Юридический Харьков плюс - втрата чинності (наказ від 23.04.2015 N 474 /z0497-15/) від 26.05.2015 N z0835-05 000b72105b70f9425edb683607b59f93-2

З метою удосконалення порядку виконання спеціальними моторизованими військовими частинами міліції, військовими частинами спеціального призначення, підрозділами оперативного призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України покладених на них службово-бойових завдань, визначення прав та обов'язків осіб військових нарядів, основ взаємодії з органами внутрішніх справ НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Тимчасове положення про організацію служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення внутрішніх військ МВС України (далі - Положення), що додається.

2. Начальникам Головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, Управлінь МВС України в областях та місті Севастополі, районних, районних у містах, міських управлінь і відділів внутрішніх справ, начальникам управлінь територіальних командувань, командирам військових частин внутрішніх військ організувати вивчення Положення з особовим складом і забезпечити неухильне дотримання його вимог.

3. ГУВВ МВС України (Кіхтенко О.Т.) наказ подати в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра - начальника громадської безпеки полковника міліції Рудіка В.М.

5. Наказ оголосити особовому складу органів та підрозділів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України.

ТИМЧАСОВЕ ПОЛОЖЕННЯ

про організацію служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення внутрішніх військ МВС України

Розділ 1. Загальні положення

1.1. Тимчасове положення про організацію служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення внутрішніх військ МВС України (далі - Положення) визначає організацію та несення служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення з охорони громадського порядку, порядок виконання управліннями територіальних командувань, з'єднаннями, військовими частинами і підрозділами покладених на них службово-бойових завдань, організацію морально-психологічного забезпечення та матеріально-технічного забезпечення, а також обов'язки, права посадових осіб, військових нарядів, основи взаємодії військових частин з органами внутрішніх справ, іншими правоохоронними органами.

1.2. До виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки та боротьби зі злочинністю залучаються спеціальні моторизовані військові частини міліції (далі - СМВЧМ), військові частини спеціального призначення (далі - ВЧСП) та підрозділів оперативного призначення (далі - ПОП) внутрішніх військ МВС України.

1.3. Військовослужбовці СМВЧМ виконують службу в складі самостійних нарядів; військовослужбовці ВЧСП виконують службу в складі самостійних або спільних з представниками територіальних органів внутрішніх справ нарядів; військовослужбовці ПОП виконують службу в складі спільних нарядів з представниками територіальних органів внутрішніх справ. Їх завданням є:

участь у забезпеченні безпеки громадян і громадського порядку;

виявлення, запобігання і припинення злочинів, уживання профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

участь у припиненні адміністративних правопорушень;

виявлення причин і умов, що сприяють учиненню правопорушень, уживання у межах своєї компетенції заходів до їх усунення;

участь у спеціальних заходах щодо виявлення, блокування і затримання озброєних осіб, які захопили заручників, особливо важливі державні об'єкти та адміністративні споруди;

надання органам внутрішніх справ допомоги в припиненні масових заворушень, що супроводжуються насильством із застосуванням зброї, у населених пунктах, а також в установах виконання покарань;

сприяння забезпеченню відповідно до чинного законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його введення на всій території України або в окремій місцевості;

участь у забезпеченні безпеки вищих посадових осіб України, громадян та громадського порядку в районах дій режиму надзвичайного стану;

участь у спеціальних операціях із знешкодження озброєних злочинців, припиненні діяльності не передбачених законодавством озброєних воєнізованих формувань чи груп;

взаємодія із спеціальними підрозділами органів внутрішніх справ із боротьби з організованою злочинністю, а в разі потреби - з відповідними підрозділами служби безпеки України, іншими правоохоронними органами, заінтересованими міністерствами, відомствами та місцевими органами влади і самоврядування;

надання в межах наявних можливостей невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають в безпорадному або небезпечному для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опіки;

вивчення й аналіз інформації про різні прояви терористичної та озброєної організованої злочинної діяльності з метою використання її для виконання покладених на ці військові частини завдань;

участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій, епізоотій та епіфітотій;

повідомлення відповідних державних органів і громадських об'єднань про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, ужиття невідкладних заходів до ліквідації їх наслідків, рятування людей і подання їм допомоги, охорони майна.

1.4. У своїй діяльності СМВЧМ, ВЧСП та ПОП керуються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законами України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" (2235-12) і "Про міліцію" (565-12) , іншими законодавчими актами, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, статутами Збройних Сил України, Статутом бойової служби військ внутрішньої та конвойної охорони, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1994 року N 761-22, Статутом патрульно-постової служби міліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року N 404 (z0213-94) та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 вересня 1994 року за N 213/423, нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС), а також цим Положенням.

1.5. Для виконання службових завдань з охорони громадського порядку (далі - ОГП) військові частини використовують особовий склад (далі - сили), забезпечуються бойовою і спеціальною технікою, зброєю, спеціальними засобами, засобами індивідуального захисту особового складу (далі - засоби).

1.6. СМВЧМ, ВЧСП та ПОП виконують покладені на них завдання в населених пунктах за місцем постійної дислокації. Використання з'єднань і військових частин для виконання завдань за межами пунктів постійної дислокації в зоні оперативного реагування дозволяється за рішенням старшого оперативного начальника за погодженням начальника Головного управління - командувача внутрішніх військ МВС України (далі - командувач внутрішніх військ), за межами зони оперативного реагування та надзвичайних ситуацій - за рішенням Міністра внутрішніх справ України.

1.7. Особовий склад військових частин на територіях, де запроваджено надзвичайний стан, до виконання заходів з ОГП, охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян залучається за розпорядженням коменданта території або начальника військової оперативної групи за погодженням з командувачем внутрішніх військ.

1.8. Забороняється залучати особовий склад військових частин до виконання планових завдань гарнізонної служби.

1.9. Норми виділення сил та засобів для несення служби з ОГП установлюються Міністром внутрішніх справ України. Сили та засоби військових частин, які виділяються для несення служби з ОГП, використовуються масовано і, як правило, у районах (на ділянках) із складною оперативною обстановкою.

1.10. З урахуванням стану оперативної обстановки залучення особового складу з'єднань та військових частин на службу з ОГП після 24.00 проводиться за погодженням з командувачем внутрішніх військ.

1.11. До несення служби з ОГП залучаються:

1.11.1. Особовий склад спеціальних моторизованих військових частин міліції - 5 разів на тиждень по 6 годин на добу з моменту прибуття патрульного підрозділу до органу внутрішніх справ (на місце проведення масового заходу) та до його відбуття до військової частини. Офіцери, прапорщики, військовослужбовці за контрактом можуть нести службу з ОГП до 8 годин, але нормальна тривалість несення служби не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. При ускладненні оперативної обстановки за рішенням старшого оперативного начальника та за погодженням (розпорядженням) з командувачем внутрішніх військ служба військовим нарядам може бути продовжена до 2 годин. Час проведення інструктажів та підготовка до служби в територіальних органах внутрішніх справ уважається службовим. Кількість особового складу, який щодоби виділяється для ОГП від кожного з'єднання (військової частини), повинна становити не менше 60% від наявної чисельності підрозділів.

У разі, якщо на території обслуговування здійснюються заходи, що потребують значного залучення особового складу в дні його відпочинку та проведення занять, командири військових частин внутрішніх військ за погодженням з начальниками Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, м. Києва та Київської області (далі - ГУМВС), управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях та м. Севастополі (далі - УМВС), управлінь внутрішніх справ на транспорті (далі - УВСТ), з дозволу командувача внутрішніх військ переносять дні відпочинку та проведення занять на інші дні тижня.

1.11.2. Особовий склад військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення - 3 рази на тиждень по 6 годин на добу з моменту прибуття військовослужбовців до органу внутрішніх справ (на об'єкт проведення масового заходу) та до моменту відбуття його до військової частини. Офіцери, прапорщики, військовослужбовці за контрактом можуть нести службу з ОГП до 8 годин, але середньодобова тривалість несення служби не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. При ускладненні оперативної обстановки за рішенням старшого оперативного начальника та за погодженням з командувачем внутрішніх військ служба військовим нарядам може бути продовжена до 2 годин. Кількість особового складу, який щодобово виділяється для ОГП від кожного з'єднання (військової частини), повинна становити не менше 30% від наявної чисельності підрозділів.

Старшими спільних нарядів призначаються працівники міліції, які відповідають за дії нарядів та ефективність їх застосування під час несення служби.

1.12. Штаби військових частин разом з управлінням (відділами) ОГП ГУМВС, УМВС, УВСТ міст та районів беруть участь у розробленні планів комплексного використання сил та засобів в ОГП (єдиної дислокації маршрутів), а також кордонів маршрутів патрулів та нарядів. Витяг з плану комплексного використання сил та засобів в ОГП (єдиної дислокації маршрутів) на території міста (району), картки маршрутів начальник ГУМВС, УМВС надсилає до військової частини, який зберігається у чергового військової частини.

На основі аналізу оперативної обстановки та результатів роботи щомісяця вносяться корективи в плани комплексного використання сил та засобів в ОГП (своєчасне внесення змін та уточнення плану покладається на штаб військової частини).

На кожний місяць штабом військової частини спільно з обласним, міським (районним) управліннями (відділом) МВС розробляється план використання особового складу військової частини на службі з ОГП (додаток 1), де вказуються органи внутрішніх справ, у розпорядження яких направляються патрульні підрозділи; кількість виділеного особового складу та патрульного транспорту, піших та автопатрулів; дні та час несення служби, навчальні, парко-господарські та вихідні дні; час та місце проведення спільних з органами внутрішніх справ тренувань та навчань. План підписується командиром військової частини, оперативним начальником та затверджується старшим оперативним начальником (оперативним начальником).

1.13. Старшими оперативними начальниками командирів військових частин є начальники ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, начальники УМВС України в областях, м. Севастополі та управлінь внутрішніх справ на транспорті за місцями дислокації цих частин, а також частин, які тимчасово виконують завдання на їх території.

