ДОГОВІР
між Україною та Об'єднаними Арабськими Еміратами про взаємну правову допомогу у цивільних та комерційних справах
|
Дата підписання:
|
26.11.2012
|
|
Дата ратифікації Україною:
|
19.06.2013
|
|
Дата набрання чинності для України:
|
20.02.2014
|
Україна і Об'єднані Арабські Емірати, що далі іменуються як "Сторони".
Прагнучи зміцнювати дружні відносини між двома країнами на основі взаємоповаги до суверенітету та спільних інтересів та заохочувати плідну допомогу у судовій та правовій сферах.
Усвідомлюючи потребу забезпечення найширшого обсягу правової допомоги у цивільних та комерційних справах.
Домовилися про таке:
Стаття 1
Правовий захист
1. Громадяни однієї Сторони користуються на території іншої Сторони таким же правовим захистом, як і громадяни іншої Сторони, а також мають право звертатись до її судових органів на тих же умовах, що і громадяни іншої Сторони.
2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до юридичних осіб, розташованих та створених на території однієї з Сторін у відповідності до її законодавства.
3. Громадяни однієї Сторони на території іншої Сторони мають право відповідно до законів та процедур останньої на зменшення або звільнення від сплати судових витрат на тих же умовах і в тому ж обсязі, що її власні громадяни.
Стаття 2
Обмін інформацією
Сторони можуть здійснювати обмін інформацією стосовно чинного законодавства та судової практики у своїх країнах пов'язаної із застосуванням цього Договору.
Стаття 3
Обсяг правової допомоги
1. Сторони згідно з цим Договором надають одна одній найширший обсяг взаємної правової допомоги у цивільних та комерційних справах у відповідності до їхнього законодавства.
2. Правова допомога згідно з цим Договором охоплює:
a) вручення повісток та інших судових документів;
b) отримання доказів шляхом судових доручень або запитів;
c) визнання та виконання судових рішень та мирових угод.
Стаття 4
Центральні органи
1. Центральний орган кожної Сторони направляє та отримує запити відповідно до цього Договору.
В Україні Центральним органом є Міністерство юстиції.
В Об'єднаних Арабських Еміратах Центральним органом є Міністерство юстиції.
2. Центральні органи зносяться між собою через дипломатичні канали для цілей цього Договору.
Стаття 5
Офіційні документи та переклад
1. Якщо не передбачено інше, всі офіційні документи відповідно до цього Договору підписуються та скріплюються печаткою компетентних органів відповідно до законодавства запитуваної Сторони, а запит повинен бути підтверджений Центральним органом запитуючої Сторони.
2. Усі запити та супровідні документи супроводжуються перекладами на офіційну мову запитуваної Сторони або на англійську мову.
Стаття 6
Доручення про вручення документів
1. Доручення про вручення повісток та інших судових документів повинно містити:
a) найменування запитуючої установи;
b) ім'я, адресу та місце проживання чи місце знаходження адресата;
в) сторін справи;
c) перелік документів, які підлягають врученню.
2. У разі прохання про будь-який особливий спосіб вручення, це має бути зазначено у дорученні.
Стаття 7
Порядок виконання доручень про вручення
1. Компетентний орган запитуваної Сторони вручає згадані документи відповідно до свого законодавства та правил, які застосовуються у цьому випадку.
2. Вручення може здійснюватися в особливий спосіб, зазначений запитуючою Стороною, якщо тільки це не суперечить законодавству запитуваної Сторони та за умови оплати витрат, пов'язаних із застосуванням такого особливого способу вручення.
3. Повістки та інші судові документи, вручені відповідно до цього Договору, вважаються такими, що були вручені на території запитуючої Сторони.
Стаття 8
Відмова у виконанні доручення про вручення
1. У виконанні доручення про вручення повісток та інших судових документів, що відповідає положенням цього Договору, може бути відмовлено, якщо лише запитувана Сторона вважає, що виконання такого доручення завдасть шкоди її суверенітету, безпеці чи публічному порядку.
2. У випадку, коли вручення не здійснено, запитувана Сторона негайно повідомляє запитуючу Сторону про причини цього.
Стаття 9
Підтвердження вручення
1. Вручення підтверджується підписом адресата та підтвердженням, виданим компетентним органом, в якому зазначено ім'я адресата, дату та спосіб вручення, а у випадку неможливості вручення - причини цього.
2. Підтвердження про вручення, підписане адресатом, надсилається запитуючій Стороні.
Стаття 10
Вручення дипломатичними або консульськими працівниками
Положення статей 6 - 9 цього Договору не перешкоджають праву Сторін здійснювати вручення повісток або інших судових документів через своїх дипломатичних або консульських представників власним громадянам, які проживають на території іншої Сторони, без застосування будь-якого примусу.
Стаття 11
Компенсація свідку або експерту
1. Свідок, експерт, який з'являється за викликом на територію іншої Сторони, має право на компенсацію витрат запитуючим судовим органом, пов'язаних з проїздом та перебуванням за кордоном, а також компенсацію не отриманої заробітної плати за дні, коли він не був на роботі, а експерт, крім того, має право на винагороду за проведення експертизи.
