І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
ВИСНОВОК
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Висновок Конституційного Суду України
у справі за зверненням Верховної Ради України про
надання висновку щодо відповідності проекту Закону
України "Про внесення змін до Конституції України
(статей 84, 85, 89, 92, 93, 94, 106, 147, 150, 151
та пункту 6 розділу XV Конституції України)" вимогам
статей 157 і 158 Конституції України
(справа про внесення змін до статей 84, 85 та інших
Конституції України)
м. Київ, 14 березня 2001 року Справа N 1-11/2001
N 1-в/2001
vd20010314 vn1-в/2001
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Козюбри Миколи Івановича,
Корнієнка Миколи Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Селівона Миколи Федосовича,
Тимченка Івана Артемовича - суддя-доповідач,
Тихого Володимира Павловича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Яценка Станіслава Сергійовича
розглянув на пленарному засіданні справу за зверненням
Верховної Ради України про надання Конституційним Судом України
висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення
змін до Конституції України (статей 84, 85, 89, 92, 93, 94, 106,
147, 150, 151 та пункту 6 розділу XV Конституції України)" від
1 липня 1999 року вимогам статей 157 і 158 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
Приводом для розгляду справи згідно зі статтею 159
Конституції України стало звернення Верховної Ради України до
Конституційного Суду України у формі Постанови Верховної Ради
України від 16 липня 1999 року N 990-XIV ( 990-14 ) про надання
висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення
змін до Конституції України (статей 84, 85, 89, 92, 93, 94, 106,
147, 150, 151 та пункту 6 розділу XV Конституції України)" вимогам
статей 157 і 158 Конституції України.
Підставою для розгляду справи є необхідність, за статтею 159
Конституції України, висновку Конституційного Суду України щодо
відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до
Конституції України (статей 84, 85, 89, 92, 93, 94, 106, 147, 150,
151 та пункту 6 розділу XV Конституції України)" вимогам статей
157 і 158 Конституції України для розгляду цього законопроекту
Верховною Радою України.
Заслухавши суддю-доповідача Тимченка І.А. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Верховна Рада України звернулась до Конституційного Суду
України з проханням надати висновок щодо відповідності вимогам
статей 157 і 158 Конституції України проекту Закону України "Про
внесення змін до Конституції України (статей 84, 85, 89, 92, 93,
94, 106, 147, 150, 151 та пункту 6 розділу XV Конституції
України)" від 1 липня 1999 року (далі - законопроект) наступного
змісту:
"I. Внести до Конституції України такі зміни:
1. Частину третю статті 84 викласти в такій редакції:
"Порядок голосування на пленарних засіданнях Верховної Ради
України встановлюється законом про регламент Верховної Ради
України".
2. Пункт 3 статті 85 викласти в такій редакції:
"3) прийняття законів; офіційне тлумачення законів України".
3. Частину другу статті 89 викласти в такій редакції:
"Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну
роботу, готують і попередньо розглядають питання, що належать до
відання Верховної Ради України, здійснюють парламентський контроль
у межах та в порядку, встановлених законами України".
4. У статті 92:
пункт 21 частини першої викласти в такій редакції:
"21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України,
її органів; статус народних депутатів України; засади законодавчої
діяльності та основні вимоги до закону; статус, організація і
порядок діяльності Рахункової палати, Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини";
доповнити статтю 92 частиною четвертою такого змісту:
"Верховна Рада України приймає закони також з інших питань у
межах своїх повноважень".
5. Статтю 93 викласти в такій редакції:
"Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України
належить Президентові України, народним депутатам України,
Кабінету Міністрів України, Національному банку України,
Верховному Суду України".