Вони мають право:

разом з командиром військової частини визначати обсяги службових завдань військовим частинам (підрозділам) у межах установленого обсягу служби;

залучати (за погодженням з командувачем внутрішніх військ) підрозділи військових частин на термін до одного місяця для надання допомоги органам внутрішніх справ в охороні громадського порядку в межах відповідних територій;

заслуховувати інформацію командира військової частини (підрозділу) про виконання завдань з ОГП та боротьби зі злочинністю;

перевіряти несення служби військовими нарядами, стан та використання приміщень і обладнання, наданих військовій частині (підрозділу);

оцінювати разом з командиром військової частини (підрозділу) повноту, своєчасність і якість виконання частиною (підрозділом) поставлених завдань з ОГП та боротьби зі злочинністю.

1.14. Старший оперативний начальник зобов'язаний:

спільно з командиром військової частини (підрозділу) організовувати службу з ОГП та боротьби зі злочинністю, розробляти дислокацію маршрутів патрулів, забезпечувати картками маршрутів патрулів;

постійно інформувати командира військової частини про оперативну обстановку на території, яка обслуговується;

аналізувати стан служби з ОГП і спільно з командиром військової частини визначати заходи щодо найбільш ефективного використання сил і засобів;

забезпечувати вдосконалення форм організації та керівництва патрульно-постовою службою на підставі впроваджень позитивного досвіду і сучасних технічних засобів;

організовувати і контролювати роботу підпорядкованих органів внутрішніх справ з добору призовників у військові частини для подальшої служби в органах внутрішніх справ;

брати участь у навчанні та вихованні особового складу військової частини, у проведенні заходів щодо підвищення його бойової готовності та зміцнення військової дисципліни;

уживати заходів щодо поліпшення побутових умов офіцерів, прапорщиків, військовослужбовців за контрактом, сержантів і солдатів, піклуватися про створення їм нормальних умов для несення служби, навчання та виховання.

Питання дисциплінарного впливу на військовослужбовців старші оперативні начальники вирішують через командирів військових частин.

1.15. Начальники міських, районних відділів (управлінь) ГУМВС, УМВС та УВСТ є оперативними начальниками військових нарядів військових частин, що в установленому порядку надаються їм у підпорядкування для забезпечення ОГП та боротьби зі злочинністю на закріпленій території. Оперативний начальник має право:

приймати на підставі всебічного вивчення оперативної обстановки рішення про використання виділених у його розпорядження військових нарядів згідно з вимогами наказів МВС України та цього Положення;

заслуховувати доповіді чергових та начальників військових нарядів про хід і наслідки виконання поставлених завдань;

перевіряти несення служби військовими нарядами;

спільно з командиром військової частини, підрозділу оцінювати службу військових нарядів, проводити звірку результатів служби.

1.16. Оперативний начальник зобов'язаний:

забезпечувати разом з командиром підрозділу внутрішніх військ повне і якісне виконання військовими нарядами службових завдань, правильне використання виділених у його підпорядкування сил і засобів;

організовувати вивчення позитивного досвіду, запровадження в практику прогресивних організаційно-тактичних принципів і прийомів несення служби, сучасних технічних засобів;

своєчасно інформувати командира підрозділу, начальників військових нарядів про обстановку в районі (на об'єктах) несення служби;

з урахуванням обстановки уточнювати службові завдання, поставлені військовим нарядам з урахуванням обстановки, визначати порядок їх виконання та взаємодію з іншими силами, застосування спеціальної техніки, спеціальних засобів;

контролювати якість виконання військовими нарядами службових завдань;

повсякденно піклуватися про створення особовому складу військових нарядів належних умов для служби;

забезпечувати дотримання законності, зміцнення дисципліни та виховання в особового складу високих моральних якостей.

При виконанні завдань з ОГП, громадської безпеки та боротьби зі злочинністю військовослужбовці спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію" (565-12) та актами Кабінету Міністрів України.

Розділ 2. Управління військовими частинами

2.1. Загальні положення

Управління військовими частинами - це цілеспрямована діяльність командирів, штабів та служб щодо підтримання бойової готовності управлінь територіальних командувань, з'єднань та військових частин, підрозділів, військових нарядів, підготовки їх до дій з ОГП, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі злочинністю та керівництво ними під час виконання поставлених завдань.

Управління силами та засобами, що беруть участь в ОГП, має здійснюватися таким чином, щоб забезпечувалася висока ефективність їх дій на основі раціональної розстановки, своєчасного маневрування, високої активності несення служби, підтримувалася постійна готовність до виконання завдань, які виникають при раптових ускладненнях оперативної обстановки.

2.1.1. Управління військовими частинами включає:

безперервний збір, вивчення та узагальнення відомостей про оперативну обстановку, прийняття рішення;

постановку завдань підлеглим;

підготовку військових нарядів до служби з ОГП та їх всебічне забезпечення;

організацію і підтримку взаємодії з органами внутрішніх справ;

постійний контроль за виконанням поставлених завдань і подання допомоги підрозділам (військовим нарядам);

швидке реагування на всі зміни оперативної обстановки;

підбиття підсумків несення служби.

Основою управління є рішення командира військової частини. Командир несе повну відповідальність за керівництво підпорядкованими йому підрозділами (військовими нарядами) й успішне виконання ними завдань з ОГП та боротьби зі злочинністю.

Командир військової частини здійснює управління підрозділами (військовими нарядами) особисто і через штаб військової частини.

Особисто оцінюючи оперативну обстановку, командир зобов'язаний своєчасно приймати рішення, ставити завдання підлеглим і здійснювати контроль за діяльністю підрозділів (військових нарядів).

2.1.2. Штаб військової частини (далі - штаб) є основним органом управління підрозділами і військовими нарядами. Усю свою роботу він організовує на основі рішення командира та вказівок вищого штабу.

Начальник штабу, заступник командира з громадської безпеки зобов'язані завжди знати обстановку, передбачати її можливі зміни та бути готовими доповісти командирові висновки, які випливають з обстановки, та свої пропозиції стосовно їх рішення. Знати всі віддані командиром розпорядження і організовувати контроль за їх виконанням. Заступник командира з громадської безпеки (начальник штабу) безпосередньо організовує і керує виконанням завдань з ОГП та боротьби зі злочинністю. В умовах швидкої зміни оперативної обстановки, а також при вирішенні завдань, що раптово виникають у зв'язку зі стихійними лихами, масовими безпорядками і груповими порушеннями громадського порядку та іншими надзвичайними обставинами, уносить пропозиції щодо маневрування силами та засобами під час ОГП.

2.2. Прийняття рішення командиром (начальником)

2.2.1. На основі отриманого завдання, інформації старшого оперативного начальника, підготовлених штабом пропозицій та розрахунків, рішення на виконання службових завдань:

начальник управління територіального командування - на півріччя;

командир військової частини (з'єднання, полку, окремого батальйону) - на півріччя і уточнює на кожну добу;

командир батальйону - на квартал, місяць і уточнює на кожну добу;

командир роти - на місяць і уточнює на кожну добу;

командир взводу - на виконання службового завдання.

У разі різкого ускладнення оперативної обстановки командир зобов'язаний прийняти нове рішення або уточнити раніше прийняте. Про зміни в оперативній обстановці та прийняте рішення командир доповідає безпосередньо військовому і старшому оперативному начальникам.

2.2.2. Перед прийняттям рішення командир військової частини повинен намітити завдання, оцінити оперативну обстановку.

2.2.3. Одержавши завдання, командир повинен знати:

які заходи проводяться органами внутрішніх справ, місцевими державними адміністраціями та громадськими організаціями щодо додержання громадського порядку;

мету та порядок використання сил і засобів;

порядок організації взаємодії між підрозділами внутрішніх військ, органами внутрішніх справ та іншими зацікавленими органами;

роль і місце військової частини (підрозділу) в охороні громадського порядку;

що передбачається зробити з метою вдосконалення служби, навчання, виховання особового складу, зміцнення військової дисципліни і поліпшення тилового забезпечення.

Усвідомивши завдання, він віддає розпорядження начальникові штабу та іншим підлеглим офіцерам щодо збору даних про оперативну обстановку, підготовку розрахунків та пропозицій, необхідних для прийняття рішення.

2.2.4. Оцінка обстановки проводиться за такими елементами:

стан громадського порядку в районі несення служби з ОГП;

сили та засоби, що використовуються для попередження правопорушень і боротьби зі злочинністю;

місцевість, пора року та метеорологічні умови.

2.2.5. Оцінюючи стан громадського порядку в місті (районі), командир військової частини з'ясовує:

загальну характеристику стану правопорушень у районі несення служби;

кількість і характер учинених на вулицях та в інших громадських місцях злочинів, адміністративних правопорушень;

випадки групових порушень громадського порядку;

найбільш імовірні місця для вчинення злочинів, порушень громадського порядку, появи або переховування злочинців.

У висновках з оцінки стану громадського порядку командир військової частини визначає дільниці зосередження основних зусиль військових нарядів і порядок несення ними патрульної служби, заходи щодо попередження можливих злочинних проявів.

2.2.6. Оцінюючи сили та засоби, які використовуються для попередження правопорушень і для боротьби зі злочинністю, командир військової частини з'ясовує:

укомплектованість військової частини (підрозділу) особовим складом, зброєю, транспортом і засобами зв'язку;

очікувані зміни в чисельності підрозділів (звільнення та призов);

можливості військової частини (підрозділів) щодо виконання завдань при встановленому обсязі служби;

рівень бойової готовності, навчання та військової дисципліни, моральний стан і досвід особового складу під час несення служби;

позитивні сторони та недоліки під час виконання службових завдань;

причини недоліків, реальність і дієвість заходів, що проводяться з метою підвищення якості несення служби;

стан засобів матеріально-технічного забезпечення;

наявність у районі несення служби інших військових частин (підрозділів), органів внутрішніх справ та їх можливості щодо надання допомоги в ОГП;

наявність і місця несення служби нарядів добровільних громадських формувань.

У висновках після оцінки сил і засобів командир частини визначає:

завдання і заходи щодо підвищення бойової готовності військової частини та морального стану особового складу, зміцнення військової дисципліни, порядку та організованості, поліпшення навчання і тилового забезпечення частини (підрозділів, військових нарядів);

обсяг служби кожному підрозділу та службове навантаження на особовий склад;

час і порядок несення служби військовими нарядами;

допомогу, яку можуть надавати сусідні наряди військових частин, підрозділів органів внутрішніх справ і добровільні громадські формування в ОГП; заходи щодо організації з ними взаємодії;

допомогу, яку можуть надати старший командир і старший оперативний начальник.

