Юридический Харьков плюс - Набрання чинності від 07.07.1993 N 440

Уряд України і Уряд Литовської Республіки, що надалі іменуються Договірні Сторони,

беручи до уваги сприятливий розвиток двосторонніх торговельно-економічних відносин,

прагнучи до подальшого розвитку автомобільного сполучення між обома країнами і транзиту по їх територіях,

вирішили укласти цю Угоду.

Стаття 1

1. Згідно з цією Угодою здійснюватимуться регулярні і нерегулярні перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами між обома країнами і транзитом через їх території в треті країни.

I. Перевезення пасажирів

Стаття 2

1. Під транспортним засобом для перевезення пасажирів вважається такий керований транспортний засіб, який збудовано і обладнано для перевезення більше 9 пасажирів, включаючи водія.

2. Під регулярними перевезеннями пасажирів згідно з цією Угодою вважаються такі перевезення, які здійснюються з визначеною регулярністю за встановленим маршрутом з пунктами посадки і висадки пасажирів і заздалегідь погодженими і опублікованими розкладами і тарифами.

3. Для здійснення регулярного перевезення пасажирів між Договірними Сторонами або транзитом по їх територіях необхідні дозволи, які видаються компетентними органами Договірних Сторін.

За взаємним узгодженням дозволи видаються в порядку, встановленому кожною Договірною Стороною. Дозволи можуть видаватися на період до 3 років. Компетентний орган кожної Договірної Сторони видає дозвіл на ту ділянку маршруту, яка проходить по її території.

4. Пропозиції про організацію таких перевезень завчасно передаються один одному компетентними органами Договірних Сторін.

Ці пропозиції повинні вміщувати дані відносно: найменування і адреси перевізника (фірми), маршруту проходження, розкладу руху, передбачуваного часу перетину кордону, тарифу, пунктів зупинки, на яких перевізник здійснюватиме посадку і висадку пасажирів, а також передбачуваного періоду виконання перевезень.

Порядок видачі дозволів буде визначений Виконавчим Протоколом.

Стаття 3

1. Для здійснення нерегулярних перевезень пасажирів між обома країнами або транзитом через їх території, за винятком перевезень, передбачених Статтею 4 цієї Угоди, необхідні дозволи, які видаються компетентними органами Договірних Сторін.

2. Прохання про видачу дозволу на здійснення нерегулярного перевезення пасажирів, передбаченого пунктом 1 цієї Статті, подається перевізником до компетентного органу своєї країни, який передає його компетентному органу іншої Договірної Сторони.

3. Для кожного нерегулярного перевезення пасажирів, за винятком перевезень, передбачених Статтею 4 цієї Угоди, повинен бути окремий дозвіл, який дає право на здійснення одного перевезення в прямому і зворотному напрямку, якщо інше не обумовлено в самому дозволі.

Дозвіл повинен містити дані про характер перевезень і тривалість перебування в країні призначення.

Стаття 4

1. Дозвілів не потрібно на виконання нерегулярних перевезень пасажирів:

а) якщо група такого самого складу перевозиться тим самим транспортним засобом протягом всього перевезення, яке починається і закінчується на території тієї Договірної Сторони, де зареєстровано транспортний засіб;

б) які починаються на території Договірної Сторони, де зареєстровано транспортний засіб, і закінчуються на території іншої Договірної Сторони при умові, що транспортний засіб повертається порожнім до країни, де його зареєстровано;

в) у випадку, коли транспортний засіб прямує порожнім на територію іншої Договірної Сторони, звідки перевозиться група пасажирів до країни реєстрації транспортного засобу, раніше відвезена транспортним засобом того самого перевізника;

г) для нерегулярного транзитного рейсу.

2. Дозвіл також не потрібен при заміні несправного транспортного засобу іншим.

3. При виконанні перевезень, передбачених пунктом 1 цієї Статті, водій автотранспортного засобу повинен мати список пасажирів.

