У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про Основні напрями земельної реформи
в Україні на 2001-2005 роки
З метою визначення основних засад реформування земельних
відносин на основі раціонального та ефективного використання
землі, гарантування громадянам, юридичним особам, територіальним
громадам сіл, селищ та міст права власності на землю, формування
ефективного механізму регулювання земельних відносин і державного
управління земельними ресурсами п о с т а н о в л я ю:
1. Схвалити Основні напрями земельної реформи в Україні на
2001-2005 роки (далі - Основні напрями), що додаються.
2. Кабінету Міністрів України:
затвердити у тримісячний строк заходи щодо реалізації
Основних напрямів;
передбачати при підготовці проекту Державного бюджету України
на 2002 та наступні роки кошти, необхідні для реалізації Основних
напрямів.
3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській, Севастопольській міським, районним державним
адміністраціям:
розробити, виходячи з Основних напрямів, і подати на розгляд
відповідних органів місцевого самоврядування регіональні програми
земельної реформи на 2001-2005 роки;
передбачати при підготовці проектів районних та обласних
бюджетів кошти, необхідні для реалізації зазначених програм.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 30 травня 2001 року
N 372/2001
СХВАЛЕНО
Указом Президента України
від 30 травня 2001 року N 372/2001
ОСНОВНІ НАПРЯМИ
земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки
1. Стан реформування земельних відносин в Україні
у 1991-2000 роках
Україна має потужний потенціал земельних ресурсів. Із
60,3 млн. гектарів земель майже 70 відсотків (41,8 млн. гектарів)
становлять сільськогосподарські, 17 відсотків (10,4 млн. гектарів)
- лісові угіддя. Майже 4 відсотки території країни
(2,3 млн. гектарів) забудовано.
З 1991 року виконано значний обсяг робіт з реформування
земельних відносин, внаслідок чого зміни у цих відносинах набули
необоротного характеру. Проте кінцевої мети - економічно
ефективного та екологічно безпечного використання земель України -
ще не досягнуто.
У результаті перерозподілу земельних ресурсів у державній
власності залишилося 49,7 відсотка земель.
Здійснено паювання 26,4 млн. гектарів земель, переданих у
колективну власність 11419 підприємствам. Право на земельну частку
(пай) набули 6,5 млн. громадян. Середній розмір земельної частки
(паю) становить 4,1 гектара. Розпочалося масове відведення
власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі та
видача державних актів на право приватної власності на землю.
Створено резервний фонд земель загальною площею 3070,3 тис.
гектарів.
Власниками земельних часток (паїв) передано в оренду
22,4 млн. гектарів земель, орендна плата за які у 2000 році
перевищила 1,6 млрд. гривень.
Приватизували свої земельні ділянки на площі 3256 тис.
гектарів 11 млн. громадян, 37,6 тис. фермерських господарств
використовують майже 2 млн. гектарів сільськогосподарських угідь.
Стрімкого розвитку набуло використання земель для ведення
особистих підсобних господарств, садівництва і городництва.
Запроваджуються економічні механізми регулювання земельних
відносин. Проведено грошову оцінку сільськогосподарських угідь,
загальна величина якої дорівнює 306,8 млрд. гривень. Проводиться
також грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення.
Запроваджено плату за землю.
Однак позитивні досягнення у здійсненні земельної реформи ще
не привели до радикального і ефективного оновлення
сільськогосподарського виробництва, пожвавлення інвестиційних
процесів в інших галузях виробництва, підвищення добробуту
населення. Це зумовлює необхідність комплексного підходу до
розв'язання проблеми реформування земельних відносин на ринкових
засадах, у тісному поєднанні з економічними реформами у державі в
цілому.
До цього часу не створено системи законодавчих актів, які б
належним чином забезпечували проведення земельної реформи.
Не сформовано механізмів вільного обігу земельних ділянок та
не розв'язано проблеми іпотечного кредитування.
Заходи земельної реформи не мають належного фінансового
забезпечення.
Є перепони на шляху еволюційного розвитку землеволодіння і
землекористування, зокрема у формуванні на базі особистих
підсобних і дрібних селянських (фермерських) господарств сучасних
конкурентоспроможних, високорентабельних сільськогосподарських
підприємств.
