УВАГА! ДОКУМЕНТ ВТРАЧАЄ ЧИННІСТЬ.
визначеним статутом комерційного банку).
3.5. Регіональне управління, на території якого функціонує
комерційний банк чи його установа, передає копію постанови
Правлінню або Раді комерційного банку.
Одночасно регіональне управління Національного банку України
дає письмове розпорядження регіональній розрахунковій палаті про
заборону прийняття до виконання платіжних документів за підписами
керівників, які усунуті з посади, і також повідомляє про це
комерційний банк.
Розділ 4. Призначення тимчасової адміністрації
(адміністратора) для управління комерційним банком
4.1. Підставами для призначення тимчасової адміністрації
(адміністратора) банку можуть бути:
- порушення встановлених економічних нормативів, невиконання
нормативних актів Національного банку України та порушення
банківського законодавства, неподання або подання недостовірної
звітності;
- збиткова діяльність;
- становище комерційного банку, за якого власних коштів цього
банку залишилось менше ніж вимагається для його функціонування
згідно з чинним законодавством;
- інші обставини, що створюють реальну загрозу інтересам
вкладників та кредиторів (конфліктна ситуація в керівництві банку,
усунення керівництва банку від управління та наявність причин і
умов, що можуть призвести до втрати платоспроможності банку тощо).
4.2. Якщо запропоновані Національним банком України шляхи
виходу з кризової ситуації, що склалася в діяльності банку, не
будуть реалізовані з боку керівництва комерційного банку, то
відповідним департаментом системи банківського нагляду за
підсумками перевірок порушується перед Правлінням Національного
банку України питання про необхідність призначення тимчасової
адміністрації (адміністратора).
Висновок відповідного департаменту системи банківського
нагляду щодо призначення тимчасової адміністрації (адміністратора)
має містити:
- назву, повні реквізити комерційного банку;
- перелік даних, які є підставою для призначення тимчасової
адміністрації (адміністратора), та усунення, у разі необхідності,
виконавчого органу банку від керівництва;
- відомості про осіб (особу), що будуть призначені членами
тимчасової адміністрації (адміністратором), та особу, що її
очолюватиме;
- дату і строк призначення;
- першочергові дії, спрямовані на виправлення порушень;
- матеріали перевірок та інші дані, які засвідчують
правомірність та необхідність застосування цього заходу (як
додаток).
Висновок відповідного департаменту системи банківського
нагляду передається для подальшого розгляду на Правлінні
Національного банку України.
4.3. Правління Національного банку України приймає рішення
про призначення тимчасової адміністрації (адміністратора)
комерційного банку, яке оформлюється відповідною постановою.
Вказана постанова вручається керівництву комерційного банку
під розписку, за винятком випадків, якщо таке вручення неможливе,
для чого керівництво комерційного банку запрошується до
Національного банку України або регіонального управління
Національного банку України, в якому відкрито кореспондентський
рахунок комерційного банку.
Тимчасова адміністрація (адміністратор) призначається на
визначений постановою строк та діє в межах встановлених
повноважень.
Метою діяльності тимчасової адміністрації (адміністратора) та
головним завданням є приведення справ комерційного банку у
відповідність до чинного законодавства, відновлення
платоспроможності, забезпечення усунення виявлених порушень,
причин і умов, які призвели до погіршення фінансового стану, та
здійснення інших заходів щодо стабілізації діяльності комерційного
банку.
Тимчасова адміністрація (адміністратор) проводить в
установлений Національним банком строк необхідні заходи щодо
виконання вказаних завдань.
4.4. У разі наявності фактів, що свідчать про неправомірність
дій з боку керівництва комерційного банку, або інших підстав для
негайного призначення тимчасової адміністрації тимчасова
адміністрація (адміністратор) призначається без попереднього
повідомлення керівництва комерційного банку.
4.5. Членами тимчасової адміністрації комерційного банку
можуть бути особи, що мають економічну або юридичну освіту і
досвід роботи, необхідний для виконання функцій тимчасової
адміністрації банку.
Керівником та членами тимчасової адміністрації
(адміністратором) не можуть бути особи, які мають відносини з цим
комерційним банком як акціонери (засновники), працівники банку чи
його кредитори.
