ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

 N 6838/6/22-3215 від 11.12.2000




     ДПА України розглянула лист щодо правомірності віднесення  до
складу  валових  витрат банку сум дебіторської заборгованості,  що
виникла в результаті крадіжки готівки з  каси  банку  та  крадіжки
коштів  клієнтів з їх рахунків при здійсненні банком господарської
діяльності, і повідомляє.
     Підпунктом 5.2.8   ст.5  Закону  України  "Про  оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )  в  редакції  від  22.05.97 р.
( 283/97-ВР  ) (із внесеними змінами та доповненнями) передбачено,
що  до  складу  валових  витрат   включаються   суми   безнадійної
заборгованості в частині,  що не була віднесена до валових витрат,
у разі коли відповідні  заходи  щодо  стягнення  таких  боргів  не
привели  до  позитивного  наслідку,  а  також суми заборгованості,
стосовно яких закінчився строк позовної давності.  Для  банків  та
інших  небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з
урахуванням норм ст.12 цього Закону.
     Відповідно до   пп.12.2.1  вказаного  Закону  (  334/94-ВР  )
будь-який банк,  а також будь-яка небанківська фінансова установа,
створена  згідно  з  нормами  відповідних законів,  крім страхових
компаній  (далі  -  фінансові  установи),  зобов'язані  створювати
страховий  резерв  для  відшкодування можливих витрат по основному
боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів та інших
активних операцій,  які відносяться до їх господарської діяльності
згідно з законодавством.
     Згідно з  пп.12.2.2 створення страхового резерву здійснюється
фінансовою установою самостійно (з урахуванням положень  підпункту
12.2.3  цієї  статті) у розмірі,  достатньому для повного покриття
ризиків неповернення основного боргу за кредитами  (іншими  видами
заборгованості),   визнаними   нестандартними  за  методикою,  яка
встановлюється для банків  НБУ,  а  для  небанківських  фінансових
установ   -   КМУ,   а   також   за   кредитами   (іншими   видами
заборгованості),  визнаними безнадійними згідно  з  нормами  цього
Закону.
     Ознаки безнадійної  заборгованості  наведено  у  п.1.25  ст.1
вказаного   Закону.   Зокрема,   до   безнадійної   заборгованості
відноситься заборгованість по зобов'язаннях,  за якою минув  строк
позовної  давності,  та заборгованість,  яка виявилася непогашеною
внаслідок  недостатності  майна  фізичної  чи   юридичної   особи,
оголошеної  банкрутом у встановленому законодавством порядку,  або
юридичної особи, що ліквідується.
     Відповідно до  пп.12.2.3  ст.12  вказаного Закону України під
терміном "основна діяльність" слід  розуміти  операції,  визначені
ст.3   Закону   України   "Про   банки  і  банківську  діяльність"
( 872-12 ).
     Враховуючи зазначене  вище,  у  разі  якщо  всі  заходи  щодо
стягнення  заборгованості,  яка  виникла  при  здійсненні   банком
основної діяльності, не призвели до позитивного наслідку та термін
позовної давності по зазначеній заборгованості минув,  тобто  вона
відповідає ознакам безнадійної, для списання такої заборгованості,
якщо вона  не  була  віднесена  до   валових   витрат   згідно   з
положеннями,  передбаченими  ст.12,  слід керуватися пп.5.2.8 ст.5
вказаного вище Закону.

 Заступник Голови                                    І.Кальніченко

 "Бухгалтерія", N 19/2, 10.05.2001 р.