі 5 млн тонн;

усього Сущанського родовища дистену;

Соломіївського родовища гранат-силіманітових руд у Приазов'ї, на ділянці першочергової розробки якого прогнозується отримати запаси в обсязі 10 млн тонн.

З усіх різновидів мінеральної сировини для гірничохімічного і агропромислового комплексів цією програмою розглядаються апатит-ільменітові, апатитові і фосфоритові руди та калійні солі. Ця сировина є основою для виробництва мінеральних добрив.

За даними Міністерства промислової політики України, сучасна потреба галузей економіки у фосфорній сировині оцінюється у 2,3-2,8 млн тонн на рік у розрахунку на 100 відсотків оксиду фосфору (V) (далі - у перерахунку на оксид фосфору (V), тобто 6-7 млн тонн кондиційного апатитового концентрату. Із власних родовищ можна забезпечити тільки частину потреби у фосфорних добривах. Можливість ввезення кольського апатитового концентрату різко зменшується у зв'язку з відпрацюванням основних запасів для відкритого добування. Вирішення питання щодо імпорту фосфоритових концентратів Північної Африки та Близького Сходу вимагає певної обережності, оскільки в їх рудах переважають фосфорити з підвищеним вмістом кадмію, урану, торію та інших шкідливих компонентів.

Загальні запаси апатитових руд України становлять 79,1 млн тонн фосфорного ангідриту і майже повністю зосереджені у двох родовищах - Стремигородському та Новополтавському. Однак для освоєння цих родовищ необхідні значні затрати часу та інвестиції.

У той же час поблизу Стремигородського родовища є менші за обсягами, але поки що недостатньо вивчені родовища таких самих руд, що залягають на меншій глибині і потребують значно менших капітальних вкладень для їх розробки. Найкращі з них - Видиборське і Федорівське з можливими запасами в обсязі 15 млн тонн у перерахунку на оксид фосфору (V) при його середньому вмісті 3,2 відсотка.

Основними завданнями цього напряму є:

пошуково-оцінювальні роботи на Голосківській ділянці у Хмельницькій області;

завершення розвідки та затвердження запасів Державною комісією по запасах корисних копалин Видиборського родовища апатит-ільменітових руд;

розвідка Голосківського родовища апатиту.

Очікуваний приріст розвіданих запасів прогнозується в обсязі 30 млн тонн у перерахунку на оксид фосфору (V).

Річна потреба України в самородній сірці для виробництва 98-відсоткової сірчаної кислоти (при загальній потужності існуючих виробництв 6 млн тонн) становить 2 млн тонн.

Усі запаси та прогнозні ресурси самородної сірки пов'язані з Прикарпатським сірчаним басейном, який є основним джерелом добування сірки для агрохімічної промисловості.

На сьогодні єдине відносно рентабельне джерело добування сірки в Україні - Язівське родовище, залишкові запаси сірки в якому становлять 16 млн тонн, технологічні - 6,4 млн тонн; при цьому собівартість сірки становить 85 доларів США за тонну при світовій ціні 40-60 доларів США за тонну, що аж ніяк не відповідає потребам промисловості.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення комплексу геологорозвідувальних робіт на площах, що прилягають до рудних тіл, які перебувають в експлуатації (Язівське родовище), з метою розроблення охоронних заходів для можливого відпрацювання родовища методом підземного виплавлення;

аналіз та прогнозні ресурси пошуково-оціночних робіт з видобутку самородної сірки Прикарпатського сірчаного басейну, включаючи рудні райони: площ Немирів-Подорожнє, Надарожна-Вашківці, Тейсарівського родовища та Заболотів-Любовець;

завершення прогнозно-пошукових і тематичних робіт з переоцінки перспектив сірконосності Прикарпатського басейну в цілому;

за результатами проведених робіт підготувати до промислового освоєння перспективні ділянки для відпрацювання їх методом підземного виплавлення, переглянути та подати на затвердження Державною комісією по запасах корисних копалин обґрунтування нових кондицій та запасів;

впровадження нових вітчизняних технологій видобування сірки з нафтових родовищ України на Бугруватівському родовищі у Сумській області.

Орні площі України становлять 27,5 млн гектарів. Щороку після збирання врожаю сільськогосподарських культур ґрунти втрачають приблизно 1 млн тонн діючої речовини у перерахунку на оксид фосфору (V). Для її поповнення необхідне щорічне внесення добрив у кількості 60 кг/га у перерахунку на оксид фосфору (V) (засвоюваного). Фактично за останні 2-3 роки вносилося менш як 10 кг/га у перерахунку на оксид фосфору (V).

Відомі апатитові родовища України поки що не можуть бути освоєні. Розв'язати питання можна за рахунок розробки родовищ або покладів зернистих фосфоритів, які були відкриті в Україні у 1983-1995 роках.

Основними завданнями цього напряму є:

завершення розвідки Мілятинського, Жванського та Ратнівського родовищ із загальними обсягами запасів 12,5 млн тонн у перерахунку на оксид фосфору (V);

проведення розвідки інших родовищ фосфоритів, техногенних фосфоровмісних об'єктів і фосфатовмісних вапняків із загальними обсягами запасів 16 млн тонн у перерахунку на оксид фосфору (V);

визначення загальних ресурсів апатитових руд України на перспективних родовищах - Стремигородському, Новополтавському;

прогнозування запасів на родовищах Видиборське і Федорівське;

геолого-економічне обґрунтування доцільності будівництва першої черги Стремигородського ГЗК на цих двох родовищах.

Калійна сіль головним чином застосовується у виробництві мінеральних добрив (калійних і комплексних). Внутрішня потреба України у калії - 2 млн тонн (у перерахунку на оксид калію).

Одна з найбільших у світі провінцій калійних руд сульфатного типу (найбільш цінні калійні руди) розташована у Прикарпатті. Розвідані запаси її становлять майже 3,4 млрд тонн. Вони переважно зосереджені у двох (усього 13) родовищах - Стебницькому та Калуш-Голинському, обсяг запасів яких становить відповідно 0,9 та 0,5 млрд тонн.

Проте запаси більшості родовищ встановлено ще у 1948-1960 роках і відповідають лише прогнозним ресурсам та частково - попередньо розвіданим запасам. Тому передбачається забезпечити розвіданими запасами промислових категорій діючі Стебницький і Калуський збагачувальні комбінати.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення розвідки ділянки "Пійло" Калуш-Голинського родовища, де будується новий рудник;

забезпечення розроблення наукового прогнозу та проведення пошуків у межах басейну нових родовищ із сприятливими гірничо-геологічними умовами;

проведення генеральної переоцінки існуючих запасів;

завершення розвідки та затвердження запасів ділянки "Пійло" в обсягах не менш як 40 млн тонн.