4.6. Керівник та члени тимчасової адміністрації
(адміністратор), які є службовцями Національного банку України,
призначаються наказом Національного банку України за їх згодою із
збереженням за ними місця роботи, заробітної плати, премій та
інших виплат, передбачених системою оплати праці за основним
місцем роботи, на період виконання функцій тимчасової
адміністрації.
Керівник тимчасової адміністрації може бути звільнений від
виконання цих обов'язків за власним бажанням або на підставі
рішення Національного банку України.
Особа, яка призначена до складу тимчасової адміністрації
(адміністратором), може бути звільнена від виконання цих
обов'язків за власною ініціативою, за ініціативою керівника
тимчасової адміністрації або за ініціативою Національного банку
України.
4.7. У своїй діяльності тимчасова адміністрація
(адміністратор) керується постановою Правління Національного банку
про своє призначення, установчими документами комерційного банку
та чинним законодавством. При цьому вона виконує функції
виконавчого органу комерційного банку (у разі його усунення від
керівництва за вимогами постанови про призначення тимчасової
адміністрації).
4.8. Тимчасова адміністрація (адміністратор) перевіряє
договірну, бухгалтерську, звітну, касову і канцелярську
документацію, матеріали Правління та ревізійної комісії щодо справ
банку, а також перевіряє в присутності члена Правління
комерційного банку касу та інші цінності банку.
4.9. Тимчасова адміністрація (адміністратор) повідомляє
відповідному рівню системи банківського нагляду Національного
банку про вчинення службовими особами комерційного банку дій, які
суперечать статуту банку, постанові Правління Національного банку
України про призначення тимчасової адміністрації (адміністратора)
та чинному законодавству.
4.10. Керівник тимчасової адміністрації (адміністратор):
- виконує обов'язки керівника комерційного банку;
- у разі потреби організовує комплексну перевірку діяльності
комерційного банку і звірку фінансової звітності з дійсним станом
справ силами тимчасової адміністрації (адміністратора), із
залученням зовнішнього аудиту або відповідних структурних
підрозділів Національного банку України;
- виконує інші функції, визначені Правлінням Національного
банку України.
4.11. Тимчасова адміністрація (адміністратор) щомісяця надає
звіт про результати своєї діяльності відповідному рівню системи
банківського нагляду Національного банку України.
4.12. Загальна тривалість діяльності тимчасової адміністрації
(адміністратора) не може перевищувати дванадцяти місяців. В
окремих випадках, за рішенням Правління Національного банку
України, установлений строк діяльності тимчасової адміністрації
(адміністратора) може бути продовжений на три місяці.
4.13. Діяльність тимчасової адміністрації (адміністратора)
припиняється у разі, якщо:
- Національним банком України прийняте відповідне рішення про
дострокове припинення роботи тимчасової адміністрації
(адміністратора);
- Національний банк України після закінчення строку
повноважень тимчасової адміністрації (адміністратора) не прийняв
рішення про його продовження;
- прийнято рішення відповідного органу про припинення
діяльності банку.
Розділ 5. Стягнення штрафу в розмірі
неправомірно одержаного доходу
5.1. Національний банк України має право стягувати штраф у
розмірі неправомірно одержаного доходу та застосовувати інші
економічні санкції відповідно до чинного законодавства у разі
порушення комерційними банками порядку, строків та технології
виконання банківських операцій, що встановлені нормативними актами
Національного банку України, а саме:
- порушення законодавства при формуванні власного статутного
фонду;
- порушення обов'язкових економічних нормативів регулювання
діяльності комерційних банків, визначених Інструкцією N 10 "Про
порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків"
( v0010500-96 );
- недозарезервування комерційним банком коштів на його
кореспондентському рахунку;
- нарахування та стягнення відсотків авансом у момент видачі
позики.
5.2. Штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу може
стягуватись і в інших випадках, не передбачених цим Положенням,
але які мають місце у зв'язку з порушенням суб'єктами банківської
діяльності чинного законодавства чи невиконанням нормативних актів
Національного банку України та неправомірним одержанням доходів.
5.3. У разі виявлення порушень законодавства при формуванні
власного статутного фонду з банку стягується штраф у розмірі
неправомірно одержаного доходу за весь звітний період.
