Зареєстровано в Міністерстві 

юстиції України 

2 січня 2013 р. 

за № 18/22550

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України (402/2011) , затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 402, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з облаштування, огляду й вимірювання опору шахтних заземлень, що додається.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.) у встановленому порядку:

2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці (v0074811-12) .

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

ЗАТВЕРДЖЕНО 

Наказ Міністерства 

надзвичайних ситуацій України 

12.12.2012 № 1403

Зареєстровано в Міністерстві 

юстиції України 

2 січня 2013 р. 

за № 18/22550

1. Ця Інструкція поширюється на суб’єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють огляд і вимірювання електричного опору шахтних заземлень.

2. Ця Інструкція встановлює вимоги до огляду, вимірювання, а також облаштування заземлень у вугільних шахтах.

3. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:

головний заземлювач - сталева конструкція плоскої форми і встановленої площі, яка розташована в зумпфі шахтного ствола, спеціальному колодязі, стічній канаві або свердловинах, закріплених обсадними трубами;

заземлення - навмисне електричне з'єднання із землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою;

місцеві заземлювачі - металеві конструкції, що мають між собою і головним заземлювачем надійний електричний контакт і використовуються для створення безперервного електричного кола між металевими неструмоведучими частинами машин, механізмів і електроустаткування в шахті;

опір заземлення - відношення напруги на заземлювальному пристрої (заземлювачі) до струму, що стікає із заземлювача в землю.

Інші терміни, що використовуються в цій Інструкції, вживаються у значеннях, наведених у Законах України "Про охорону праці" (2694-12) , "Про пожежну безпеку" (3745-12) та Гірничому законі України (1127-14) .

4. Заземлення в шахтах виконується спеціальними заземлювальними пристроями, які складаються із заземлювача і заземлювальних провідників.

5. Головні заземлювачі з'єднуються із заземлювальним контуром електромашинних камер, розташованих біля ствола і центральної підземної підстанції сталевою смугою (тросом) з площею перерізу не менше 100 мм-2. Заземлювальний контур виконується сталевою смугою з площею перерізу не менше 100 мм-2.

6. Місцеві заземлювачі встановлюються у таких місцях:

у кожній розподільній або трансформаторній підстанції, а також у кожній електромашинній камері, за винятком електромашинних камер, розташованих біля ствола і центральної підземної підстанції, заземлювальні контури яких з'єднуються з головними заземлювачами;

біля кожного стаціонарного або пересувного підземного розподільного пункту, крім розподільних пунктів, встановлених на платформах, які щодоби пересуваються по рейках;

біля кожного окремо встановленого вимикача або розподільного пристрою;

біля кожної кабельної муфти. У разі коли облаштування місцевого заземлювача виконати неможливо через відсутність стічної канави, металокріплення, заземлювачі на муфти не встановлюються. Для мережі стаціонарного освітлення місцеве заземлення встановлюється не на кожну муфту або світильник, а через кожні 100 м кабельної мережі;

біля окремо розташованих машин.

7. Заземлення групи електротехнічних пристроїв на один місцевий заземлювач виконується збірними стальними провідниками (шинами) з площею перерізу не менше 50 мм-2 або збірними мідними провідниками (шинами) з площею перерізу не менше 25 мм-2, які приєднуються до місцевого заземлювача стальним провідником (шиною) з площею перерізу не менше 50 мм-2 або мідним провідником (шиною) з площею перерізу не менше 25 мм-2.

8. Заземлення кожного електротехнічного пристрою виконується окремим стальним провідником (шиною) з площею перерізу не менше 50 мм-2 або мідним провідником (шиною) з площею перерізу не менше 25 мм-2.

Заземлення апаратури на місцевий заземлювач виконується стальним провідником (шиною) з площею перерізу не менше 12 мм-2 або мідним провідником з площею перерізу не менше 6 мм-2.

Заземлення виконується так, щоб при від'єднанні окремих апаратів і машин від заземлення не порушувалось заземлення решти устаткування.

Послідовне приєднання електротехнічних пристроїв до збірних заземлювальних провідників або місцевих заземлювачів забороняється.

Дозволяється послідовне приєднання кабельних муфт і світильників мережі стаціонарного освітлення до збірних заземлювальних провідників або місцевих заземлювачів.

