Кабінет Міністрів України

1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2016 року, що додається.

Визначити державними замовниками Програми Міністерство внутрішніх справ (координатор) та Міністерство інфраструктури.

2. Міністерству внутрішніх справ разом з Міністерством інфраструктури, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади за участю громадських організацій розробити та подати в тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2016 року.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 1384 (1384-2008-р) "Про схвалення Концепції Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху на 2009-2012 роки" (Офіційний вісник України, 2008 р., № 84, ст. 2829);

пункт 7 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України (466-2010-п) , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2010 р. № 466 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 45, ст. 1486).

СХВАЛЕНО 

постановою Кабінету Міністрів України 

від 8 серпня 2012 р. № 771

Протягом останніх чотирьох років в Україні спостерігалася тенденція до зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод, у тому числі з потерпілими (у 2008 році сталося 51 279 дорожньо-транспортних пригод з потерпілими, у 2009 році - 37 080, у 2010 році - 31 768, у 2011 році - 30 769), а також до зменшення кількості загиблих (з 7718 у 2008 році до 4831 у 2011 році, або на 37,4 відсотка) та відповідно до зменшення кількості травмованих (з 63 254 до 37 774, або на 40,3 відсотка).

Незважаючи на таку ситуацію, в Україні кількість загиблих у дорожньо-транспортних пригодах протягом 2011 року на 100 тис. населення становить 10,6, тоді як у країнах Європейського Союзу в середньому - 6-8 загиблих на 100 тис. населення, а кращі показники - 3-5 загиблих на 100 тис. населення.

У 2011 році спостерігалося уповільнення темпів зниження показників аварійності, тоді як за підсумком I кварталу 2012 р. намітилася тенденція до зростання показників аварійності. Порівняно з I кварталом 2011 р. кількість дорожньо-транспортних пригод з потерпілими зросла на 14,6 відсотка, кількість загиблих у них - на 15,6 відсотка, травмованих - на 14,8 відсотка.

За статистичними даними 2011 року, найбільш поширеними видами дорожньо-транспортних пригод з потерпілими є наїзд на пішохода (36,3 відсотка загальної кількості дорожньо-транспортних пригод з потерпілими), зіткнення транспортних засобів (34,1 відсотка), наїзд на перешкоду (11,4 відсотка). При цьому частка загиблих у випадках наїзду на пішохода становить 38 відсотків загальної кількості загиблих у дорожньо-транспортних пригодах, тоді як відповідний середній показник країн Європейського Союзу становить близько 15 відсотків. Основними причинами дорожньо-транспортних пригод з потерпілими є перевищення безпечної швидкості руху (23,6 відсотка загальної кількості дорожньо-транспортних пригод з потерпілими), порушення правил маневрування (19,6 відсотка) та правил проїзду перехресть (8 відсотків). Порівняно з даними 2010 року на 44,6 відсотка зросла частка дорожньо-транспортних пригод, що сталися через керування транспортним засобом у стані сп’яніння, яка за підсумками 2011 року становить 6 відсотків загальної кількості дорожньо-транспортних пригод з потерпілими.

70 відсотків загальної кількості дорожньо-транспортних пригод з потерпілими в Україні сталися в населених пунктах, при цьому кількість загиблих у таких дорожньо-транспортних пригодах становить 43,8 відсотка загальної кількості загиблих, що вище відповідного показника більшості країн Європейського Союзу, який у середньому становить близько 33 відсотки.

Адміністративні важелі впливу на забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема підвищення розмірів штрафів за порушення правил дорожнього руху, поступово втрачають свою ефективність. Як свідчить досвід країн Європейського Союзу, подальше зниження показників аварійності потребує здійснення комплексу заходів з підвищення безпеки дорожнього руху, основою яких є проведення аналізу факторів, що зумовили виникнення дорожньо-транспортних пригод, та відхід від позицій першочергового звинувачення водія чи пішохода.

Розв’язати окреслену проблему можливо шляхом об’єднання зусиль органів державної влади, органів місцевого самоврядування та всього суспільства.

