Начальникам регіональних

митниць

Начальникам митниць

З метою упередження втрат товарів, що перебувають під митним контролем, законодавством з питань митної справи передбачено застосування заходів гарантування доставки товарів до митниць призначення.

До найбільш уживаних заходів відносяться гарантія банку, перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів (995_012) (Конвенція МДП) із застосуванням книжки МДП, фінансові гарантії незалежного посередника та грошова застава, що попередньо вноситься на спеціальні рахунки митних органів.

Підтвердженням виконання перевізником своїх зобов'язань є доставка ввезених товарів з дотриманням вимог статей 156 - 158 та 201 Митного кодексу України (92-15) .

Пунктом 11 Положення про надання митним органам України фінансових гарантій щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.96 N 700 (700-96-п) , суми грошової застави, за якими перевізник не виконав зобов'язання, використовуються митними органами для покриття передбачених законодавством обов'язкових платежів за товари, ввезені з метою вільного використання на митній території України.

Грошова застава, що попередньо вноситься на спеціальні рахунки митних органів, використовується з метою дотримання умов переміщення товарів в межах митної території України та гарантування їх доставки до митниць призначення.

Таким чином, у разі зникнення/втрати/крадіжки вантажу під час його переміщення по митній території України грошова застава, внесена на депозитний рахунок митного органу призначення, повинна забезпечити сплату митних платежів, а отже підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

При використанні фінансових гарантій у вигляді гарантії банку або незалежного фінансового посередника, претензії митного органу щодо сплати сум податків та зборів у випадку зникнення/втрати/крадіжки вантажу задовольняються гарантом, яким було надано відповідну фінансову гарантію.

У разі настання гарантійного випадку при порушенні перевізником зобов'язань щодо доставки товарів до митниці призначення при перевезенні на умовах Конвенції МДП (995_012) , сплата податкових зобов'язань за недоставку товару при проведенні операції МДП здійснюється держателем книжки МДП або гарантійним об'єднанням відповідно до Порядку реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, затвердженому наказом Держмитслужби від 21.11.2001 N 755 (z1036-01) .

При зникненні/втраті/крадіжці вантажу під час його переміщення по митній території України із застосуванням у якості документа контролю за доставкою вантажу у митницю призначення попереднього повідомлення та при зберіганні на складах тимчасового зберігання і митних ліцензійних складах слід керуватись наступним.

У відповідності із Податковим кодексом України та Законом України "Про Єдиний митний тариф" (2097-12) товари, що ввозяться на митну територію України, підлягають обкладенню ввізним митом, ПДВ та у визначених випадках акцизним податком.

Зокрема, згідно з підпунктом 3 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України (2755-17) платником ПДВ є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством.

Статтею 212 розділу VI Податкового кодексу України (2755-17) до платників акцизного податку віднесено:

- суб'єктів господарювання, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України,

- фізичних осіб - резидентів або нерезидентів, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства,

- осіб, на яких покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог.

Відповідно до статті 16 цього ж Кодексу (2755-17) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до пункту 1.8 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Держмитслужби від 31.12.96 N 592 (z0005-97) , власник митного ліцензійного складу несе відповідальність зберігання товарів та за сплату всіх митних платежів.

Згідно з пунктом 1.11 Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Держмитслужби від 07.10.2003 N 674 (z1061-03) , власник складу тимчасового зберігання несе відповідальність перед митним органом, у зоні діяльності якого розташовано такий склад, за втрату чи пошкодження товарів і транспортних засобів, розміщених на складі.

Зважаючи на вищевикладене, у разі зникнення/втрати/крадіжки вантажу під час його переміщення по митній території України із застосуванням у якості документа контролю за доставкою вантажу у митницю призначення попереднього повідомлення відповідальність за сплату передбачених законодавством митних платежів несе платник податків - одержувач товару, а тому заходи по донарахуванню таких платежів, визначені у розділі II Податкового кодексу України (2755-17) , повинні вживатися саме до цього одержувача.

У разі зникнення/втрати/крадіжки вантажу під час його зберігання на митному ліцензійному складі та на складі тимчасового зберігання заходи по донарахуванню митних платежів, які підлягали б сплаті при випуску таких товарів у вільний обіг, вживаються до власників таких складів.

При визначенні податкових зобов'язань митні органи мають вживати заходи із проведення перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, результати яких можуть слугувати носієм доказової інформації при визначенні податкового зобов'язання.

Лист Держмитслужби від 02.04.2010 N 11/4-10.15/2868-ЕП (v2868342-10) вважати таким, що втратив чинність.