2. Виклик має містити види компенсації, на які має право особа, яка викликається. На прохання особи, яка викликається, запитуюча Сторона надає аванс для компенсації відповідних витрат.
Стаття 12
Доручення про отримання доказу
1. Судові органи однієї Сторони можуть відповідно до положень свого законодавства, звертатися з проханням про отримання доказів у цивільних чи комерційних справах шляхом направлення доручення, адресованого компетентним судовим органам іншої Сторони.
2. Для цілей цього Договору, отримання доказів включає:
a) отримання заяв та свідчень;
b) надання, встановлення справжності чи дослідження документів та зразків записів.
3. Доручення має містити:
a) найменування судового чи іншого компетентного органу, який звертається з проханням про надання доказу;
b) характер провадження, у зв'язку з яким необхідно отримати доказ та іншу необхідну інформацію, яка з ним пов'язана;
c) найменування та адреси сторін провадження;
d) доказ, який необхідно отримати;
e) імена та прізвища осіб, яких слід допитати, їх громадянство, рід занять, їх місце проживання або перебування, а для юридичних осіб - назву та місцезнаходження.
4. У разі необхідності, доручення супроводжується переліком питань, які потрібно поставити свідкам або іншим залученим особам, або заяву про предмет, стосовно якого потрібно отримати свідчення та документи, які стосуються такого доказу або заяви.
Стаття 13
Порядок виконання доручення про отримання доказів
1. Компетентні органи запитуваної Сторони виконують доручення відповідно до положень свого законодавства та отримують необхідні докази застосовуючи ті ж методи та правила, які передбачені законодавством цієї Сторони, включаючи такі ж самі відповідні заходи примусу.
2. Запитувана Сторона дотримується будь-якого особливого методу чи процедури, які були чітко зазначені у доручені, настільки наскільки це не суперечить її законодавству та практиці.
3. Доручення виконуються настільки швидко, наскільки це можливо.
4. Запитуюча Сторона, якщо вона про це просить, не пізніше ніж за 30 днів інформується про час та місце його виконання, для того щоб відповідні сторони та їх представники, якщо такі є, могли бути присутні. Ця інформація надсилається сторонам або їх представникам, про яких відомо на території запитуваної Сторони, якщо запитуюча Сторона звернулася з таким проханням.
5. У разі виконання доручення необхідні документи, які підтверджують його виконання, надсилаються запитуючій Стороні.
6. У кожному випадку, коли доручення не було виконано повністю або частково, запитуюча Сторона негайно повідомляється про причини цього.
Стаття 14
Юридична сила доказу
Доказ, отриманий у запитуваній Стороні відповідно до положень цього Договору, має таку саму юридичну силу, якби він був отриманий компетентним органом запитуючої Сторони.
Стаття 15
Відмова у виконанні доручення про отримання доказів
1. Запитувана Сторона може відмовити у виконанні доручення, що відповідає положенням цього Договору, лише якщо виконання доручення завдасть шкоди її суверенітету, безпеці чи публічному порядку.
2. У виконанні не може бути відмовлено лише з тієї підстави, що відповідно до її внутрішнього законодавства запитувана Сторона має виключну юрисдикцію щодо предмету позову або її внутрішнім законодавством не передбачено право на звернення до суду з цього питання.
Стаття 16
Витрати
1. Виконання доручення та отримання доказів запитуваною Стороною не є підставою для жодних відшкодувань, витрат та виплат, незалежно від їх назви, запитуючою Стороною. Однак запитувана Сторона має право вимагати відшкодування:
a) будь-яких витрат та виплат, сплачених свідкам, експертам або перекладачам;
b) будь-яких виплат та витрат, спричинених застосуванням спеціальної процедури на прохання.
2. У разі, якщо стає очевидним, що виконання доручення вимагає надмірних витрат, Сторони проводять консультації з метою визначення умов, за яких запит може бути виконано.
Стаття 17
Додаткова інформація
У разі, якщо запитувана Сторона вважає, що інформації, наданої запитуючою Стороною, недостатньо для опрацювання доручення відповідно до цього Договору, вона може запитати додаткову інформацію від запитуючої Сторони.
Стаття 18
Юрисдикція
1. Суди Сторони у якій знаходиться нерухоме майно, компетентні визначати права пов'язані з таким майном.
2. У справах, які не пов'язані із нерухомим майном, суди Сторони мають юрисдикцію у випадках коли:
a) відповідач має постійне місце проживання або перебування на території цієї Сторони на момент подання позову;
b) відповідач на момент подання позову займався підприємницькою діяльністю або працює на території цієї Сторони і позов стосується цієї діяльності;
c) відповідно до угоди у будь-якій формі між позивачем та відповідачем договірні зобов'язання, які стали підставою для судового розгляду, були або мали бути виконані на території цієї Сторони;
d) у разі не договірної відповідальності, неправомірні дії вчинені на території такої Сторони;
e) відповідач у будь-якій формі прийняв юрисдикцію суду.