II. Перевезення вантажів

Стаття 5

1. Перевезення вантажів між обома країнами або транзитом по їх території в треті країни, за винятком перевезень, передбачених Статтею 6 цієї Угоди, здійснюються вантажними автомобілями з причепами, або напівпричепами, або без них на основі дозволів, які видаються компетентними органами Договірних Сторін.

2. На кожне перевезення вантажів, що здійснюється вантажним автомобілем з причепом, або напівпричепом, або без них, повинен бути виданий окремий дозвіл, який дає право на здійснення одного рейсу в прямому і зворотному напрямку, якщо інше не обумовлено у самому дозволі.

Стаття 6

1. Дозволів не потрібно для виконання перевезень:

а) рухомого майна при переселенні;

б) експонатів, обладнання і матеріалів, призначених для ярмарків і виставок;

в) транспортних засобів, тварин, а також різноманітного інвентарю і майна, призначеного для проведення спортивних заходів;

г) театральних декорацій і реквізиту, музичних інструментів, і приладдя для кінозйомок, радіо- та телевізійних передач;

д) тіл і праху померлих;

є) автомобілями вантажопідйомністю до 3,5 тонн і загальною масою до 6 тонн включно;

ж) пошкоджених транспортних засобів або для надання їм технічної допомоги;

і) медичного обладнання і медикаментів для надання допомоги при стихійних лихах.

2. Винятки, передбачені підпунктами "б", "в", "г" пункту 1 цієї Статті, діють тільки в тих випадках, коли вантаж підлягає поверненню до країни, де зареєстрований транспортний засіб, а також вантаж перевозитиметься транспортом на територію третьої країни.

Стаття 7

1. У випадках, коли габарити чи вага автотранспортного засобу, прямуючого з вантажем або без вантажу, перевищують встановлені на території іншої Договірної Сторони, а також при перевезеннях небезпечних вантажів, перевізник повинен одержати спеціальний дозвіл компетентних органів іншої Договірної Сторони.

2. Якщо згаданий в пункті 1 цієї Статті дозвіл обмежує рух автотранспортного засобу за визначеним маршрутом, перевезення повинно здійснюватись за цим маршрутом.

III. Загальні положення

Стаття 8

1. Компетентні органи Договірних Сторін щорічно передаватимуть один одному взаємнопогоджену кількість бланків дозволів на перевезення вантажів.

Категорії дозволів на перевезення визначатимуться Виконавчим Протоколом.

Ці бланки повинні мати печатку і підпис компетентного органу, який видає дозвіл.

2. Компетентні органи Договірних Сторін погоджують між собою порядок обміну бланками дозволів.

Стаття 9

1. Перевезення, передбачені цією Угодою, можуть виконуватись тільки тими перевізниками, які згідно з внутрішнім законодавством своєї країни допущені до здійснення міжнародних перевезень.

2. Автотранспортні засоби, що здійснюють міжнародні перевезення, повинні мати національний реєстраційний і розпізнавальний знаки.

Стаття 10

1. Перевізникам однієї Договірної Сторони не дозволяється здійснювати перевезення пасажирів і вантажів між двома пунктами, розташованими на території іншої Договірної Сторони, якщо на це не буде дано дозволу компетентного органу цієї Договірної Сторони.

2. Перевізникам однієї Договірної Сторони не дозволяється здійснювати перевезення вантажів з території іншої Договірної Сторони в треті країни, якщо на це не має дозволу компетентного органу іншої Договірної Сторони.

Стаття 11

1. Перевезення вантажів, передбачених цією Угодою, здійснюються за накладними і іншими документами, форма яких повинна відповідати загальноприйнятим міжнародним зразкам.

Стаття 12

1. Водій транспортного засобу повинен мати національне або міжнародне посвідчення водія і національні реєстраційні документи на автотранспортний засіб.

2. Національні або міжнародні посвідчення водія повинні відповідати зразку, встановленому Міжнародною конвенцією про дорожній рух (995_041) .