Основними причинами недостатнього рівня забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні порівняно з відповідним рівнем країн Європейського Союзу є:

низький рівень дорожньої дисципліни учасників дорожнього руху та усвідомлення небезпеки наслідків її порушення, зокрема недотримання встановленої швидкості руху та правил маневрування, ігнорування використання ременів безпеки, порушення режимів праці та відпочинку водіями;

неналежний рівень практичного забезпечення невідворотності покарання за порушення правил дорожнього руху та усвідомлення цього учасниками дорожнього руху;

недостатній рівень координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо вирішення питань безпеки дорожнього руху;

недостатність фінансування заходів, спрямованих на зниження рівня аварійності на дорогах, та відсутність системних підходів до проведення аналізу ефективності фінансування таких заходів;

низький рівень використання сучасних методів підготовки та підвищення кваліфікації водіїв, навчання правил дорожнього руху громадян;

недостатня ефективність системи організаційно-планувальних та інженерних заходів, спрямованих на вдосконалення організації руху транспорту та пішоходів, створення безпечних умов руху;

низький рівень використання автоматизованих засобів контролю та регулювання дорожнього руху;

неефективність системи контролю за безпечністю транспортних засобів під час експлуатації, а стосовно некомерційних транспортних засобів - її відсутність;

недосконалість системи оповіщення про дорожньо-транспортні пригоди та надання допомоги потерпілим.

Крім того, через значне збільшення кількості автомобілів протягом останнього десятиріччя майже повністю вичерпано пропускну спроможність вулично-дорожньої мережі, що у свою чергу ускладнює умови руху та потребує підвищення експлуатаційних характеристик існуючої мережі та її розбудови з урахуванням вимог, прийнятих у країнах Європейського Союзу.

Розв’язання наявних проблем потребує застосування програмного підходу із здійсненням комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки дорожнього руху.

Метою Програми є зниження рівня аварійності та тяжкості наслідків дорожньо-транспортних пригод, створення безпечних та комфортних умов для учасників дорожнього руху, а також удосконалення системи державного управління безпекою дорожнього руху.

Можливі два варіанти розв’язання проблеми:

запровадження заходів адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху, посилення відповідальності за порушення правил дорожнього руху та державного контролю у зазначеній сфері;

розроблення комплексної програми, що передбачає фінансування заходів з підвищення безпеки дорожнього руху з урахуванням норм та досвіду країн Європейського Союзу щодо створення безпечних умов дорожнього руху, підвищення ефективності державного регулювання та контролю в даній сфері, удосконалення організації дорожнього руху та системи підготовки водіїв, розвиток системи надання допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних пригодах, підвищення рівня усвідомлення необхідності дотримання вимог безпеки дорожнього руху його учасниками.

Перший варіант розв’язання проблеми викликатиме переважно негативне ставлення в учасників дорожнього руху і дасть змогу досягти лише короткострокового поліпшення показників аварійності, тоді як другий варіант забезпечить розв’язання проблеми комплексно.

З урахуванням даних ефективності здійснення заходів з підвищення безпеки дорожнього руху в країнах Європейського Союзу, що зазначені в рекомендаціях, які надані іноземними експертами в рамках проекту Твінінг "Підтримка та посилення безпеки вантажних та пасажирських дорожніх перевезень в Україні", залежно від обсягів фінансування розглядаються три варіанти прогнозованих результатів розв’язання проблеми:

у разі відсутності фінансування заходів, спрямованих на зниження рівня аварійності, можливим є щорічне зростання аварійності та кількості загиблих у дорожньо-транспортних пригодах на 8-10 відсотків;

у разі виділення 50 відсотків потреби фінансування заходів, спрямованих на зниження рівня аварійності, передбачається зменшення кількості загиблих у дорожньо-транспортних пригодах на 10-15 відсотків;

у разі забезпечення 100-відсоткового фінансування заходів, спрямованих на зниження рівня аварійності, передбачається зменшення кількості загиблих у дорожньо-транспортних пригодах на 25-30 відсотків та наближення до середнього рівня безпеки дорожнього руху країн Європейського Союзу.