Вирішення питань регулювання земельних відносин у містах та
інших населених пунктах, зокрема органами місцевого
самоврядування, здійснюється без належного врахування
соціально-економічного значення земель для створення сприятливого
життєвого середовища. Питома землеємність забудови у 1,5 - 3 рази
поступається відповідним показникам у розвинутих країнах.
Не проведено розмежування земель державної та комунальної
власності та розподілу повноважень органів державної влади та
органів місцевого самоврядування щодо управління ними.
Практично припинено здійснення заходів щодо охорони земель,
картографування земельних угідь, грунтових обстежень, визначення
територій техногенного забруднення земель.
Новостворені сільськогосподарські підприємства не забезпечено
належними планово-картографічними матеріалами та інформацією про
стан грунтів.
Технології ведення державного земельного кадастру є
застарілими. Моніторинг земель не має системного характеру та
сучасного технічного забезпечення.
Повільно проводиться грошова оцінка земель
несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.
Тому в сучасних умовах необхідним є визначення основних
напрямів дальшого реформування земельних відносин з метою
забезпечення ефективного використання потужного потенціалу
земельних ресурсів України.
2. Мета та принципи реформування земельних відносин.
Етапи реалізації Основних напрямів земельної реформи
в Україні на 2001-2005 роки
Метою земельної реформи в 2001-2005 роках є забезпечення
ефективного використання та підвищення цінності земельних
ресурсів, створення оптимальних умов для суттєвого збільшення
соціального, інвестиційного і виробничого потенціалів землі,
перетворення її у самостійний фактор економічного зростання.
Формування земельних відносин у найближчі п'ять років має
базуватися на принципах:
непорушності права приватної власності на землю;
включення землі у ринковий обіг;
соціальної справедливості у перерозподілі земель, що
перебувають у державній та комунальній власності;
поєднання високої економічної ефективності та екологічної
безпеки використання земель;
узгодженості темпів і основних напрямів реформування
земельних відносин та відносин в аграрному секторі економіки.
Реалізація Основних напрямів земельної реформи в Україні на
2001-2005 роки (далі - Основні напрями) як комплексу
взаємопов'язаних правових, організаційних, фінансових,
науково-технічних та інших заходів має забезпечити прискорення
завершення в країні земельної реформи, а також створити ефективний
механізм регулювання земельних відносин та державного управління
земельними ресурсами.
Реалізація Основних напрямів здійснюватиметься поетапно:
перший етап (2001-2002 роки) - здійснення правових,
організаційних, технологічних та інформаційно-освітніх заходів,
спрямованих на поглиблення якісних змін у земельних відносинах без
суттєвих фінансових витрат, і формування законодавчої та
економічної бази для другого етапу;
другий етап (2003-2005 роки) - здійснення заходів щодо
оптимізації землекористування та посилення охорони земельних
ресурсів, виконання яких вимагатиме відповідних капіталовкладень
та матеріальних витрат.
3. Основні напрями державної політики
у сфері регулювання земельних відносин
Основними напрямами державної політики у сфері регулювання
земельних відносин є:
1) забезпечення дальшого розвитку відносин власності на
землю;
2) удосконалення земельних відносин у сільськогосподарському
виробництві;
3) дальше реформування земельних відносин у містах та інших
населених пунктах;
4) розвиток ринку земель;
5) розвиток кредитування під заставу землі, в тому числі
іпотечного кредитування;
6) удосконалення порядку справляння плати за землю;
7) удосконалення моніторингу земель, порядку ведення
державного земельного кадастру та оцінки земель;
8) землевпорядне забезпечення проведення земельної реформи;
9) підвищення ефективності державного управління земельними
ресурсами;
10) поліпшення організації контролю за використанням та
охороною земель;
11) удосконалення нормативно-правової і методичної бази
розвитку земельних відносин.