Стаття 13

Практичні питання, пов'язані зі здійсненням перевезень пасажирів і вантажів, передбачених цією Угодою, можуть регулюватись між організаціями і підприємствами Договірних Сторін.

Стаття 14

Розрахунки і платежі, що випливають при виконанні цієї Угоди, виконуватимуться згідно з діючими між Договірними Сторонами на день платежу угодами про розрахунки і платежі.

Стаття 15

Перевезення на підставі цієї Угоди здійснюються при умові завчасного обов'язкового страхування цивільної відповідальності кожного автотранспортного засобу, що виконує ці перевезення.

Стаття 16

У відношенні прикордонного, митного і санітарного контролю застосовуватиметься положення міжнародних угод, учасницями яких є обидві Договірні Сторони, а при вирішенні питань, що не урегульовані цими угодами, застосовуватиметься внутрішнє законодавство кожної з Договірних Сторін.

Стаття 17

Прикордонний, митний і санітарний контроль при перевезеннях важкохворих, регулярних перевезеннях пасажирів автобусами, а також при перевезеннях тварин і швидкопсуючих вантажів здійснюється позачергово.

Стаття 18

1. При виконанні перевезень на підставі цієї Угоди взаємно звільнюються від митних зборів і дозволів при завозі на територію іншої Договірної Сторони:

а) паливо, що міститься в передбачених для кожної моделі автотранспортного засобу ємностях, які технологічно і конструктивно пов'язані з системою живлення двигуна;

б) мастильні матеріали, передбачені для використання під час перевезення, які знаходяться на автотранспортному засобі при його в'їзді;

в) запасні частини, призначені для ремонту пошкодженого автотранспортного засобу, що здійснює міжнародні перевезення.

Невикористані запасні частини підлягають зворотному вивозу, а замінені запасні частини повинні бути або знищені, або здані в порядку, який діє на території відповідної Договірної Сторони.

Стаття 19

Договірні Сторони повинні вживати всіляких заходів, що полегшують практичне здійснення перевезень, передбачених цією Угодою.

Стаття 20

1. Перевізники однієї з Договірних Сторін під час свого перебування на території іншої Договірної Сторони повинні додержуватись діючих на цій території правил і норм.

2. У випадку порушення цієї Угоди компетентний орган країни-перевізника на прохання компетентного органу країни, де вчинено порушення, повинен вживати необхідних заходів для забезпечення виконання Угоди.

Про вжиті заходи компетентний орган країни-перевізника інформує компетентний орган іншої країни на її прохання.

3. Положення цієї Статті не звільняє перевізника від відповідальності у випадку порушення законодавства країни перебування.

Стаття 21

1. Компетентні органи Договірних Сторін підтримуватимуть між собою контакти для обговорення питань, пов'язаних з виконанням цієї Угоди, і для обміну досвідом.

2. В інтересах виконання цієї Угоди і скорішого вирішення спірних питань, що виникають, а також внесення поправок або доповнень до тексту Угоди, Договірні Сторони створять Змішану Комісію з представників компетентних органів.

Стаття 22

Питання, які не урегульовані цією Угодою, а також міжнародними угодами, учасницями яких є обидві Договірні Сторони, вирішуватимуться відповідно до внутрішнього законодавства кожної з Договірних Сторін.

Стаття 23

Договірні Сторони вирішуватимуть всі спірні питання, які можуть виникнути у зв'язку з тлумаченням або застосуванням цієї Угоди, шляхом переговорів і консультацій Змішаної Комісії Договірних Сторін.

Стаття 24

Ця Угода не порушує прав і обов'язків Договірних Сторін, що випливають з інших укладених ними міжнародних договорів і угод.

Стаття 25

1. Ця Угода підлягає застосування згідно з законодавством кожної з Договірних Сторін і набуває чинності в день її підписання.