З огляду на співвідношення завдання та його фінансового забезпечення оптимальним є третій варіант.

Розв’язання проблеми здійснюється з урахуванням таких принципів:

пріоритет безпеки дорожнього руху над економічними аспектами;

дотримання інтересів громадян, суспільства і держави під час забезпечення безпеки дорожнього руху;

концентрація зусиль органів виконавчої влади, громадськості і науковців до забезпечення безпеки дорожнього руху.

Шляхами розв’язання проблеми є:

удосконалення державного управління у сфері безпеки дорожнього руху на засадах консолідації відповідних функцій центральних органів виконавчої влади і координації дій органів державної влади та місцевого самоврядування;

системне запровадження та належне фінансування заходів з підвищення рівня безпеки дорожнього руху;

удосконалення порядку ведення обліку дорожньо-транспортних пригод та проведення аналізу причин їх виникнення для розроблення заходів з підвищення рівня безпеки дорожнього руху в місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод;

підвищення професійного рівня особового складу Державтоінспекції, а також державних службовців та працівників Укртрансінспекції;

поліпшення профілактичної роботи, спрямованої на запобігання дорожньо-транспортному травматизму, а також підвищення рівня правосвідомості учасників дорожнього руху;

поліпшення експлуатаційних показників автомобільних доріг і вулиць за параметрами безпечності з урахуванням європейських вимог, а також системи контролю їх експлуатаційного стану за параметрами безпеки руху;

запровадження автоматизованих засобів контролю дорожнього руху, передусім швидкості руху;

удосконалення системи організації руху транспортних засобів та пішоходів, зокрема шляхом використання новітніх технічних засобів організації дорожнього руху з поліпшеними характеристиками їх сприйняття;

підвищення рівня безпеки пішоходів, у тому числі шляхом врахування потреб інвалідів (звукові сигнали переходу проїзної частини, тактильні орієнтири тощо);

підвищення рівня безпеки пасажирських та вантажних перевезень;

підвищення ефективності підготовки учасників дорожнього руху шляхом запровадження новітніх методів навчання;

удосконалення системи контролю за безпечністю транспортних засобів з урахуванням європейських норм;

підвищення ефективності системи оповіщення про дорожньо-транспортні пригоди та надання допомоги потерпілим;

сприяння у створенні ефективного механізму взаємодії державних органів, громадськості, представників бізнесових та наукових кіл щодо вирішення питань підвищення рівня безпеки дорожнього руху;

сприяння проведенню наукових досліджень у сфері безпеки дорожнього руху та впровадженню їх результатів у практику;

активізація міжнародного співробітництва та обміну досвідом щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Програму планується виконати у період до 2016 року.

Контроль за виконанням заходів Програми здійснюється МВС і Мінінфраструктури.

Виконання Програми дасть змогу забезпечити підвищення рівня безпеки дорожнього руху, зменшення кількості осіб, що постраждали внаслідок дорожньо-транспортних пригод, поліпшення умов руху на вулицях і дорогах, підвищення ефективності системи підготовки учасників дорожнього руху, належний рівень надання допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних пригодах.

За умови виконання в повному обсязі передбачених Програмою заходів прогнозується наближення до середньоєвропейського рівня безпеки дорожнього руху, зокрема зниження порівняно з 2011 роком показників аварійності щодо соціального ризику (кількість загиблих внаслідок дорожньо-транспортних пригод на 100 тис. населення) - з 10,6 до 7,5; транспортного ризику (кількість загиблих внаслідок дорожньо-транспортних пригод на 100 тис. транспортних засобів) - з 33,2 до 18.

Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається щороку виходячи з можливостей державного бюджету під час формування його показників.

Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 5616,01 млн. гривень, у тому числі за рахунок державного бюджету - 5595,64 млн., інших джерел - 20,37 млн. гривень.