Юридический Харьков плюс - ратифікація (закон від 22.11.2002 N 244-IV /244-15/) від 22.11.2002 N 300

беручи до уваги близькі зв'язки між їхніми двома країнами та бажаючи зміцнити співробітництво у встановленні ефективної співпраці в галузі правових відносин,

надаючи важливого значення розвитку співробітництва і правової допомоги у цивільних справах,

вирішили укласти дану Угоду про правову допомогу в цивільних справах,

та з цією метою домовились про таке:

Частина перша

Загальні положення

Стаття 1

Правовий захист

1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони стосовно своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

Це відноситься також і до юридичних осіб, які створені відповідно до законодавства однієї з Договірних Сторін.

2. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до суду та в інші установи другої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні справи, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

3. Цивільними справами в розумінні даної Угоди вважаються справи, що виникають з цивільних, сімейних та комерційних правовідносин.

Стаття 2

Правова допомога

Суди Договірних Сторін та інші установи, які є компетентними у цивільних справах, надають взаємно правову допомогу у цивільних справах відповідно до положень цієї Угоди.

Стаття 3

Обсяг правової допомоги

Правова допомога охоплює виконання процесуальних дій, що передбачені законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема, допит сторін, свідків, експертів, проведення експертиз, судового огляду, визнання та виконання судових рішень у цивільних справах, вручення та пересилання документів, та інші дії, які передбачені законодавством Договірних Сторін.

Стаття 4

Відмова в наданні правової допомоги

Правова допомога не надається, якщо її надання може спричинити шкоду суверенітету чи національній безпеці або публічному порядку або суперечить законодавству запитуваної Договірної Сторони.

Стаття 5

Порядок зносин

При наданні правової допомоги суди Договірних Сторін та інші установи, які є компетентними у цивільних справах, зносяться одна з одною через Міністерство юстиції України і Міністерство юстиції Грецької Республіки, якщо даною Угодою не передбачено інше.

Стаття 6

Мова

1. Прохання про здійснення правової допомоги та додатки до нього складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додається завірений переклад на мову другої Договірної Сторони або на англійську.

2. Переклад засвідчується офіційним перекладачем або нотаріусом, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючої Договірної Сторони.

Стаття 7

Документи

Документи, що надсилаються судами Договірних Сторін та іншими установами, які є компетентними у цивільних справах в порядку надання правової допомоги, повинні бути засвідчені підписом компетентної особи та скріплені гербовою печаткою запитуючої установи.

Стаття 8

Зміст запиту

У запиті про надання правової допомоги повинно міститися:

a) найменування запитуючої установи;

b) найменування запитуваної установи;

c) необхідні дані для запиту з коротким описом справи та обставин, з яких необхідна допомога;

d) повні імена та прізвища зацікавлених осіб, їх громадянство, професія, постійне місце проживання чи перебування, а відносно юридичних осіб - їх найменування й місцезнаходження;

e) при наявності представників осіб, зазначених у пункті d) цієї статті, - їх повні імена, прізвища та адреси.

Стаття 9

Порядок виконання

1. При виконанні запиту про надання правової допомоги запитувана установа застосовує законодавство своєї держави. Проте, на прохання запитуючої установи вона може застосовувати відповідні положення чинного законодавства запитуючої Договірної Сторони, якщо вони не суперечать законодавству її держави.

2. Якщо запитувана установа не компетентна його виконати, вона пересилає запит компетентній установі та повідомляє про це запитуючу установу.

3. У випадку одержання відповідного клопотання, запитувана установа завчасно повідомляє запитуючу установу про час та місце його виконання.

4. У тому випадку, коли правова допомога не може бути надана, запитувана установа повертає запит та додані до нього документи та повідомляє запитуючу установу про обставини, що перешкоджають його виконанню.

Стаття 10

Порядок вручення документів

1. Запитувана установа здійснює вручення документів відповідно до законодавства, яке діє в її державі, якщо документи, що підлягають врученню, складені її мовою або забезпечені завіреним перекладом. У тих випадках, коли документи складені не мовою запитуваної Договірної Сторони або не забезпечені перекладом, вони вручаються одержувачу, якщо він згоден добровільно їх прийняти.