2.2.7. Ураховуючи місцевість, пору року та метеорологічні умови, командир військової частини з'ясовує:

наявність і стан маршрутів висування в райони несення служби; місця скупчення громадян (магазини, ресторани, кафе, клуби, кінотеатри, зупинки транспорту і т.ін.);

режим роботи підприємств, культурно-освітницьких та інших установ у районах несення служби військовими нарядами;

стан і час освітлення вулиць, дворів, парків, бульварів, скверів та інших місць у районі несення служби;

наявність телефонної мережі і можливість використання її військовими нарядами під час несення патрульної служби;

вплив пори року і метеорологічних умов на організацію служби військових нарядів та використання транспортних і технічних засобів.

У висновках з оцінки місцевості, пори року і метеорологічних умов командир військової частини визначає:

спосіб несення служби військовими нарядами на маршрутах патрулювання;

місця, де найбільш імовірні порушення громадського порядку і злочинні прояви;

маршрути висування підрозділів у райони несення служби;

порядок взаємодії військових нарядів з урахуванням можливого характеру дій злочинців;

заходи щодо матеріально-технічного і медичного забезпечення військових нарядів;

пункти збору військових нарядів після закінчення служби.

2.2.8. Після оцінки обстановки командир військової частини проводить рекогносцировку, у ході якої вивчає райони несення служби, уточнює види, склад, особливі обов'язки військових нарядів і порядок виконання ними завдань з ОГП.

2.2.9. У рішенні щодо організації служби з ОГП на півріччя командир військової частини визначає:

загальну характеристику оперативної обстановки в місті;

заходи щодо підвищення бойової готовності підрозділів;

обсяг служби і завдання кожному підрозділу відповідно до плану комплексного використання сил і засобів в охороні громадського порядку (єдиної дислокації);

заходи щодо поліпшення якості несення патрульної служби;

порядок підготовки чергових військових нарядів, начальників патрульних груп і особового складу військових нарядів до несення служби;

заходи щодо поліпшення морально-психологічного забезпечення, зміцнення військової дисципліни та внутрішнього порядку;

завдання з вивчення, узагальнення і впровадження в практику передового досвіду несення патрульної служби;

заходи щодо технічного та тилового забезпечення підрозділів і військових нарядів;

завдання з удосконалення управління та зв'язку;

порядок здійснення контролю за виконанням підрозділами (військовими нарядами) поставлених завдань тощо.

2.2.10. Своє рішення про організацію служби з ОГП на півріччя командир військової частини оформляє графічно на карті (план-схемі). Карта (план-схема) території району, міста знаходиться та ведеться у штабі частини, батальйону (окремо дислокованих підрозділах) і використовується для вивчення, аналізу та оцінки оперативної обстановки при організації служби з ОГП і керування підрозділами та нарядами.

До графічного рішення командира відпрацьовується пояснювальна записка, яка містить:

характеристику зони охорони громадського порядку (патрульних дільниць) з повним переліком об'єктів, що на ній розташовані;

аналіз стану оперативної обстановки на вулицях та в інших громадських місцях на території району (міста) та аналіз стану вуличної злочинності за видами, місцем, днем і часом їх учинення за звітний період поточного року в порівнянні з аналогічним періодом минулого;

місця, де найбільш імовірні порушення громадського порядку і злочинні прояви;

обов'язкові норми щодобового виставлення нарядів для несення патрульної служби для кожного підрозділу, що залучається до ОГП;

обсяг служби і завдання кожному підрозділу відповідно до плану комплексного використання сил і засобів в ОГП (єдиною дислокацією);

перелік постів охорони і маршрутів патрулювання, у т.ч. допоміжних, які підлягають закриттю в період посилення ОГП та при здійсненні маневру;

порядок організації взаємодії та схему зв'язку всіх видів патрульно-постових нарядів, що комплексно залучаються до ОГП в зоні відповідальності;

маршрути висування підрозділів у райони несення служби;

спосіб несення служби військовими нарядами на маршрутах патрулювання;

засоби патрульної служби із зазначенням усіх видів зв'язку, автотранспорту (велосипедів), службових собак, які використовуються при ОГП;

режим роботи підприємств, розважальних закладів та інших установ у районах несення служби військовими нарядами;

стан і час освітлення вулиць, дворів, парків, бульварів, скверів та інших місць у районі несення служби;

ступінь впливу пори року і метеорологічних умов на організацію служби, дії військових нарядів, використання транспортних і технічних засобів;

заходи технічного та тилового забезпечення підрозділів і військових нарядів;

пункти збору військових нарядів після закінчення служби;

умовні позначки, що використовуються на карті (плані-схемі).

2.2.11. На плані-схемі в обов'язковому порядку відображаються:

місця розташування місцевих державних адміністрацій, підрозділів органів внутрішніх справ, громадських пунктів охорони порядку, межі патрульних дільниць;

коротка характеристика території району (міста) з визначенням кількості площ та вулиць, їх протяжності, чисельності населення, кількості та місць розташування підприємств, кафе, ресторанів, барів, магазинів, що ведуть торгівлю спиртними напоями, банків, готелів, стадіонів, кінотеатрів тощо;

пости та маршрути військових нарядів, залучених до ОГП, без зазначення порядку несення служби та особливих обов'язків нарядів, що несуть службу;

передбачувана розстановка сил та засобів;

порядок забезпечення взаємодії військових нарядів з органами внутрішніх справ, громадських формувань.

Умовні позначки, що використовуються на карті, наносяться відповідно до вимог Статуту патрульно-постової служби міліції України (z0213-94) та Інструкції щодо розробки та оформлення оперативних (бойових) документів у внутрішніх військах.

План-схема повинна бути наочною, а нанесені на ній дані - відповідати дійсному стану оперативної обстановки, яка склалася за місяць, квартал чи півріччя.

Масштаб карти (плану-схеми) визначається так, щоб нанесені на ній елементи обстановки та дислокації сил і засобів не затушовували і не затемнювали топографічної основи.

На карту (план-схему) наносяться лише постійні елементи обстановки (межі території, що обслуговується, патрульні дільниці, які закріплені за підрозділами, дислокація органів внутрішніх справ, громадські пункти охорони порядку, штаби народних дружин та інші сили громадськості, найбільш важливі об'єкти тощо), а інші дані (стан злочинності, розстановка сил та засобів тощо) необхідно наносити на кальку, що накладається на карту, чи позначками, які знімаються.

Крім цього, у рішенні на карті (плані-схемі) начальника управління територіального командування, командира військової частини відображаються:

межі території, що обслуговується (у тому числі органами внутрішніх справ);

місця дислокації підлеглих частин та підрозділів;

узагальнені дані про стан злочинності у зоні ОГП;

дислокація стройових та спеціальних підрозділів і спецустанов міліції;

громадські пункти охорони порядку;

сектори пересувних автопатрулів;

дані про стан злочинності в цілому в місті та його районах;

розрахунок сил та засобів, використаних у патрульній службі.

У рішенні на карті (плані-схемі) командира батальйону (окремо дислокованих підрозділів) відображаються:

місця дислокації підпорядкованих підрозділів;

громадські пункти охорони порядку;

місця скоєння тяжких, особливо тяжких злочинів;

дані про стан злочинності, аналіз злочинів за місцем та часом учинення на закріплених патрульних дільницях, маршрутах;

розрахунок сил та засобів;

межі території, що обслуговується;

сектори автопатрулів, маршрути патрулів, пости охорони порядку;

маршрути та пости (у тому числі органів внутрішніх справ біля межі закріпленої території);

спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ.

2.2.12. Для прийняття командиром військової частини рішення щодо організації служби на добу начальником територіального органу внутрішніх справ до 10.00 години в штаб військової частини подається інформація, яка містить такі відомості:

оперативну обстановку за добу в районі несення служби;

які заходи вживаються органами внутрішніх справ для підтримання громадського порядку;

місця зосередження основних зусиль спільних нарядів при несенні патрульної служби;

кількість, види, склад та старші нарядів, час і місця несення служби;

порядок і час проведення інструктивних занять з особовим складом у військовій частині, інструктажу особового складу в територіальному органі внутрішніх справ та хто з посадових осіб до цього залучається;

порядок підбиття підсумків після завершення несення служби;

порядок проведення спільної перевірки несення служби;

порядок організації взаємодії та зв'язку чергової частини територіального органу внутрішніх справ з оперативним черговим військової частини та черговим по військових нарядах;

порядок взаємодії у разі ускладнення оперативної обстановки.

2.2.13. Під час організації патрульної служби на добу командир військової частини уточнює:

наявність сил та засобів для ОГП;

результати виконання завдань з ОГП за минулу добу;

особливості оперативної обстановки на поточну добу;

завдання старшого оперативного начальника;

райони служби і ділянки зосередження основних зусиль;

військові наряди для несення служби (від яких підрозділів, кількість, види, склад і особливі обов'язки);

озброєння, техніку та екіпіровку військових нарядів;

органи внутрішніх справ, у розпорядження яких виділяються патрульні підрозділи (військові наряди);

заходи щодо особистої безпеки військовослужбовців під час несення служби;

організацію контролю за службою;

маршрути, на яких несуть службу з ОГП наряди структурних підрозділів територіальних органів внутрішніх справ, та порядок взаємодії з ними військових нарядів;

інструктаж, порядок підготовки чергових військових нарядів, начальників і особового складу військових нарядів до несення служби;

завдання з морально-психологічного забезпечення особового складу військових нарядів;

завдання з бойової та професійної підготовки.

Рішення командира військової частини на добу оформляється у книзі бойової служби військової частини (додаток 2).

2.3. Організація виконання рішення командира військової частини, його оформлення і постановка завдань виконавцям

2.3.1. Командир військової частини доводить прийняте рішення своїм заступникам, а за необхідності іншим офіцерам, після чого визначає порядок та терміни планування заходів, розробки наказу та доведення рішення до виконавців. Планування заходів організовує начальник штабу. До планування залучаються офіцери штабу, виховних структур, технічних служб і служб тилу. На основі рішення командира військової частини на півріччя розробляється наказ про організацію і несення служби з ОГП та забезпечення громадської безпеки.