Сума штрафу розраховується як розмір фактично одержаного
банком доходу у звітному періоді, помноженому на питому вагу
незаконно сформованого статутного фонду в загальній сумі кредитних
ресурсів.
5.4. Базою для розрахунку штрафів за порушення економічних
нормативів є прибуток, який залишається у розпорядженні
комерційного банку після сплати усіх обов'язкових платежів у
бюджет, але перед нарахуванням у фонди банку та виплатою
дивідендів.
5.5. Для розрахунку неправомірно одержаного комерційним
банком доходу в зв'язку з недозарезервуванням коштів на його
кореспондентському рахунку регіональні управління Національного
банку України використовують дані про суму залучених коштів та
залишки на кореспондентських рахунках комерційних банків за
відповідний період регулювання (одержані згідно з додатком N 1
Положення про порядок формування банківською системою України
обов'язкових резервів, затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 26.12.96 р. N 333 ( v0410500-96 ),
з урахуванням змін та доповнень до них) після здійсненої детальної
перевірки їх достовірності.
Сума неправомірно одержаного комерційним банком доходу
визначається шляхом множення одноденної суми недозарезервованих
банком коштів (розрахованої за формулою середнього арифметичного
згідно з додатком N 2 Положення, зазначеного в попередньому
абзаці) на розмір плати за діючою обліковою ставкою Національного
банку України в розрахунку за один день, помноженому на кількість
днів періоду регулювання.
За недозарезервування комерційним банком коштів на його
кореспондентському рахунку штраф стягується за кожний випадок
допущеного порушення.
5.6. Штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу
стягується за кожний випадок допущеного порушення нормативів
максимального розміру ризику на одного позичальника (Н9),
максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих
одному інсайдеру (Н11), максимального сукупного розміру кредитів,
гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н12).
У цьому разі сума нарахованих штрафів не повинна перевищувати
розміру капіталу банку.
5.7. Неправомірно одержаний комерційним банком доход від
нарахування та стягнення процентних доходів авансом у момент
видачі позики, який підлягає стягненню у вигляді штрафу,
вираховується як розмір фактично одержаного доходу від
неправомірних дій.
5.8. Нарахування штрафу у розмірі неправомірно одержаного
доходу здійснюється на підставі акта перевірки чи ревізії або
доповідної записки відповідних регіональних управлінь
Національного банку України (обов'язково має бути доданий
розрахунок штрафу).
Відповідні регіональні управління Національного банку
України, які мають обгрунтовану інформацію про допущені
комерційним банком порушення, готують розпорядження про
притягнення до відповідальності та стягнення штрафу у розмірі
неправомірно одержаного доходу, яке підписується керівником та
головним бухгалтером регіонального управління Національного банку
України.
Стягнення штрафу здійснюється у претензійно-позовному
порядку.
5.9. У разі збиткової діяльності комерційного банку або
переведення його в режим фінансового оздоровлення до нього може не
застосовуватися такий захід впливу, як стягнення штрафу в розмірі
неправомірно отриманого доходу, а застосовуються інші заходи
впливу, передбачені ст.48 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ) та цим Положенням.
5.10. Суми стягнених штрафів у розмірі неправомірно
одержаного доходу відображаються у 7-му класі рахунків за статтею
"Інші банківські операційні витрати" (рах.7397) і збільшують суму
оподаткованого прибутку.
Розділ 6. Ліквідація комерційного банку
6.1. Рішення Національного банку України про примусову
ліквідацію комерційного банку може бути прийнято у разі допущення
ним порушень, вказаних у ст.48 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 872-12 ).
6.2. Рішення про ліквідацію комерційного банку приймається
Правлінням Національного банку України та оформлюється відповідною
постановою. Цією постановою також відкликається ліцензія на право
здійснення всіх банківських операцій, призначається ліквідатор
(ліквідаційна комісія), а також припиняються повноваження
Правління (Ради директорів), Ради банку і загальних зборів
комерційного банку.
Копія постанови про ліквідацію комерційного банку,
відкликання ліцензії на право здійснення всіх банківських
операцій, призначення ліквідатора (ліквідаційної комісії)
надсилається комерційному банку в день її прийняття.