Природне кольорове каміння (дорогоцінне, напівдорогоцінне та виробне) в ринкових умовах може бути однією з найбільш вигідних корисних копалин. Окремі види і родовища цього каміння можуть давати значний прибуток при відносно невеликих затратах часу і коштів на їх розвідку та освоєння. Це стосується передусім традиційного для України каміння: бурштину, топазу, берилу, гірського кришталю. В межах України виявлено також прояви смарагду, аквамарину, рубіну, сапфіру, гранату, аметисту та різноманітного ювелірно-виробного каміння, але перспективи їх не з'ясовано.

Із усіх видів природного кольорового каміння України бурштин є найбільш конкурентоспроможним. Реалізація готових високохудожніх виробів із бурштину повинна бути надійним джерелом поповнення державної скарбниці коштами, у тому числі і валютними.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення пошуку та розвідки родовищ бурштину в центральному та західному регіонах України;

оцінка площ, перспективних на виявлення родовищ опалу та мармурового оніксу в межах західного регіону України.

Територія України є однією з провідних каолінових провінцій світу і найбагатшою на каолінові поклади в Європі. Ще з минулого століття український каолін постачався для виробництва найкращих сортів фарфору і паперу.

Досвід розвинутих країн свідчить, що ефективний видобуток високих сортів цієї сировини здійснюється на малих родовищах, що залягають у простих гірничо-геологічних умовах. Пошук і розвідка таких родовищ у перспективних районах Українського щита є актуальним завданням.

Основним завданням цього напряму є :

проведення розвідки Бежбайрацького та Оксанинського родовищ високосортних первинних каолінів, що знаходяться в центральній частині України;

оцінка запасів резервних родовищ високоякісних каолінів: Біляєвського - у Запорізькій області та Велико-Гадомінецького - у Житомирській області;

модернізація виробництва комбінату "Просяна каолін" за рахунок забезпечення його активними запасами сировиною високоякісних каолінів Біляєвського та Велико-Гадомінецького родовищ.

В Україні працює 192 цукрових заводи. Для потреб цукрової промисловості розробляється 10 родовищ вапняків. Ці запаси можуть забезпечити роботу цукрових підприємств на 17 років. У разі збереження та розширення Національного природного парку "Подільські Товтри", де розташовано переважну більшість родовищ вапняків високої якості, запасів вапняків теоретично вистачить на 13-15 років.

Основними завданнями цього напряму є:

розвідка родовищ в Івано-Франківській області;

пошук і розвідка родовищ вапняків для цукрової промисловості за межами Товтрового пасма та у Передгірському Криму із запасами 240 млн тонн.

Важливим природним адсорбентом серед інших є звичайний глауконіт як супутній компонент фосфоритових руд, а також у родовищах глауконіту. Кварц-глауконітові піски є комплексною агрономічною рудою.

Іншим напрямом застосування глауконіту, значним за обсягом, може бути екологічний - рекультивація забруднених радіонуклідами ґрунтів.

Розвіданих родовищ глауконіту в Україні немає, але в ряді регіонів поширені кварц-глауконітові піски із вмістом глауконіту до 40-60 відсотків.

Основним завданням цього напряму є проведення геологорозвідувальних робіт щодо глауконіту у межах Середнього та Лівобережного Придністров'я, Криму та Луганської області.

Збагачений барит широко використовується у хімічній, лакофарбовій, електротехнічній, нафто- та газодобувній галузях промисловості.

Баритові руди Закарпаття знаходяться у двох родовищах - Берегівському та Біганьському, але їх оцінені запаси є невеликими. Наявність власної сировинної бази баритових руд стала особливо актуальною в останні 3-5 років у зв'язку з виснаженням запасів цих руд на родовищах Росії, звідки Україна імпортувала сировину.

Основним завданням цього напряму є проведення пошукових робіт на флангах Біганьського родовища для виявлення додаткових рудних покладів з метою створення власної сировинної бази.

У плані майбутнього розвитку автотранспортної системи України передбачається будівництво трьох автомагістралей, що проходитимуть територією Львівської, Івано-Франківської, Хмельницької, Вінницької, Київської, Одеської та інших областей України.

Будівництво вимагатиме виробництва великої кількості якісного, високоміцного, з певними нормами лещадності, щебеню та буту.

На розвіданих родовищах (як тих, що розробляються, так і резервних) планується налагодити випуск саме такої сировини в необхідних кількостях. Найбільш перспективними є родовища гранітів, що розташовані в п'ятдесяти - стокілометровій зоні від проходження майбутніх автомагістралей. Їх використання дасть можливість у короткий термін і з найменшими фінансовими затратами організувати виробництво.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення у межах західного та центрального регіонів України оцінки родовищ, що розробляються та які розташовані у стокілометровій зоні від майбутніх автомагістралей, перспективних для забезпечення приросту запасів високоміцних категорій щебеню та буту;

підготовка до промислового освоєння перспективних ділянок розвіданих резервних родовищ, розташованих у стокілометровій зоні від майбутніх автомагістралей, перспективних для забезпечення приросту запасів високоміцних категорій щебеню та буту.

Основним завданням цього напряму є пошукова оцінка ресурсів родовища кварцитів на Севостянівській площі Південного Донбасу для потреб чорної металургії, оцінка запасів високоякісних кварцитів Баницького родовища у Сумській області для потреб кольорової металургії України.

Основним завданням цього напряму є створення власної сировинної бази високоглиноземної сировини на базі оцінки ресурсів за рахунок пошукових робіт Суданського родовища і Побічної ділянки, а також виконаної частини робіт на Драгунівській дільниці.

Основним завданням цього напряму є прогнозна оцінка запасів талько-магнезитів Правдинського родовища з метою заміни поставок імпортного магнезиту.

Впровадження вітчизняних технологій збагачування талько-магнезитів з метою отримання високоякісного і цінного тальку для металургійної галузі.

Основним завданням цього напряму є прогнозні оцінки сировини на родовищах пегматиту, що розробляються, - Балка Великого Табору у Приазов'ї та родовищ лужних каолінів - Просянівське у Дніпропетровській області та Дібровське в Житомирській області. Впровадження вітчизняних технологій збагачення лужних каолінів.

Основними завданнями цього напряму є:

оцінка запасів Балахівського родовища графіту у Кіровоградській області;

виявлення активних запасів графіту на Буртинському родовищі Хмельницької області та Млинківській ділянці Кіровоградської області;

модернізація виробництва на Завалівському графітовому комбінаті за рахунок випуску принципово нових дефіцитних виробів із терморозширеного та силіціруваного графіту для різних галузей промисловості, ракетно-космічної техніки тощо.