2.3.2. Окремі рішення, прийняті командиром для виконання деяких завдань або в разі ускладнення оперативної обстановки, оформляються розпорядженнями (наказами).

2.3.3. У наказі на півріччя начальника управління територіального командування (командира військової частини) про організацію, несення служби з ОГП та забезпечення громадської безпеки зазначаються:

аналіз стану службово-бойової діяльності за минулий період, позитивні приклади службово-бойової діяльності;

з'єднання, військові частини, підрозділи, що мають низькі показники, основні причини недоліків і шляхи їх усунення;

основні службово-бойові завдання, які поставлені старшим начальником;

висновки з оперативної обстановки;

порядок підготовки сил і засобів (особового складу, техніки, зброї, спеціальних засобів, засобів зв'язку, технічного, тилового та медичного забезпечення) до несення служби з ОГП.

Після слова "НАКАЗУЮ" в пунктах:

першому - визначити основні завдання з подальшого підвищення бойової готовності з'єднань, військових частин, підрозділів, удосконалення взаємодії щодо ОГП та громадської безпеки з органами внутрішніх справ, іншими установами та зацікавленими органами;

другому - визначити загальні для всіх з'єднань, військових частин і підрозділів завдання із службово-бойової діяльності з ОГП;

третьому - окремими підпунктами визначити завдання кожному з'єднанню, військовій частині, підрозділу з організації та несення служби з ОГП, зони ОГП (патрульні дільниці);

четвертому - визначити завдання щодо застосування сил та засобів;

п'ятому - визначити завдання з підготовки особового складу до несення служби, дотримання заходів безпеки, у тому числі й особистої безпеки, заходи щодо вдосконалення навчальної та матеріально-технічної бази;

шостому - визначаються завдання з морально-психологічного забезпечення, подальшого зміцнення військової дисципліни та статутного порядку, запобігання подіям та порушенням під час виконання службово-бойових завдань;

сьомому - визначити завдання з роботи з офіцерськими кадрами, прапорщиками, військовослужбовцями за контрактом, сержантами, солдатами з підбору кандидатів щодо навчання у навчальних закладах та подальшої служби в органах внутрішніх справ;

восьмому - визначити заходи щодо організації зв'язку та забезпечення охорони конфіденційної інформації;

дев'ятому - визначити завдання технічного забезпечення;

десятому - визначити завдання з тилового забезпечення;

одинадцятому - визначити завдання медичного забезпечення;

дванадцятому - визначити заходи щодо вдосконалення керування з'єднаннями, військовими частинами, підрозділами.

До наказу додаються таблиці організації взаємодії з органами внутрішніх справ, розрахунки обсягу служби та застосування сил і засобів, схема організації зв'язку, списки чергових військових нарядів, начальників патрульних груп, начальників патрулів, тематика проведення спільних навчань з органами внутрішніх справ, інструктажів з черговими військових нарядів.

2.3.4. У наказі (розпорядженні) підрозділам на виконання додаткових завдань повинні зазначатися зміни оперативної обстановки; завдання, способи і терміни його виконання; необхідні перегрупування сил і засобів; заходи щодо взаємодії та матеріально-технічного забезпечення служби.

2.3.5. Наказ (розпорядження) повинен бути стислим, ясним і виключати можливість його різного тлумачення.

2.3.6. Інші накази начальника управління територіального командування, командира військової частини, плани (у тому числі основних заходів) військової частини на півріччя (квартал, місяць) відпрацьовуються відповідно до наказу командувача внутрішніх військ щодо переліку документів, які підлягають відпрацюванню протягом року у внутрішніх військах МВС України.

2.3.7. Відповідно до наказу щодо організації, несення служби з ОГП та забезпечення громадської безпеки, який затверджується командиром військової частини, і плану основних заходів на півріччя у військовій частині розробляються:

план використання особового складу військової частини на службі з ОГП на місяць;

план роботи штабу на квартал;

план роботи виховних структур, технічних служб та служб тилу на місяць;

календарний план заходів військової частини на місяць;

графік участі офіцерів у службі з ОГП й контролі за її несенням військовими нарядами;

плани і графіки з бойової та гуманітарної підготовки.

2.3.8. Рішення командира військової частини на півріччя доводиться до виконавців не пізніше як за 7 діб до початку наступного півріччя. Основним способом доведення рішення є особиста постановка завдань командиром військової частини або його заступниками офіцерам і прапорщикам підрозділів. Доведення завдань до сержантів і солдатів здійснюють офіцери управління військової частини та підрозділів.

2.3.9. При доведенні рішення підбиваються підсумки служби з ОГП, бойової та гуманітарної підготовки за минулий період та роз'яснюються завдання на наступний; намічаються основні заходи, які необхідно провести, а також визначається роль у цьому офіцерів, прапорщиків, сержантів і солдатів.

2.4. Організація взаємодії та зв'язку

2.4.1. Взаємодія управлінь територіальних командувань, з'єднань та військових частин внутрішніх військ з органами внутрішніх справ з питань ОГП забезпечується погодженням їх дій щодо спільного виконання завдань з ОГП, спільним плануванням заходів, складанням узгоджених графіків перевірки служби, взаємним інформуванням про оперативно-службову обстановку в районах несення служби, проведенням спільних нарад, підбиттям підсумків служби, залученням працівників органів внутрішніх справ до проведення навчань (занять) та інструктажів з особовим складом внутрішніх військ.

2.4.2. Передача оперативної інформації каналами проводового зв'язку здійснюється з використанням прямого оперативного зв'язку, організованого між оперативними черговими військових частин внутрішніх військ та черговими частинами територіальних органів внутрішніх справ.

Начальники територіальних органів внутрішніх справ забезпечують військові частини внутрішніх військ інформацією щодо стану оперативної обстановки в регіонах, розшуку злочинців, викраденого автотранспорту та майна, використовуючи канали електронної пошти між військовими частинами й управліннями територіальних командувань внутрішніх військ та органами внутрішніх справ.

2.4.3. Для погодження заходів з ОГП і боротьби зі злочинністю на основі рішень командира військової частини та старшого оперативного начальника організовується взаємодія між підрозділами військової частини, сусідніми частинами (підрозділами) внутрішніх військ, територіальними органами внутрішніх справ та іншими зацікавленими органами.

Основні питання взаємодії визначаються командиром військової частини під час прийняття ним рішення. Надалі вони уточнюються при плануванні документів з організації служби.

2.4.4. Організовуючи взаємодію, командир військової частини повинен установити порядок обміну інформацією про зміни оперативної обстановки і погодити:

дії щодо спільного виконання завдань з ОГП, розшуку і затримання осіб, які вчинили злочини;

порядок подання взаємної допомоги при ліквідації групових порушень громадського порядку, розшуку осіб за підозрою у вчиненні злочину та осіб, узятих під варту, які здійснили втечу;

порядок спільних дій при ліквідації наслідків стихійного лиха та пожеж на території, що обслуговується.

2.4.5. Для підтримання взаємодії штаб повинен:

систематично перевіряти виконання наказів (розпоряджень) командира і здійснення узгоджених заходів частинами (підрозділами), органами та установами, що взаємодіють;

своєчасно уточнювати порядок взаємодії при зміні оперативної обстановки;

організовувати (уточнювати) взаємодію при одержанні нових завдань з ОГП;

забезпечувати постійний зв'язок з підпорядкованими підрозділами та військовими нарядами, що взаємодіють з військовими частинами, органами та установами.

2.4.6. Для ефективного забезпечення керівництва нарядами застосовується радіозв'язок, проводовий зв'язок, сигнальні засоби зв'язку та інші технічні засоби. Радіозв'язок є основним засобом зв'язку з рухомими нарядами. Проводові засоби, міські та спеціальні телефони використовуються для управління підрозділами і військовими нарядами, що не мають радіозв'язку. Рухомі засоби зв'язку застосовуються у разі відсутності інших засобів для уточнення обстановки або дублювання окремих вказівок. З цією метою використовуються транспортні засоби, а також піші зв'язківці. Зв'язок за допомогою зорових і звукових сигналів установлюється безпосередньо між нарядами для передачі команд і підтримки взаємодії. Відповідно до рішення командира військової частини зв'язок організовується на підставі розпоряджень по зв'язку вищого штабу і з урахуванням наявних сил і засобів. Відповідальність за організацію зв'язку несе начальник штабу.

Він повинен своєчасно ставити завдання начальникові зв'язку, який безпосередньо організовує зв'язок і відповідає за його стан.

2.4.7. Командир військової частини повинен підтримувати зв'язок із безпосереднім військовим і старшим оперативним начальниками, підпорядкованими підрозділами (військовими нарядами), взаємодійними частинами та органами.

2.4.8. Переговори технічними засобами зв'язку допускаються тільки для передання донесень про місцезнаходження військових нарядів та необхідних розпоряджень.

У всіх випадках найменування військової частини (підрозділів) і посади командирів передаються позивними, а пункти місцевості обов'язково кодуються.

2.4.9. Отримавши наказ від командира військової частини щодо організації зв'язку, відповідно до розпорядження про забезпечення зв'язку вищого штабу, начальник зв'язку оцінює стан зв'язку, готує свої пропозиції щодо зв'язку командирові військової частини або начальнику штабу і розробляє план.

2.4.10. План зв'язку розробляється на робочій карті (плані міста). На ній зазначені місця розташування пунктів управління вузлів (станцій) зв'язку старшого командира (вищого штабу), підпорядкованих і взаємодійних підрозділів; схеми проводового та радіозв'язку з розрахунком сил і засобів; графік роботи рухомих засобів зв'язку.

План зв'язку розробляється в одному примірнику і затверджується начальником штабу військової частини.

2.4.11. Начальник зв'язку доводить затверджений план зв'язку до командирів підрозділів, додатково зазначаючи:

місце розташування вузла зв'язку частини;

з ким, з якого часу і якими засобами організовується зв'язок; як він забезпечуватиметься при несенні служби військовими нарядами; радіодані та номери телефонів (там, де є змога використовувати відомчу або міську телефонну мережу);

порядок зв'язку із взаємодійними органами, частинами і підрозділами;

режим роботи радіозасобів;

заходи щодо забезпечення прихованого управління;

порядок та терміни подання донесень засобами зв'язку.