6.3. У разі прийняття рішення про ліквідацію комерційного
банку та відкликання ліцензії на право здійснення всіх банківських
операцій керівник регіонального управління Національного банку
України, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку, не
пізніше наступного дня після прийняття відповідного рішення
припиняє усі активні операції за кореспондентськими
(субкореспондентськими) рахунками як у національній, так і в
іноземній валютах.
Якщо банк має відкриті кореспондентські рахунки у закордонних
банках, ліквідатор (ліквідаційна комісія) на підставі відповідної
інформації регіонального управління Національного банку України, в
якому відкритий кореспондентський рахунок банку, доводить до цих
банків рішення про ліквідацію комерційного банку та забезпечує
повернення коштів з кореспондентських рахунків на накопичувальний
рахунок ліквідатора (ліквідаційної комісії) відповідно до п.2.13
розділу 2 глави IV цього Положення.
6.4. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) приступає до виконання
обов'язків відразу після прийняття постанови про ліквідацію
комерційного банку.
6.5. Ліквідатором банку може бути юридична особа, основною
діяльністю якої є надання юридичних чи аудиторських послуг.
До прийняття постанови Національного банку України про
ліквідацію комерційного банку між Національним банком України та
ліквідатором укладається договір. У договорі між Національним
банком України та ліквідатором визначаються права та обов'язки
сторін щодо забезпечення процедури ліквідації комерційного банку.
Договір вступає в дію з моменту призначення ліквідатора
відповідною постановою Національного банку.
Крім того, ліквідація комерційного банку може проводитись
ліквідаційною комісією, яка створюється під керівництвом та за
участю працівників Національного банку України. У такому разі
ліквідатором виступає ліквідаційна комісія, створена Національним
банком України. Роботою ліквідаційної комісії керує її Голова,
призначений постановою Правління Національного банку України про
ліквідацію комерційного банку.
6.6. Робота ліквідатора (ліквідаційної комісії) оплачується
за рахунок банку, що ліквідується, або інших джерел. Кошторис
витрат ліквідатора (ліквідаційної комісії) затверджує орган, який
його призначив.
6.7. Ліквідатором не може бути така юридична особа:
- яка є кредитором або акціонером (учасником) банку, що
ліквідується;
- яка є стороною у судовій справі за участю банку, що
ліквідується.
Юридична особа, перед призначенням її ліквідатором,
зобов'язана надати Національному банку України інформацію про свої
ділові інтереси, зокрема щодо:
- заборгованості перед банками або володіння майновими
правами банків;
- невиконання будь-яких зобов'язань по відношенню до
будь-якого банку за останні п'ять років;
- володіння майном, яке конкурує з нерухомим майном банку,
якщо при ліквідації здійснюватиметься оцінка цього майна,
володіння та управління ним;
- інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому
виконанню функцій ліквідатора;
- інформацію про відсутність конфлікту інтересів з
Національним банком України.
Національний банк України перед призначенням ліквідатора
зобов'язаний переконатись у відсутності конфлікту інтересів та у
здатності юридичної особи діяти неупереджено.
У разі виникнення конфлікту інтересів після призначення
ліквідатора останній зобов'язаний вжити заходів щодо усунення
конфлікту інтересів та одночасно повідомити про це Національний
банк України, який вирішує питання щодо можливості продовження
роботи ліквідатора.
6.8. Національний банк України здійснює контроль за
діяльністю ліквідатора (ліквідаційної комісії).
У разі невідповідності роботи ліквідатора встановленим
вимогам законодавства та умовам договору Національний банк України
має право розірвати договір з ліквідатором та призначити нового
ліквідатора (ліквідаційну комісію).
6.9. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) не має права:
- використовувати або дозволяти використовувати майнові
активи банку, що ліквідується, в своїх інтересах або в інтересах
третіх осіб;
- приймати зобов'язання від імені Національного банку України
без його письмового дозволу;
- розголошувати службову інформацію, якщо це не пов'язано із
виконанням функцій ліквідатора.
На осіб, які залучаються ліквідатором до участі у процедурі
ліквідації комерційного банку (або членів ліквідаційної комісії),
поширюються усі вимоги, передбачені пунктами 6.5, 6.7, 6.8 цього
Положення.
