П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про підсумки парламентських слухань "Енергетична
стратегія України на період до 2030 року"
Верховна Рада України відзначає, що проведені 18 квітня
2001 року відповідно до Постанови Верховної Ради України від
22 лютого 2001 року N 2274-III ( 2274-14 ) парламентські слухання
"Енергетична стратегія України на період до 2030 року" сприятимуть
створенню в Україні державної стратегії розвитку
паливно-енергетичної сфери, що має стати основним засобом
довготривалого, стабільного та повного забезпечення
суспільно-економічних потреб у паливно-енергетичних ресурсах для
досягнення та підтримки високих стандартів добробуту народу
України за умов ефективного та екологічно безпечного
енергокористування. Стрижнем енергетичної стратегії України
повинні стати досягнення прогресу та сталого розвитку в крrитичних
напрямах збалансування попиту та пропозиції паливно-енергетичних
ресурсів, зміцнення екологічної та енергетичної безпеки,
удосконалення ринкових відносин, інтеграції до міжнародної
енергетичної сфери з перетворенням транзитних переваг у
стратегічний ресурс.
Реалізовуючи конституційне право щодо формування основних
засад енергетичної політики України, виходячи з розуміння того, що
Енергетична стратегія України до 2030 року - це система
широкомасштабних рішень і напрямів діяльності, послідовна
реалізація яких дозволить досягнути основних цілей, що ставить
перед собою держава щодо розвитку паливно-енергетичної сфери,
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити рекомендації парламентських слухань "Енергетична
стратегія України на період до 2030 року" (додаються).
2. З метою створення умов якнайшвидшого виходу з кризи
енергетики України, впровадження сучасного стратегічного
планування у паливно-енергетичній сфері та вдосконалення
нормативно-правової бази з питань видобування, виробництва,
постачання та споживання енергетичних ресурсів:
Кабінету Міністрів України:
1) розробити і затвердити в четвертому кварталі 2001 року
Енергетичну стратегію України до 2030 року;
2) розробити і подати у I півріччі 2002 року на розгляд
Верховної Ради України проект Національної енергетичної програми
до 2020 року;
3) при розробці Енергетичної стратегії України до 2030 року
та Національної енергетичної програми до 2020 року врахувати
рекомендації, висловлені учасниками парламентських слухань, у тому
числі приділити особливу увагу запровадженню механізмів її
реалізації з урахуванням імовірної кон'юнктури зовнішніх та
внутрішніх макропоказників;
4) разом з комітетами Верховної Ради України прискорити
розробку проектів законів України:
про стратегічні національні інтереси в паливно-енергетичній
сфері;
про державне управління об'єктами енергетики;
про внесення змін до законів України, які сприятимуть
підтримці підприємств, що забезпечують розробку та виготовлення
обладнання для реконструкції та модернізації енергетичних об'єктів
України;
5) прискорити створення нормативно-правової бази щодо
функціонування ядерної енергетики та промисловості, особливо з
питань ядерної безпеки, власного неповного ядерно-паливного циклу;
Комітету Верховної Ради України з питань
паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної
безпеки:
з метою створення цілісного законодавства, що системно
регулює відносини в паливно-енергетичній та суміжних сферах з
урахуванням стратегічних національних інтересів, разом з Кабінетом
Міністрів України розробити проекти Кодексу енергокористування та
Концепції енергетичного законодавства України, що регулюватиме
послідовність підготовки законодавчих актів, змістовні вимоги до
цих документів, пропозиції щодо внесення змін до цивільного,
адміністративного і кримінального законодавства, пов'язаних з
урахуванням особливостей функціонування та розвитку
паливно-енергетичної сфери.
3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет
Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу,
ядерної політики та ядерної безпеки.
Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ
м. Київ, 24 травня 2001 року
N 2455-III
Схвалено Постановою
Верховної Ради України
від 24 травня 2001 року
N 2455-III
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань "Енергетична стратегія України
на період до 2030 року"
I. Заслухавши й обговоривши доповіді Міністра палива та
енергетики України Сташевського С.Т., Голови Комітету Верховної
Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної
політики та ядерної безпеки Гудими О.М., учасники парламентських
слухань "Енергетична стратегія України на період до 2030 року"
відзначають:
1. Природні паливно-енергетичні ресурси, геоекономічне
становище і створений виробничий, науково-технічний і кадровий
потенціал у паливно-енергетичній сфері є вагомим національним
надбанням України. Проте за рахунок власних енергоносіїв потреби
країни можуть бути задоволені лише на 50 відсотків.