2.4.12. Завдання командиру підрозділу зв'язку щодо забезпечення зв'язку в період несення служби військовими нарядами ставить особисто начальник зв'язку військової частини, який при цьому зазначає:

дані про оперативну обстановку;

з ким, якими засобами і за який час повинен бути забезпечений зв'язок;

режим роботи радіозасобів;

порядок забезпечення посадових осіб документами, які необхідні для роботи зв'язку, терміни їх уведення в дію та заміни.

2.5. Підготовка особового складу до виконання завдань з ОГП

2.5.1. З метою підготовки особового складу до виконання завдань з ОГП командир військової частини організовує:

професійну підготовку офіцерів;

підготовку штабів;

бойову, гуманітарну і спеціальну підготовку прапорщиків, сержантів і солдатів;

підготовку спеціалістів;

підбір і навчання начальників військових нарядів.

2.5.2. Підготовка штабів, офіцерів, прапорщиків, сержантів, солдатів і спеціалістів здійснюється згідно з навчальними програмами, наказами і вказівками Міністра внутрішніх справ України і командувача внутрішніх військ.

Плани проведення спільних тренувань (навчань) військової частини з органами внутрішніх справ розробляються штабом спільно з управлінням (відділом) служби МВС, ГУМВС, УМВС, УВСТ і затверджуються старшим військовим та старшим оперативним начальниками.

2.5.3. Начальники військових нарядів підбираються зі складу прапорщиків, сержантів і солдатів, що прослужили у військовій частині не менше 3 місяців, досконало знають патрульно-постову службу, дисципліновані, у першу чергу із відмінників служби, бойової та гуманітарної підготовки.

Військовослужбовці, відібрані для несення служби як начальники військових нарядів, проходять додаткову підготовку, складають заліки комісії, до складу якої в обов'язковому порядку входить представник територіального органу внутрішніх справ.

2.5.4. Навчання чергових військових нарядів, начальників патрульних груп, начальників військових нарядів здійснюється:

на спеціальних заняттях (зборах) за навчальною програмою, яка розроблена штабом з'єднання, військової частини (як правило, у підготовчий період, один раз на півріччя);

під час проведення з ними інструктажів перед заступанням на службу;

під час проведення спільних тренувань та занять в територіальному органі внутрішніх справ (терміни проведення визначаються окремим планом);

під час підбиття підсумків несення служби і під час обміну досвідом роботи.

2.5.5. Підготовка військових нарядів до несення патрульної служби проводиться перед кожним заступанням на службу у визначений час командиром військової частини. До підготовки залучаються фахівці органів внутрішніх справ, які прибувають у військові частини для проведення інструктивних занять. На проведення інструктивних занять відводиться не менше 50 хвилин.

Підготовка військових нарядів включає:

бойовий розрахунок особового складу;

інструктаж чергових військових нарядів, начальників патрульних груп і патрулів військових нарядів;

інструктивні заняття з особовим складом;

інструктаж виконавців за планом морально-психологічного забезпечення;

матеріально-технічне і медичне забезпечення особового складу.

2.5.6. Бойовий розрахунок особового складу проводиться командиром підрозділу у визначений розпорядком дня військової частини час, для цього шикується весь особовий склад підрозділу. На бойовому розрахунку командир підрозділу оголошує:

підсумки служби за минулу добу;

оновлені дані про оперативну обстановку;

наряди для несення служби з ОГП;

розрахунок особового складу і порядок дій при ускладненні оперативної обстановки;

порядок проведення занять з бойової та гуманітарної підготовки з військовослужбовцями, які вільні від служби;

наряди внутрішньої служби та склад чергового підрозділу;

прізвища військовослужбовців, які виконуватимуть обов'язки за посадою, яким надається вихідний день, а також звільнені від несення служби через хворобу та інші причини;

накази старших начальників, заохочення.

Інструктаж чергових військових нарядів проводить командир військової частини або його заступники; начальників патрульних груп, патрулів військових нарядів - командири підрозділів (батальйону, роти) або їх заступники з громадської безпеки. Цей інструктаж проводиться до початку інструктивних занять з особовим складом і на нього відводиться не менше 20 хвилин.

Під час проведення інструктажу черговим військових нарядів, начальникам патрульних груп та патрулів військових нарядів оголошуються:

підсумки й оцінка служби кожного підрозділу (наряду) за минулу добу;

оперативна обстановка, що склалася на поточну добу;

завдання з ОГП й особливості їх виконання; надані транспортні та технічні засоби;

порядок взаємодії і зв'язку військових нарядів між собою, з нарядами органів внутрішніх справ, добровільними громадськими формуваннями і гарнізонними патрулями;

необхідні елементи підготовки особового складу до несення служби, порядок і місце проведення інструктивних занять особового складу (в навчальному класі, обладнаному містечку тактичної підготовки військ тощо).

На інструктажі перевіряються знання чергових військових нарядів, начальників патрульних груп та патрулів військових нарядів своїх обов'язків і уміння діяти під час ускладнення обстановки.

Після інструктажу чергові військових нарядів, начальники патрульних груп та патрулів військових нарядів (з числа прапорщиків, військовослужбовців за контрактом) отримують табельну зброю.

Крім цього, чергові військових нарядів отримують документацію чергового військових нарядів (патрульно-постову відомість, маршрутні картки, контрольні листки; зразки рапортів: про попередження чи розкриття злочинів (у т.ч. по гарячих слідах), затриманих осіб за адміністративні правопорушення, застосування зброї, спецзасобів чи засобів фізичного впливу; схеми розстановки нарядів, патрульних дільниць, позивні, схеми організації зв'язку із взаємодійними органами).

2.5.7. Інструктивні заняття з особовим складом військових нарядів проводять командири взводів у навчальному класі, обладнаному містечку тактичної підготовки військ з використанням схем (макетів) та інших наочних посібників, приладів.

На інструктивному занятті:

оголошується склад військових нарядів;

коротко підбиваються підсумки несення служби за минулу добу;

доводиться оперативна обстановка;

ставляться конкретні завдання особовому складу та роз'яснюється порядок їх виконання;

уживаються заходи щодо додержання законності й особистої безпеки при несенні служби;

відпрацьовуються нормативи з тактичної підготовки військ та прийоми рукопашного бою і самозахисту;

перевіряються знання своїх обов'язків, порядок допуску посадових осіб до здійснення перевірки служби, спорядження і зовнішній вигляд військовослужбовців;

відпрацьовуються найбільш характерні тактичні прийоми несення служби (ведення нагляду, виявлення осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, запобігання та припинення групових порушень громадського порядку, затримання озброєних злочинців тощо), що вводяться при ускладненні оперативної обстановки.

2.5.8. Особовому складу, призначеному у військовий наряд, видаються:

службове посвідчення встановленого зразка (начальнику військового наряду, начальнику патрульної групи, черговому військових нарядів);

контрольний листок патруля (поста охорони порядку) (додаток 3), автопатрулю - журнал служби автопатруля (додаток 6) і картки маршруту патруля (начальникам військових нарядів);

радіостанція (начальнику військового наряду, начальнику патрульної групи, черговому військових нарядів);

індивідуальний перев'язувальний пакет (аптечка);

кишеньковий електричний ліхтар;

фотокартки та інші дані про осіб, щодо яких установлено адміністративний нагляд, та осіб, яких оголошено в розшук;

бланки рапортів про адміністративні правопорушення (начальнику військового наряду, начальнику патрульної групи, черговому військових нарядів);

спеціальні засоби;

особиста зброя та боєприпаси (при несенні служби зі зброєю).

2.5.9. При проведенні інструктажів також дотримуються вимог Статуту патрульно-постової служби міліції України (z0213-94) (пункти 98-102).

2.6. Контроль за виконанням рішення командира військової частини в підрозділах

2.6.1. Контроль за виконанням рішення командира військової частини в підрозділах здійснюють: командир військової частини, його заступники, офіцери штабу, виховних структур, технічних служб і служб тилу.

Контроль повинен поєднуватися з наданням практичної допомоги підлеглим і супроводжуватися усуненням на місці виявлених недоліків.

2.6.2. Контроль за виконанням рішення командира повинен здійснюватися в кожному підрозділі щомісяця. Для роботи в підрозділі призначається група офіцерів управління частини на чолі з командиром або його заступником.

2.6.3. При організації контролю визначаються:

які підрозділи і хто перевіряє;

час, місце і мета перевірки;

методи роботи тих, кого перевіряють;

час і порядок підготовки офіцерів для роботи в підрозділах;

порядок оформлення підсумків роботи в підрозділах.

Основна увага звертається на надання практичної допомоги командирам підрозділів, які мають порушення дисципліни в своїх підрозділах та низькі показники службо-бойової діяльності.

2.6.4. При здійсненні контролю перевіряються:

бойова готовність підрозділів;

відповідність рішень, що прийняті командирами підрозділів, одержаному завданню й умовам оперативної обстановки; своєчасність доведення цих рішень до тих, хто виконує; ступінь підготовленості особового складу до несення служби з ОГП;

виконання поставлених завдань (ефективність використання сил і засобів, виконання вимог нормативних документів, якість несення патрульної служби);

стан навчання, виховання, військової дисципліни і внутрішнього порядку;

виконання встановленого порядку контролю за несенням служби військовими нарядами;

матеріально-технічне забезпечення;

надійність зв'язку;

ведення обліку й звітності, своєчасність донесень, їх об'єктивність і достовірність.

2.6.5. Після завершення роботи в підрозділі старший групи повинен:

записати пропозиції у книзі бойової служби підрозділу;

рапортом доповісти командиру військової частини про виконання завдання;

проінформувати офіцерів управління військової частини з питань, що їх стосуються;

установити контроль за виконанням розпоряджень, які були віддані підрозділам.

За підсумками роботи офіцерів управління військової частини в підрозділах може видаватися наказ.

2.6.6. Здійснюючи контроль і надаючи практичну допомогу підлеглим, командир військової частини, штаб, виховні структури, технічні служби і служби тилу вивчають і узагальнюють результати діяльності і вживають заходів щодо розповсюдження позитивного досвіду роботи.