9. Заземлювальна мережа в шахті виконується безперервно. Облаштування заземлювальної мережі в шахті виконується за умовами, наведеними у додатку 1 до цієї Інструкції.

10. Надійність електричних контактів у колах заземлення і механічна міцність конструктивних елементів заземлювальної мережі забезпечується виконанням таких вимог:

приєднання заземлювальних провідників до заземлювача виконується зварюванням;

приєднання заземлювальних провідників до корпусів машин, апаратів і до різноманітних конструкцій, які в процесі експлуатації пересуваються або замінюються, виконується спеціальними заземлювальними затискачами (болтами, шпильками), які передбачаються в конструкції електроустаткування.

Конструктивні особливості заземлювальних затискачів наведено в додатку 2 до цієї Інструкції.

11. Головні заземлювачі виконуються сталевими смугами з площею поверхні не менше 0,75 м-2 завтовшки не менше 5 мм і завдовжки не менше 2,5 м, які розташовуються у зумпфі, водозбірнику або спеціальному колодязі.

12. Колодязі виконуються завглибшки не менше 3,5 м і облаштовуються міцним перекриттям, пристроєм для встановлення підйомника і відводом від пожежного трубопроводу. Кріплення колодязя виконується так, щоб не перешкоджати контакту води з гірничим масивом.

У разі розміщення обох головних заземлювачів у колодязях вони розташовуються окремо один від одного, а заземлювачі з'єднуються між собою сталевою смугою (тросом) з площею перерізу не менше 100 мм-2.

13. Облаштування головних заземлювачів у стічних канавах виконується сталевими смугами з площею поверхні не менше 0,6 м-2 завтовшки не менше 3 мм і завдовжки не менше 2,5 м.

14. Облаштування головних заземлювачів у виробках, у яких немає стічної канави, виконується сталевими трубами завдовжки не менше 1,5 м. У стінках труб робляться на різній висоті не менше 20 отворів діаметром не менше 5 мм. У разі потреби облаштовується більша кількість головних заземлювачів.

Труба, а також простір між зовнішньою стінкою труби та стінкою шпура заповнюється гігроскопічним матеріалом, який періодично зволожується.

15. У разі розміщення кабелів у бурових свердловинах головні заземлювачі у кількості не менше двох облаштовуються на поверхні або у водозбірниках шахти. У разі закріплення свердловини обсадними трубами вони використовуються як головний заземлювач.

16. У разі облаштування місцевого заземлювача для заземлення електроустаткування, яке розраховано на номінальну напругу більше 127 В змінного струму і на номінальну напругу більше 110 В постійного струму, використовуються з’єднані між собою стальним або мідним провідником не менше трьох суміжних або віддалених рам металокріплення.

17. У разі облаштування місцевого заземлювача для заземлення електроустаткування, яке розраховано на номінальну напругу до 127 В змінного струму і на номінальну напругу до 110 В постійного струму, а також для заземлення металевих і неметалевих конструкцій, на яких накопичується статична електрика, використовується одна рама металокріплення.

18. У разі облаштування місцевого заземлювача для додаткового заземлення апаратів захисту від струмів витікання на землю використовується одна рама металокріплення, яка розташована на відстані не менше 5 м від рам, які використовуються для облаштування захисного заземлення.

19. Рами металокріплення, які використовуються для облаштування місцевого заземлювача, комплектуються кріпильними та розпірними елементами. Забороняється порушувати конструкцію металокріплення (знімати затискачі, розпірні елементи, рами, скоби, хомути тощо). Рами кріплення, які підлягають заміні або демонтажу, не використовуються для облаштування місцевого заземлювача.

У разі використання рам металокріплення для облаштування місцевого заземлювача нарізні з’єднання кріпильних елементів обтягуються.

Підготовка рам металокріплення здійснюється особами електротехнічного персоналу, які пройшли спеціальний інструктаж із правил виконання таких робіт, або гірниками з ремонту гірничих виробок.

20. У разі виконання ремонтних робіт на металокріпленні, що використовується для облаштування місцевого заземлювача, конструктивні елементи заземлення приєднуються до інших рам, на яких ремонтні роботи не виконуються.

Роботи з облаштування виробок у місцях встановлення електроустаткування повинні погоджуватися головним енергетиком (головним механіком) шахти.

