Банкрутство є невід'ємною складовою ринкової економіки, адже саме воно покликане дисциплінувати суб'єктів господарської діяльності. В нашій країні процедура банкрутства набула правового забезпечення ще на початку 90-х років, проте була настільки недієвою, що майже не застосовувалася. Від 1.01.2000 вступила в дію нова редакція закону, яка дозволила реально притягувати боржників до відповідальності, але й у новому законі залишилося безліч «білих плям». Особливо це стосується випадків, коли боржниками є акціонерні товариства.

Відповідно до ст.22 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції від 30.06.99) у визначених випадках арбітражний суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. В цьому ж документі арбітражний суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією (шляхом винесення ухвали, п.З ст.17 закону).

За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, арбітражний суд призначає членів ліквідаційної комісії. Згідно з п.2 ст.25 закону впродовж трьох днів з дня призначення ліквідатора органи управління банкрута забезпечують передання бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей ліквідатору, який, своєю чергою, очолює ліквідаційну комісію. В разі ухилення від виконання зазначених обов'язків органи управління банкрута, в тім числі керівник банкрута, несуть відповідальність відповідно до законодавства. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи — банкрута. Також ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їхньої втрати.

Виходячи з вищевикла-деного можна стверджувати, що від дня призначення ліквідатора саме до нього переходять повноваження з управління та розпорядження майном банкрута. Крім того, ст.25 закону зазначає, що ліквідатор від дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Таким чином, оформлення документів, розпоряджень та запитів до реєстратора від імені АТ, визнаного банкрутом і щодо якого розпочато ліквідаційну процедуру, повинні бути підписані ліквідатором та містити відбитки печатки такого АТ (оскільки ліквідатор у цьому випадку здійснює повноваження органів управління банкрута).

Згідно з абз.З п.10.1 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (далі — Положення), затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.98 №60, емітент зобов'язаний упродовж трьох робочих днів з моменту прийняття відповідних рішень інформувати реєстро-утримувача про зміни та доповнення до установчих документів, про зміни, що стосуються прав власників іменних цінних паперів, щодо загальних зборів, які плануються, нових емісій цінних паперів емітента й надавати будь-яку іншу інформацію, яка є суттєвою для ведення системи реєстру. Крім того, зареєстровані особи зобов'язані своєчасно надавати реєстроутриму-вачу інформацію щодо зміни реквізитів анкети зареєстрованої особи з дотриманням відповідного порядку.

Отже, АТ необхідно звернутись для внесення до реєстру записів, пов'язаних зі зміною особи, яка має право діяти від імені АТ (зміна реквізиту анкети «перелік уповноважених представників»), надавши для цього реєстратору документи, визначені п.п.7.15, 5.4 Положення (заява про зміну реквізиту анкети, переоформлена анкета, копія документа, який підтверджує призначення ліквідатора на цю посаду, тобто ухвалу арбітражного суду).

Згідно з ч.8 п.3.2.2 Положення в разі ліквідації емітента термін закриття системи реєстру, визначення особи, до якої передається система, термін передан-ня та знищення вищевказаних документів встановлюються ліквідаційною комісією та не повинні порушувати прав кредиторів і учасників емітента щодо задоволення їхніх майнових претензій до емітента. Оформлення актів прийому-пере-дання й знищення документів у цьому випадку покладається на ліквідаційну комісію.

Назвати згадану норму виваженою важко, оскільки вона дещо суперечить Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженому Рішенням комісії від 30.12.98 №222.

Так, відповідно до п.1 Порядку в разі ліквідації акціонерного товариства на підставі рішення вищого органу товариства, суду або арбітражного суду здійснюється скасування реєстрації випусків акцій.

Упродовж трьох робочих днів після винесення рішення про ліквідацію емітент повинен надати до комісії документи, передбачені п.2 Порядку, після надходження яких начальник управління корпоративних фінансів видає розпорядження про зупинення обігу цінних паперів цього емітента.

Згідно з п.4 Порядку управління корпоративних фінансів упродовж трьох робочих днів від дня прийняття рішення про зупинення обігу цінних паперів направляє повідомлення до прес-центру комісії, емітента та реєстроутримувача. Дата опублікування повідомлення про зупинення обігу цінних паперів у одному з друкованих органів комісії є датою закриття реєстру.

Звертаю увагу на те, що до реєстру, складеного на дату закриття, дозволяється вносити зазначені в п.9 Порядку зміни, які виникли внаслідок тих подій, що настали після дати закриття.

Відповідно до п.10 Порядку реєстр (зведений обліковий реєстр) передається до ліквідаційної комісії, яка повинна бути створена згідно з вимогами чинного законодавства, і є підставою для проведення розрахунків з акціонерами.