2. Необхідність збереження і примноження зазначеного
надбання, імпортування значної частини паливно-енергетичних
ресурсів, зміцнення енергетичної безпеки України, інтенсифікації
розвитку паливно-енергетичної сфери, управління ефективністю
енергокористування тощо створюють комплекс проблем, для вирішення
яких потрібна активна енергетична політика та науково обгрунтована
енергетична стратегія.
Прийнята в 1996 році Національна енергетична, програма до
2010 року не має дійових за сучасних умов механізмів реалізації,
зокрема реального фінансового забезпечення. Сьогодні становище у
паливно-енергетичній сфері України близьке до критичного. Особливу
тривогу викликають скорочення інвестиційних ресурсів і
капіталовкладень, недостатній приріст ресурсної бази в
нафтогазовій галузі і зниження обсягів видобутку власних нафти і
природного газу, неплатежі за використані енергоресурси тощо.
Зберігається висока енергоємність валового внутрішнього
продукту України. У країні продовжує існувати вкрай нераціональна
структура паливно-енергетичного балансу, орієнтована на переважне
використання природного газу. Не вжито дійових заходів щодо
підвищення ефективності використання газу, розширення
впровадження і розвитку сучасних вугільних технологій,
альтернативних і відновлюваних джерел енергії.
Енергетична стратегія має деталізувати енергетичну політику в
нових економічних умовах як органічну складову економічної
політики України в цілому з досягненням необхідного рівня
енергетичної безпеки. У соціальній сфері Енергетична стратегія
України має забезпечити прийнятні життєві стандарти для всіх
категорій населення і гідне місце України у світовому економічному
співтоваристві.
Розвиток паливно-енергетичної сфери має бути узгоджений з
параметрами економічного розвитку України на тривалий період.
Виходячи з цього в Енергетичній стратегії слід передбачити потреби
країни в паливно-енергетичних ресурсах, необхідних для
забезпечення прогнозованого економічного зростання, з урахуванням
структурних і технологічних трансформацій, прогноз розвитку
галузей паливно-енергетичної сфери. Для здійснення зазначених
перетворень необхідно визначити ефективні джерела та дійові
механізми їх фінансового забезпечення.
Головним засобом досягнення цілей і реалізації пріоритетів
Енергетичної стратегії є державний вплив на формування
взаємовідносин суб'єктів, що повинно здійснюватися, зокрема
шляхом:
цінової, тарифної, податкової і митної політики, спрямованої
на врегулювання рівнів і співвідношення внутрішніх цін на паливо
та енергію; захист вітчизняного товаровиробника та внутрішнього
енергетичного ринку України; зниження податкового тиску в галузях
паливно-енергетичної сфери; ліквідацію перехресного субсидування
по всіх галузях економіки; раціоналізацію структури і рівня цін та
тарифів, що забезпечують, з одного боку, ефективне функціонування
енергетики, а з другого - фінансове прийнятне енергозабезпечення
споживачів; на створення однакових конкурентних умов для всіх
виробників енергоресурсів, стимулювання інноваційної,
інвестиційної та енергозберігаючої діяльності суб'єктів
господарювання. Митна політика має бути узгоджена з коливаннями
світових цін на енергоресурси, а також з системою оподатковування,
що існує в паливно-енергетичній сфері;
інституціонально-організаційних перетворень у
паливно-енергетичній сфері при одночасному вдосконаленні
антимонопольного контролю оптових і роздрібних цін на енергетичних
ринках, регулюванні природних монополій;
вдосконалення законодавчої і нормативно-правової бази
функціонування і розвитку паливно-енергетичної сфери,
стандартизації і сертифікації, ліцензування діяльності суб'єктів
енергетичних ринків.
Досягнення поставлених Енергетичною стратегією довгострокових
цілей можливе лише за умови особливої уваги до механізмів її
реалізації, у тому числі при прогнозах менш сприятливого розвитку
світової кон'юнктури цін на енергоносії і макроекономічної
ситуації в Україні.