2. Ця Угода укладена на 10 років і зберігає свою дію до закінчення 90 днів з дня, коли одна з Договірних Сторін повідомить іншу Договірну Сторону про своє бажання припинити її дію.

Вчинено в м. Вільнюсі 7 липня 1993 року в двох примірниках, кожний українською, литовською і російськими мовами, причому всі тексти мають однакову чинність. У випадку виникнення розбіжностей в тлумаченні тексту цієї Угоди за основу береться текст, складений російською мовою.

Виконавчий Протокол

про застосування Угоди між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом

Цей Протокол є невід'ємною частиною Угоди про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, укладеною між Урядом України і Урядом Литовської Республіки, підписаної в м. Вільнюсі 7 липня 1993 року.

Відносно застосування цієї Угоди досягнуто домовленості про нижченаведене:

1. Під компетентними органами розуміються:

з української сторони:

по Статтях 2,3,5,7,8,10,20,21

Міністерство транспорту України

вул.Горького, 51

252005, м.Київ-5

з литовської сторони:

а) по Статтях 2,3,5,8,10,20,21

Департамент автомобільного транспорту Міністерства сполучення пр.Гедіміно,17

2679, Вільнюс,

б) по Статті 7

Управління дорожньої поліції Департаменту поліції

Міністерства внутрішніх справ

вул. Гірайтес, 3

2015, Вільнюс

2. На виконання Статті 2 цієї Угоди встановлюється слідуючий порядок видачі дозволів, а також їх використання, для регулярних перевезень пасажирів між Договірними Сторонами і транзитом через їх території:

2.1. Заявку з проханням про видачу дозволу на вищезазначені перевезення пасажирів перевізник надає компетентному органу країни, де зареєстрований транспортний засіб.

В заявці зазначаються:

а) повне найменування перевізника і його адреса;

б) схема маршруту з зазначеними пунктами посадки і висадки пасажирів;

в) період руху автобуса протягом року, регулярність руху за днями тижня і передбачуваний час перетину державного кордону Договірних Сторін;

г) дані стосовно тарифу за перевезення;

д) модель транспортного засобу;

е) тривалість дії маршруту.

2.2. Компетентний орган, який отримав відповідно до пункту 2.1. заявку, пересилає її компетентному органу іншої Договірної Сторони, який розглядає заявку протягом 30 днів і дає відповідь у вигляді дозволу компетентного органу іншої Договірної Сторони на відкриття регулярних перевезень пасажирів або відмовляє у задовільненні заявки.

3. На виконання пункту 2 Статі 5 цієї Угоди передбачається, що дозвіл на виконання перевезень може бути використаний лише тим перевізником, якому його видано, і не може бути переданий будь-кому іншому.

4. На виконання підпункту е) пункту 1 Статті 6 цієї Угоди вантажопідйомність автомобілів до 01.01.94 обмежується двома тоннами.

5. На виконання Статті 8 цієї Угоди встановлюються такі категорії дозволів на виконання перевезень:

а) між пунктом, розташованим та території однієї Договірної Сторони, і пунктом, розташованим на території іншої Договірної Сторони;

б) транзитом через територію іншої Договірної Сторони;

в) між пунктом, розташованим на території третьої держави, і навпаки.

Дозволи, які видані в минулому році, діють до 1 лютого наступного року.

6. На виконання Статті 14 цієї Угоди компетентні органи Договірних Сторін щорічно (до листопада) визначатимуть контингент дозволів, які на умовах паритету звільняють транспортні засоби від дорожніх і транзитних зборів.

7. Дату набуття чинності підпунктом г) пункту 1 Статті 4, а також 11 і 15 Статей цієї Угоди компетентні органи Договірних Сторін визначають окремо.

Цей Виконавчий Протокол складений в двох примірниках, кожний литовською, українською і російською мовами, причому всі тексти мають однакову чинність. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні тексту цього Виконавчого Протоколу за основу береться текст, складений російською мовою.