6. У статті 94:
частину другу викласти в такій редакції:
"Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання
закону підписує його, приймаючи закон до виконання, або застосовує
вето, повертаючи закон із своїми вмотивованими і сформульованими
пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду";
частину четверту викласти в такій редакції:
"Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий
Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу у
тій самій редакції або з урахуванням пропозицій Президента
України, Президент України зобов'язаний підписати закон протягом
семи днів та офіційно оприлюднити його. У разі, якщо Президент
України не підпише закон, повторно прийнятий Верховною Радою
України, цей закон за рішенням Верховної Ради України має бути
підписаний Головою Верховної Ради України та офіційно
опублікований в установленому порядку. У випадку, якщо Верховна
Рада України при повторному розгляді закону внесе до нього зміни,
не зазначені у пропозиціях Президента України, такий закон може
бути знову повернутий Президентом України для повторного розгляду
відповідно до частини другої цієї статті";
доповнити статтю новою частиною п'ятою такого змісту:
"Закон про внесення змін до Конституції України, а також
закон про Державний бюджет України, прийняті Верховною Радою
України відповідно до цієї Конституції, не можуть бути повернені
Президентом України для повторного розгляду Верховною Радою
України";
у зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною шостою;
частину шосту викласти в такій редакції:
"Закон набирає чинності через десять днів з дня його
офіційного опублікування Верховною Радою України, якщо інший строк
не встановлений самим законом, але не раніше дня офіційного
опублікування закону".
7. Пункт 30 статті 106 викласти в такій редакції:
"30) застосовує відповідно до цієї Конституції право вето
щодо прийнятих Верховною Радою України законів".
8. Частину другу статті 147 викласти в такій редакції:
"Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність
законів та інших правових актів Конституції України, здійснює
офіційне тлумачення Конституції України, а також надає висновки у
випадках, передбачених цією Конституцією".
9. Статтю 150 викласти в такій редакції:
"До повноважень Конституційного Суду України належить:
1) вирішення питань про відповідність Конституції України
(конституційність) законів України, правових актів Президента
України та Верховної Ради України, а також нормативно-правових
актів Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної
Республіки Крим;
2) офіційне тлумачення Конституції України.
Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України,
Верховної Ради України, не менш як п'ятдесяти народних депутатів
України, Верховного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
3) надання висновків у випадках, передбачених Конституцією
України.
З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд
України ухвалює рішення та висновки, які є обов'язковими до
виконання на території України і не можуть бути оскаржені".
10. Статтю 151 доповнити частиною третьою такого змісту:
"Конституційний Суд України за зверненням Верховної Ради
України надає висновок щодо відповідності законопроекту про
внесення змін до Конституції України, попередньо схваленого
більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, та
щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції
України, поданого до Верховної Ради України відповідно до статті
156 цієї Конституції, вимогам статей 157 і 158 Конституції
України".
11. У розділі XV "Перехідні положення":
у пункті 6 друге речення виключити".
II. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного
опублікування".
2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85
Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить
"внесення змін до Конституції України в межах і порядку,
передбачених розділом XIII цієї Конституції". Згідно зі статтею
159 Конституції України законопроект про внесення змін до
Конституції України розглядається Верховною Радою України за
наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності
законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Як свідчать матеріали справи, Верховна Рада України
нинішнього скликання розглядає законопроект уперше. До цього
положення зазначених у законопроекті статей Конституції України
вона не змінювала і, таким чином, вимог статті 158 Конституції
України Верховною Радою України дотримано.
Пропоновані зміни до Конституції України є такими, що
відповідають наступним вимогам частини першої статті 157
Конституції України: зміни не спрямовані на ліквідацію
незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
3. Законопроектом пропонується внести зміни до пункту 21
частини першої статті 92 Конституції України, а саме: до сфери
виключної регламентації законами України додатково віднести
організацію і порядок діяльності органів Верховної Ради України,
засади законодавчої діяльності та основні вимоги до закону;
статус, організацію і порядок діяльності Рахункової палати та
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Зміни до цієї
статті містять також положення про те, що Верховна Рада України
приймає закони й з інших питань, крім зазначених у статті, але у
межах її повноважень - доповнення статті 92 частиною четвертою.
Як свідчить аналіз Конституції України, Верховна Рада України
може приймати закони й з інших, крім перелічених, зокрема, у
статті 92, питань, які потребують законодавчого врегулювання, але
в межах повноважень, передбачених Конституцією України.