Забезпечення дальшого розвитку відносин
власності на землю
Державна політика щодо розвитку відносин власності на землю
полягатиме, насамперед, у забезпеченні реалізації відповідних
положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) та передбачатиме:
розмежування земель державної і комунальної власності,
визначення механізмів управління ними та порядку придбання
земельних ділянок для державних потреб і потреб територіальних
громад сіл, селищ і міст;
приватизацію громадянами і юридичними особами України
земельних ділянок різного функціонального призначення, за винятком
тих, які відповідно до закону не можуть передаватися у приватну
власність;
задоволення потреб громадян у земельних ділянках для ведення
особистого підсобного господарства, селянського (фермерського)
господарства, сінокосіння і випасання худоби, садівництва і
городництва, індивідуального житлового будівництва;
задоволення потреб працівників соціальної сфери села в
земельних ділянках;
забезпечення ефективного використання земельних ділянок, що
перебувають у державній та комунальній власності, шляхом передачі
цих ділянок у довгострокову оренду громадянам та юридичним особам,
як правило, на конкурентних засадах (аукціонах і конкурсах);
надання у постійне користування земельних ділянок із земель
державної власності лише державним, а із земель комунальної
власності - лише комунальним підприємствам, установам та
організаціям;
установлення на місцевості меж земельних ділянок усіх форм
власності, посвідчення права приватної власності на землю
відповідними державними актами, державну реєстрацію земельних
ділянок і прав на них;
надання дозволів на зміни характеру використання земельних
ділянок усіх форм власності, в тому числі тих, які надані у
постійне користування або передані в оренду, відповідно до
затвердженого в установленому порядку зонування земель та з
додержанням вимог землевпорядної і містобудівної документації;
визначення принципів та запровадження порядку встановлення
обмежень і обтяжень права власності на землю та права користування
землею.
Забезпечення реалізації громадянами, юридичними особами,
територіальними громадами сіл, селищ, міст і державою права
власності на землю здійснюватиметься шляхом:
створення рівних можливостей для юридичних та фізичних осіб у
набутті права власності на земельні ділянки та права користування
землею, в тому числі для здійснення підприємницької діяльності;
створення можливості для кожного власника земельної ділянки
на свій розсуд розпоряджатися своєю власністю відповідно до
закону;
вилучення для державних потреб і потреб територіальних громад
сіл, селищ та міст земельних ділянок, що перебувають у власності
громадян і юридичних осіб, лише на підставі та в порядку,
встановлених законом, з мотивів суспільної необхідності та за
умови попереднього і повного відшкодування їх вартості;
надання орендарям земельних ділянок, що перебувають у
державній та комунальній власності, права викупу цих орендованих
земельних ділянок.
Удосконалення земельних відносин
у сільськогосподарському виробництві
З метою створення механізмів економічного стимулювання
раціонального і ефективного використання земель у
сільськогосподарському виробництві передбачається:
складання планів земель кожного новоствореного
сільськогосподарського підприємства з метою забезпечення умов для
оперативного і перспективного планування сільськогосподарського
виробництва, здійснення капіталовкладень у землю, уточнення
економічної бази справляння плати за землю;
завершити перерозподіл земель запасу і резервного фонду,
повністю забезпечивши потреби громадян, у тому числі працівників
соціальної сфери села, в земельних ділянках для ведення особистого
підсобного господарства, селянського (фермерського) господарства,
садівництва і городництва, сінокосіння та випасання худоби;
створити умови для розширення територіальної бази особистих
підсобних господарств шляхом приєднання до них земельних ділянок у
розмірі земельної частки (паю);
вирішити питання щодо передачі земельних ділянок державних
сільськогосподарських підприємств у разі їх приватизації у
власність членів трудових колективів цих підприємств;
здійснити роботи щодо відведення власникам земельних часток
(паїв) земельних ділянок у натурі та видати їм у встановленому
порядку державні акти на право приватної власності на землю;
розвивати ринок земель сільськогосподарського призначення як
необхідний засіб раціоналізації використання земель;
завершити передачу у власність громадянам і юридичним особам
земельних ділянок з резервного фонду та із земель запасу;
ужити заходів щодо проведення організації території
новостворених сільськогосподарських підприємств;
запровадити систему економічного стимулювання раціонального
використання та охорони земель;
відновити проведення необхідного обсягу робіт щодо грунтових
обстежень сільськогосподарських угідь з метою виявлення їх
забруднення шкідливими речовинами.
Заходи, спрямовані на раціоналізацію використання земель з
метою виробництва сільськогосподарської продукції, повинні
здійснюватися разом із виконанням заходів щодо охорони земель.
Дальше реформування земельних відносин
у містах та інших населених пунктах
Головними завданнями щодо дальшого реформування земельних
відносин у містах та інших населених пунктах є:
забезпечення безперешкодної реалізації громадянами,
юридичними особами та державою права власності на землю;
створення умов для рівноправної участі територіальних громад
сіл, селищ та міст у ринку земель;
забезпечення захисту інтересів територіальних громад
населених пунктів щодо соціального, економічного та
територіального розвитку населених пунктів, збереження їх
ландшафтних та історико-архітектурних особливостей.
