МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 8319/374 від 30.05.2001
У відповідь на лист стосовно визнання договору укладеним та
можливості визнання недійсним неукладеного договору повідомляємо
таке.
Стаття 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачає, що
чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, є частиною національного законодавства
України. Оскільки Постановою Президії Верховної Ради Української
РСР "Про приєднання Української Радянської Соціалістичної
Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної
купівлі-продажу товарів" від 23.08.89 р. N 7978 ( 7978-11 ) було
ратифіковано Конвенцію ООН про договори міжнародної
купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року ( 995_003 ) з
такою заявою: "Українська Радянська Соціалістична Республіка
відповідно до статей 12 та 96 Конвенції заявляє, що будь-яке
положення статті 11, статті 29 або частини ІІ Конвенції, яке
допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення
угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру
здійснювались не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне,
якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в
Українській Радянській Соціалістичній Республіці" (дата набуття
чинності: 01.01.88 р., для України: 01.02.91 р.), то ця Конвенція
є частиною національного законодавства.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.11.98
р. N 16-рп/98 ( v016p710-98 ) "положення частини другої статті 6
Закону Української РСР "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) треба розуміти так, що передбачена ним письмова форма є
обов'язковою для будь-якого зовнішньоекономічного договору
(контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної
діяльності України. Винятки з цього правила можуть встановлюватися
лише законом або міжнародним договором України".
Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу України ( 1540-06 )
"договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у
належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди".
Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 15.06.93 р.
N 01-6/675 ( v_675800-93 ) "Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з укладанням договорів поставки продукції
(товарів) в 1993 році" істотними умовами договору поставки
продукції визначені такі, як: "предмет контракту (договору), тобто
номенклатура, кількість і якість продукції, строк поставки і ціна.
Якщо ці обов'язкові умови в договорі відсутні, він вважається
неукладеним".
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України
від 12.03.99 р. N 02-5/111 ( v_111800-99 ) "недійсною може бути
визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в
потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов (стаття 153
Цивільного кодексу ( 1540-06 )". Оскільки зовнішньоекономічний
договір (контракт) може бути визнано недійсним тільки у судовому
порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або
міжнародних договорів України (стаття 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), то у випадку, коли в
процесі вирішення спору буде встановлено, що угоду між сторонами
фактично не було укладено, арбітражному суду на підставі пункту
1-1 статті 80 АПК ( 1798-12 ) ("відсутній предмет спору") слід
припинити провадження у справі (пункт 17 роз'яснення Вищого
арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111
( v_111800-99 ).
Звертаємо увагу на те, що згідно зі статтею 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) засади зовнішніх зносин,
зовнішньоекономічної діяльності та митної справи визначаються
виключно законами України. При укладенні зовнішньоекономічного
договору (контракту) необхідно звертатися також до Розділу VIII
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), що регулює застосування
цивільних законів іноземних держав та міжнародних договорів; до
міжнародних договорів, що є частиною національного законодавства
України відповідно до Конституції України тощо.
Начальник Головного юридичного управління А.Медвецький
"Бухгалтерія", N 28/1, 09.07.2001 р.