Отже, зміни до пункту 21 частини першої статті 92 Конституції
України, доповнення цієї статті частиною четвертою зазначеним
положенням відповідають вимогам частини першої статті 157
Конституції України, оскільки вони не передбачають скасування чи
обмеження прав і свобод людини і громадянина.
4. Конституційний Суд України виходить з того, що доповнення
статей 147 і 150 Конституції України положеннями про те, що крім
вирішення питань про відповідність правових актів Конституції
України та здійснення її офіційного тлумачення Конституційний Суд
України надає також "висновки" у випадках, передбачених
Конституцією України, та відповідно положенням про те, що
Конституційний Суд України ухвалює, крім рішень і "висновки", які
є обов'язковими до виконання на території України і не можуть бути
оскаржені, відповідає вимогам частини першої статті 157
Конституції України. Зазначені зміни лише узагальнюють закріплені
в Конституції України повноваження Конституційного Суду України та
правові форми їх реалізації і не впливають на зміст та обсяг прав
і свобод людини і громадянина.
5. Конституційний Суд України дійшов висновку, що збільшення
кількості народних депутатів України із сорока п'яти до
п'ятдесяти, які мають право звернутися до Конституційного Суду
України з питань конституційності відповідних правових актів та
офіційного тлумачення Конституції України, як це передбачається
змінами до статті 150 Конституції України, відповідає вимогам
частини першої статті 157 Конституції України. Збільшення
кількості народних депутатів України до п'ятдесяти пропонується у
межах, що не призведуть до обмеження прав і свобод людини і
громадянина.
6. Законопроект передбачає зміни положень частини третьої
статті 84 Конституції України щодо голосування народних депутатів
України на пленарних засіданнях Верховної Ради України, які
зводяться до того, що порядок голосування встановлюється законом
про регламент Верховної Ради України. За законопроектом з цієї
статті вилучається положення про те, що народний депутат України
голосує на засіданнях Верховної Ради України особисто.
У Рішенні Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року
N 11-рп/98 ( v011p710-98 ) у справі щодо офіційного тлумачення
частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої
статті 94 Конституції України Конституційний Суд України визначив
свою правову позицію з питань особистого голосування: таке
голосування народного депутата України на засіданнях Верховної
Ради України означає його безпосереднє волевиявлення. Отримавши
депутатський мандат від виборців, народний депутат України через
особисте голосування підтримує з ними зв'язок як їх представник, а
з огляду на це виборці - громадяни України - реалізують своє право
брати участь в управлінні державними справами (частина перша
статті 38) і здійснюють народне волевиявлення (стаття 69
Конституції України).
Реалізація цих прав громадян гарантується Конституцією
України. Пропоновані ж зміни, за якими право і обов'язок народного
депутата України голосувати на засіданнях парламенту особисто
вилучається зі статті 84, передбачають скасування цих
конституційних гарантій і їх можливе закріплення на рівні закону,
а саме - закону про регламент Верховної Ради України.
При вирішенні даного питання Конституційний Суд України
виходить з того, що зазначені зміни до Конституції України
призведуть до обмеження окремих прав і свобод людини і громадянина
та зниження рівня їх гарантій.
7. Законопроект містить положення, за якими із статей 147 і
150 Конституції України вилучаються повноваження Конституційного
Суду України давати офіційне тлумачення законів України і ці
повноваження закріплюються за Верховною Радою України. З огляду на
це пропонується відповідне доповнення до пункту 3 частини першої
статті 85 Конституції України.
Стаття 150 Конституції України чітко окреслює коло суб'єктів
звернення до Конституційного Суду України з питань відповідності
Конституції України (конституційності) законів та інших правових
актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів
Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради
Автономної Республіки Крим.
Що ж до офіційного тлумачення Конституції і законів України,
то в даній статті не названо суб'єктів звернення з цього питання.
Вони визначені в статтях 41 і 43 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ). Серед них - громадяни
України, іноземці та особи без громадянства.