2.7. Керівництво службово-бойовою діяльністю командиром підрозділу

2.7.1. Керівництво командиром підрозділу службово-бойовою діяльністю (лінійного батальйону, роти, взводу) включає:

планування заходів щодо виконання рішення (наказу) командира військової частини;

організацію патрульної служби;

перевірку служби військових нарядів;

організацію навчання і виховання особового складу, підтримку внутрішнього порядку в підрозділі;

підбиття підсумків служби.

2.7.2. Планування заходів щодо виконання рішення (наказу) командира військової частини проводиться на місяць. Намічені заходи передбачаються у календарному плані.

2.7.3. Організація патрульної служби в підрозділі включає:

прийняття рішення про організацію і несення служби з ОГП, його оформлення і постановку завдань виконавцям;

підбір, інструктаж особового складу військових нарядів;

уточнення (організацію) взаємодії, зв'язку.

2.7.4. Після отримання завдання й оцінивши обстановку, командир підрозділу приймає рішення на добу.

Дані про стан оперативної обстановки командир підрозділу одержує від командира військової частини (штабу), органу внутрішніх справ, а також у наслідок перевірки служби військових нарядів.

2.7.5. Після отримання завдання командир підрозділу повинен:

з'ясувати обсяг служби, склад, особливі обов'язки і порядок підготовки військових нарядів;

ужити необхідних заходів до поліпшення якості несення служби, навчання і виховання особового складу, зміцнення дисципліни і статутного порядку;

ужити заходів з матеріально-технічного забезпечення.

2.7.6. При оцінці обстановки командир підрозділу враховує:

стан громадського порядку в районі несення служби;

маршрути патрулювання та їх віддаленість від місця дислокації підрозділу;

наявність особового складу, зброї, транспорту та засобів зв'язку;

рівень професійної підготовки, службовий досвід військовослужбовців та стан військової дисципліни;

результати несення патрульної служби за минулу добу;

час доби, пору року, метеорологічні умови та їх вплив на дії нарядів;

заходи, які проводяться місцевими (громадськими) організаціями, органами внутрішніх справ, і їх вплив на організацію патрульної служби.

2.7.7. У рішенні на добу командир підрозділу відображає:

оперативну обстановку в районі несення служби;

на яких дільницях (маршрутах) зосередити основні зусилля при несенні патрульної служби;

завдання взводам (відділенням): кількість, види, склад нарядів, начальників військових нарядів; час і місце несення служби;

порядок і час інструктажу особового складу;

завдання з морально-психологічного забезпечення особового складу під час виконання завдань служби, порядок його проведення;

організацію взаємодії і зв'язку військових нарядів між собою, з нарядами органів внутрішніх справ, добровільних громадських формувань та гарнізонними патрулями;

бойовий розрахунок підрозділу у разі ускладнення оперативної обстановки;

завдання з матеріально-технічного та медичного забезпечення;

порядок організації і проведення контролю служби військових нарядів;

порядок проведення занять з військовослужбовцями;

завдання щодо підтримання внутрішнього порядку, наряди внутрішньої служби та для ведення господарських робіт.

Залежно від обстановки та характеру завдань у рішенні можуть передбачатися й інші питання.

Основний зміст свого рішення командир підрозділу записує у книзі бойової служби підрозділу військової частини (додаток 4).

2.7.8. На основі прийнятого рішення командир підрозділу визначає завдання (віддає розпорядження) своїм заступникам, командирам рот, взводів (відділень), старшинам та іншим виконавцям. Перед постановкою завдань він підбиває підсумки патрульної служби за минулу добу і інформує про зміни в оперативній обстановці, оформляє патрульно-постову відомість (додаток 5).

2.7.9. Підбір особового складу у військові наряди здійснює командир підрозділу з урахуванням думок своїх заступників.

У військовий наряд з ОГП призначаються військовослужбовці з одного відділення, а при чисельності наряду більше ніж відділення - з одного взводу. Забороняється призначати у військові наряди військовослужбовців, які не приймали присягу, не склали заліків після закінчення введення в бойову службу молодого поповнення, хворих і тих, хто мав дисциплінарні стягнення.

2.8. Контроль за організацією і несенням служби з ОГП

2.8.1. Контроль за організацією та несенням патрульної служби є важливим засобом зміцнення дисципліни серед особового складу та забезпечення високої активності військових нарядів у боротьбі зі злочинністю та в охороні громадського порядку. Він здійснюється шляхом проведення систематичних перевірок служби. Право перевірки служби військових нарядів мають:

особи, яким військові наряди підпорядковані, прямі та старші оперативні начальники цих осіб - військові та спільні наряди, споряджені від підпорядкованих їм військових частин (підрозділів);

командири взводів і старшина роти - військові наряди, споряджені від роти (крім військових нарядів, які очолюють офіцери);

командири батальйонів, рот та їх заступники, взводів - наряди, до складу яких входять їх підлеглі;

особи за дорученням начальника управління територіального командування;

начальники територіальних органів внутрішніх справ та їх заступники;

начальники ГУМВС, УМВС, УВСТ, їх заступники, начальники та інспекторський склад ГУМВС, УМВС, УВСТ;

посадові особи за дорученням командувача внутрішніх військ та його заступників;

посадові особи за дорученням Міністра внутрішніх справ України або його заступників;

посадові особи, які прибули для проведення інспекторської перевірки (у тому числі і для перевірки служби).

2.8.2. Посадові особи, які прибули для перевірки військових нарядів із вищих штабів, зобов'язані пред'являти начальникові військового наряду посвідчення на право перевірки військового наряду за підписом начальника, який призначив їх для перевірки, завірене гербовою печаткою.

Перевірка спільних нарядів проводиться разом з представником територіального органу внутрішніх справ (якому підпорядковується начальник патруля з числа працівників міліції) чи за окремим дорученням старшого оперативного (оперативного) начальника.

2.8.3. Перевірка служби з ОГП військових нарядів планується штабом військової частини на місяць і відображається в спеціальному графіку. У цьому графіку відображається перевірка несення служби військовослужбовцями цієї військової частини, а також перевірка спільно з працівниками територіального органу внутрішніх справ. При плануванні враховується необхідність щоденної перевірки несення служби кожного військового наряду. Перевірка служби може бути гласною та негласною. При негласній перевірці особа, яка перевіряє, потай веде спостереження за діями наряду. У разі грубого порушення порядку несення служби або при потребі надання патрульному наряду негайної допомоги перевірник припиняє свою перевірку та дає вказівки щодо усунення порушень чи надає військовослужбовцям відповідну допомогу. Перевірка служби з ОГП проводиться:

начальником управління територіального командування і його заступниками - не менш як 4 рази на місяць;

офіцерами управління територіального командування - не менше 5 разів на місяць;

командиром військової частини і його заступниками - не менше 5 разів на місяць;

офіцерами управління військової частини - не менше 6 разів на місяць;

командирами підрозділів (батальйонів, рот, взводів) та їх заступниками - не менше 8 разів на місяць.

До перевірки несення служби можуть залучатися військовослужбовці-жінки, офіцери, прапорщики, військовослужбовці за контрактом.

2.8.4. Про наслідки перевірки патрульно-постової служби особа, яка перевіряє, робить відповідний запис у контрольному листі начальника патруля військового наряду (у службовій книжці міліціонера - при спільному несенні служби), патрульно-постовій відомості підрозділу з переліком конкретних недоліків, зроблених зауважень і вжитих заходів.

За результатами перевірки складається рапорт на ім'я особи, яка призначала перевірку. При виявленні недоліків в організації та несенні служби особа, яка перевіряє, зобов'язана на місці вжити заходів щодо їх усунення. За грубе порушення вимог цього Положення, Статуту патрульно-постової служби міліції України (z0213-94) наряд може бути знятий з маршруту (поста) особами, яким він підпорядкований.

2.8.5. Стан і якість перевірок нарядів розглядається на спільних службових нарадах не менше одного разу на місяць зі складанням відповідного протоколу наради.

2.8.6. Офіцери, прапорщики і військовослужбовці-жінки, призначені для перевірки служби, інструктуються командиром військової частини, начальником штабу або заступником командира військової частини з громадської безпеки та отримують посвідчення на право перевірки нарядів. При необхідності їм виділяється автотранспорт.

2.8.7. При перевірці військових нарядів, які несуть патрульну службу, також дотримуються вимог Статуту патрульно-постової служби міліції України (z0213-94) , пунктів 104, 106-107 та 109-117.

2.9. Посилення служби при ускладненні оперативної обстановки

2.9.1. При ускладненні оперативної обстановки служба подовжується на строк:

Міністром внутрішніх справ України - до 15 діб;

командувачем внутрішніх військ - до 10 діб;

начальником управління територіального командування - до 7 діб;

командиром військової частини - до 5 діб.

Рішення про перехід на посилений варіант несення служби оформляється наказом (розпорядженням).

Про перехід на посилену бойову службу, підстави та вжиті заходи доповідається старшому командирові та старшому оперативному начальникові.

2.9.2. На період введення посиленого варіанту несення служби додатково передбачаються:

заходи щодо підвищення бойової готовності, перевірка готовності резервів, уточнення планів дій за надзвичайних ситуацій, уведення в дію додаткових засобів зв'язку та їх робота протягом доби;

призначення оперативних груп у штабах та призначення черговими по частині найбільш досвідчених офіцерів;

збільшення чисельності військових нарядів для несення бойової служби за рахунок максимального скорочення залучення особового складу на інші потреби, не пов'язані з виконанням завдань з ОГП, призначення їх начальниками офіцерів, прапорщиків, військовослужбовців за контрактом та досвідчених сержантів, посилення контролю за бойовою службою;

посилення охорони казарм підрозділів, приміщень штабів та складів;

активізація виховної роботи з підвищення пильності особового складу;

посилення чергування в добових нарядах частин і підрозділів;

організація патрулювання в пунктах дислокації підрозділів і військових частин;

виїзд транспортних засобів з автомобільного парку тільки за розпорядженням командира військової частини;

перевірка наявності, стану обліку та збереження зброї, боєприпасів, спеціальних засобів, вибухових, сильнодійних та отруйних речовин, паливно-мастильних матеріалів, установлення посиленого контролю за їх видачею;

перевірка стану протипожежних засобів і готовності позаштатних команд;

перевірка готовності сил та засобів інженерного забезпечення для ліквідації загрози вибуху.

