І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним поданням Президента України
щодо відповідності Конституції України (конституційності)
Постанови Верховної Ради України "Про висновки
Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по
перевірці фактів порушення прав українських акціонерів
відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент"
від 18 лютого 1999 року N 441-XIV
(справа про доручення Генеральній прокуратурі України)
м. Київ, 14 червня 2001 року Справа N 1-15/2001
N 8-рп/2001
vd20010614 vn8-рп/2001
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Козюбри Миколи Івановича,
Корнієнка Миколи Івановича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Розенка Віталія Івановича,
Селівона Миколи Федосовича,
Тихого Володимира Павловича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Яценка Станіслава Сергійовича - суддя-доповідач,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням Президента України щодо відповідності Конституції України
( 254к/96-ВР ) (конституційності) Постанови Верховної Ради України
"Про висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по
перевірці фактів порушення прав українських акціонерів відкритого
акціонерного товариства "Миколаївцемент" від 18 лютого 1999 року
N 441-XIV ( 441-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р.,
N 15, ст. 94).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стало конституційне подання Президента України.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону
України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо
відповідності Конституції України (конституційності) зазначеної
Постанови Верховної Ради України.
Заслухавши суддю-доповідача Яценка С.С. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент України
- звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням
розглянути питання щодо конституційності Постанови Верховної Ради
України "Про висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради
України по перевірці фактів порушення прав українських акціонерів
відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент" від 18 лютого
1999 року N 441-XIV ( 441-14 ) (далі - Постанова). Президент
України вважає Постанову такою, що не відповідає статтям 85, 89,
123, а також частині другій статті 6, частині другій статті 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ), і наводить правове
обгрунтування цих тверджень.
У поясненнях Голови Верховної Ради України доводиться
конституційність Постанови.
2. У пункті 1 оспорюваного правового акта Верховна Рада
України постановила:
"Висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України
по перевірці фактів порушення прав українських акціонерів
відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Миколаївцемент" взяти до
відома. Матеріали перевірки, проведеної Тимчасовою слідчою
комісією, направити Генеральній прокуратурі України".
Вирішуючи спір, Конституційний Суд України виходить з того,
що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в
Україні - парламентом (стаття 75 Конституції України). Як орган
народного представництва він уповноважений здійснювати
парламентський контроль у межах, визначених Конституцією України
(пункт 33 частини першої статті 85), зокрема і через створювані
ним спеціальні органи, передбачені Конституцією України.
Згідно з частиною четвертою статті 89 Конституції України
Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що
становлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчі комісії,
якщо за це проголосувала не менш як одна третина від
конституційного складу Верховної Ради України. З частини п'ятої
цієї ж статті випливає, що результатами розслідувань, проведених
тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, можуть бути
їхні висновки і пропозиції, що доповідаються Верховній Раді
України. Для слідства і суду вони не є вирішальними.
На підставі звернення Верховної Ради України, як і іншого
органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їх
посадових осіб, фізичної чи юридичної особи, органи прокуратури
зобов'язані провести перевірку і в разі встановлення порушень
законодавства у межах своїх повноважень вжити відповідних заходів.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 1
Постанови відповідає статтям 85, 89 Конституції України і не
суперечить іншим її статтям.
3. У пункті 2 Постанови Верховна Рада України постановила:
"Доручити Генеральній прокуратурі України:
- здійснити перевірку та дати правову оцінку фактам,
викладеним у матеріалах Тимчасової слідчої комісії. У
разі встановлення порушень законодавства вжити усіх
необхідних заходів прокурорського реагування;
- провести повну, всебічну і об'єктивну перевірку фактів
заподіяння державі збитків, порушення Конституції
України та законів України при проведенні комерційного
конкурсу з продажу 28 відсотків акцій
ВАТ "Миколаївцемент" компанії "Лафарж" та зловживань
службовим становищем посадових осіб Фонду державного
майна України та Кабінету Міністрів України;
- перевірити законність судових рішень Вищого арбітражного
суду України по справах N 5/58 за позовом
ВАТ "Миколаївцемент", товариства з обмеженою
відповідальністю (ТОВ) "Хорда", довірчого товариства
"Градотраст" до Фонду державного майна України; N 7/18
за позовом Фонду державного майна України до ТОВ "Хорда";
N 7/19 за позовом Фонду державного майна України до
акціонерного товариства "Градобанк". У разі встановлення
порушень законодавства розглянути питання про принесення
протесту на рішення Вищого арбітражного суду України.