У процесі добування, збагачування, переробки, транспортування, зберігання корисних копалин утворюються промислові відходи у вигляді розкривних порід, хвостів флотації і гравітації, фосфогіпсу, дефекату, металургійних шлаків, золошлаків, різноманітних шламів, мулу, стічних вод тощо.

Щорічний обсяг відходів сягає в Україні тільки у твердій фазі 0,6 млрд кубічних метрів. На площі понад 50 тис. гектарів накопичено близько 8,6 млрд кубічних метрів (23-25 млрд тонн) твердих промислових відходів, із яких 0,1-0,12 млрд кубічних метрів використовуються щороку для виробництва переважно будівельних матеріалів і мінеральних добрив, а решта залишається у відвалах.

За попередні роки майже в усіх областях України були проведені рекогносцирувальні роботи на місцях накопичення відходів.

Основним завданням цього напряму є продовження робіт із складання бази даних техногенних родовищ України.

Систематичне геологічне вивчення і картування території будь-якої держави є основою, що дає змогу поєднати раціональне природокористування з екологічною безпекою - як сучасною, так і майбутньою. Усі винятково важливі гідрогеологічні, екологічні та інженерно-геологічні роботи і дослідження дають повноцінний позитивний ефект тільки за умови, якщо вони будуть заплановані і виконані на надійній геологічній основі відповідного масштабу. Таким чином, геологічні карти достатніх масштабу і точності є необхідною і важливою передумовою для:

оцінки екологічного стану конкретної території і прогнозу його змін на майбутнє;

спеціальної оцінки і цільового картування інженерно-геологічних та гідрогеологічних особливостей території;

прогнозу небезпечних ендогенних і екзогенних геологічних процесів і явищ та виявлення активних геодинамічних зон;

вирішення питань розвитку і використання мінерально-сировинної бази регіону (добування корисних копалин, пошук і розвідка нових родовищ).

Виходячи з потреб економіки і екології та фактичного стану геологічної вивченості території головним пріоритетним видом геологічного картування залишається геологічне довивчення площ у масштабі 1:200000 (ГДП-200) з метою складення, підготовки та видання багатоцільової Державної геологічної карти України у масштабі 1:200000 (Держгеолкарти-200). Геологічне картування у більш детальному масштабі 1:50000 (1:25000) планується в дуже обмежених обсягах і буде сконцентроване у межах найважливіших гірничорудних районів та територій максимального техногенного навантаження.

З метою вивчення перспектив потенційних рудоносних структур і площ щодо певних видів корисних копалин, оцінки їх прогнозних ресурсів та виділення площ (ділянок), перспективних щодо виявлення родовищ цих корисних копалин, передбачено проведення геолого-прогнозного картування, основні обсяги якого будуть виконані під час реалізації другого етапу Програми.

Основними завданнями цього напряму є:

геологічне довивчення площ у масштабі 1:200000 на площі 140,08 тис. квадратних кілометрів;

геологічна зйомка у масштабі 1:50000 на площі 4,12 тис. квадратних кілометрів;

геолого-прогнозне картування у масштабі 1:200000 на площі 9,17 тис. квадратних кілометрів;

підготовка геофізичних основ під геологічне довивчення площ у масштабах 1:200000 та 1:50000 на площі 37,24 тис. квадратних кілометрів;

гідрогеологічне та інженерно-геологічне картування у масштабі 1:200000 на площі 94,39 тис. квадратних кілометрів;

гідрогеологічне та інженерно-геологічне картування у масштабі 1:50000 на площі 6,10 тис. квадратних кілометрів;

узагальнення геолого-геофізичної інформації за результатами проведених раніше робіт із складенням комплектів карт шельфу Чорного і Азовського морів у масштабі 1:500000;

проведення комплексного геологічного, інженерно-геологічного та еколого-геологічного картування шельфу Чорного і Азовського морів у масштабі 1:200000 із складенням комплектів карт багатоцільового призначення;

геологічна зйомка шельфу в масштабі 1:50000 у прибережних акваторіях Чорного і Азовського морів.

Усі види робіт з геологічного картування виконуватимуться у комплексі з необхідними обсягами спеціальних геофізичних робіт - як випереджаючих, так і робіт з одночасними геологічним картуванням, геохімічними, аерокосмічними та іншими дослідженнями з обов'язковим їх науково-методичним супроводженням з боку галузевої та академічної науки.

Остаточним результатом регіональних геологічних, гідрогеологічних, еколого-геологічних та геофізичних досліджень є карти різних масштабів і різного змісту, які використовуються як основа для подальших геологорозвідувальних робіт, а також для потреб будівництва, сільського господарства, охорони довкілля тощо.

Планується видання зведених карт території України в масштабі 1:1000000 та окремих її регіонів у масштабі 1:500000 і поаркушних карт у масштабах 1:200000 та 1:50000.

Усього на період 2001-2010 років передбачено видання комплектів Держгеолкарти-200 по 82 аркуші.

У ряді регіонів кількість твердих відходів, рідких скидів, викидів у повітря гірничодобувних та промислових підприємств у десятки разів перевищує гранично допустимі концентрації та захисну здатність ґрунтів і порід. Це є причиною утворення багатьох виявлених і потенційних осередків забруднення підземних вод - основного та найбільш стійкого до техногенезу джерела господарсько-питного водопостачання (Донбас, Крим, Середнє Придніпров'я та інші).

Геологічне середовище є забрудненим радіонуклідними викидами під час аварії на Чорнобильській АЕС.

Масштабне порушення верхньої зони порід під впливом гірничих робіт, промислової та міської забудови, а також меліорації земель призвело до активізації небезпечних екзогенних геологічних процесів - зсувів, утворення карсту, осідань і провалів, підтоплень тощо.