Особи, які залучаються до процедури ліквідації, якщо вони є
працівниками Національного банку України, звільняються за їх
згодою від виконання своїх трудових обов'язків із збереженням за
ними місця роботи, заробітної плати та всіх виплат, передбачених
системою оплати праці за основним місцем роботи, на весь час їх
участі у процедурі ліквідації комерційного банку.
6.10. З дня свого призначення ліквідатор (ліквідаційна
комісія) має повне та виняткове право управляти та контролювати
банк, вживати будь-яких заходів для ефективної ліквідації банку та
одержання максимальної виручки від продажу активів банку.
При здійсненні заходів щодо проведення ліквідації банку
ліквідатор (ліквідаційна комісія) діє в межах наданих повноважень:
- управляє майном банку;
- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку. При
визначенні суми, яку можна отримати від продажу активів,
ліквідатор зобов'язаний дати оцінку різним пропозиціям з
урахуванням ринкової вартості активів;
- визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею;
- проводить роботу щодо стягнення дебіторської
заборгованості, у тому числі може подавати позови у судові органи
від імені банку;
- виявляє кредиторів та вживає заходів, спрямованих на
задоволення їх вимог, зокрема реалізує майно банку;
- вирішує в установленому чинним законодавством порядку
питання щодо звільнення працівників банку та призначення
спеціалістів для забезпечення діяльності ліквідатора (зокрема:
головного бухгалтера, бухгалтера), у разі необхідності може
залучати до роботи з ліквідації банку будь-якого експерта,
консультанта;
- виплачує в установленому порядку заробітну плату особам,
залученим до процедури ліквідації банку;
- складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження
регіональному управлінню Національного банку України;
- зупиняє або обмежує погашення зобов'язань банку (за
винятком зобов'язань, взятих ліквідатором при виконанні його
функцій).
Ліквідатору (ліквідаційній комісії) забороняється вчиняти
дії, які б свідчили про продовження діяльності банку.
Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені
кредиторами або засновниками, акціонерами (учасниками) банку в
судовому порядку.
6.11. Для забезпечення виконання ліквідатором (ліквідаційною
комісією) своїх повноважень у регіональному управлінні
Національного банку України замість закритого кореспондентського
рахунку банку відкривається накопичувальний рахунок N 1207, на
який зараховуються кошти банку і надходження на його адресу та з
якого проводяться розрахунки з кредиторами.
Відкриття накопичувального рахунку здійснюється на підставі
рішення про ліквідацію банку та нотаріально засвідченої картки із
зразками підписів уповноважених осіб, залучених до ліквідації, з
відбитком печатки банку, що ліквідується.
Представник регіонального управління Національного банку
України, в якому відкритий кореспондентський рахунок комерційного
банку, що ліквідується, візує перші примірники розрахункових
документів на перерахування коштів з накопичувального рахунку.
6.12. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний протягом
трьох днів після свого призначення опублікувати у двох газетах, що
поширюються на усій території України, та двох місцевих газетах
інформацію про початок ліквідації банку, а також вивісити цю
інформацію у кожному територіальному підрозділі банку із
зазначенням дати і місця, де він приступає до управління банком.
Оголошення має опубліковуватися у зазначених органах преси раз на
тиждень протягом місяця.
Ліквідатор (ліквідаційна комісія) також надсилає письмові
повідомлення вкладникам банку - фізичним особам, вказуючи розмір
вкладу згідно з бухгалтерським обліком банку.
Вимоги кредиторів повинні бути заявлені протягом одного
місяця від дня першої публікації в офіційному друкованому органі
зазначеного оголошення. Після закінчення вказаного строку заяви
кредиторів та вкладників банку не приймаються.
6.13. Після закінчення строку, наданого кредиторам для
заявлення своїх вимог (п.6.12), ліквідатор (ліквідаційна комісія),
у разі наявності пропозицій купити банк в цілому, може звернутися
до відповідного департаменту системи банківського нагляду
Національного банку України з обгрунтованими пропозиціями щодо
проведення реорганізації банку шляхом злиття, приєднання або його
продажу.