21. Стальні або мідні провідники приєднуються до стояків кріплення нижче бокових розпірних елементів і розташовуються так, щоб не перешкоджати пересуванню людей і транспортних засобів і не сприймати навантаження у разі деформації кріплення під впливом тиску гірничих порід.

22. У разі облаштування місцевого заземлювача для заземлення стаціонарного електроустаткування металеві рами кріплення з’єднуються між собою стальним провідником, або мідним провідником, або спеціальними стяжками, виготовленими із сталевих кутів, смуг.

Особливості облаштування заземлювачів наведено в додатку 3 до цієї Інструкції.

23. Заземлення металевих оболонок електроустаткування, кабелів змінного і постійного струму, інших конструкцій, розташованих у трансформаторних, розподільних і перетворювальних підстанціях, здійснюється їх приєднанням до загального контуру заземлення, який облаштовується у підстанціях та приєднується до місцевого заземлювача і загальної шахтної мережі заземлення.

Заземлювальний контур, який облаштовується у камері тягової підстанції електровозної контактної відкатки, приєднується до струмоведучих рейок, які використовуються як зворотний провід контактної мережі, або до полюса джерела постійного струму, який приєднується до рейок.

24. Заземлення корпусів електроустаткування виконується приєднанням провідника мережі заземлення до зовнішнього заземлювального затискача.

25. На скребкових і стрічкових конвеєрах, перевантажувачах тощо, які мають металеве з’єднання з електроустаткуванням, виконується заземлення тільки електроустаткування.

26. Заземлення оболонок електроустаткування, кабелів і кабельної арматури постійного струму, що живляться від контактної тягової мережі, виконується приєднанням до рейок, які використовуються як зворотний провід тягової мережі.

Заземлення електроустаткування змінного струму, яке має металевий контакт із струмопровідними рейками електровозної контактної відкатки, виконується приєднанням до рейок, які використовуються як зворотний провід тягової мережі. Забороняється приєднання такого електроустаткування до загальної мережі заземлення. Заземлення металевих оболонок, броні і жили заземлення силових кабелів, які живлять електроустаткування змінного струму, виконується їх приєднанням до загальної шахтної мережі заземлення.

27. Приєднання заземлювальних провідників до рейок виконується спеціальними затискачами або зварюванням.

28. Забороняється приєднувати до струмопровідних рейок трубопроводи та інші металеві конструкції.

Особливості заземлення стаціонарних установок, машин і апаратів наведено в додатку 4 до цієї Інструкції.

29. Заземлення металевого корпусу кабельної муфти виконується приєднанням заземлювального провідника до заземлювального затискача на її корпусі і до місцевого заземлювача.

Заземлення металевої оболонки, сталевої броні кабелю, жили заземлення виконується приєднанням заземлювальних провідників до металевих хомутів, встановлених на оболонку, броню і жилу заземлення з двох кінців кабелю. Заземлювальні провідники приєднуються до заземлювального затискача на корпусі муфти.

30. Заземлювальні провідники виготовляються із сталі з площею перерізу не менше 50 мм-2 або з міді з площею перерізу не менше 25 мм-2.

Заземлювальні провідники з’єднувальних муфт контрольних кабелів і телефонних апаратів виготовляються із сталі з площею перерізу не менше 12 мм-2 або з міді з площею перерізу не менше 6 мм-2.

31. Заземлення контрольного броньованого кабелю, який має свинцеву оболонку, виконується приєднанням оболонки до металевого корпусу муфти скобою, яка розташована у середині муфти. На сталеву броню встановлюється хомут, який приєднується до корпусу муфти заземлювальним провідником.

32. Заземлення контрольного кабелю з пластмасовою оболонкою і сталевою бронею виконують приєднанням заземлювального провідника до корпусу муфти і до хомута, встановленого на сталеву броню.

У разі потреби підвищення провідності струму заземлювального кола використовують одну або декілька жил кабелю загальною площею перерізу не менше 1 мм-2.

Особливості облаштування заземлення кабельних муфт наведено в додатку 5 до цієї Інструкції.

33. Заземлення пересувного і переносного електроустаткування виконується приєднанням його оболонок або металевих конструкцій заземлювальними жилами кабелів до загальної шахтної мережі заземлення.

Заземлювальні жили кабелів приєднуються до внутрішніх заземлювальних затискачів кабельних введень, які передбачаються конструкцією електроустаткування.