Основними завданнями цього напряму є:

щорічне буріння артезіанських свердловин (розвідувально-експлуатаційних свердловин у кількості близько 300) з метою забезпечення населення екологічно чистою питною водою. У першу чергу передбачається буріння таких свердловин у південних регіонах України та в межах територій техногенного навантаження;

проведення на територіях з інтенсивним техногенним навантаженням, передусім у басейні ріки Дніпро в межах західних і південних слідів аварії на Чорнобильській АЕС тощо, еколого-геологічних та гідрогеологічних робіт для більш безпечного та раціонального розміщення водозаборів і систем водопостачання. Ці роботи включають комплекс гідрогеологічних та еколого-геологічних зйомок у масштабах 1:200000 і 1:50000 (у межах промислово-міських агломерацій, промислових зон, комплексів та районів) з оцінкою екогеохімічного та інженерно-геологічного стану ґрунтів і підземних вод. Програмою передбачено проведення робіт з картування у масштабі 1:200000 на загальній площі майже 250 тис. квадратних кілометрів, а у масштабі 1:50000 - на площі 13 тис. квадратних кілометрів. Крім того, планується регіональне вивчення та прогнозування поширення мінеральних вод на території України, пошук та розвідка термальних вод у Закарпатській області та Автономній Республіці Крим;

проведення моніторингу геологічного середовища та підземних вод з оцінкою їх ресурсів та з подальшою оптимізацією мережі пунктів спостережень і доведенням їх кількості до 10000 у складі відомчого (державного) блоку моніторингу;

проведення спеціалізованих гідрогеологічних, інженерно-геологічних та еколого-геологічних робіт, пов'язаних із закриттям гірничодобувних підприємств, з розробленням рекомендацій щодо безпечної консервації гірничого простору (Донбас, Кривбас, Прикарпаття, Дніпробас).

Концепція нарощування мінерально-сировинної бази як основи стабілізації національної економіки на період до 2010 року передбачає розширення мінерально-сировинної бази за рахунок участі у міжнародних проектах з освоєння перспективних ділянок морського дна. У зв'язку з цим Урядом України прийнято рішення про подання офіційної заявки про намір України приєднатися до спільної міжнародної організації "Інтерокеанметал", відпрацьовано пропозиції щодо формування позиції України стосовно її приєднання до угоди про створення цієї організації.

Основними завданнями цього напряму є:

пошук в акваторії Чорного і Азовського морів родовищ вуглеводневої сировини, сапропелю, будівельних матеріалів і вивчення золотоносності;

пошук і розвідка у Світовому океані родовищ поліметалічних та залізомарганцевих конкрецій, відпрацювання техніки і технології їх добування і переробки. Передбачається проведення цих робіт за рахунок недержавних інвестицій, обсяги яких на другому етапі реалізації Програми становлять понад 3 млрд гривень (додаток 1).

Остання чверть XX століття для багатьох країн (Росія, США, Німеччина, Японія, Канада, Франція, Швеція, Англія, Китай та інші) відзначилася реалізацією нового етапу вивчення Землі - континентального буріння в наукових цілях. Результати континентального буріння дали змогу по-новому підійти до розв'язання фундаментальних проблем еволюції земної кори і вирішення окремих практичних питань геомеханіки і температурного режиму порід. Усі глибокі та надглибокі свердловини після завершення буріння передбачається переобладнати на моніторингові геологічні лабораторії (геообсерваторії), оскільки ці об'єкти є унікальними штучними каналами в земній корі, які несуть різнопланову інформацію для всіх галузей науки про Землю.

Основними завданнями цього напряму є:

створення у Кривбасі моніторингової геологічної лабораторії на базі Криворізької надглибокої (5422 метри) свердловини. Головним завданням цієї лабораторії є реєстрація і збір даних про варіації різних полів у свердловині в інтервалі 2800-5300 метрів і навколо з метою отримання інформації про зміни характеристик геологічного середовища на різних глибинах і в часі, які будуть враховані під час проектування та будівництва підземних об'єктів для екологічно безпечної утилізації активних промислових відходів, а також використані у разі розв'язання інших теоретичних і практичних проблем геології.

Відповідно до Програми функціонування і розвитку національної системи сейсмічних спостережень та підвищення безпеки проживання населення у сейсмонебезпечних регіонах передбачається на період до 2010 року вирішення таких завдань:

проведення режимних сейсмологічних та пов'язаних з ними геофізичних спостережень;

складання прогнозів землетрусів на основі комплексного аналізу сейсмологічних і геолого-геофізичних даних; оперативне визначення місця, часу та інших параметрів землетрусів на території України і суміжних територіях, сильних землетрусів на планеті, а також ядерних вибухів на іноземних випробувальних полігонах;

оперативне забезпечення центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, території яких розташовані у сейсмонебезпечних районах, інформацією про землетруси та їх можливі наслідки;

утворення центрального банку геофізичних даних, зокрема для забезпечення міжрегіонального та міжнародного обміну геофізичною інформацією;

розроблення карт сейсмічного районування території України;

інформаційне забезпечення робіт із сейсмічного районування території України, оцінки потенційної сейсмічної небезпеки, сейсмостійкого будівництва, а також фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на розв'язання проблем землетрусів.

Регіональні геофізичні дослідження плануються з метою:

забезпечення Держгеолкарти-200 даними про геологічну будову території на основі узагальнення і переінтерпретації виконаних раніше дрібно- і середньомасштабних геофізичних зйомок;

одержання попередніх даних про структуру і поширення геологічних утворень, особливості їх будови і речовинного складу, закономірності розміщення корисних копалин у межах аркушів Держгеолкарти-200 на підставі випереджаючих геофізичних робіт;

виконання конкретних завдань під час пошуку родовищ корисних копалин та геологопрогнозних досліджень.

Регіональні геофізичні дослідження планується проводити на суші і в акваторіях Чорного та Азовського морів разом з геологічними організаціями інших країн.

Розділ III.

МЕХАНІЗМ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ

1. Нормативно-правове забезпечення

Для забезпечення виконання Програми передбачається розроблення, прийняття нових, а також внесення змін до чинних нормативно-правових актів у галузі регулювання використання надр:

розроблення нової редакції Кодексу України про надра (132/94-ВР) та Закону України "Про геологічне картування території держави";

розроблення та впровадження механізмів залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток мінерально-сировинної бази України;

внесення змін до Положення про Державний геологічний контроль України;

вивчення питання щодо плати за використання надр і розроблення пропозицій з внесення змін до відповідних нормативно-правових актів.

2. Організаційно-технічне забезпечення

Організаційне забезпечення та координація виконання Програми здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та використання надр за участю заінтересованих центральних і місцевих органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

З метою сприяння взаємодії та забезпечення координації діяльності міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, окремих підприємств і організацій, незалежно від їх підпорядкування та форми власності, стосовно виконання положень Програми, а також для коригування передбачених Програмою заходів відповідно до наявних фінансових, матеріальних та організаційних можливостей, визначення пріоритетних напрямів виконання Програми Кабінетом Міністрів України утворюється міжвідомча координаційна рада з питань розвитку мінерально-сировинної бази (далі - Рада).