З цією метою передбачається розроблення і здійснення заходів
щодо:
формування резервних територій для розвитку населених
пунктів;
створення сприятливих умов для залучення вітчизняних та
іноземних інвесторів у сферу торговельного, готельного,
транспортного та іншого капітального будівництва, зовнішнього
облаштування територій, у рекреаційну діяльність, реконструкцію
неефективних виробництв шляхом надання земельних ділянок із земель
державної та комунальної власності у довгострокову оренду з правом
продовження строків користування земельною ділянкою або з правом
її викупу;
стимулювання розвитку ринку земель міст та інших населених
пунктів шляхом надання інвесторам широкого вибору можливостей
придбання земельних ділянок із земель державної та комунальної
власності для здійснення підприємницької діяльності;
максимально можливого підвищення цінності земельних ділянок
та створення належних умов для інвестування капітального
будівництва, розвитку інженерної інфраструктури населених пунктів,
упорядкування їх територій;
урахування інтересів територіальних громад населених пунктів,
розташованих у приміській зоні, при прийнятті рішень щодо зміни
меж міст;
запровадження практики викупу земельних ділянок, що
перебувають у приватній власності, для потреб територіального
розвитку міст та інших населених пунктів;
установлення підвищених ставок земельного податку за
використання наднормативних площ земельних ділянок.
Регулювання забудови, підвищення цінності землі
здійснюватиметься переважно економічними методами, насамперед
шляхом диференціації земельного податку, пільгового кредитування
тощо.
У процесі реалізації Основних напрямів здійснюватиметься:
земельно-кадастрова інвентаризація територій населених
пунктів, формування їх раціональних меж;
розмежування земель державної і комунальної власності;
визначення меж прибудинкових територій у зонах житлової
забудови.
Розвиток ринку земель
Розвиток ринку земель на засадах поєднання суспільних та
приватних інтересів, законності та прозорості проведення земельної
реформи на сучасному етапі вимагає:
стимулювання приватизації земельних ділянок
несільськогосподарського призначення, насамперед у населених
пунктах;
відведення в натурі земельних ділянок усім бажаючим власникам
земельних часток (паїв) та видачі їм державних актів на право
приватної власності на землю;
активізації діяльності щодо проведення грошової оцінки
земельних ділянок, а також необхідних кадастрових зйомок та
вишукувань з метою визначення та встановлення на місцевості меж
земельних ділянок;
створення умов для рівноправної участі територіальних громад
сіл, селищ і міст у ринку земель через відповідні органи місцевого
самоврядування;
запровадження єдиної системи державної реєстрації земельних
ділянок, об'єктів нерухомого майна та прав на них;
функціонального відокремлення ринку земель
сільськогосподарського призначення від ринку земель іншого
призначення;
передачі відповідним органам державної влади функцій з
оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки,
державної реєстрації земельних ділянок;
запровадження єдиних стандартів, технічних форм та процедур
переходу і посвідчення права власності на землю та права
користування землею;
проведення систематичної роботи з інформування населення
через засоби масової інформації про сутність, обсяги та інші
характеристики ринку землі, права та обов'язки громадян і
юридичних осіб у цій сфері, процедури захисту прав на землю.
З метою запобігання можливій спекуляції земельними ділянками
вживатимуться заходи для регулювання попиту на землю, насамперед у
населених пунктах, шляхом:
належного територіального планування і функціонального
зонування за напрямами дозволеного використання земельних ділянок,
що пропонуються на продаж;
відведення та узгодженого розміщення земельних ділянок із
земель запасу і земель резервного фонду;
диференціації розмірів земельного податку, а також плати за
оренду земель, що перебувають у державній чи комунальній
власності;
регулювання освоєння земельних ділянок відповідно до
економічних вимог та вимог щодо збереження продуктивних угідь;
надання пільгових умов інвесторам у разі освоєння ними
земельних ділянок зі складними грунтовими та інженерними умовами;
сприяння концентрації сільськогосподарських угідь у активної
частини сільського населення.
