Відомо, що благими намірами вимощена дорога або до пекла, або до сплати податків. Скільки красномовних запевнень у турботах про вітчизняних видавців було висловлено з високих трибун, скільки паперу та часу витрачено фахівцями на розробку відповідного законопроекту!.. Але те, що врешті-решт ухвалили, переконує: краще тим, про кого держава піклується менш заповзято.
ПДВ: не сплачувати, але стягувати
Українські мас-медіа, мабуть, заспокоєні загальною "пільгово-захисною" спрямованістю нового закону, однобічно повідомили лише про частку нововведень, які спрrавді можуть доволі радикально змінити ситуацію в окремих видавництвах і виданнях.
Нагадаємо, що ще 22 березня Верховна Рада ухвалила низку змін "до деяких законів України з питань оподаткування в частині, що стосується видавничої справи". 17 травня до закону повернулися вдруге, змінивши строки введення в дію цих змін - з 1.06.2001. Знаючи про стурбованість на державному рівні станом вітчизняних видавництв та видавців, до яких належать і видавці періодичних видань, можна було сподіватися на виважений підхід до нововведень. Але проект, внесений Президентом України і визначений ним як невідкладний, практично не зазнав суттєвих коректив, які б справді врахували особливості діяльності друкованих мас-медіа. Адже згідно із законом "Про видавничу справу" (ст.1) видавцем є "фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання", тобто і редакції друкованих видань.
Безперечно, одна частина змін може позитивно позначитися на фінансовому становищі видавництв та видавців. Адже звiльняються вiд сплати ввiзного мита товари, що використовуються у видавничій справі. Також вносяться змiни до закону "Про податок на додану вартiсть" щодо тимчасового - до 1 сiчня 2003 року - звiльнення вiд ПДВ операцiй з ввезення на митну територiю України полiграфiчного обладнання, газетного паперу та інших необхідних для друку видань матеріалів.
Це, за ринковою логікою, може призвести до здешевшення поліграфічних послуг і паперу. Може - саме як припущення, але не доконаний факт, оскільки небагато видань можуть дозволити собі мати власні друкарні та прямих постачальників паперу за межами України. Водночас, лише конкуренція може "зобов'язати" власників друкарень та постачальників паперу адекватно зменшити ціну на власні послуги і матеріали, які до того ж не одержали звільнення від ПДВ з операцій на українському ринку. Але існує принаймні надія на покращення, чого не можна сказати про інший "дарунок".
Без доходів, але й без витрат
Так, згідно зі змінами до закону "Про оподаткування прибутку пiдприємств" тимчасово (до 1 сiчня 2006 року) не включатимуться до складу валових доходiв платника податку доходи, отриманi вiд продажу видавничої продукцiї замовнику або безпосередньо споживачу. На цій частині більшість повідомлень мас-медіа і вичерпуються. Проте ця норма виглядає занадто радикальною і привабливою, аби виявитися правдою.
У "навантаження" до виключення з валових доходів, природно, встановлюється й виключення з валових витрат усього, що пов'язано з одержанням таких доходів: вартість поліграфічних послуг, паперу, амортизаційних нарахувань. Точніше, їх дозволяється виключати у валові витрати лише пропорційно до співвідношення "незвільнених" і валових доходів видавців.
Та й побудова цієї норми (п.7.19) припускає двозначне тлумачення: пропорційно враховуються лише амортизаційні нарахування, а за рештою витрат доведеться обгрунтовувати їхнє використання для одержання обох видів доходів. Інакше із загальних витрат на виплату заробітної плати та авторської винагороди органи, що здійснюють контроль, погодяться визнати зменшенням інших доходів лише заробітну плату працівників, які мають безпосереднє відношення до створення й організації рекламних матеріалів. Не кажучи вже про позареалізаційні та інші доходи, за якими можуть заперечуватися будь-які витрати.
З огляду на такі підходи, складається враження, що розробники проекту жодного разу не тримали в руках фінансові та звітні документи видавців періодичних видань. Навіть для видавництв, які апріорі не повинні працювати без певного прибутку, такий підхід потребує ретельного обрахунку. Але що стосується періодичних видань, то, в поєднанні з іншими нормами податкового законодавства, ці положення зроблять більшість видань прибутковими... за відсутності загального прибутку.
Фокус полягає в тому, що газети і журнали змушені штучно знижувати ціну для споживачів за рахунок надходжень від реклами. Якщо такі надходження, а також безповоротна фінансова допомога засновників, надходитимуть не пропорційними частками за податковий період, а з певними відхиленнями, то перевищень оподатковуваних доходів над "дозволеними" витратами не уникнути. Тим більше, якщо врахувати правило "першої події", яке в контексті нововведень взагалі змусить видавців відмовлятися від попередньої оплати замовлень, оскільки чим більше "звільнених" доходів буде одержано в одному податковому періоді, тим менше витрат буде дозволено врахувати у зменшення "незвільнених" доходів. Відповідно, в наступних періодах витрати, здійснені раніше, не увійдуть до розрахунків поточних часток валових витрат, на які дозволено зменшувати поточні "незвільнені" доходи.
Не врятує й можливість не враховувати приріст (убуток) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини тощо за п.5.9 закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Адже придбаний про запас, скажімо, газетний папір також не увійде до валових витрат тих періодів, коли буде фактично використаний. Менше витрат - більший штучний прибуток.
До того ж, як відомо, позиція податківців полягає в неповерненні сплаченого податку на прибуток у попередньому періоді за наявності збитків звітного кварталу. З урахуванням змушеного корегування валових доходів і витрат від роздрібної реалізації видань непорозумінь з податківцями не уникнути.
Прикметно, що нікому з розробників цього проекту не спало на думку, що їхній "широкий жест" може спричинити більше проблем, ніж принести економічних вигід "обдарованим". Так, для великих видавництв та обмеженої кількості видавців періодики ця законотворчість принесе певні плоди. Але якщо від початку це планувалося компенсувати за рахунок інших "суб'єктів видавничої справи", такі наміри слід було й оприлюднити.
За цивільним правом можна, принаймні, відмовитися від "дарунків". І в цьому випадку слід було передбачити хоча б право видавців залишитися на "загальній" системі оподаткування, якщо прийняття "дарунку" для них все одно не принесе ніякого полегшення, а лише ускладнить життя.
Лев Семишоцький
Газета "Закон і Бізнес" No 21 24.05.2001