2. У запиті про вручення повинні бути вказані повне (точне) ім'я та точна адреса особи, якій необхідно вручити документи. Якщо вказана у запиті про вручення адреса виявилась неточною, запитувана установа згідно зі своїм законодавством вживає заходів для встановлення точної адреси, якщо це можливо.

Стаття 11

Підтвердження вручення документів

Підтвердження вручення документів оформлюється відповідно до законодавства, яке діє на території запитуваної Договірної Сторони. У підтвердженні повинні бути зазначені час і місце вручення, а також особа, якій вручено документ.

Стаття 12

Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги

Кожна Договірна Сторона несе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території.

Стаття 13

Виклик за кордон свідка, експерта

1. Якщо під час судового розгляду справи на території однієї Договірної Сторони виникне необхідність в особистій явці свідка чи експерта, який знаходиться на території другої Договірної Сторони, запит направляється до компетентної установи цієї Договірної Сторони.

2. Виклик не може містити санкцій на випадок неявки особи, що викликається.

3. Свідок, експерт, який, незалежно від його громадянства, з'явився на виклик у суд другої Договірної Сторони, не може на території цієї Договірної Сторони переслідуватися, бути взятим під варту або підданим будь-якому іншому обмеженню його особистої свободи у зв'язку з будь-яким діянням, скоєним до залишення території запитуваної Договірної Сторони або у зв'язку з його свідченнями як свідка або висновками, наданими у якості експерта у справі, яка розглядається.

4. Таким захистом не користується свідок або експерт, який протягом 20 днів з моменту повідомлення його про те, що його присутність не є обов'язковою, не залишить територію запитуючої Договірної Сторони, або повернеться туди після виїзду з неї. Час, протягом якого свідок чи експерт не міг залишити територію запитуючої Договірної Сторони за незалежних від нього обставин, не зараховується в цей строк.

5. Свідок або експерт, який з'явився за викликом на територію другої Договірної Сторони, має право на відшкодування установою, яка його викликає витрат, пов'язаних з переїздом та перебуванням за кордоном, а також не отриманої заробітної плати за дні відриву від роботи; експерт, крім того, має право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути зазначено, на які види витрат мають право викликані особи. На вимогу запитуюча Договірна Сторона може повністю або частково авансувати покриття відповідних витрат.

Стаття 14

Дійсність документів

1. Документи, що були складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони. Це стосується також копій та перекладів, що засвідчені відповідним чином.

2. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж і на території другої Договірної Сторони.

Стаття 15

Обмін інформацією

Міністерства юстиції обох Договірних Сторін на запит надають інформацію про застосування даної Угоди, а також про чинне в своїх державах законодавство.

Стаття 16

Пересилка документів про реєстрацію актів громадянського стану

1. Органи реєстрації актів громадянського стану кожної Договірної Сторони безпосередньо пересилають за запитом судів та інших установ, які є компетентними у цивільних справах другої Договірної Сторони виписки із записів актів громадянського стану.

2. Запити громадян кожної Договірної Сторони про висилку свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану можна пересилати безпосередньо відповідному органу реєстрації актів громадянського стану другої Договірної Сторони. Ці документи заявник отримує при посередництві дипломатичного представництва або консульської установи тієї Договірної Сторони, орган якої видав ці документи.

3. Такі документи пересилаються без перекладу і безплатно.

Частина друга

Спеціальні положення

Розділ I

Звільнення від витрат

Стаття 17

Звільнення від судових витрат

Громадяни однієї Договірної Сторони звільняються від сплати судових витрат на тих же підставах, в тому ж обсязі і порядку, що і громадяни іншої Договірної Сторони.

Стаття 18

Безоплатний правовий захист

У випадках, передбачених законодавством Договірних Сторін, громадяни однієї Договірної Сторони матимуть право на отримання безоплатної правової допомоги на території другої Договірної Сторони за тих же самих умов і в тому ж обсязі, як і громадяни останньої Договірної Сторони.

Стаття 19

Документи, необхідні для надання безоплатного правового захисту

1. Документи про особистий, сімейний та майновий стан, що необхідні для вирішення питання надання безоплатного правового захисту видаються компетентним органом Договірної Сторони, на території якої заявник має місце проживання або місцезнаходження.

2. Якщо заявник не має місця проживання або місцезнаходження на території Договірних Сторін, буде достатньо наявності документа, виданого або завіреного дипломатичним представництвом або консульською установою держави, громадянином якої він є.