Рада є постійно діючим, дорадчим, міжгалузевим робочим органом. Положення про Раду та її персональний склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

До компетенції Ради входить:

узгодження головних напрямів і прогнозних показників виконання заходів Програми, поточних проектів, планів та заходів, визначення пріоритетів і механізмів їх реалізації;

забезпечення врахування світового досвіду і тенденцій світового розвитку дослідження та використання надр, сприяння виконанню та реалізації діючих міжнародних проектів з питань надрокористування;

подання пропозицій щодо координації діяльності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств і організацій, пов'язаної з виконанням Програми;

розгляд питань розподілу коштів між виконавцями Програми та оцінка ефективності їх використання;

розроблення та внесення в установленому порядку проектів відповідних нормативно-правових актів.

До складу Ради можуть входити представники геологічних, науково-технічних, екологічних та фахових громадських організацій, профільних комітетів Верховної Ради України, галузевих виробничих підприємств.

Виконання Програми буде здійснюватися державними геологічними підприємствами, які належать до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань геологічного вивчення та використання надр, інших центральних органів виконавчої влади і Національної академії наук України, що виконують роботи з геологічного вивчення надр, підприємствами спеціалізованих державних акціонерних компаній, а також суб'єктами інших форм власності.

Для успішного виконання передбачених Програмою завдань необхідно розв'язати проблему технічного переоснащення підприємств геологічної галузі. На сьогодні більше ніж 70 відсотків бурового, геофізичного та лабораторного обладнання відпрацювали свій амортизаційний строк і взагалі не є конкурентоспроможними із західними аналогами, що зумовлює значне збільшення витрат на геологорозвідувальні роботи.

Програмою передбачено обсяги фінансування технічного переоснащення щороку до 15 відсотків вартості геологорозвідувальних робіт; найбільші обсяги (15 відсотків) будуть використані на першому етапі реалізації Програми.

Пріоритетним вважається освоєння випуску окремих видів обладнання, яке у теперішній час необхідно імпортувати.

3. Наукове забезпечення

Для наукового забезпечення виконання Програми передбачається:

наукове супроводження геологорозвідувальних робіт від прогнозної оцінки нафтогазоносних районів до пошуку і розвідки родовищ вуглеводневої сировини;

проведення науково-методичних досліджень, спрямованих на підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт щодо металічних і неметалічних корисних копалин, вугілля, метану вугільних родовищ;

розроблення нових та удосконалення чинних методик з регіонального вивчення надр;

створення відповідних банків інформаційних систем;

підготовка наукових розробок та методичних рекомендацій щодо комплексного вивчення надр;

розроблення новітніх методик технологічного збагачення руд, удосконалення технічних засобів спорудження колонкових і глибоких розвідувальних свердловин;

наукова розробка та впровадження новітніх екологічно чистих і безпечних технологій у процеси використання корисних копалин та в процеси реабілітації земель, на яких здійснювався видобуток корисних копалин.

4. Фінансове забезпечення

Передбачається, що загальне фінансування реалізації Програми становитиме 8908,94 млн гривень, з них:

коштів державного бюджету - 3406,84 млн гривень;

інших джерел фінансування - 5502,1 млн гривень;

у тому числі на першому етапі виконання Програми відповідно - 1871,04 млн гривень і 2684,70 млн гривень (додаток 1).

Бюджетні витрати на реалізацію заходів Програми забезпечуються за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, джерелом формування якого є збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та коштів загального фонду державного бюджету, що передбачаються на проведення геолого-екологічних досліджень та заходів.

Програмою планується більшу частину коштів інших джерел спрямувати на виконання геологорозвідувальних робіт (стосовно нафти, газу, золота, алмазів, метану вугільних родовищ) і дослідження мінеральних ресурсів Світового океану.

Практично 90 відсотків цих коштів передбачено залучити на другому етапі реалізації Програми.

5. Контроль за виконанням Програми

Контроль за виконанням Програми здійснюватиме спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань геологічного вивчення та використання надр, який щороку подає Кабінету Міністрів України звіти про хід виконання заходів і завдань Програми.

Кабінет Міністрів України за рекомендаціями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань геологічного вивчення та використання надр здійснює коригування передбачених Програмою заходів та обсягів їх фінансування і щороку інформує Верховну Раду України про хід виконання Програми.

Розділ IV.

ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Програма розрахована на період до 2010 року і буде виконуватися у два етапи: 2006-2008 роки та 2008-2010 роки (додаток 2).

На першому етапі на основі формування та реалізації щорічних планів соціального та економічного розвитку України передбачається здійснення комплексу першочергових організаційних, правових і науково-технічних заходів, спрямованих на розв'язання найважливіших проблем забезпечення гірничодобувних підприємств мінеральною сировиною, а також створення сприятливих умов для залучення до фінансування геологічного вивчення надр вітчизняних і зарубіжних інвестицій.

На першому етапі передбачається провести докорінне технічне переоснащення підприємств геологічної галузі для їх успішної та ефективної діяльності в умовах ринкової економіки.

Розділ V.

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Міжнародне співробітництво з питань геологічного вивчення та використання надр сприятиме гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу, інших провідних країн світу.

Розвиток двостороннього співробітництва в галузі геології та використання надр з іншими країнами сприятиме більш ощадливому та комплексному використанню мінеральних ресурсів країни, а також дасть змогу запобігти багатьом негативним геологічним наслідкам, пов'язаним із добуванням та переробкою корисних копалин на прикордонних територіях (Закарпаття, Донецький басейн тощо).

Участь України в міжнародних програмах і проектах з геологічного вивчення надр сприятиме залученню нових методик та технологій дослідження геологічної будови надр, які застосовують геологічні служби і гірничо-геологічні компанії розвинутих країн. Такі дослідження передбачено в межах Карпатського регіону, Донбасу, на шельфі Чорного та Азовського морів.

Для забезпечення потреб економіки країни дефіцитними видами мінеральної сировини на перспективу Програмою передбачається приєднання України до спільної міжнародної організації "Інтерокеанметал", метою діяльності якої є розробка розвіданих ділянок концентрації поліметалічних та залізомарганцевих конкрецій у південно-східній частині Тихого океану.

Для оперативного розв'язання найгостріших проблем країн СНД та розроблення першочергових заходів щодо координації і розвитку співробітництва у сфері вивчення, розвідки та використання мінерально-сировинних ресурсів державна геологічна служба України провадить діяльність у рамках Міжурядової ради країн СНД.

