1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми біобезпеки та біологічного захисту на 2015-2020 роки, що додається.

Визначити Міністерство охорони здоров’я державним замовником Програми.

2. Міністерству охорони здоров’я разом із заінтересованими органами виконавчої влади, Національною академією наук, Національною академією медичних наук, Національною академією аграрних наук розробити і подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми біобезпеки та біологічного захисту на 2015-2020 роки.

СХВАЛЕНО 

розпорядженням Кабінету Міністрів України 

від 25 червня 2012 р. № 466-р

Біобезпека є однією з найважливіших складових національної безпеки нашої країни. Існує тенденція до посилення негативного впливу біологічних чинників на населення, можливість виникнення загроз біологічного походження, пов’язаних з розвитком сучасних біотехнологій та появою синтетичної біології, проявами біотероризму, відсутністю чітко визначеної процедури провадження генетично-інженерної діяльності.

Пріоритетами державної політики у сфері біобезпеки та біологічного захисту є здійснення системних заходів із створення та ефективного функціонування національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту, протидії проявам біотероризму, захисту населення від безконтрольного та протиправного поширення генетично модифікованих організмів, збереження здорового та безпечного навколишнього природного середовища, а також покращення матеріально-технічного стану лабораторій, установ та закладів, які визначають кількісний та якісний вміст генетично модифікованих організмів у продукції рослинного та тваринного походження, визначення їх впливу на навколишнє природне середовище, зокрема біорізноманіття, з урахуванням ризиків для здоров’я людини.

За даними МОЗ, у країні на даний час роботи із збудниками інфекційних захворювань, що віднесені до II групи патогенності, проводяться у 420 лабораторіях. У цілому функціонує 4053 лабораторії мікробіологічного профілю, з них 21 відсоток - в закладах Держсанепідслужби, 29 - в лікувально-профілактичних закладах, 3 - з діагностики СНІДу, 39 - в інших міністерствах та установах, 4 - в науково-дослідних інститутах, 4 відсотки - у приватних закладах. Також функціонує 9 національних колекцій культур, які віднесені до таких, що становлять національне надбання.

На сьогодні розв’язання проблем забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту здійснюється відповідними органами виконавчої влади згідно з їх повноваженнями. Однак у зв’язку з масштабністю, складністю, різноплановістю проблем біологічної безпеки та біологічного захисту необхідно розробити єдину методологію створення національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту, представлену на сьогодні різними установами та організаціями.

Основними причинами виникнення проблеми є:

наявність значної кількості об’єктів підвищеної небезпеки з вичерпаними технічними та технологічними ресурсами, а також природних осередків концентрації збудників особливо небезпечних інфекційних хвороб, що підвищує ризики виникнення надзвичайних ситуацій, створює реальну загрозу життєдіяльності населення, подальшому соціально-економічному розвитку та національній безпеці України;

відсутність автоматизованих та інтегрованих банків даних у сфері біобезпеки та біологічного захисту про можливі загрози біологічного походження, які повинні враховувати впливи нових агентів, пов’язані з розвитком біотехнологій і синтетичної біології;

недосконала організація охорони патогенних мікроорганізмів і штамів збудників небезпечних та особливо небезпечних інфекційних хвороб, що підвищує ризики несанкціонованого доступу та проникнення небезпечних біологічних агентів у навколишнє природне середовище;

недостатня врегульованість питання поводження з генетично модифікованими організмами, відсутність державної підтримки та координації генетично-інженерних досліджень та наукових і практичних розробок в галузі біологічної безпеки, впровадження механізму безпечного практичного використання генетично модифікованих організмів.

Створення та ефективне функціонування національної системи безпеки та біологічного захисту передбачається здійснити в межах можливостей державного і місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Метою Програми є визначення та послідовна реалізація основних напрямів державної політики, спрямованих на забезпечення належного рівня захисту населення та навколишнього природного середовища від небезпечних біологічних агентів (біозагроз) різного походження, а також запобігання проявам біотероризму шляхом створення та ефективного функціонування національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту.

Перший варіант передбачає модернізацію установ, задіяних у забезпеченні біологічної безпеки та біологічного захисту, які перебувають у сфері управління різних органів виконавчої влади, зокрема санітарно-епідеміологічного нагляду, ветеринарної медицини, та протидії тероризму. У такому разі можливе утворення різних установ з однаковими функціями, що не є оптимальним.

