Начальникам регіональних

митниць, митниць

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.08 N 715 (715-2008-п) внесено зміни до Порядку здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.03 N 1989 (1989-2003-п) (далі - Порядок).

У новому пункті 4-1 Порядку (1989-2003-п) визначено чітку норму, що без застосування вантажної митної декларації здійснюється також декларування автомобільного транспортного засобу - причепа (напівпричепа), що зареєстрований на постійній основі на території іноземної держави та тимчасово ввозиться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) тягачем перевізника-резидента, за умови подання митному органу договору найму (фрахтування) цього тягача іноземним власником або користувачем причепа (напівпричепа) з метою виконання міжнародного перевезення.

Не зважаючи на це, є випадки не однозначного застосування митними органами норм Порядку (1989-2003-п) , про що Держмитслужбу України повідомляє Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України.

З метою уникнення непорозумінь роз'яснюємо.

Принциповими для прийняття рішення про застосування згаданої норми є такі позиції:

належність причепа (напівпричепа) нерезидентові України;

наявність договору найму (фрахтування) тягача резидента України нерезидентом-власником або користувачем причепа (напівпричепа);

зазначення у вказаному договорі мети - виконання міжнародного перевезення.

Фрахтування - це різновид комерційної діяльності, пов'язаний з укладанням договорів про перевезення вантажів або пасажирів морським, річковим, авіаційним чи автомобільним транспортом (БСЭ, т.28, стор.78, М., видав. "Советская энциклопедия", 1978 р.).

Закон України від 28.12.94 N 334/94-ВР (334/94-ВР) "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР (283/97-ВР) ) визначає: фрахт це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей:

перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Згідно із статтею 307 "Договір перевезення вантажу" Господарського кодексу України (436-15) (корелюється зі статтею 909 Цивільного кодексу України (435-15) ) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

При цьому слід відрізняти, що згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України (435-15) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, якщо у поданому митним органам договорі найму (фрахтування) тягача іноземним власником або користувачем причепа (напівпричепа) йдеться не про передачу майна у користування, а про виконання резидентом міжнародного перевезення на підставі договору перевезення, тимчасове ввезення такого причепа на митну територію України має здійснюватися у відповідності до пункту 4-1 Порядку (1989-2003-п) без подання вантажної митної декларації.