Розділ VI.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Враховуючи потреби структурної перебудови економіки України, а також загальносвітові тенденції, очікуваними результатами реалізації Програми є:

відкриття і розвідка нових родовищ паливно-енергетичної сировини;

удосконалення мінерально-сировинної бази діючих гірничодобувних підприємств України з метою підвищення економічної ефективності та екологічної чистоти їх виробництва, підвищення якості і конкурентоспроможності готової продукції. Особлива увага приділяється підприємствам, що добувають корисні копалини, які користуються сталим попитом на світовому ринку, і здатні найближчим часом збільшити валютні надходження в Україну (титан, циркон, декоративно-облицювальні матеріали, каолін, графіт) або випускати продукцію для вигідного товарообміну з країнами СНД (залізні і марганцеві руди, титан, циркон, вогнетривкі глини та інше);

створення власного виробництва гостро необхідних видів мінеральної сировини, що ввозяться з інших країн і без яких неможлива робота діючих металургійних та деяких інших підприємств (хромові та хромонікелеві руди, флюорит, фосфатна сировина, форстеритові вогнетриви). У першу чергу йдеться про родовища, розташовані поряд із діючими або з такими, що виходять з ладу, гірничодобувними підприємствами, що дасть змогу використати їх потужності, інфраструктуру і кадри;

розбудова власної мінерально-сировинної бази найважливіших стратегічних видів корисних копалин: золота та інших благородних металів, скандію, літію, рідкісних земель та інших. Це дасть можливість забезпечити власною сировиною складні наукоємні технології сучасних виробництв і зміцнити експортний потенціал держави. У цьому напрямі першочергова увага також приділяється родовищам, які розташовані поблизу гірничодобувних підприємств. Пошуки більш багатих покладів цієї цінної сировини в інших районах мають на меті:

підготовку нових родовищ для вигідної експлуатації у майбутньому як власними силами України, так і з використанням зарубіжних інвестицій;

комплексне геологічне, гідрогеологічне, інженерно-геологічне та еколого-геологічне картування і картографування території.

Спеціальні роботи в зазначених напрямах на найближчі три роки плануються тільки на найважливіших об'єктах, які забезпечують сировиною діючі промислові підприємства або дають змогу вирішити інші першочергові завдання економіки та охорони природи, зволікання з реалізацією яких недопустиме.

Основні напрями геологорозвідувальних робіт (по видах сировини)	Усього на 2006-2010 роки	2006-2008 роки						2009-2010 роки
		Усього	зокрема за рахунок		у тому числі (за роками)
		Усього	державного бюджету	інших джерел фінансування	2006	2007	2008
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Паливно-енергетичні ресурси: усього,	6889,10	3735,00	1105,60	2629,40	1128,40	1241,20	1365,40	3154,10
у тому числі за рахунок державного бюджету	2039,30	1105,60	1105,60	-	334,00	367,40	404,20	933,70
Нафта, газ, конденсат: усього,	6465,90	3505,60	876,20	2629,40	1059,10	1165,00	1281,50	2960,30
у тому числі за рахунок державного бюджету	1616,10	876,20	876,20	-	264,70	291,20	320,30	739,90
Вугілля та метан вугільних родовищ	213,20	115,60	115,60	-	34,90	38,40	42,30	97,60
Уран	210,00	113,80	113,80	-	34,40	37,80	41,60	96,20
Металічні корисні копалини	264,30	153,90	153,90	-	48,60	51,20	54,10	110,40
Руди чорних металів	26,50	15,90	15,90	-	5,30	5,30	5,30	10,60
Руди кольорових та легуючих металів: усього,	84,50	50,70	50,70	-	16,90	16,90	16,90	33,80
у тому числі підготовка до експлуатації родовищ міді	55,00	33,00	33,00	-	11,00	11,00	11,00	22,00
Руди рідкісних та рідкісноземельних металів	24,60	17,50	17,50	-	5,30	5,80	6,40	7,10
Руди дорогоцінних металів та алмази: усього,	128,70	69,80	69,80	-	21,10	23,20	25,50	58,90
у тому числі алмази	64,50	35,00	35,00	-	10,60	11,60	12,80	29,50
Неметалічні корисні копалини	84,70	49,20	49,2	-	15,90	16,40	16,90	35,50
Неметалічна сировина для металургії	13,00	7,50	7,50	-	2,40	2,50	2,60	5,50
Вогнетривка сировина	17,50	10,50	10,50	-	3,50	3,50	3,50	7,00
Сировина для гірничохімічного та агропромислового комплексів	30,20	17,10	17,10	-	5,40	5,70	6,00	13,10
Інша нерудна сировина	16,50	9,90	9,90	-	3,30	3,30	3,30	6,60
Техногенна сировина	7,50	4,20	4,20	-	1,30	1,40	1,50	3,30
Геологічні, еколого-геологічні та інші дослідження території України: усього,	1626,94	593,84	538,54	55,30	165,74	197,50	230,60	1033,10
у тому числі за рахунок державного бюджету	974,64	538,54	538,54	-	165,74	179,20	193,60	436,10
Геологічне вивчення території України	299,80	162,50	162,50	-	49,10	54,00	59,40	137,30
Гідрогеологічні, інженерно-геологічні та еколого-геологічні роботи	338,80	193,30	193,30	-	61,30	64,40	67,60	145,50
Еколого-геологічне картування, у тому числі забруднених земель	32,10	18,30	18,30	-	5,80	6,10	6,40	13,80
Геологорозвідувальні роботи на континентальному шельфі та у межах виключної (морської) економічної зони
Азовське та Чорне моря за рахунок державного бюджету	35,90	19,50	19,50	-	5,90	6,50	7,10	16,40
Світовий океан	652,30	55,30	-	55,30	-	18,30	37,00	597,00
Глибинне дослідження надр	3,50	1,50	1,50	-	0,30	0,50	0,70	2,00
Геофізичні дослідження	21,64	11,74	11,74	-	3,54	3,90	4,30	9,90
Видавничі роботи	19,30	10,50	10,50	-	3,20	3,50	3,80	8,80
Науково-дослідні роботи	223,60	121,20	121,20	-	36,60	40,30	44,30	102,40
Геолого-методичне супроводження та забезпечення робіт з надрокористування	43,90	23,80	23,80	-	7,20	7,90	8,70	20,10
Усього,	8908,94	4555,74	1871,04	2684,70	1365,84	1514,20	1675,70	4353,20
у тому числі за рахунок державного бюджету	3406,84	1871,04	1871,04	-	571,44	622,10	677,50	1535,80