Вилучення із статей 147 і 150 Конституції України повноважень
Конституційного Суду України офіційно тлумачити закони України та
перенесення переліку суб'єктів звернення з частини першої статті
150 до частини другої цієї ж статті, як це пропонується в
законопроекті, призведе до скасування існуючого права громадян
звертатися до Конституційного Суду України з питань офіційного
тлумачення Конституції і законів України.
Отже, зазначені зміни до статей 147 і 150 Конституції України
не відповідають вимогам частини першої статті 157 Конституції
України.
8. Законопроектом пропонується доповнити статтю 89
Конституції України положенням про те, що комітети Верховної Ради
України "здійснюють парламентський контроль у межах та в порядку,
встановлених законами України".
Зазначені зміни до статті 89 Конституційний Суд України
визнає такими, що не відповідають вимогам частини першої статті
157 Конституції України.
Статус, функціональне призначення комітетів, їх повноваження
визначено у частині другій статті 89 Конституції України:
здійснення законопроектної роботи, підготовка і попередній розгляд
питань, що віднесені до повноважень Верховної Ради України. Правом
здійснення будь-яких повноважень від імені Верховної Ради України
комітети не наділено.
Парламентський контроль є формою реалізації громадянами
опосередковано їх конституційних прав, зокрема, на здійснення
влади через органи державної влади (стаття 5), на участь в
управлінні державними справами (стаття 38), на здійснення свого
волевиявлення через вибори (стаття 69 Конституції України).
За Конституцією України ( 254к/96-ВР ) парламентський
контроль - це передусім контроль самої Верховної Ради України
(пункт 33 частини першої статті 85), який включає: контроль за
виконанням Державного бюджету України (пункт 4 частини першої
статті 85), контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України
(пункт 13 частини першої статті 85), контроль за використанням
позик, одержаних Україною від іноземних держав, банків і
міжнародних фінансових організацій, що не передбачені Державним
бюджетом України (пункт 14 частини першої статті 85), надання
парламентом згоди на призначення і звільнення з посад осіб у
випадках, передбачених Конституцією України (пункт 15 частини
першої статті 85), тощо.
З питань додержання конституційних прав і свобод людини і
громадянина парламентський контроль здійснюється Уповноваженим
Верховної Ради України з прав людини (стаття 101), з питань
використання коштів Державного бюджету України - Рахунковою
палатою, яка діє від імені парламенту (стаття 98 Конституції
України).
Таким чином, здійснення парламентського контролю - це право
Верховної Ради України, що реалізується нею безпосередньо чи
опосередковано - через визначені Конституцією України державні
органи. Комітети Верховної Ради України не є самостійними
суб'єктами парламентського контролю. Вони беруть участь у його
здійсненні лише на стадії підготовки та попереднього розгляду
питань, віднесених до сфери парламентського контролю Верховної
Ради України.
Пропозиції до частини другої статті 89 Конституції України
про те, що парламентський контроль здійснюється комітетами
Верховної Ради України у межах та в порядку, встановлених
"законами України", не узгоджуються з пунктом 33 частини першої
статті 85 Конституції України, за яким межі здійснення
парламентського контролю Верховною Радою України визначаються
Конституцією України. Такі зміни до Конституції України призведуть
також до зниження рівня гарантованості окремих конституційних прав
і свобод людини і громадянина, звуження їх змісту та обсягу, отже,
і до їх обмеження.
На підставі викладеного Конституційний Суд України дійшов
висновку про невідповідність пропонованих змін до частини другої
статті 89 Конституції України стосовно здійснення парламентського
контролю комітетами Верховної Ради України вимогам частини першої
статті 157 Конституції України.
9. За законопроектом статтю 93 Конституції України
пропонується викласти в редакції, що передбачає надання права
законодавчої ініціативи у Верховній Раді України Верховному Суду
України та вилучення частини другої цієї статті, згідно з якою
законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні,
розглядаються Верховною Радою України позачергово.
