І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням Президента України
щодо офіційного тлумачення положення частини другої
статті 93 Конституції України
(справа про позачерговий розгляд законопроектів)
м. Київ, 28 березня 2001 року Справа N 1-5/2001
N 2-рп/2001
vd20010328 vn2-рп/2001
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Козюбри Миколи Івановича,
Корнієнка Миколи Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Селівона Миколи Федосовича,
Тимченка Івана Артемовича,
Тихого Володимира Павловича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича - суддя-доповідач,
Яценка Станіслава Сергійовича,
за участю представника суб'єкта права на конституційне
подання Носова Владислава Васильовича - Постійного представника
Президента України в Конституційному Суді України, Селіванова
Анатолія Олександровича - Постійного представника Верховної Ради
України в Конституційному Суді України,
розглянув на пленарному засіданні справу про офіційне
тлумачення положення частини другої статті 93 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 41 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало
конституційне подання Президента України про необхідність
офіційного тлумачення положення частини другої статті 93
Конституції України.
Підставою для розгляду справи відповідно до частини першої
статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" є
практична необхідність у з'ясуванні положення зазначеної статті
Конституції України стосовно позачергового розгляду Верховною
Радою України законопроектів, визначених Президентом України як
невідкладні.
Заслухавши суддю-доповідача Шаповала В.М., пояснення
Носова В.В., Селіванова А.О. та дослідивши матеріали справи,
Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент України
- звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати
офіційне тлумачення положення частини другої статті 93 Конституції
України стосовно позачергового розгляду Верховною Радою України
законопроектів, визначених Президентом України як невідкладні.
Президент України вважає, що відповідно до частини другої
статті 93 Конституції України він може визначити невідкладними
певні законопроекти, які Верховна Рада України має розглядати
позачергово. Такі законопроекти, на думку Президента України,
"парламент повинен готувати невідкладно, включити до порядку
денного найближчого пленарного засідання і розглянути раніше
будь-яких інших законопроектів".
Але Верховна Рада України, як зазначається в конституційному
поданні, застосовує інший порядок розгляду законопроектів, що
визначені Президентом України як невідкладні: такі законопроекти
тривалий час не тільки не розглядаються, а й не включаються до
порядку денного.
Суб'єкт права на конституційне подання також вважає, що
внаслідок неоднозначного розуміння положення частини другої статті
93 Конституції України виникає "можливість порушувати
конституційне право Президента України на позачерговий розгляд
його законодавчих ініціатив".
Голова Верховної Ради України щодо питань, які порушуються в
конституційному поданні, повідомляє, що Верховна Рада України
приділяє першочергову увагу законопроектам, визначеним Президентом
України для невідкладного розгляду. У разі надходження
відповідного подання Президента України законопроекти включають
(без обговорення) до порядку денного чергової сесії, а після
підготовки в комітетах Верховної Ради України, як це передбачено
Регламентом Верховної Ради України, також і до поточних розкладів
пленарних засідань.
Як випливає з листа Голови Верховної Ради України, кількість
законопроектів, що визнані невідкладними і підлягають
позачерговому розгляду, є значною.
2. В частині першій статті 93 Конституції України визначено
коло суб'єктів, яким належить право законодавчої ініціативи у
Верховній Раді України: Президент України, народні депутати
України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України.
Зазначене положення не передбачає ніяких відмінностей щодо змісту
наданого цим суб'єктам права законодавчої ініціативи, і в цьому
відношенні вони є рівними.
У частині другій статті 93 Конституції України
встановлюється, що "законопроекти, визначені Президентом України
як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України
позачергово". Тим самим Президент України як суб'єкт права
законодавчої ініціативи наділяється правом визначати окремі
законопроекти як невідкладні, що породжує обов'язок Верховної Ради
України розглядати їх позачергово.
3. Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу,
виходить з того, що положення статті 93 Конституції України в
цілому регулюють відносини, які виникають на стадії ініціювання
законопроекту шляхом внесення його до Верховної Ради України.
З цього, зокрема, випливає, що визначення Президентом України
законопроекту як невідкладного передує його розгляду Верховною
Радою України і має здійснюватись саме на стадії законодавчої
ініціативи.
У Рішенні щодо офіційного тлумачення положень частини другої
статті 158 та статті 159 Конституції України N 8-рп/98
( v008p710-98 ) від 9 червня 1998 року Конституційний Суд України,
вирішуючи питання щодо змісту формулювання "розглядаються
Верховною Радою України", встановив, що у формулюванні статті 159
Конституції України "законопроект про внесення змін до Конституції
України розглядається Верховною Радою України" мається на увазі
"розгляд цих законопроектів лише на пленарних засіданнях Верховної
Ради України (частина друга статті 84 Конституції України)".
Позачерговість розгляду на пленарних засіданнях Верховної
Ради України законопроектів, визначених Президентом України як
невідкладні, означає, що відповідні законопроекти мають бути
терміново включені до порядку денного її сесії. Водночас
реалізація конституційної вимоги щодо позачергового розгляду
Верховною Радою України законопроектів, визначених Президентом
України як невідкладні, потребує позачергового їх проходження
через усі стадії законодавчого процесу у парламенті.
За змістом конституційної вимоги щодо позачергового розгляду
Верховною Радою України законопроектів, визначених Президентом
України як невідкладні, ці законопроекти повинні розглядатися на
кожній стадії законодавчого процесу у парламенті раніше інших
законопроектів.
Конституційний Суд України вважає, що реалізація положення
частини другої статті 93 Конституції України щодо позачергового
розгляду Верховною Радою України законопроектів, визначених
Президентом України як невідкладні, припускає можливість
встановлення спеціальних парламентських процедур. Згідно з
частиною п'ятою статті 82 Конституції України порядок роботи
Верховної Ради України визначається Конституцією України та
законом про регламент Верховної Ради України, який на даний час не
прийнято. Встановлення процедури щодо позачергового розгляду
Верховною Радою України законопроектів, визначених Президентом
України як невідкладні, є прерогативою парламенту.
Проте відсутність такої процедури в чинному Регламенті
Верховної Ради України ( 129а/94-ВР, 129б/94-ВР ) не може бути
підставою для невиконання вимог частини другої статті 93
Конституції України, оскільки норми Конституції України
( 254к/96-ВР ) є нормами прямої дії (частина третя статті 8
Конституції України).
На основі викладеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України, статтями 63, 67, 69 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд
України
в и р і ш и в:
1. Положення частини другої статті 93 Конституції України
щодо позачергового розгляду Верховною Радою України
законопроектів, визначених Президентом України як невідкладні, в
аспекті порушеного в конституційному поданні питання треба
розуміти так, що такі законопроекти мають бути терміново включені
Верховною Радою України до порядку денного її сесії і розглянуті у
пріоритетному порядку - раніше інших законопроектів - на всіх
стадіях законодавчого процесу відповідно до процедури,
встановленої Конституцією України та Регламентом Верховної Ради
України.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскарженим.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