Розвиток кредитування під заставу землі,
в тому числі іпотечного кредитування
З метою використання потенціалу застави землі у процесі
реалізації Основних напрямів забезпечуватиметься:
розроблення механізму, який гарантуватиме іпотечному
заставодержателю в разі невиконання забезпеченого іпотекою
зобов'язання одержання задоволення з вартості заставленої
земельної ділянки;
розроблення заходів щодо захисту прав заставодавців;
використання іпотеки для забезпечення зобов'язань за
договорами купівлі-продажу земельних ділянок;
удосконалення нормативно-правової бази іпотеки землі;
проведення експериментів з кредитування під заставу землі;
підготовка та перепідготовка спеціалістів з іпотечного
кредитування.
Удосконалення порядку справляння плати за землю
У рамках реалізації Основних напрямів передбачається
удосконалення порядку справляння плати за землю, а саме:
удосконалення порядку визначення плати за оренду земельних
ділянок, що перебувають у державній і комунальній власності, а
також розроблення рекомендацій щодо визначення плати за оренду
земельних ділянок, що перебувають у приватній власності;
установлення залежності між розміром плати за землю і
накладенням на земельну ділянку обмежень у її використанні;
запровадження реєстрів платників земельного податку та
орендної плати;
суттєве скорочення пільг зі сплати земельного податку;
диференціацію максимальних ставок земельного податку залежно
від ринкової оцінки землі.
Удосконалення моніторингу земель, порядку
ведення державного земельного кадастру
та оцінки земель
З метою своєчасного визначення оцінки і прогнозу стану земель
в процесі реалізації Основних напрямів передбачається розробити та
затвердити в установленому законодавством порядку
нормативно-правові акти з питань удосконалення організації і
здійснення моніторингу земель та розпочати роботи щодо фонового
моніторингу земельних ресурсів.
Підлягають удосконаленню механізми ведення державного
земельного кадастру з метою об'єктивного визначення розміру плати
за землю, цінності земель, ресурсного потенціалу аграрного сектора
економіки, здійснення контролю за використанням та охороною
земель, проведення державної реєстрації земельних ділянок, а також
забезпечення земельно-кадастровою інформацією органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій і громадян.
У процесі реалізації Основних напрямів здійснюватиметься:
створення нормативно-правової бази, що відповідала б сучасним
вимогам ведення державного земельного кадастру;
поліпшення єдиного порядку ведення державного земельного
кадастру в адміністративно-територіальних одиницях;
запровадження в містах та інших населених пунктах єдиної
системи ідентифікації земельних ділянок;
створення автоматизованої системи обліку платників земельного
податку та плати за оренду землі;
формування в межах державного земельного кадастру підсистеми
державної реєстрації земельних ділянок і документів, що
посвідчують право власності на землю та право користування землею;
спрощення порядку одержання громадянами і юридичними особами
кадастрової інформації, встановлення механізмів оплати послуг з
надання такої інформації;
розроблення та апробація системи передачі кадастрових даних
на основі єдиних стандартів, форматів обміну даними,
класифікаторів і технологічних процедур, а також системи захисту
інформації від несанкціонованого доступу.
Удосконалення системи оцінки земель передбачатиме:
завершення створення нормативно-правової бази оцінки земель
та землеоціночної діяльності;
завершення грошової оцінки земель населених пунктів та земель
несільськогосподарського призначення за їх межами;
державну підтримку підготовки і діяльності спеціалістів з
експертної грошової оцінки земель;
поліпшення державного регулювання діяльності юридичних осіб,
які виконують роботи з експертної грошової оцінки земельних
ділянок, установлення відповідальності за достовірність
результатів оцінки;
уточнення грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення.
Землевпорядне забезпечення проведення
земельної реформи
Для здійснення реформування земельних відносин у рамках
реалізації Основних напрямів передбачається:
удосконалити нормативно-правову базу землевпорядкування;
здійснити межування земель з установленням на місцевості меж
адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим
природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж сіл,
селищ та міст, меж земельних ділянок, які належать громадянам і
юридичним особам;
виявити землі сільськогосподарського призначення, які не
використовуються власниками та землекористувачами, і відповідно до
законодавства вжити заходів щодо їх перерозподілу;
провести консервацію малопродуктивних та техногенно
забруднених сільськогосподарських угідь;
здійснити консолідацію земель резервного фонду і земель
запасу в межах районів з метою забезпечення ефективного їх
використання шляхом передачі в оренду на конкурентних засадах;
забезпечити проведення організації території новостворених
сільськогосподарських підприємств;
скласти плани обмежень використання земель;
забезпечити землевпорядне обгрунтування заходів щодо
збереження і поліпшення природних ландшафтів, відновлення і
підвищення родючості грунтів, рекультивації порушених земель і
землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії,
підтоплення, зсувів, заболочення, забруднення промисловими
відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації,
консервації деградованих і малопродуктивних земель;
розробити плани земельно-господарського устрою територій
населених пунктів;
забезпечити виконання землевпорядних робіт, необхідних для
проведення розмежування земель державної і комунальної власності;
поновити роботи щодо картографування земельних угідь,
грунтових і геоботанічних обстежень, а також розпочати комплексне
обстеження техногенно забруднених земель;
здійснити диференціацію використання радіоактивно забруднених
сільськогосподарських угідь;
оптимізувати організацію використання земель у межах
адміністративно-територіальних одиниць;
виконати роботи щодо встановлення та закріплення меж
прибудинкових територій.