На підставі висновків зазначеного департаменту Правління
Національного банку України може прийняти відповідне рішення.
На підставі рішення Національного банку України ліквідатор
(ліквідаційна комісія) проводить реорганізацію комерційного банку
або його продаж.
6.14. У разі ліквідації банку шляхом продажу частини або усіх
його активів ліквідатор (ліквідаційна комісія) протягом трьох
місяців з дня свого призначення здійснює інвентаризацію активів
банку. У цей термін ліквідатор (ліквідаційна комісія) має право
розірвати договори про надання банку послуг, а також припинити
зобов'язання банку щодо оренди (найму) рухомого і нерухомого
майна, попередньо повідомивши про це іншу сторону за 30 днів.
Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний у двомісячний
термін з дати призначення:
- припинити трастові зобов'язання банку, повернути власнику
усі активи та матеріальні цінності, що перебувають в довірчому
управлінні банку, здійснити остаточні розрахунки за трастовими
рахунками;
- надіслати повідомлення усім клієнтам, які користуються
послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити
свої цінності протягом місяця.
Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному
зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у
повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть
претендувати кредитори банку. Ці цінності переходять у
розпорядження Національного банку України для повернення законним
власникам.
6.15. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) у строк до трьох
місяців з дня, зазначеного у повідомленні про ліквідацію, здійснює
такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів:
- складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження
Національним банком України;
- відхиляє вимоги у разі сумніву в їх дійсності;
- визначає суму заборгованості кожному кредитору та
черговість погашення вимог;
- сповіщає кредиторів про акцептування вимог;
- щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день
і місце, де можна ознайомитись з переліком вимог, та про дату
подання цього переліку Національному банку України.
6.16. Після закінчення періоду, протягом якого можна подавати
вимоги та проводити роботу щодо визнання або відхилення вимог
кредиторів ліквідатор (ліквідаційна комісія) складає проміжний
ліквідаційний баланс, враховуючи результати проведеної
інвентаризації активів та майна банку, і подає його до
регіонального управління Національного банку України.
Проміжний ліквідаційний баланс повинен містити дані про майно
банку, що залишилося, список вимог кредиторів та результати
розгляду їх вимог.
6.17. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний щомісяця
письмово повідомляти регіональне управління Національного банку
України, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку, про
результати роботи та надавати необхідні документи. Така інформація
обов'язково повинна містити дані про стягнення дебіторської
заборгованості, стан реалізації майна банку та розрахунки з
кредиторами.
Регіональне управління Національного банку України, в свою
чергу, зобов'язане щомісяця інформувати відповідний департамент
системи банківського нагляду Національного банку України про
роботу ліквідатора (ліквідаційної комісії).
На вимогу зазначеного департаменту та регіонального
управління ліквідатор зобов'язаний надати додаткову інформацію.
6.18. Для задоволення вимог кредиторів ліквідатор
(ліквідаційна комісія) проводить роботу щодо продажу майна
комерційного банку. Рішення про продаж майна приймається
ліквідатором (ліквідаційною комісією) і про це оповіщається у
засобах масової інформації. Оголошення про аукціон має бути
опубліковане, принаймні, у двох загальнодержавних та двох місцевих
газетах.
Оголошення має містити:
- назву, опис та іншу необхідну інформацію про майно;
- місце та час аукціону, що має бути проведений протягом
місяця після опублікування оголошення;
- умови покупки.
Якщо відсутні покупці і неможливо реалізувати повністю або
частково майно банку, ліквідатор вирішує з кредиторами питання про
передачу їм майна в рахунок задоволення претензійних вимог.
6.19. Вимоги кредиторів до банку, що ліквідується,
задовольняються за рахунок коштів банку у такій послідовності:
- витрати і винагородження ліквідатора (ліквідаційної
комісії) згідно із затвердженим кошторисом та договором з
Національним банком України;
- витрати Національного банку України, здійснені з метою
забезпечення проведення ліквідації;
- вимоги кредиторів, забезпечені заставою (сума, що
виплачується, не перевищує вартість застави);
- зобов'язання перед працівниками банку з оплати праці,
невиконані та накопичені до дня призначення ліквідатора
(ліквідаційної комісії);
- вимоги щодо державних і місцевих податків та неподаткових
платежів до бюджету і вимоги органів державного страхування та
соціального забезпечення;
- вимоги інших кредиторів;
- всі інші вимоги.