З матеріалів справи вбачається істотна неузгодженість окремих
документів, доданих до Постанови Верховної Ради України про
направлення законопроекту на висновок до Конституційного Суду
України. Так, у самій Постанові, як і в законопроекті, в тому
числі в його назві, йдеться про зміни до статті 93 Конституції
України. Проте у назві законопроекту, під яким стоять підписи 168
народних депутатів України, відсутня стаття 93 Конституції
України. Народні депутати України поставили свої підписи під
назвою законопроекту щодо змін до Конституції України, яка не
включає змін до статті 93. В доданому ж до підписних листів
законопроекті йдеться про зміни до статті 93 Конституції України.
З огляду на це Конституційний Суд України вважає за необхідне
припинити конституційне провадження у справі в цій частині.
10. Аналіз пропонованих змін до статті 94 Конституції України
свідчить насамперед про їх суперечливий характер, про відсутність
системного підходу при вирішенні питання про взаємозв'язок цих
змін з іншими положеннями чинної Конституції України. Так, за цими
змінами Президент України протягом п'ятнадцяти днів підписує та
приймає до виконання закон, офіційно не оприлюднюючи його.
Відповідно до подальших змін закон набирає чинності через десять
днів з дня його "опублікування Верховною Радою України", якщо
інший строк не встановлений самим законом.
Іншу процедуру передбачено законопроектом стосовно законів,
які розглядаються Верховною Радою України повторно, після їх
повернення парламенту Президентом України з його пропозиціями. У
разі повторного прийняття парламентом такого закону, Президент
України зобов'язаний підписати його протягом семи днів та офіційно
оприлюднити. За Президентом України залишається повноваження
оприлюднювати лише закони, які прийнято повторно.
У разі, якщо Президент України не підпише закон, повторно
прийнятий парламентом, такий закон підписується Головою Верховної
Ради України та офіційно опубліковується.
Закон, підписаний Головою Верховної Ради України, за логікою
пропонованих змін, Президентом України не приймається до
виконання.
Змінами до статті 94 Конституції України передбачається, що
закон про внесення змін до Конституції України, а також закон про
Державний бюджет України, прийняті Верховною Радою України
відповідно до Конституції України, не можуть бути повернені
Президентом України для повторного розгляду Верховною Радою
України.
Пропоновані зміни не узгоджуються з пунктами 29 і 30 частини
першої статті 106 чинної Конституції України. За положеннями цих
пунктів, по-перше, Президент України підписує закони. По-друге,
він має право вето щодо всіх законів із наступним поверненням їх
на повторний розгляд парламенту. Винятків із цього загального
правила Конституція України не встановлює.
З огляду на таку суперечливість між пропонованими змінами до
статей 94 і 106 Конституції України, їх неузгодженість з іншими її
положеннями, відсутність системного підходу в оцінці змін до
Конституції України та чинних її положень Конституційний Суд
України не може надати висновок щодо відповідності пропонованих
змін до статті 94 Конституції України вимогам частини першої
статті 157 Конституції України і вирішує припинити конституційне
провадження у справі в цій частині.
11. Законопроектом пропонуються зміни до пункту 1 частини
першої статті 150 Конституції України, суть яких зводиться до
того, що до повноважень Конституційного Суду України належить
вирішення питань про відповідність Конституції України
(конституційність) "правових" актів Президента України,
"нормативно-правових" актів Кабінету Міністрів України та
Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Пропоновані зміни до цієї статті Конституції України не
узгоджуються з іншими положеннями розділу XII "Конституційний Суд
України" Конституції України, а також з тими положеннями
Конституції України, які визначають конкретні форми актів
відповідно Президента України, Верховної Ради України, Кабінету
Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
За чинною Конституцією України Конституційний Суд України
вирішує питання щодо конституційності "актів" Президента України
та Кабінету Міністрів України, а також "правових актів" Верховної
Ради Автономної Республіки Крим (частина перша статті 150), як
загальне правило - "правових" актів (частина друга статті 147,
частини перша і друга статті 152).