Зміст заходу	Одиниця виміру	Усього на 2006-2010 роки	2006-2008 роки				2009-2010 роки
			усього	у тому числі (за роками)
			усього	2006	2007	2008
Паливно-енергетичні ресурси
Проведення розвідки нових покладів та прирости розвіданих запасів:
нафти і конденсату	млн тонн	21,30	12,30	3,80	4,10	4,40	9,00
газу	млрд куб. метрів	145,90	77,20	22,30	25,70	29,20	68,70
Вугілля кам'яне
Проведення дорозвідки для забезпечення підготовленими запасами поточної розробки родовищ
Затвердження запасів промислових категорій	млн тонн	250,00	-	-	-	-	250,00
Приріст запасів	- " -	100,00	55,00	15,00	20,00	20,00	45,00
Оцінка запасів і перспективних ресурсів	- " -	130,00	-	-	-	-	130,00
Буре вугілля
Затвердження запасів промислових категорій	млн тонн	96,00	46,00	10,00	22,00	14,00	50,00
Приріст запасів	- " -	18,00	10,00	2,00	4,00	4,00	8,00
Оцінка запасів і перспективних ресурсів	- " -	85,00	35,00	-	15,00	20,00	50,00
Метан вугільних родовищ
Розвідка родовища з дослідно-промисловою експлуатацією, приріст запасів	млрд куб. метрів	3,00	-	-	-	-	3,00
Оцінка запасів та перспективних ресурсів окремих ділянок	- " -	3,00	3,00	-	3,00	-	-
Горючі сланці
Приріст запасів	млн тонн	150,00	50,00	-	-	50,00	100,00
Уран
Забезпечення поточної експлуатації родовищ запасами промислових категорій	умовних одиниць	1,6	0,60	0,20	0,20	0,20	1,00
Затвердження запасів промислових категорій Докучаєвського родовища	- " -	4,00	4,00	-	-	4,00	-
Підготовка до промислового освоєння способом киснево-содового вилуговування, приріст запасів Криничанського і Новогур'ївського родовищ	- " -	5,00	-	-	-	-	5,00
Геолого-економічна оцінка залишкових запасів Мічурінського і Ватутінського родовищ, перерахунок експлуатаційних кондицій Центрального родовища
Металічні корисні копалини
Руди чорних металів
Розвідка природно багатих залізних руд та приріст запасів родовища "Суха Балка"	млн тонн	850,00	-	-	-	-	850,00
Проведення пошуків, оцінка ресурсів карбонатних марганцевих руд у межиріччі Інгул-Інгулець	- " -	100,00	100,00	-	100,00	-	-
Підготовка до промислового освоєння, затвердження запасів хромітових руд південної ділянки Капітанівського родовища	- " -	0,90	-	-	-	-	0,90
Руди кольорових та легуючих металів
Визначення промислового значення та підготовка до розвідки однієї з перспективних ділянок, оцінка запасів і ресурсів міді Рафалівського рудного вузла	- " -	0,50	-	-	-	-	0,50
Визначення промислового значення та підготовка до розвідки однієї з перспективних ділянок, оцінка запасів і ресурсів міді Гірницького рудного вузла	- " -	1,50	1,50	-	-	1,50	-
Оцінка ресурсів нікелю, кобальту, супутніх платиноїдів, золота, а також бокситів, тальку, вермикуліту, приріст ресурсів нікелю Деренюхівсько-Липовеньківської зони	тис. тонн	50,00	-	-	-	-	50,00
Підготовка до промислового освоєння, оцінка запасів промислових категорій нікелю, кобальту, супутніх платиноїдів, золота, а також бокситів, тальку, вермикуліту, приріст запасів нікелю Західнолащівського і Східнолиповеньківського родовищ	- " -	40,00	-	-	-	-	40,00
Геолого-економічна оцінка промислового значення Прутівського родовища сульфідних мідно-нікелевих руд та визначення доцільності його розвідки
Техніко-економічне міркування щодо промислового значення Новодмитрівського рудопрояву та визначення доцільності його розвідки; оцінка перспективних ресурсів свинцю і цинку	- " -	1200,00	-	-	-	-	1200,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок обсягів запасів свинцю і цинку Біляївського родовища	- " -	1000,00	-	-	-	-	1000,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок обсягів запасів Тростянецького родовища розсипних титанових (ільменітових) руд	умовних одиниць	10,00	10,00	-	10,00	-	-
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів Тарасівського родовища розсипних комплексних цирконій-титанових руд	умовних одиниць	25,00	-	-	-	-	25,00
Проведення пошуків, оцінка ресурсів молібдену і вольфраму Капланівського, Новоселівського та Вербового рудопроявів молібдену і вольфраму Новоселівського рудного поля	тис. тонн	45,00	-	-	-	-	45,00
Проведення пошуково-оцінювальних робіт на перспективних рудопроявах, визначення промислового значення та доцільність їх розвідки, оцінка запасів і ресурсів молібдену і вольфраму Новоселівського рудного поля	- " -	20,00	-	-	-	-	20,00
Оцінка перспективних ресурсів молібдену Устинівського, Речицького, Високого та інших рудопроявів молібдену Устинівського рудного поля	- " -	30,00	30,00	-	-	30,00	-
Визначення запасів і ресурсів молібдену та супутніх компонентів Східносергіївського рудопрояву молібдену	- " -	30,00	30,00	-	-	30,00	-
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів молібдену Вербинського родовища	- " -	30,00	-	-	-	-	30,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів германію Малобіганьського родовища	тонн	800,00	-	-	-	-	800,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів танталу та ніобію Мазурівського родовища	умовних одиниць	25,90	25,90	-	-	25,90	-
Оцінка ресурсів танталу (ділянки Копанки, Мостове, Вись та інші)	тис. тонн	5,00	5,00	-	-	5,00	-
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів двоокису літію Полохівського родовища	- " -	300,00	-	-	-	-	300,00
Оцінка та визначення доцільності розвідки та дослідно-промислового відпрацювання, підрахунок запасів та ресурсів рідкісних земель та супутнього цирконію Азовського родовища	- " -	52,00	52,00	-	-	52,00	-
Оцінка ресурсів рідкісних земель кори вивітрювання Сущано-Пержанської зони	- " -	40,00	-	-	-	-	40,00
Оцінка ресурсів золота Верблюзької, Кам'янської, Красногірської, Кочерівської, Компаніївської, Вільховатсько-Волинцевської, Південнодонецької та інших ділянок (золоторудні поля)	тонн	330,00	110,00	10,00	50,00	50,00	120,00
Оцінка запасів та ресурсів золота і супутніх компонентів Андріївського, Сорокінського, Квітки, Оріхового, Південнополяницького, Капустянського рудопроявів та флангів відомих родовищ (Сауляк та інші)	- " -	170,00	80,00	30,00	10,00	40,00	90,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок промислових запасів Губівського, Західноклинцівського родовищ, фланги Мужіївського, Берегівського та Бобриківського родовищ:
золота	тонн	63,00	22,00	10,00	2,00	10,00	41,00
срібла	- " -	65,00	65,00	-	-	65,00	-
свинцю і цинку	тис. тонн	230,00	230,00	-	-	230,00	-
Оцінка ресурсів срібла та супутніх компонентів Східножуравського родовища	тонн	700,00	-	-		-	700,00