Підвищення ефективності державного управління
земельними ресурсами
З метою вдосконалення державного регулювання земельних
відносин і підвищення ефективності управління земельними ресурсами
передбачається:
1) зміцнити матеріально-технічну базу державних органів
земельних ресурсів, зберігши за ними такі основні функції:
нормативно-методичне забезпечення регулювання земельних
відносин;
державний контроль за використанням та охороною земель;
організацію землевпорядних робіт, проведення державного
моніторингу і ведення державного кадастру земель;
2) забезпечити розмежування повноважень органів державної
влади і органів місцевого самоврядування щодо управління
земельними ресурсами.
Поліпшення організації контролю за використанням
та охороною земель
З метою поліпшення організації контролю за використанням та
охороною земель передбачається:
удосконалити порядок здійснення контролю за використанням та
охороною земель, а також механізми моніторингу земель та
землекористувань з метою своєчасного виявлення та оцінки змін
стану земель;
запровадити економічне стимулювання охорони земель,
спрямоване на підвищення заінтересованості власників землі і
землекористувачів у захисті земель від негативних наслідків
господарської діяльності;
поліпшити профілактичну роботу з попередження порушень
земельного законодавства, інформування населення про діяльність
органів, які здійснюють державний контроль за використанням та
охороною земель;
удосконалити діяльність органів, які здійснюють державний
контроль за використанням та охороною земель, порядок їх взаємодії
з прокуратурою, органами внутрішніх справ та запровадити практику
систематичного проведення спільних комплексних перевірок
додержання суб'єктами земельних відносин земельного законодавства;
опрацювати питання створення координаційних органів щодо
здійснення на міжвідомчій основі контролю за використанням земель.
Удосконалення нормативно-правової та методичної
бази розвитку земельних відносин
В основу земельного законодавства України, що покликано
забезпечити дальший розвиток земельних відносин, повинно бути
покладено норми Конституції України ( 254к/96-ВР ), на основі яких
невідкладно має бути прийнято Земельний кодекс України в новій
редакції.
Завданнями з удосконалення земельного законодавства на
сучасному етапі є:
1) визначення ефективних механізмів гарантування і захисту
права власності на землю;
2) забезпечення ефективного управління земельними ресурсами,
раціонального використання і охорони земель;
3) забезпечення розмежування земель державної та комунальної
власності;
4) регулювання питань реалізації громадянами, юридичними
особами, територіальними громадами сіл, селищ і міст права
власності на землю;
5) створення правових засад регулювання ринку земель;
6) вирішення питань, пов'язаних із здійсненням права
власності на земельну частку (пай);
7) запровадження механізмів:
ефективного управління землекористуванням у населених пунктах
та поза їх межами;
здійснення програм поліпшення якості та охорони земель за
рахунок коштів, які надходять від земельного податку;
екологічного стимулювання раціоналізації землекористування;
контролю за використанням та охороною земель на міжгалузевій
основі;
підготовки до повторного освоєння земельних ділянок із
незначною і застарілою житловою та іншою забудовою в населених
пунктах.
З метою наукового забезпечення регулювання земельних відносин
передбачається організація наукових досліджень з питань:
закономірностей розвитку земельних відносин, визначення
принципів і методів регулювання плати за землю;
планування територіального розвитку населених пунктів в
умовах різноманіття форм власності на землю;
управління земельними ресурсами за допомогою економічних
методів;
розвитку технологій і методів здійснення моніторингу земель,
ведення державного земельного кадастру, оцінки земель, охорони
земель, удосконалення системи платежів за землю;
функціонування ринку земель.
Глава Адміністрації
Президента України В.ЛИТВИН