У Конституції України укази і розпорядження Президента
України визначено як акти Президента України (частини третя,
четверта статті 106). Як акти Кабінету Міністрів України визначено
його постанови та розпорядження (частини перша, друга статті 117).
Окремо виділено нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України
як такі, що підлягають реєстрації (частина третя статті 117
Конституції України).
Верховна Рада Автономної Республіки Крим приймає рішення та
постанови (частина друга статті 136 Конституції України). Водночас
окремо виділено її нормативно-правові акти (частина друга статті
135). Конституційний Суд України надає висновки щодо порушення
Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законів
України (пункт 28 частини першої статті 85 Конституції України).
Такі порушення можуть бути допущені шляхом прийняття нею правових
актів як нормативного, так і ненормативного характеру.
З підстав неузгодженості пропонованих змін до статті 150
чинної Конституції України з рядом інших її положень
Конституційний Суд України дійшов висновку про припинення
конституційного провадження у справі в цій частині.
12. У законопроекті пропонується доповнити статтю 151
Конституції України положеннями про те, що Конституційний Суд
України за зверненням Верховної Ради України надає висновок щодо
відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції
України, попередньо схваленого більшістю від конституційного
складу Верховної Ради України, та щодо відповідності законопроекту
про внесення змін до Конституції України, поданого до Верховної
Ради України відповідно до статті 156 Конституції України, вимогам
статей 157 і 158 Конституції України.
Зміни до Конституції України, які викладено в законопроекті,
в частині щодо надання Конституційним Судом України висновку про
відповідність проекту закону, "попередньо схваленого більшістю від
конституційного складу Верховної Ради України", названим статтям
Конституції України, не узгоджуються з вимогами статті 159
Конституції України. Згідно з цією статтею законопроект про
внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою
України лише за наявності відповідного висновку Конституційного
Суду України. Пропонується змінити цей порядок таким чином:
законопроект попередньо розглядати і схвалювати, а потім
направляти для надання висновку Конституційному Суду України.
Такі зміни до статті 151 Конституції України стосуються
порядку внесення змін до Конституції України, який передбачений її
розділом XIII, зокрема, статтями 155 та 159. Зазначених змін
законопроект не містить. Законопроект же про їх внесення до
Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України не
менш як двома третинами народних депутатів України від
конституційного складу парламенту (частина перша статті 156
Конституції України). Розглядуваний законопроект подано лише 168
народними депутатами України.
Порядок розгляду законопроектів про внесення змін до
Конституції України передбачено статтею 159 Конституції України.
До того ж правову позицію Конституційного Суду України з цього
питання викладено у Рішенні Конституційного Суду України від
9 червня 1998 року N 8-рп/98 ( v008p710-98 ) у справі щодо
офіційного тлумачення положень частини другої статті 158 та статті
159 Конституції України та у висновках Конституційного Суду
України від 25 березня 1999 року N 1-в/99 ( v001v710-99 ) у справі
за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо
відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до статті
98 Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції
України і від 2 червня 1999 року N 2-в/99 ( v002v710-99 ) у справі
за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо
відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до статті
46 Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції
України.
Конституційний Суд України з огляду на неузгодженість
пропонованих змін до Конституції України з її чинними нормами,
зокрема, зі статтею 159, припиняє конституційне провадження у
справі щодо цієї частини законопроекту.