Другий, оптимальний варіант передбачає системну та комплексну реалізацію державної політики у сфері біологічної безпеки та біологічного захисту з використанням ресурсів держави та регіонів з метою удосконалення та зміцнення існуючих установ у зазначеній сфері, їх інноваційне оновлення та розвиток, удосконалення законодавства щодо забезпечення координації взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та органів управління потенційно небезпечними об’єктами суб’єктів господарювання, у власності або користуванні яких перебувають об’єкти підвищеного епідемічного ризику, що дасть можливість створити національну систему біологічної безпеки та біологічного захисту.

Реалізацію державної політики у сфері забезпечення біологічної безпеки планується здійснити шляхом створення та ефективного функціонування національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту, яка передбачатиме прогнозування, профілактику, ідентифікацію та протидію існуючим загрозам біологічного походження, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій в результаті впливу небезпечних біологічних чинників навколишнього природного середовища.

Для досягнення мети Програми розв’язання проблеми можливе шляхом:

створення та формування національної системи виявлення біологічних загроз;

приведення законодавства України, що регулює питання біологічної безпеки та біологічного захисту, у відповідність з міжнародними вимогами;

удосконалення механізму державного регулювання, здійснення контролю і забезпечення координації взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів управління потенційно небезпечними об’єктами та суб’єктів господарювання, у власності або користуванні яких перебувають об’єкти підвищеного епідемічного ризику, удосконалення системи підготовки, перепідготовки фахівців з біологічної безпеки та біологічного захисту, розвитку нормативно-правової та методичної, науково-виробничої та матеріально-технічної бази, а також розроблення сучасних технологій та реалізації ряду проектів, спрямованих на розв’язання широкого спектра проблем, пов’язаних з біологічною безпекою та біологічним захистом;

створення нових та вдосконалення існуючих систем біобезпеки та біологічного захисту, зокрема шляхом державної підтримки комплексу інженерно-технічних заходів та оснащення відповідних установ новітнім обладнанням з метою гарантованого нерозповсюдження збудників особливо небезпечних інфекційних хвороб;

модернізації та технічного переоснащення об’єктів науково-промислової бази, які спеціалізуються на створенні вітчизняних систем (засобів) матеріально-технічного або інших видів забезпечення біологічної безпеки;

впровадження системи моніторингу і контролю можливих загроз біологічного та хімічного походження шляхом створення міжвідомчої інтегрованої і стандартизованої мережі лабораторій;

розроблення та застосування комплексу заходів щодо методів технічного контролю і діагностики об’єктів і обладнання підприємств біотехнологічних виробництв, ліцензування їх діяльності, розроблення відповідних систем безпеки і правил перевезення біологічних вантажів для всіх видів транспорту;

розвитку наукових основ та розроблення єдиних науково-методичних підходів у сфері забезпечення біологічної безпеки, а також технологій та засобів захисту від негативного (шкідливого) впливу біологічних чинників;

інформаційного забезпечення заходів, зокрема підвищення рівня інформування населення, забезпечення створення умов для підготовки фахівців різних рівнів кваліфікації, а також для впровадження органами виконавчої влади інструментів управління ризиками негативного впливу небезпечних біологічних чинників на біосферу та навколишнє природне середовище.

Виконання Програми дасть змогу:

забезпечити функціонування комплексної національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту, яка суттєво знизить можливість виникнення біологічних ризиків;

підвищити рівень національної безпеки;

відновити землі сільськогосподарського призначення, виведені з використання у зв’язку із забрудненням небезпечними біологічними агентами;

забезпечити захист здоров’я людини та навколишнього природного середовища, зокрема об’єктів рослинного і тваринного світу, від впливу небезпечних біологічних агентів;

регламентувати проведення наукових біологічних досліджень під час створення небезпечних мікроорганізмів, токсинів, біологічно-активних речовин, лікарських засобів, генетично модифікованих організмів, провадження біотехнологічної діяльності;

збільшити частку внутрішнього валового продукту за рахунок зниження економічних збитків у разі виникнення надзвичайних ситуацій або аварій, пов’язаних з небезпечними біологічними агентами;

забезпечити збільшення обсягу виробництва конкурентоспроможної продукції для внутрішнього та зовнішнього ринку з метою забезпечення захисту та профілактики людей, тварин та рослин від впливу небезпечних біологічних агентів.

Для оцінки очікуваної ефективності та результативності Програми пропонується ввести критерій - величину попереджених соціально-економічних та екологічних збитків від можливих надзвичайних ситуацій, спричинених небезпечними біологічними агентами. З урахуванням практики розвинутих країн така величина є співвідношенням витрат щодо запобігання надзвичайним ситуаціям до можливих збитків і становить 7-10 відсотків.

Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяг фінансування Програми з державного бюджету визначається щороку виходячи з конкретних завдань та фінансових можливостей.