34. Контроль за станом заземлення пересувних машин і вибійних конвеєрів виконується безперервно і автоматично. Безперервний автоматичний контроль за станом заземлення забезпечується використанням жили заземлення силового кабелю у колі управління або використанням спеціального пристрою.

Схему автоматичного безперервного контролю за станом заземлення з використанням жили заземлення силового кабелю у колі управління наведено в додатку 6 до цієї Інструкції.

У разі застосування пересувних машин і вибійних конвеєрів, які мають два і більше приводи, заземлені не менше ніж двома заземлювальними жилами різних силових кабелів, автоматичний контроль заземлення не передбачається.

35. Заземлення металевих трубопроводів виконується приєднанням заземлювального провідника до місцевих заземлювачів електроустаткування або окремих місцевих заземлювачів і до хомута, встановленого на трубопровід. Контактні поверхні трубопроводу та хомута зачищаються. Дозволяється приєднання заземлювальних провідників до кріпильних болтів трубопроводів та інших конструкцій.

36. Заземлення металевих вентиляційних труб і трубопроводів стисненого повітря у виробках, де не застосовується електроенергія, виконується приєднанням заземлювального провідника до хомутів, установлених на трубопровід і до місцевих заземлювачів, розташованих на початку і в кінці повітропроводів.

37. Заземлення металевих деталей (гаків, кілець, петель, спіралей тощо), передбачених у конструкції повітропроводів, які складаються із гнучких вентиляційних труб, досягається їх підвішуванням на металевому заземленому з обох кінців тросі або проводі діаметром не менше 5 мм.

38. У разі заземлення паралельних, таких, що перетинаються, або зближених повітропроводів використовуються загальні заземлювачі і загальні магістральні проводи. Розташовані на відстані не більше 10 мм металеві конструкції приєднуються до заземлення повітропроводу.

39. Заземлювальне коло, яке призначене тільки для захисту від статичної електрики, виконується з електричним опором не більше 100 Ом.

Приклади заземлення трубопроводів наведено в додатку 7 до цієї Інструкції.

40. На початку кожної зміни обслуговувальним персоналом виконується зовнішній огляд усіх заземлювальних пристроїв. При цьому перевіряються суцільність заземлювального кола і провідників, стан контактів. Електроустановку дозволяється включати тільки після перевірки справності її заземлювального пристрою. Після кожного ремонту електроустаткування перевіряється справність його заземлення.

41. Зовнішній огляд і вимірювання електричного опору біля кожного заземлювача мережі заземлення шахти виконується не рідше одного разу на 3 місяці. Результати оглядів та вимірів записуються до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.

42. Під час огляду заземлювача виконується перевірка безперервності заземлювального кола і стану контактів. У разі послаблення та окислення контактів виконується зачистка поверхні контакту, підтяжка болтових з’єднань.

43. Головні заземлювачі, які розташовані у зумпфі і водозбірнику, оглядаються і ремонтуються не рідше одного разу на 6 місяців.

44. Вимірювання опору заземлювальної мережі виконується із застосуванням двох допоміжних заземлювачів, які встановлюються на відстані не менше 15 м один від одного і від заземлювача, який перевіряється.

Сталеві (бажано луджені) стрижні із загостреними кінцями, які використовуються як допоміжні заземлювачі, забиваються у вологий ґрунт на глибину до 0,8 м. У якості допоміжних використовуються рами металокріплення, розташовані на відстані, зазначеній у додатку 8 до цієї Інструкції.

45. Опір заземлення вимірюється приладами М 416/1, М 1103 та іншими приладами відповідно до заводських інструкцій та за умови виконання вимог пунктів 1-8 глави 10 розділу VIII Правил безпеки у вугільних шахтах (z0398-10) , затверджених наказом Держгірпромнагляду від 22 березня 2010 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 липня 2010 року за № 398/17693.

46. У разі коли група машин або апаратів приєднана до одного місцевого заземлювача, вимірюється окремо опір заземлення кожного апарата, не від’єднуючи його від місцевого заземлювача. Провідник від приладу приєднується до заземлювача або заземлювального затискача кожного апарата і вимірюється загальний опір заземлення. У разі розходження результатів вимірювань перевіряється надійність приєднання заземлювальних провідників.

У Книзі реєстрації стану електроустаткування і заземлення допускається робити один запис незалежно від кількості одиниць електроустаткування, яке приєднується до одного заземлювача.