13. Конституційний Суд України дійшов висновку про припинення
конституційного провадження у справі і щодо змін до розділу XV
"Перехідні положення" Конституції України, які передбачають
вилучення з пункту 6 розділу останнього речення: "До створення
Конституційного Суду України тлумачення законів здійснює Верховна
Рада України". Ця норма Конституції України діяла тимчасово і зі
створенням Конституційного Суду України вичерпала свою дію.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 155 та 159
Конституції України, статтями 45, 51, 52, 63, 66, 70, 95 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) та § 51
Регламенту Конституційного Суду України ( v001z710-97 ),
Конституційний Суд України
д і й ш о в в и с н о в к у:
1. Визнати проект Закону України "Про внесення змін до
Конституції України (статей 84, 85, 89, 92, 93, 94, 106, 147, 150,
151 та пункту 6 розділу XV Конституції України)" таким, що
відповідає статті 158, а також вимогам статті 157 Конституції
України в частині пропонованих змін, які стосуються положень:
1.1. Пункту 21 частини першої статті 92 Конституції України:
"організація і порядок діяльності Верховної Ради України, її
органів; статус народних депутатів України; засади законодавчої
діяльності та основні вимоги до закону; статус, організація і
порядок діяльності Рахункової палати, Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини";
1.2. Частини четвертої статті 92 Конституції України:
"Верховна Рада України приймає закони також з інших питань у
межах своїх повноважень";
1.3. Частини другої статті 147 Конституції України, згідно з
якою Конституційний Суд України надає також і "висновки у
випадках, передбачених Конституцією", та частини другої статті 150
Конституції України, за якою "з питань, передбачених цією статтею,
Конституційний Суд України ухвалює рішення та висновки, які є
обов'язковими до виконання на території України і не можуть бути
оскаржені";
1.4. Пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України,
за якою питання щодо відповідності Конституції України
(конституційності) правових актів та офіційного тлумачення
Конституції України розглядаються за зверненнями, зокрема, не менш
як п'ятдесяти народних депутатів України.
2. Визнати проект Закону України "Про внесення змін до
Конституції України (статей 84, 85, 89, 92, 93, 94, 106, 147, 150,
151 та пункту 6 розділу XV Конституції України)" таким, що не
відповідає вимогам частини першої статті 157 Конституції України
( 254к/96-ВР ) в частині пропонованих змін, які стосуються
положень:
2.1. Частини третьої статті 84 Конституції України, за якою
вилучається положення щодо здійснення народним депутатом України
голосування на засіданнях Верховної Ради України особисто і
замінюється положенням про те, що порядок голосування на пленарних
засіданнях Верховної Ради України встановлюється законом про
регламент Верховної Ради України;
2.2. Пункту 3 частини першої статті 85 Конституції України
щодо надання Верховній Раді України повноважень офіційно тлумачити
закони України;
2.3. Частини другої статті 89 Конституції України, за якою
комітети Верховної Ради України наділяються правом здійснювати
парламентський контроль у межах та в порядку, встановлених
законами України;
2.4. Частини другої статті 147 Конституції України,
відповідно до якої Конституційний Суд України позбавляється
повноважень офіційно тлумачити закони України;
2.5. Статті 150 Конституції України, згідно з якою:
а) Конституційний Суд України позбавляється повноважень
офіційно тлумачити закони України;
б) виключається можливість безпосереднього звернення громадян
України, іноземців, осіб без громадянства та юридичних осіб до
Конституційного Суду України з питань офіційного тлумачення
Конституції України і законів України з метою захисту своїх прав.
3. Припинити конституційне провадження у справі щодо проекту
Закону України "Про внесення змін до Конституції України (статей
84, 85, 89, 92, 93, 94, 106, 147, 150, 151 та пункту 6 розділу XV
Конституції України)" в частині пропонованих змін, що стосуються
статті 93, частин другої, четвертої, п'ятої, шостої статті 94,
пункту 30 частини першої статті 106, пункту 1 частини першої
статті 150 (щодо повноважень Конституційного Суду України
вирішувати питання про відповідність Конституції України
(конституційність) законів України, правових актів Президента
України та Верховної Ради України, а також нормативно-правових
актів Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної
Республіки Крим), частини третьої статті 151, пункту 6 розділу XV
"Перехідні положення" Конституції України.
4. Висновок Конституційного Суду України у справі за
зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо
відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до
Конституції України (статей 84, 85, 89, 92, 93, 94, 106, 147, 150,
151 та пункту 6 розділу XV Конституції України)" вимогам статей
157 і 158 Конституції України є обов'язковим до виконання,
остаточним і не може бути оскарженим.
Висновок Конституційного Суду України підлягає опублікуванню
у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