II. Виходячи із зазначеного вище, учасники парламентських
слухань рекомендують:
Кабінету Міністрів України:
вважати першочерговим завданням розробку основних положень
соціально-економічної стратегії і сценарію тривалого
соціально-економічного розвитку економіки України і на їх основі -
основних положень стратегії розвитку паливно-енергетичної сфери;
розробити і затвердити в четвертому кварталі 2001 року
Енергетичну стратегію України до 2030 року;
при розробці Енергетичної стратегії України до 2030 року
врахувати рекомендації, висловлені учасниками парламентських
слухань, у тому числі приділити особливу увагу діючим механізмам
її реалізації з урахуванням імовірності несприятливого розвитку
світової кон'юнктури цін на енергоносії і макроекономічної
ситуації в Україні;
розробити і подати в 1 півріччі 2002 року на розгляд
Верховної Ради України проект Національної енергетичної програми
до 2020 року;
передбачити в Енергетичній стратегії України до 2030 року та
Національній енергетичній програмі до 2020 року і системі заходів
розвитку енергетики України:
у сфері виробничо-технічної політики:
кардинально змінити структуру та розробити раціональні
паливно-енергетичні баланси країни з метою істотного зменшення
абсолютних обсягів і частки споживання природного газу з
одночасним збільшенням обсягів і частки споживання вугілля як
власного видобутку, так і обмежено імпортованого;
визначити раціональні обсяги видобутку вугілля та створити
умови для забезпечення відповідних рівнів розвитку вугільної
промисловості з урахуванням соціального стану шахтарських
регіонів;
створити потужності по нарощуванню добування і переробки
урану, власного ядерного палива для АЕС;
створити умови та забезпечити заходи щодо економічно
виправданого і технічно можливого збільшення обсягів видобутку
природного газу та нафти, виробництва скрапленого та стисненого
газу, видобутку та використання шахтного метану в Україні;
визначити раціональні рівні продуктивності і умови надійного
функціонування транзитних газо- та нафтопроводів, газо- і
нафтотранспортних систем країни;
розробити напрями та варіанти забезпечення диверсифікації
джерел імпортного постачання паливних ресурсів, насамперед
природного газу;
розробити напрями та забезпечити умови для переходу
електроенергетики країни на шлях сталого розвитку з вирішенням
проблем докорінної перебудови структури генеруючих потужностей у
бік забезпечення маневреності та стабільності частоти, поступового
входження до енергетичного сектору Європейського Союзу із
збільшенням експорту електроенергії, розвитку співробітництва з
Росією в енергетичній сфері, підвищення енергетичної і економічної
ефективності технологічного устаткування та енергетичних
підприємств, забезпечення вимог захисту навколишнього середовища
від дії енергетичних об'єктів;
надати пріоритет модернізації та продовженню строку
експлуатації діючих теплових, атомних та гідроелектростанцій,
впровадженню парогазових технологій, спорудженню гідроакумулюючих
комплексів; створити фонд продовження строку та виводу з
експлуатації ядерних блоків;
визначити раціональні рівні розвитку атомної, теплової та
гідроенергетики виходячи з економічних критеріїв, умов
функціонування об'єднаної електроенергетичної системи та з
урахуванням ризиків техногенних катастроф, вирішити проблеми
створення власного ядерного паливного циклу та централізованого
сховища радіоактивних відходів;
на випадок надзвичайних ситуацій забезпечити стратегічні
резерви запасів вугілля, нафти і газу, ядерного палива;
радикально підвищити роль та створити умови для значного
збільшення обсягів впровадження енергозберігаючих технологій в
усіх галузях економіки та соціальній сфері країни шляхом
забезпечення привабливого інвестиційного клімату, створення джерел
фінансування енергозберігаючих заходів, впровадження системи
стимулювання енергозбереження відповідно до критеріїв
ефективності;
у сфері інвестиційної і фінансово-бюджетної політики:
здійснити перебудову інвестиційної політики в
паливно-енергетичній сфері, маючи на увазі необхідність значного
збільшення обсягів капіталовкладень у галузі паливно-енергетичної
сфери, підвищення їх інвестиційної привабливості, в тому числі на
основі вдосконалення нормативно-правової бази щодо угод про
розподіл продукції, концесійних угод, структурних перетворень,
створення цільового інвестиційного фонду розвитку
паливно-енергетичної сфери;
забезпечити вироблення активної державної інвестиційної
політики з кредитування високоефективних проектів у
паливно-енергетичній сфері, що використовують вітчизняну техніку і