Про результати перевірки повідомити Верховну Раду України в
місячний термін."
Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що Верховна
Рада України вийшла за межі повноважень, визначених для неї
Конституцією України, давши у пункті 2 Постанови низку доручень
Генеральній прокуратурі України щодо перевірок, пов'язаних з
приватизацією відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент".
Крім того, Генеральній прокуратурі дано прямі вказівки: у разі
встановлення порушень законодавства (практично будь-яких)
розглянути питання про принесення протесту на рішення Вищого
арбітражного суду України.
У поясненнях Голови Верховної Ради України зазначається, що
Верховна Рада України має право звертатися до Генеральної
прокуратури України. З Постанови вбачається, йдеться у поясненнях,
що Верховна Рада України не робила правових висновків за
результатами перевірки, а прийняла рішення про направлення її
матеріалів Генеральній прокуратурі України для перевірки і надання
правової оцінки фактам, викладеним у цих матеріалах, а в разі
встановлення порушень законодавства - для вжиття всіх необхідних
заходів прокурорського реагування.
Конституційний Суд України вважає, що цей пункт Постанови в
цілому конкретизує предмет звернення Верховної Ради України до
Генеральної прокуратури України і не суперечить Конституції
України (за винятком окремих положень).
Верховна Рада України є конституційним органом, уповноваженим
здійснювати законодавчу владу. Вона може звертатися до
Генерального прокурора України, органів прокуратури з питань,
віднесених до її розгляду, зокрема стосовно тих, що становлять
суспільний інтерес і для розслідування яких Верховною Радою
України створюються тимчасові слідчі комісії. Як і звернення інших
органів державної влади, вони не повинні мати імперативного
характеру.
Однак, використавши форму доручення: "Доручити Генеральній
прокуратурі України" (перший абзац пункту 2 Постанови), Верховна
Рада України перевищила конституційні повноваження, фактично діючи
як керівний щодо Генеральної прокуратури України орган державної
влади, що дає вказівки підпорядкованому органові.
Відповідно до Конституції України Верховна Рада України
здійснює лише ті повноваження, які віднесені до її відання. Це
випливає з положень частини другої статті 85, а також частини
другої статті 19 Конституції України.
Конституція України безпосередньо не передбачає серед
повноважень Верховної Ради України здійснення нею контролю за
діяльністю прокуратури. Ця правова позиція сформульована у Рішенні
Конституційного Суду України від 11 квітня 2000 року N 4-рп/2000
( v004p710-00 ) (Вісник Конституційного Суду України, 2000 р.,
N 2)
Прокуратура України становить єдину систему, яку очолює
Генеральний прокурор України. Він призначається на посаду за
згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом
України. Верховна Рада України може висловити недовіру
Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку
з посади (пункт 25 частини першої статті 85, пункт 11 частини
першої статті 106, частина перша статті 122 Конституції України).
Проте з такого способу призначення Генерального прокурора України
на посаду та звільнення його з посади не випливають відносини
підпорядкованості органів прокуратури України іншим органам
державної влади, зокрема тим, які здійснюють повноваження щодо
призначення на посаду та звільненням з посади Генерального
прокурора України.
Як випливає з частини другої статті 19 Конституції України,
органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти в межах своїх повноважень, не
повинні втручатися - а саме це означає дача доручення, тобто
обов'язкової до виконання вказівки - у діяльність прокуратури з
питань, що становлять її компетенцію, передбачену Конституцією
України (стаття 121, пункти 9, 13 розділу XV). Це дістало
відображення і в згаданому вище Рішенні Конституційного Суду
України.