Вимоги кожної із наступних категорій задовольняються тільки
після повного задоволення вимог попередньої черги.
Якщо майна банку виявиться недостатньо для повного
задоволення всіх вимог певної черги, наявні кошти розподіляються
між кредиторами цієї черги пропорційно сумі їх вимог.
Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються
погашеними.
Активи, що залишились після погашення усіх вимог до банку,
розподіляються між акціонерами (учасниками) відповідно до
кількості належних їм акцій.
6.20. Вимоги кредиторів не задовольняються в таких випадках:
- майна банку не вистачає для задоволення вимог;
- вимоги не надійшли протягом встановленого часу;
- вимоги не визнані ліквідатором (ліквідаційною комісією), не
оскаржені кредитором в установленому порядку або, за запереченням
кредитора, прийнято рішення про незадоволення його вимоги.
Вимоги кредиторів, що надійшли пізніше встановленого часу,
можуть бути задоволені, якщо залишились кошти чи майно банку після
задоволення вимог кредиторів, вимоги яких надійшли протягом
встановленого часу.
6.21. У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості
банку його кредиторам, кошти не підлягають розподілу між
акціонерами (учасниками) до вирішення цих спорів.
6.22. З дня прийняття рішення про ліквідацію комерційного
банку припиняється нарахування пені та відсотків з усіх видів
заборгованості банку та штрафів, нарахованих за результатами
перевірок, здійснених Національним банком України, місцевими
державними податковими адміністраціями тощо, а також за активними
та пасивними операціями, у тому числі за депозитами. З цього дня
також припиняється нарахування процентів банками-кореспондентами
за міжбанківськими кредитами, наданими ними банку, що
ліквідується.
6.23. Після закінчення роботи ліквідатор (ліквідаційна
комісія) складає ліквідаційний баланс, який не пізніше 10-ти днів
від дня закінчення строку роботи ліквідатора (ліквідаційної
комісії) подається разом з матеріалами про його роботу
регіональному управлінню Національного банку України для розгляду
та затвердження.
У разі, якщо за результатами ліквідації банку є залишки за
активами та пасивами балансу, то разом з ліквідаційним балансом
надаються розшифровки усіх рахунків.
6.24. Не пізніше 10-ти днів після завершення роботи
ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний отримати довідку
органів внутрішніх справ щодо знищення печаток та штампів такого
банку та надати її до регіонального управління Національного банку
України.
У разі втрати (або інше) печаток та штампів комерційного
банку ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний надати
пояснювальну записку та копію заяви до органів внутрішніх справ
про їх зникнення.
6.25. Розгляд матеріалів щодо ліквідації або реорганізації
комерційного банку (у разі реорганізації обов'язково має бути акт
приймання та передачі майна та документів, підписаний банком, що
реорганізується, та банком-правонаступником), що готуються
регіональним управлінням Національного банку України, затвердження
ліквідаційного балансу та закриття накопичувального рахунку
здійснює уповноважена Правлінням Національного банку України
Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків при
регіональному управлінні Національного банку.
Рішення про виключення комерційного банку з Республіканської
книги реєстрації банків, валютних бірж та інших
фінансово-кредитних установ приймає Комісія з питань нагляду і
регулювання діяльності банків Національного банку України.
6.26. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний передати
документи ліквідованого комерційного банку згідно з вимогами
архівних правил відповідному регіональному управлінню
Національного банку України. Після приймання документів від
ліквідатора (ліквідаційної комісії) регіональне управління
Національного банку передає зазначені документи до державного
архіву або до архіву Національного банку України.
6.27. Після виключення комерційного банку з Республіканської
книги реєстрації банків, валютних бірж та інших
фінансово-кредитних установ ліквідатор (ліквідаційна комісія)
звільняється від будь-яких зобов'язань, пов'язаних з ліквідацією
банку.
Ліквідація комерційного банку вважається завершеною, а банк
таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення запису про
це до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та
інших фінансово-кредитних установ.