3. Суд, який розглядає клопотання про надання безоплатного правового захисту може запитати додаткові відомості від Договірної Сторони, орган якої видав цей документ.

Розділ II

Визнання та виконання судових рішень

Стаття 20

Визнання та виконання рішень у цивільних справах

1. Кожна Договірна Сторона взаємно визнає та виконує на своїй території наступні рішення, які були постановлені на території іншої Договірної Сторони і набули чинності згідно з законодавством тієї Договірної Сторони.

a) судові рішення у цивільних справах;

b) судові рішення у кримінальних справах в частині відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

2. При визнанні та виконанні рішень арбітражних судів на території Договірних Сторін застосовується Нью-Йоркська Конвенція 1958 року Про визнання та виконання рішень арбітражних судів (995_070) .

3. Рішення судів, а також інших компетентних установ у цивільних справах стосовно особистого статусу, прийняті на території Договірних Сторін визнаються без спеціального провадження. У випадку виникнення сумнівів щодо визнання таких рішень, застосовується процедура, визначена статтями 21-23 цієї Угоди.

Стаття 21

Запит щодо визнання та виконання судових рішень

1. Компетентними приймати рішення щодо запиту про визнання та виконання рішення суду є суди Договірної Сторони, на території якої судове рішення має бути виконане.

2. Запит про визнання та виконання судового рішення має бути направленим безпосередньо заявником до компетентного суду Договірної Сторони, на території якої має бути здійснено визнання та виконання.

3. Запит має містити наступне:

a) ім'я та адресу заявника;

b) зміст запиту;

c) належний підпис.

4. До запиту додається:

a) засвідчена копія судового рішення, а також дійсне засвідчення, що це рішення є остаточним та підлягає виконанню повністю або в частині, якщо така інформація не міститься у самому рішенні;

b) дійсне засвідчення, що відповідач, проти якого винесено судове рішення і який не з'явився до суду, був належним чином повідомлений відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої було винесено рішення;

c) переклад документів, які згадуються у попередніх пунктах та переклад запиту, якщо цей запит не був складений мовою Договірної Сторони, на території якої це рішення підлягає визнанню та виконанню.

Стаття 22

Відмова у визнанні та виконанні судового рішення

У визнанні та виконанні судового рішення може бути відмовлено у наступних випадках:

a) якщо відповідач, проти якого було винесено рішення, не з'явився до суду, оскільки він не був належним чином повідомлений відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої було винесено рішення;

b) якщо раніше вже було винесено остаточне рішення між тими самими сторонами у тій самій справі судом Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане та виконане;

c) якщо рішення, яке повинно бути визнане та виконане, може спричинити шкоду публічному порядку Договірної Сторони, на території якої таке рішення повинно бути визнане та виконане;

d) якщо відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої судове рішення має бути визнане та виконане, суди цієї Договірної Сторони мають виключну компетенцію у розгляді справи.

Стаття 23

Порядок визнання та виконання

Установи Договірної Сторони, на території якої повинно відбуватися виконання, здійснюють таке виконання відповідно до законодавства цієї Договірної Сторони.

Стаття 24

Визнання та виконання мирових угод

Положення статей 21-23 даної Угоди про судові рішення застосовуються і до мирових угод, затверджених судами.

Стаття 25

Переміщення грошей та речей

При переміщенні грошей та речей, отриманих у результаті виконання судового рішення, застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої судове рішення було виконане.

Частина третя

Заключні положення

Стаття 26

Набуття чинності

Дана Угода підлягає ратифікації і набуде чинності через 30 днів після обміну ратифікаційними грамотами.

Стаття 27

Дія та припинення дії

Ця Угода є чинною протягом невизначеного періоду та може бути припинена будь-якою з Договірних Сторін шляхом письмового повідомлення про це. Угода припиняє дію через шість місяців з дати одержання такого повідомлення.

Вчинено у м. Києві 2 липня 2002 року у двох примірниках, кожний українською, грецькою та англійською мовами, причому всі тексти є автентичними. У разі виникнення будь-яких розбіжностей, текст англійською мовою буде мати переважну силу.

Угода

між Україною та Грецькою Республікою про правову допомогу в цивільних справах