Виходячи з того, що Порядок, на відміну вщ Положення, є спеціальним нормативним актом (більш детально регламентує певні правовідносини), та з того, що Рішення комісії від 30.12.98 №222, яким затверджений Порядок, прийнято пізніше, ніж Рішення комісії від 26.05.98 №60, яким затверджено Положення, вважаю, що через конкуренцію окремих положень вищеперелічених нормативних актів слід керуватись нормами, викладеними у Порядку.

Тобто дата закриття системи реєстру повинна визначатись згідно з вищеви-кладеними нормами Порядку.

Беручи до уваги вимоги ч.8 п.3.2.2 Положення та те, що Порядком не встановлений термін передання реєстру, він повинен визначатися ліквідаційною комісією (ліквідатором). Слід зазначити, що згідно з п.8.4 Положення реєстроутримувач здійснює передання реєстру за умови оплати емітентом послуг щодо ведення системи реєстру та його передання, якщо інше не передбачено договором на ведення реєстру.

Із зазначеного пункту випливає право реєстратора, якщо інше не передбачено договором на ведення реєстру, не передавати емітенту реєстр до погашення емітентом заборгованості перед реєстратором за послуги щодо ведення реєстру та до оплати послуг реєстратора з передання реєстру.

Законом встановлений особливий порядок заявлення й погашення майнових претензій до підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство. Так, згщно з пунктами 5, 15 ст. 11 закону з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які забажали взяти участь у санації боржника суддя в підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи щодо банкрутства. Після опублікування такого оголошення в офіційному друкованому органі всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі ст.14 цього закону.

Відповідно до п.1 ст.14 закону кредитори в місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи щодо банкрутства подають в арбітражний суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв і доданих до них документів кредитори надсилають боржнику. Останній разом з розпорядником майна в результаті розгляду цих вимог визнає їх або заперечує, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і арбітражний суд. Визнані боржником грошові вимоги включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до п.5 ст.31 закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їхнього подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Т^ким чином, для погашен-1 ня емітентом заборгованості із сплати послуг за ведення реєстру реєстратору необхідно звернутись до арбітражного суду із заявою про грошові вимоги до АТ. У противному випадку вищезгадані грошові вимоги будуть вважатись погашеними.

Відповідно до п.1 ст.31 закону з коштів, одержаних від продажу майна банкрута, передусім, крім інших, задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, в тім числі:

• витрати на оплату державного мита;
• витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи щодо банкрутства;
• витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;
• витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі щодо банкрутства в зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;
• витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;
• витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням арбітражного суду за рахунок їхніх коштів;
• витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього закону.

На жаль, назвати роботу законодавців щодо створення даної норми задовільною не можна. Адже якщо вищенаведений перелік витрат, пов'язаних з роботою ліквідаційної комісії, є вичерпним, то як бути з правом реєстратора вимагати оплати послуг від ліквідаційної комісії за передання реєстру?

Звертаю увагу також на те, що згідно з вимогами ст.31 закону лише після розрахунків з усіма кредиторами майно, що залишилося, передається власнику (в даному випадку розподіляється між акціонерами АТ).

Підсумовуючи вищевикладене й те, що реєстр власників іменних цінних паперів АТ необхідний ліквідатору (ліквідаційній комісії) лише після розрахунків з усіма кредиторами, до передання реєстру можна стверджувати, що реєстратор має право у визначеному законом порядку вимагати погашення заборгованості за послуги з ведення реєстру та вимагати від ліквідатора (ліквідаційної комісії) оплати послуг за ведення реєстру.

Ще більш неврегульованим є порядок припинення процедури банкрутства в зв'язку з укладенням мирової угоди між боржником і кредиторами.

Так, згідно зі ст.37 закону мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню арбітражним судом, про що зазначається в ухвалі арбітражного суду про припинення провадження в справі щодо банкрутства.

Відповідно до п.7 ст.38 від дня затвердження арбітражним судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Керуючий санацією або ліквідатор виконують обов'язки керівника (органів управління) боржника до призначення, в установленому порядку, керівника боржника.

Отже, в разі затвердження мирової угоди між боржником та кредиторами процедура ліквідації АТ припиняється, що, своєю чергою, відновлює здійснення господарської діяльності АТ, оскільки згідно зі ст.35 під мировою угодою в справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами сто-, совно відстрочки та (або) розстрочки, а також списання кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Згадана угода може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство.

Доцільність існування подібних норм не викликає сумніву, але, ввівши їх, ані законодавці, ані органи виконавчої влади абсолютно не визначили процедуру їхнього функціонування. Справа в тому, що Порядком не передбачена можливість і процедура відновлення реєстрації випуску акцій взагалі, в тому числі й у разі укладення в процесі банкрутства мирової угоди і припинення провадження в справі про банкрутство. Як відновити реєстрацію випуску акцій у такому випадку — чинним законодавством не встановлено.

Влад БАСИСТИЙ

По материалам газеты "ЗАКОН & БІЗНЕС"