Усі заходи щодо посилення бойової служби командир військової частини проводить у взаємодії з територіальними органами внутрішніх справ.

2.10. Підбиття підсумків служби й облік результатів несення служби

2.10.1. Після закінчення служби патрульні наряди прибувають до територіального органу внутрішніх справ, де керівним (начальницьким) складом органу внутрішніх справ спільно з черговим військових нарядів, офіцером, призначеним старшим від військової частини, а також працівником міліції, призначеним для перевірки організації та несення служби, підбиваються підсумки несення служби з оцінкою діяльності кожного патрульного наряду.

2.10.2. Щокварталу в ГУМВС, УМВС на колегіях і щомісяця на оперативних нарадах розглядається стан роботи з охорони правопорядку, на яких дається принципова оцінка кожному підрозділу, військовій частині та з'єднанню окремо з вимогливим ставленням до керівників, які не забезпечують у повному обсязі виконання поставлених завдань.

2.10.3. Підсумки служби підбиваються окремо з офіцерами, прапорщиками, сержантами та солдатами:

в управлінні територіального командування - за місяць, квартал, півріччя та рік;

у військовій частині - за місяць, квартал, півріччя та рік;

у батальйоні - за місяць;

у роті (взводі) - за тиждень і місяць;

у відділенні - щоденно;

у військовому наряді - після виконання завдання.

Під час підбиття підсумків служби з ОГП в управлінні територіального командування, з'єднанні та військовій частині беруть участь представники ГУМВС, УМВС за місцем розташування управління територіального командування, військової частини (підрозділу).

2.10.4. За підсумками несення служби видається наказ про наслідки виконання завдань бойової служби: в управлінні територіального командування - один раз на півріччя, а в з'єднанні та військовій частині - щокварталу.

2.10.5. При самостійному несенні служби, у разі затримання особи за підозрою вчинення злочину, військовий наряд доставляє затриманого до чергової частини територіального органу внутрішніх справ, де старший наряду складає рапорт.

Черговий по територіальному органу внутрішніх справ на підставі рапорту приймає від патруля затриманого і робить запис його даних. Водночас з його реєстрацією у черговій частині органу внутрішніх справ оперативний черговий або спеціально уповноважений працівник оформляє талон-повідомлення, де вказуються відомості про особу, яка прийняла рапорт, реєстраційний номер, найменування органу внутрішніх справ, адреса і службовий телефон, дата прийняття рапорту та підпис, ініціали і прізвище оперативного чергового.

У разі, якщо порушується кримінальна справа, статистичні дані заносяться до обліку за формою N 4 на код внутрішніх військ - "36".

2.10.6. Громадянин, затриманий військовим нарядом за адміністративні правопорушення, доставляється до територіального органу внутрішніх справ, де складається відповідний рапорт. Корінець рапорту підписується черговим по територіальному органу внутрішніх справ, скріплюється печаткою і вручається начальникові патруля.

Правопорушник обліковується у статистичній картці адміністративних правопорушень відповідно до нормативних актів МВС.

2.10.7. При спільному несенні служби затримані особи обліковуються як при спільному затриманні. Порядок обліку такий, як при самостійному несенні служби, тільки обліковується форма N 4 на спільний наряд з дільничими інспекторами міліції або на спільний наряд з патрульною службою міліції.

2.10.8. З результатами несення служби, які подаються районними управліннями (відділами) внутрішніх справ до ГУМВС, УМВС, УВСТ до МВС, обов'язково ознайомлюються командири військових частин під особистий підпис.

2.10.9. Щотижня та щомісяця командир військової частини проводить звірку результатів участі військовослужбовців у попередженні правопорушень та розкритті злочинів з обліками управлінь (відділів) інформаційних технологій при ГУМВС, УМВС, УВСТ. За їх наслідками складаються відповідні акти за підписом відповідних керівників та скріплються печаткою органу внутрішніх справ. Головне управління внутрішніх військ МВС України щомісяця здійснює звірку результатів несення служби з ОГП з обліками Департаменту інформаційних технологій МВС України.

2.10.10. Основними формами підбиття підсумків служби є збори особового складу, наради із сержантами, прапорщиками та офіцерами.

2.10.11. Оцінка служби військового наряду ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно") визначається командиром підрозділу і відображається в патрульно-постовій відомості. При цьому враховуються результати перевірки служби та оцінка органу внутрішніх справ. Забороняється оцінювати службу військових нарядів тільки за кількістю громадян, які доставлені в органи внутрішніх справ за порушення громадського порядку.

Оцінки військовослужбовцям виставляють чергові військових нарядів. При цьому враховуються знання та практичне виконання обов'язків при несенні служби, активність при попередженні правопорушень, правова культура, службова етика та правила спілкування з громадянами, дисциплінованість та підтягнутість. Кількість затриманих правопорушників та злочинців командири взводів заносять в особисті рахунки військовослужбовців і наочно оформлюють у розташуванні підрозділу.

Оцінка стану службово-бойової діяльності з ОГП підрозділу, військової частини, з'єднання, управління територіального командування визначається відповідно до Методики оцінки служби з ОГП управліннями територіальних командувань, з'єднань та військових частин внутрішніх військ МВС України.

Розділ 3. Військові наряди

3.1. Види військових нарядів, їх обов'язки і права

3.1.1. Для несення служби з ОГП військова частина виділяє такі види військових нарядів:

пересувну групу швидкого реагування;

пост охорони порядку;

наряд на контрольно-пропускному пункті;

військовий ланцюжок.

При виконанні завдань з ОГП і боротьби зі злочинністю (правопорушеннями) на військовослужбовців внутрішніх військ поширюються права й обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

3.1.2. Для несення патрульної служби військова частина споряджає і направляє в розпорядження органу внутрішніх справ військовий підрозділ. Офіцер, який очолює військовий підрозділ, після одержання на розводі наказу про службу стає черговим військових нарядів.

3.1.3. Військовий підрозділ, який виділено для несення служби, підпорядковується черговому військових нарядів, а після прибуття в орган внутрішніх справ, крім того, начальникові органу внутрішніх справ, його заступникам і черговому.

Перехід військового підрозділу в підпорядкування начальника органу внутрішніх справ визначається з моменту доповіді чергового військових нарядів начальнику органу внутрішніх справ (його заступникам або черговому по органу внутрішніх справ) про прибуття для несення служби, а вихід із підпорядкування - після доповіді про виконання завдання і одержання дозволу про відбуття до військової частини.

Для несення служби в призначеному районі (зоні відповідальності) військовий підрозділ виставляє на маршрутах патрулів і у визначених місцях пости охорони порядку.

3.1.4. Призначення військових нарядів з ОГП:

патруль - це рухомий наряд з двох-трьох військовослужбовців (начальник патруля і патрульні), який виконує завдання шляхом обходу (об'їзду) маршруту й огляду його окремих ділянок. Патруль може бути пішим, на велосипеді або на автомобілі. Патруль на автомобілі (автопатруль) переважно призначається для ОГП на відособлених (віддалених) маршрутах. Патруль на велосипеді (велопатруль) переважно призначений для ОГП на маршрутах, які розташовані у лісопарковій зоні, зонах масового відпочинку громадян і де використання автомобіля ускладнено. Військовослужбовець, який входить до складу патруля, називається патрульним, а той, хто його очолює, - начальником патруля. Маршрутом патруля називається місцевість, яка прилягає до основного напрямку руху патруля, у межах видимості та чутності. Ширина смуги маршруту патрулювання уточнюється на місцевості, що прилягає до основного напрямку руху патруля в межах закріпленої за ним території. Протяжність маршруту для піших патрулів може становити 1-1,5 км, для велопатрулів - 3-4 км, для автопатруля - 6-8 км. Залежно від умов несення служби і обстановки протяжність маршруту може бути збільшена або зменшена;

пересувна група швидкого реагування (далі - ПГШР) - це спеціальний наряд із складу підрозділу спеціального призначення внутрішніх військ, який призначений для вжиття невідкладних заходів щодо попередження та профілактики порушень громадського порядку при змінах в оперативній обстановці в районі несення служби, негайного виїзду до місця події з метою здійснення заходів щодо розкриття злочинів по гарячих слідах.

До складу ПГШР входять: начальник групи (офіцер, прапорщик або військовослужбовець за контрактом), два військовослужбовці (прапорщики або військовослужбовці за контрактом) та водій. Крім того, за рішенням начальника територіального органу внутрішніх справ до складу ПГШР може входити працівник міліції (працівник оперативних служб, дільничний інспектор міліції).

Особовий склад групи екіпірується згідно з вимогами пункту 97 Статуту патрульно-постової служби міліції України (z0213-94) .

Керівництво ПГШР забезпечує оперативний черговий органу внутрішніх справ, який несе відповідальність за її роботу під час свого чергування, а також відповідає за дотримання дисципліни особовим складом і правильне використання спеціальних і технічних засобів;

пост охорони порядку - це військовий наряд (як правило, у складі двох-трьох військовослужбовців) - начальник поста і постового, який виконує завдання шляхом безперервного спостереження за певною ділянкою території (об'єктом). Начальник поста призначається із числа офіцерів, прапорщиків або військовослужбовців за контрактом. Для поста визначаються його центр і кордони. Центр поста визначається в тому місці, звідки найзручніше вести нагляд і швидко вживати заходів для попередження й припинення правопорушень. Відстань від центру поста до його кордонів не повинна перевищувати 300 м.

Пост охорони порядку може бути рухомим або нерухомим.

Військовослужбовець, який входить до складу поста охорони порядку, називається постовим.