Стаття 19
Визнання та виконання судових рішень
1. Кожна із Сторін згідно зі своїм законодавством визнає та/або виконує судові рішення, винесені судами іншої Сторони у цивільних, комерційних та сімейних справах, включаючи мирові угоди, затверджені судом, а також у кримінальних справах в частині компенсації шкоди, завданої злочином.
2. Під терміном "судове рішення", який використовується у цьому Договорі, незалежно від його назви, розуміється будь-яке рішення, винесене внаслідок судового провадження компетентним судом Сторін.
Стаття 20
Умови визнання та виконання судових рішень
Судове рішення не визнається і не виконується у наступних випадках:
a) якщо воно не є остаточним;
b) якщо воно не підлягає виконанню;
c) або якщо воно не було винесене компетентним судом;
d) або його виконання суперечитиме конституційним нормам, суверенітету, безпеці або публічному порядку запитуваної Сторони;
e) якщо суди Сторони, до якої направлено клопотання про визнання або виконання судового рішення відповідно до її законодавства має виключну юрисдикцію щодо вирішення справи;
f) або воно суперечить правилам, що стосуються законного представництва осіб, які є недієздатними або обмежено дієздатними у запитуваній Стороні;
g) або воно винесене заочно і сторона, що не з'явилась, не була належним чином викликана до суду відповідно до правил, які застосовуються у державі її проживання;
h) або спір, щодо якого було винесено рішення, розглядається за позовом у суді Сторони, між тими самими сторонами та з тих самих підстав, і цей позов було подано до суду цієї Сторони раніше, ніж до суду Сторони, яким було винесено рішення та за умови, що суд, у якому було порушено справу, є компетентним щодо її розгляду та вирішення. Або якщо рішення було винесене судом третьої держави між тими ж самими сторонами та з того ж самого предмету та було визнане запитуваною Стороною.
Стаття 21
Порядок визнання та виконання судових рішень
1. Процедура визнання або виконання судового рішення встановлюється законодавством запитуваної Сторони.
2. Судовий орган запитуваної Сторони, компетентний визнати або виконати судове рішення, не переглядаючи справу по суті, обмежується встановленням відповідності судового рішення умовам передбаченим цим Договором.
3. Рішення про виконання може бути винесене стосовно судового рішення в цілому або частин, якщо виконання такої частини рішення є подільним.
Стаття 22
Клопотання про визнання та виконання судового рішення
1. Клопотання про визнання або виконання судового рішення супроводжується:
a) засвідченою копією судового рішення;
b) довідкою, яка засвідчує, що судове рішення є остаточним та підлягає
виконанню, якщо це не зазначено у самому судовому рішенні;
c) у випадку заочного судового рішення, засвідченою копією повістки або будь-якого іншого документа, який підтверджує, що відповідач був належним чином викликаний до суду;
d) документ, який засвідчує, що сторона, яка обмежено дієздатна у судовому процесі, була належним чином представлена.
2. Клопотання про визнання та виконання судового рішення подається безпосередньо стороною у справі до компетентного суду запитуваної Сторони.
Стаття 23
Мирові угоди
1. Мирова угода у спорі, досягнута обома сторонами та затверджена компетентним судом будь-якої Сторони відповідно до її законодавства, визнається та виконується на території іншої Сторони відповідно до положень цього Договору, які стосуються судових рішень.
2. Сторона, яка звертається з проханням про визнання чи виконання мирової угоди, подає її засвідчену копію та довідку або інший офіційний документ суду, який містить інформацію про обсяг, у якому мирова угода була задоволена.
Стаття 24
Наслідки визнання судового рішення
Судові рішення, щодо яких надано дозвіл на визнання або виконання, мають таку ж законну силу як і ті, що винесені судами запитуваної Сторони на її території.
Стаття 25
Зв'язок з іншими міжнародними договорами
Положення цього Договору не впливають на права і обов'язки Сторін, що випливають з інших міжнародних договорів, учасниками яких вони є.
Стаття 26
Вирішення спорів
Будь-який спір, що виникає у зв'язку із застосуванням або тлумаченням цього Договору, вирішується шляхом консультацій між Центральними органами Сторін дипломатичними каналами.
Стаття 27
Ратифікація та припинення дії
1. Цей Договір укладено на невизначений строк.
2. Цей Договір підлягає ратифікації і набирає чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами.
3. Будь-яка із Сторін може припинити дію цього Договору у будь-який час шляхом направлення письмового повідомлення дипломатичними каналами. Договір припинить свою дію по закінченню шести місяців після передачі такого повідомлення. Однак уже розпочаті провадження, регулюються цим Договором до їх завершення.
На підтвердження чого, ті, що нижче підписалися належним чином уповноважені їх відповідними державами підписали цей Договір.
Вчинено м. Абу-Дабі 26 листопада 2012 року у двох примірниках українською, арабською та англійською мовами, при цьому усі тексти є однаково автентичними. У разі виникнення розбіжностей при тлумаченні тексту цього Договору переважну силу матиме текст, викладений англійською мовою.
За Україну За Об'єднані
Арабські Емірати
(підпис) (підпис)