Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов’язань

Верховна Рада України постановляє:

1. Статтю 86 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56) доповнити частиною третьою такого змісту:

"Ухвала господарського суду, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься також щодо накладення арешту на майно або зняття з нього арешту у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов’язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором".

2. Статтю 345 Господарського кодексу України (436-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Правові наслідки недійсності кредитного договору, а також недійсності договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, визначаються Цивільним кодексом України (435-15) ".

3. Цивільний кодекс України (435-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити статтею 1057-1 такого змісту:

"Стаття 1057-1. Правові наслідки недійсності кредитного договору

1. У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов’язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

2. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов’язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.

3. Арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов’язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.

4. Арешт на майно, накладений відповідно до частини другої цієї статті, підлягає зняттю після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом.

5. Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов’язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті".

4. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 42-43, ст. 378 із наступними змінами):

1) у статті 11:

абзац перший частини сьомої виключити;

доповнити частиною сімнадцятою такого змісту:

"17. Господарський суд не має права зупиняти провадження у справі про банкрутство";

2) частину п’яту статті 16 після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

"схвалення плану санації боржника".

У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим;

3) у статті 17:

в абзаці першому частини другої слова "схвалення плану санації боржника" виключити;

в абзаці четвертому частини шостої слова "на затвердження комітету" замінити словами "для схвалення зборами";

4) частини четверту - шосту статті 18 викласти в такій редакції:

"4. План санації розглядається зборами кредиторів, які скликаються керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено цим Законом. Керуючий санацією письмово повідомляє всіх кредиторів, включаючи кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, про дату і місце проведення зборів кредиторів і за два тижні до проведення зборів надає їм можливість попередньо ознайомитися з планом санації.

План санації вважається схваленим, якщо на зборах кредиторів таке рішення підтримане більш як половиною голосів конкурсних кредиторів та за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, письмово погодили план санації.

Якщо один з кредиторів або всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, не погоджують план санації, інші кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:

про виділення речей, наданих у заставу з майна боржника, їх продаж на аукціоні та задоволення вимог таких кредиторів за рахунок отриманих від продажу коштів;

про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів.

5. Збори кредиторів можуть прийняти одне з таких рішень:

схвалити план санації та подати його на затвердження господарському суду;

відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов’язків та про призначення нового керуючого санацією. Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергових зборів кредиторів для розгляду нового плану санації, які повинні відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації.

Схвалений зборами кредиторів план санації та протокол зборів кредиторів разом з підтвердженням погодження плану санації кредиторами, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, подаються керуючим санацією до господарського суду на затвердження не пізніше п’яти днів з дня проведення зборів кредиторів. Протокол зборів кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації.

У разі якщо кредиторами прийнято рішення про викуп боргу відповідно до частини четвертої цієї статті, керуючий санацією подає до господарського суду відповідний договір.

Керуючий санацією зобов’язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків.

Господарський суд затверджує схвалений та погоджений план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

6. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію до господарського суду не подано плану санації боржника, господарський суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.

У разі схвалення зборами кредиторів плану санації, який передбачає триваліший строк санації боржника, ніж початково встановлений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації забезпечить відновлення платоспроможності боржника";

5) абзац третій частини першої статті 53 після слова "згоди" доповнити словами "всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна, а також".

5. У Законі України "Про виконавче провадження" (606-14) (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 19-20, ст. 142):

1) пункт 7 частини першої статті 49 викласти в такій редакції:

"7) визнання боржника банкрутом";

2) у статті 57:

перше речення частини четвертої доповнити словами "та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна";

доповнити частиною дев’ятою такого змісту:

"9. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна";

3) статтю 62 доповнити частиною дванадцятою такого змісту:

"12. Витрати, пов’язані з організацією та проведенням прилюдних торгів, аукціонів або реалізації майна боржника на комісійних умовах, не повинні перевищувати п’яти відсотків вартості реалізації майна";

4) статтю 66 доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. У разі звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи витрати, пов’язані з організацією та проведенням прилюдних торгів, не повинні перевищувати п’яти відсотків вартості реалізації майна".

6. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2597-19) в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (2597-19) (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 32-33, ст. 413):

1) частину п’яту статті 16 виключити;

2) частину четверту статті 30 виключити;

3) частину четверту статті 80 виключити;

4) абзац третій частини першої статті 94 після слова "згоди" доповнити словами "всіх забезпечених кредиторів, а також";

5) у розділі X "Прикінцеві та перехідні положення":

доповнити пунктом 1-1 такого змісту:

"1-1. Положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури";

абзац дванадцятий підпункту 13 пункту 7 виключити.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 6 розділу I цього Закону, який набирає чинності одночасно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (4212-17) від 22 грудня 2011 року № 4212-VI.

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.