технології, з метою зниження залежності реалізації цих проектів
від одержання кредитів;
послідовно впроваджувати спеціальні заходи для стимулювання
розвитку вугільної та нафтогазової галузей України, що дозволить
здійснити позитивні зміни структури паливно-енергетичного балансу
країни;
здійснити вивчення доцільності і масштабів залучення
іноземних інвестицій в енергетику України з урахуванням
економічних інтересів та національної безпеки;
здійснити заходи щодо стимулювання розвитку вітчизняного
товаровиробника у паливно-енергетичній сфері;
у науково-технічній сфері:
створити умови для ефективної розробки та реалізації
науково-технічних програм та наукоємних технологій;
забезпечити науковий супровід національних та державних
програм;
прискорити розробку та впровадження сучасних вітчизняних
гірничовидобувних комплексів, бурового нафтогазового та
нафтопереробного устаткування і техніки для будівництва
нафтогазопроводів, устаткування для спалювання вугілля у
"киплячому шарі", компресорних, парогазових та турбодетандорних
установок, установок по використанню нетрадиційних джерел енергії;
у сфері управління державним майном:
провести інвентаризацію виконання зобов'язань інвесторів, що
придбали акції приватизованих підприємств на умовах інвестиційних
конкурсів, із скасуванням угод, за якими зобов'язання не виконані
з вини інвестора, інвентаризацію ліцензій на розробку родовищ
природних ресурсів, забезпечивши у встановленому законодавством
порядку відкликання ліцензій у підприємств, що не мають
можливостей для їх освоєння;
розробити нормативно-правовий механізм, що забезпечує
реалізацію державних інтересів у паливно-енергетичній сфері з
урахуванням ефективного співіснування різних форм власності;
у сфері вдосконалення державного управління:
кардинально підвищити дієвість державної політики у
паливно-енергетичній сфері, удосконалити систему управління нею;
з метою підвищення енергетичної безпеки України визначити
заходи державного впливу на виробничо-господарську діяльність
самостійних суб'єктів господарювання у паливно-енергетичній сфері
без частки державної власності, а також тих, що знаходяться в
зовнішньому управлінні;
у сфері цінової і тарифної політики:
сформувати цілісний нормативно-правовий і організаційний
механізм регулювання цін на паливно-енергетичні ресурси, що
забезпечить проведення державної політики у цій галузі, умови для
ефективного функціонування галузей, виправлення деформованих
співвідношень цін на різні види енергоресурсів;
удосконалити тарифну політику в галузях паливно-енергетичної
сфери, маючи на увазі як необхідність забезпечення ефективного
функціонування підприємств паливно-енергетичної сфери, ліквідацію
перехресного субсидування, так і реальні фінансові можливості
населення і суб'єктів господарювання;
запровадити сучасні підходи до формування тарифів на
електроенергію за чотирма класами напруги, погодинні, сезонні та
спеціальні тарифи на електроенергію, в тому числі з метою
вирівнювання пікових навантажень;
у сфері зовнішньоекономічної діяльності:
розробити комплексну державну програму спільної
зовнішньоекономічної діяльності в паливно-енергетичній сфері
Міністерства закордонних справ України, Міністерства економіки
України і Міністерства палива та енергетики України. Забезпечити
розвиток співробітництва з Росією, Казахстаном, країнами - членами
ГУУАМ, насамперед Азербайджаном, Туркменистаном, посилення
співробітництва в рамках регіональних та субрегіональних структур
(Центральноєвропейська ініціатива, Організація Чорноморського
економічного співтовариства тощо), а також активізацію зв'язків з
Іраном, Іраком, Лівією, Сирією, В'єтнамом, Норвегією, Кувейтом,
Саудівською Аравією, Кубою і рядом інших країн. Передбачити
державну підтримку участі українських компаній в енергетичних
проектах за кордоном, стимулювання експорту високотехнологічного
енергетичного обладнання та устаткування. Створити за участю
Верховної Ради України Міжвідомчу раду з підтримки просування
підприємств паливно-енергетичної сфери України на закордонні
ринки;
розробити Комплексну програму перетворення України в надійний
енергетичний міст між Азією та Європою.
III. Визнати актуальним створення Національної енергетичної
ради України.
IV. Кабінету Міністрів України разом з Верховною Радою
України в рамках законодавчого і нормативно-правового забезпечення
Енергетичної стратегії і структурних реформ у галузях
паливно-енергетичної сфери забезпечити розробку проектів Кодексу
енергокористування та Концепції енергетичного законодавства
України.