Оцінка запасів та ресурсів срібла Східножуравського та Березівського родовищ	- " -	500,00	-	-	-	-	500,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів срібла Журавського і Східножуравського родовищ	- " -	1200,00	-	-	-	-	1200,00
Визначення промислового значення окремих рудопроявів платиноїдів, оцінка запасів та ресурсів платиноїдів	- " -	7,00	-	-	-	-	7,00
Підготовка до промислового освоєння родовища платини (або комплексного родовища) та підрахунок запасів платини	- " -	5,00	-	-	-	-	5,00
Неметалічні корисні копалини
Неметалічна сировина для металургії
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів плавикового шпату флангу Шахтинського родовища	млн тонн	2,00	-	-	-	-	2,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок обсягів запасів плавикового шпату Центрального родовища	- " -	1,00	-	-	-	-	1,00
Оцінка промислового значення, підрахунок запасів та перспективних ресурсів плавикового шпату Центральної ділянки рідкісноземельного плавикового шпату Сущано-Пержанської зони	- " -	4,00	-	-	-	-	4,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок обсягів промислових запасів Ріпкинського, Киштинського та Ільницького родовищ бентонітових глин	- " -	10,00	10,00	2,00	4,00	4,00	-
Геолого-економічна переоцінка родовищ флюсових вапняків (Донбас, Крим) та перегляд експлуатаційних кондицій діючих родовищ	родовищ	6	-	-	-	-	6
Вогнетривка сировина
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів Володимирського родовища вторинних каолінів	млн тонн	7,00	-	-	-	-	7,00
Оцінка промислового значення окремих ділянок вторинних каолінів, підрахунок запасів на ділянках діючих підприємств у Черкаській та Кіровоградській областях	- " -	74,00	24,00	-	12,00	12,00	50,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів родовища магнезиту в Побузькому рудному районі	- " -	40,00	-	-	-	-	40,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів Соломіївського родовища гранат-силіманітових руд та Сущанського родовища дистену	- " -	15,00	-	-	-	-	15,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів Полозького родовища каолінів та тугоплавких глин (перша та друга ділянки)	- " -	10,00	-	-	-	-	10,00
Оцінка промислового значення окремих ділянок, підрахунок ресурсів Кальміус-Торезької та Бахмутської котловин	- " -	50,00	-	-	-	-	50,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів Стильського (західна ділянка) і Криворізького (Фрунзенського) родовищ вогнетривких доломітів	млн тонн	161,00	-	-	-	-	161,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів Бантишівського (східна ділянка) та Часів'ярського (північна ділянка) родовищ формувальних пісків	- " -	50,00	-	-	-	-	50,00
Сировина для гірничохімічного та агропромислового комплексів
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів фосфорного ангідриту Голосківського й Видибірзького родовищ апатитових та апатит-ільменітових руд	- " -	36,00	-	-	-	-	36,00
Підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів у перерахунку на оксид фосфору (V) Мілятинського, Ратнівського, Жванського, Осиківського, Кролевецького, Колківського, Білогірського родовищ фосфоритів, техногенних родовищ та фосфатовмісних вапняків, рудопроявів Криволуцької мульди	- " -	32,00	2,00	-	0,50	1,50	30,00
Переоцінка запасів у перерахунку на оксид калію (K2O) для першочергового відпрацювання родовища калійних солей "Пійло"	- " -	39,40	-	-		-	39,40
Виділення ділянок із сприятливими гірничо-геологічними умовами (невеликої глибини залягання), підрахунок ресурсів у перерахунку на оксид калію (K2O) Передкарпатського калієносного басейну	млн тонн	200,00	-	-		-	200,00
Інша нерудна сировина
Підготовлення до промислового освоєння родовищ глауконіту (Автономна Республіка Крим, Вінницька, Хмельницька, Чернівецька та Луганська області) та підрахунок запасів і ресурсів руди	- " -	40,00	10,00	-	5,00	5,00	30,00
Встановлення промислового значення рудопроявів бариту та доцільності їх розвідки; підрахунок запасів і ресурсів флангів Біганьського родовища	млн тонн	4,20	-	-	-	-	4,20
Геологічні, еколого-геологічні та інші дослідження території України
Геологічне вивчення території України
Геологічне довивчення площ у масштабі 1:200000	тис. кв. кілометрів	140,08	75,95	22,95	25,24	27,76	64,13
Геологопрогнозне картування у масштабі 1:200000	тис. кв. кілометрів	9,17	4,97	1,50	1,65	1,82	4,20
Геологічна зйомка у масштабі 1:50000	- " -	4,12	2,23	0,67	0,74	0,82	1,89
Підготовка геофізичних основ під ГДП-200 та ГДП-50	- " -	37,24	20,19	6,10	6,71	7,38	17,05
Гідрогеологічні, інженерно-геологічні та еколого-геологічні роботи
Буріння та облаштування артезіанських свердловин для питного водопостачання	свердловин	1500	900	300	300	300	600
Гідрогеологічне та інженерно-геологічне картування:
у масштабі 1:50000	тис. кв. кілометрів	6,10	3,30	1,00	1,10	1,20	2,80
у масштабі 1:200000	- " -	94,39	51,18	15,46	17,01	18,71	43,21
Пошуки та розвідка прісних, мінеральних і термальних вод та інші гідрогеологічні роботи
Геологорозвідувальні роботи на континентальному шельфі та в межах виключної (морської) економічної зони
Геологічне та інженерно-геологічне картування у масштабі 1:200000 з геолого-екологічними дослідженнями шельфа Чорного моря	тис. кв. кілометрів	27,45	14,89	4,50	4,95	5,44	12,56
Видавничі роботи
Підготовка і видання Держгеолкарти-200 та інших зведених карт	комплектів	34	18	5	6	7	16
Видання методичних рекомендацій з пошуку і розвідки родовищ корисних копалин та зведених матеріалів науково-технічних конференцій, нарад тощо	видань	23	13	5	5	3	10

Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2010 РОКУ

Розділ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ II.

МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ

1. Паливно-енергетичні ресурси

2. Металічні корисні копалини

Розділ III.

МЕХАНІЗМ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ

1. Нормативно-правове забезпечення

2. Організаційно-технічне забезпечення

3. Наукове забезпечення

4. Фінансове забезпечення

5. Контроль за виконанням Програми

Розділ IV.

ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Розділ V.

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Розділ VI.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

ФІНАНСУВАННЯ ВИКОНАННЯ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2010 РОКУ

ЗАХОДИ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2010 РОКУ