Верховна Рада України не має конституційних повноважень щодо
дачі вказівок органам прокуратури, тим більше у конкретних судових
справах. Тому доручення: "перевірити законність судових рішень
Вищого арбітражного суду України по справах N 5/58 за позовом ВАТ
"Миколаївцемент", товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
"Хорда", довірчого товариства "Градотраст" до Фонду державного
майна України; N 7/18 за позовом Фонду державного майна України до
ТОВ "Хорда"; N 7/19 за позовом Фонду державного майна України до
акціонерного товариства "Градобанк" (четвертий абзац пункту 2) є
неконституційним.
Таким чином, положення першого і четвертого абзаців пункту 2
Постанови, що ними даються доручення (вказівки) Генеральній
прокуратурі України, не відповідають частині другій статті 19,
пункту 33 частини першої, частині другій статті 85 Конституції
України.
4. Пунктом 3 Постанови Верховна Рада України поклала контроль
за виконанням Постанови, усуненням допущених порушень
законодавства на Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України
по перевірці фактів порушення прав українських акціонерів
відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент".
Цей пункт Постанови втратив чинність у зв'язку з припиненням
діяльності "Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для
перевірки фактів порушення прав українських акціонерів відкритого
акціонерного товариства "Миколаївцемент" на підставі Постанови
Верховної Ради України "Про припинення діяльності тимчасових
слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України"
від 1 червня 2000 року N 1751-III ( 1751-14 ) (Відомості Верховної
Ради України, 2000 р., N 36, ст. 302).
Тому конституційне провадження у справі стосовно оспорюваного
пункту 3 Постанови підлягає припиненню на підставі пункту 3 статті
45 Закону України "Про Конституційний Суд України" у зв'язку з
непідвідомчістю Конституційному Суду України питання про
конституційність правового акта в частині, що втратила чинність.
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150, 152
Конституції України, статтями 45, 51, 61, 63, 65, 73 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. Визнати такими, що відповідають Конституції України
( 254к/96-ВР ) (є конституційними), пункти 1, 2 Постанови
Верховної Ради України "Про висновки Тимчасової слідчої комісії
Верховної Ради України по перевірці фактів порушення прав
українських акціонерів відкритого акціонерного товариства
"Миколаївцемент" від 18 лютого 1999 року N 441-XIV ( 441-14 )
(крім положень пункту 2 Постанови, що визнані неконституційними
згідно з пунктом 2 цього Рішення).
2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є
неконституційними) такі положення пункту 2 Постанови Верховної
Ради України "Про висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної
Ради України по перевірці фактів порушення прав українських
акціонерів відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент"
від 18 лютого 1999 року N 441-XIV:
щодо форми звернення Верховної Ради України до Генеральної
прокуратури України: "Доручити..." (перший абзац);
щодо змісту звернення Верховної Ради України до Генеральної
прокуратури України: "перевірити законність судових рішень Вищого
арбітражного суду України по справах N 5/58 за позовом ВАТ
"Миколаївцемент", товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
"Хорда", довірчого товариства "Градотраст" до Фонду державного
майна України; N 7/18 за позовом Фонду державного майна України до
ТОВ "Хорда"; N 7/19 за позовом Фонду державного майна України до
акціонерного товариства "Градобанк" (четвертий абзац).
3. Положення пункту 2 Постанови Верховної Ради України "Про
висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по
перевірці фактів порушення прав українських акціонерів відкритого
акціонерного товариства "Миколаївцемент" від 18 лютого 1999 року
N 441-XIV, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня
ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
4. Припинити конституційне провадження у справі щодо
відповідності Конституції України (конституційності) пункту З
Постанови Верховної Ради України "Про висновки Тимчасової слідчої
комісії Верховної Ради України по перевірці фактів порушення прав
українських акціонерів відкритого акціонерного товариства
"Миколаївцемент" від 18 лютого 1999 року N 441-XIV.
5. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскарженим.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