Патрулі та пости охорони порядку, призначені від одного відділення, складають патрульну групу. Начальником патрульної групи, як правило, призначається прапорщик, військовослужбовець за контрактом (командир відділення). Для несення служби патрульній групі, як правило, виділяється автомобіль;

наряд на контрольно-пропускному пункті призначається у складі двох-трьох військовослужбовців для перевірки транспортних засобів і вантажів, що перевозяться, з метою виявлення розшукуваних злочинців, викраденого майна, викрадених автомобілів і мотоциклів, а також для забезпечення пропускного режиму або обмеження руху транспорту та пішоходів при проведенні масових заходів, виникненні стихійного лиха, епідемій та епізоотій. Військовослужбовці внутрішніх військ виконують завдання тільки спільно з представниками територіальних органів внутрішніх справ;

військовий ланцюжок - це військовий наряд чисельністю від відділення до роти, який виконує завдання з оточення району (ділянки місцевості) з метою заборони неорганізованого проходження в нього громадян, а також створення коридорів для руху громадян і розмежувальних прямокутників у місцях розміщення ділянок масових заходів і глядачів. Військові ланцюжки можуть бути посилені - з інтервалом між військовослужбовцями менше 1 м, нормальні - з інтервалами 1-2 м, рідкі - з інтервалами більш як 2 м, багаторядні - в 2 і більше рядів. До складу ланцюжків можуть залучатися працівники органів внутрішніх справ. Відповідно до цього є міліцейські ланцюжки, військові ланцюжки, змішані ланцюжки. Для їх посилення під час перекриття вулиць можуть використовуватися техніка (броньована техніка, автомобілі), переносні огородження, канати та інші засоби.

3.1.5. Для виконання службово-бойових завдань щодо переслідування, затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти, припинення масових заворушень та групових порушень громадського порядку в населених пунктах, ОГП під час стихійного лиха, епідемії, епізоотії та інших надзвичайних ситуацій, при введенні надзвичайного стану військові частини, крім нарядів, зазначених у пункті 3.1.1, можуть виділяти наряди, визначені в розділі 5 Положення.

Військові наряди спільно з органами внутрішніх справ переслідування і затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти, ведуть відповідно до наказів МВС, Статуту бойової служби спеціальних частин військ внутрішньої та конвойної охорони. В окремих випадках для охорони державного майна під час надзвичайних ситуацій, введення надзвичайного стану військові частини можуть споряджати тимчасові варти. Ці варти підпорядковуються коменданту території, начальникові військової оперативної групи, командирові військової частини (підрозділу), від якої вони призначені, і несуть службу відповідно до Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 550-XIV (550-14) .

3.1.6. Залежно від обстановки за рішенням старшого оперативного начальника до складу військових нарядів, які зазначені у пункті 3.1.1 і розділі 5 Положення, можуть залучатися і працівники органу внутрішніх справ. Військовий наряд, до складу якого входить працівник органу внутрішніх справ, називається спільним.

3.1.7. Для виконання завдань, що раптово виникають, або посилення військових підрозділів (військових нарядів) рішенням начальника управління територіального командування, командира військової частини створюється резерв у складі відділення, взводу, роти чи батальйону.

Резерв (як правило) розташовується в пункті постійної дислокації військової частини і підпорядковується начальникові управління територіального командування, командирові військової частини, його заступникам та черговому.

3.1.8. Військові наряди при несенні служби з ОГП зобов'язані:

забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, запобігати та рішуче припиняти порушення громадського порядку і злочини на встановлених маршрутах (місцях несення служби) та поблизу них;

припиняти адміністративні правопорушення;

знати закони України та нормативні акти органів державної виконавчої влади з питань забезпечення громадської безпеки та ОГП, вимагати від громадян їх виконання;

забезпечувати виконання загальнообов'язкових рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань ОГП;

у межах маршруту (поста) забезпечувати спостереження за місцями найбільш імовірного вчинення злочину, можливої появи та переховування злочинців;

своєчасно застерігати громадян від вчинення протиправних дій, роз'яснювати їм відповідальність за порушення громадського порядку, звертати увагу на осіб, які, зважаючи на їх поведінку, можуть вчинити злочин;

додержуватись законності, ретельно та уважно розбиратися на місці з порушниками громадського порядку; доставляти в орган внутрішніх справ громадян, які вчинили злочини або грубо порушили громадський порядок, особам при затриманні повідомляти підстави та мотиви такого затримання;

при одержанні повідомлення про злочин, що готується або який уже вчинено, терміново доповісти черговому військових нарядів та в чергову частину органу внутрішніх справ, негайно вжити заходів щодо припинення протиправних дій і затримання осіб, які їх скоїли. При неможливості справитися власними силами звернутися за допомогою (по радіостанції, по телефону, встановленими сигналами свистком) до сусідніх нарядів або залучити до цього інших громадян;

при виявленні в межах маршруту (поста) слідів або предметів, які можуть бути доказом вчинення злочину, вжити заходів для їх зберігання і доповісти про це черговому військових нарядів та в чергову частину органу внутрішніх справ;

припиняти злочини та порушення громадського порядку, які вчиняються (у тому числі і неповнолітніми): дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв, поява в нетверезому стані в громадських місцях, що ображає людську гідність і суперечить нормам суспільної моралі, стрільба з вогнепальної, холодної, метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушеннями установленого порядку, складати протоколи про адміністративні правопорушення;

повідомляти у відповідні державні органи і громадські об'єднання про аварії, пожежі, катастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів щодо ліквідації їх наслідків, рятування людей і надання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

подавати в межах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які опинилися в скрутному становищі;

взаємодіяти з нарядами міліції та громадськими формуваннями, посадовими особами з метою використання їх допомоги у виконанні завдань з ОГП.

3.1.9. Військовослужбовець внутрішніх військ незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний ужити заходів щодо попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події та повідомити про це в найближчий орган внутрішніх справ.

3.1.10. При виконанні завдань з ОГП військовий наряд має право:

вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень військовослужбовця, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог - застосовувати передбачені Законом України "Про міліцію" (565-12) заходи примусу;

перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що засвідчують їх особу;

затримувати і передавати в установленому законом порядку до органів внутрішніх справ:

осіб, при підозрі у вчиненні злочину;

осіб, які вчинили адміністративні правопорушення;

осіб, які виявили непокору законній вимозі військовослужбовця;

осіб, які перебували у громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або вони втратили здатність самостійно пересуватися, могли завдати шкоди оточуючим чи собі;

військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення (до передання їх Військовій службі правопорядку в Збройних Силах України, представникам військової комендатури, військової частини);

неповнолітніх віком до 16 років для передання їх законним представникам або направлення в приймальник-розподільник для неповнолітніх;

проводити огляд осіб, верхнього одягу, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'я, в разі необхідності фіксувати дії на фото- або відеоплівці;

входити безперешкодно в будь-який час доби на територію й до приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, у тому числі митниць, та оглядати їх із метою припинення злочинів, переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, під час стихійного лиха та за інших надзвичайних ситуацій;

на земельні ділянки, у житлові та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також під час стихійного лиха та за інших надзвичайних ситуацій;

перебувати на земельних ділянках, у житлових та інших приміщеннях громадян за їх згодою, а також на території та в приміщеннях підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності з повідомленням про це в адміністрацію для забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили;

відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей;

обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців при аваріях, інших надзвичайних ситуаціях, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг;

вилучати у громадян і службових осіб предмети та речі, заборонені або обмежені в обігу, а також документи з ознаками підробки. Ці предмети, речі та документи передавати за призначенням до органів внутрішніх справ;

користуватися безоплатно всіма видами громадського транспорту, міського, приміського та місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом;

використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності, а також громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення) для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставлення до лікувальних закладів осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставлення до міліції;

користуватися в невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності, а засобами зв'язку , що належать громадянам, - за їх згодою;

зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю.

3.1.11. Військовому наряду забороняється:

залишати маршрут (місце) несення служби;

передавати і показувати будь-кому свою зброю, за винятком осіб, котрим він підлеглий;

спати, відволікатися від виконання своїх службових обов'язків і послаблювати пильність;

вступати в розмови з питань, які не мають відношення до служби;

порушувати правила радіообміну, вести неслужбові розмови по телефону;

заходити без службової необхідності в жилі будинки, кафе, розважальні заклади, магазини та інші приміщення.

3.2. Обов'язки осіб військових нарядів

3.2.1. Особи військових нарядів зобов'язані твердо знати:

законодавство України, нормативно-правові акти МВС та державної виконавчої влади, рішень сільських, селищних, міських рад з питань ОГП;

поставлені завдання з ОГП, загальні та особливі обов'язки;

особливості району (маршруту) несення служби, місцезнаходження органів державної влади, органів внутрішніх справ, державної безпеки і режим роботи промислових підприємств, транспорту, торговельних організацій і видовищних закладів;

місця масового скупчення людей у районі несення служби: парки, сквери, сади, стадіони, їдальні, кафе, ресторани, театри, готелі, ринки, вокзали, пристані та інше;

місця можливої появи (переховування) злочинців (двори, підвали, горища, провулки тощо), осіб без певного місця проживання, які ведуть антисуспільний спосіб життя;

трамвайні, автобусні та тролейбусні маршрути і найближчі зупинки, станції метро і зупинки таксі;

номери телефонів пожежної частини, швидкої та невідкладної допомоги, адреси найближчих лікарень, аптек, приймальників-розподільників, розташування телефонів-автоматів і повідомлювачів пожежної сигналізації на маршрутах патрулювання;

місця несення служби нарядами міліції та добровільних громадських формувань, способи підтримання з ними взаємодії та зв'язку;

засоби зв'язку з черговими військових нарядів, черговими військової частини і органу внутрішніх справ.

3.2.2. Черговий військових нарядів

Черговий військових нарядів призначається з числа офіцерів управління військової частини або офіцерів підрозділів. Він підпорядковується командирові військової частини, його заступникам, начальникові органу внутрішніх справ, його заступникам і черговому органу внутрішніх справ. Він відповідає за точне і правильне виконання поставлених завдань з ОГП, якісне несення служби і дотримання законності військовими нарядами, за збереження та справність зброї, боєприпасів, транспорту, спецзасобів, засобів зв'язку, якими користуються військові наряди.

Як правило, черговим військових нарядів призначається командир підрозділу, у разі входження до складу військових нарядів військовослужбовців з різних підрозділів їх очолює черговий військових нарядів з числа офіцерів управління частини.

3.2.2.1. Черговий військових нарядів зобов'язаний:

своєчасно прибути з військовими нарядами до органу внутрішніх справ, уточнити їх завдання, направити військові наряди на маршрути (пости) і доповісти про це черговому органу внутрішніх справ та черговому військової частини;

знати оперативну обстановку в районі несення служби, завдання патрулів військових нарядів і порядок їх виконання;

вимагати від особового складу патрулів військових нарядів високої пильності і дисципліни, суворого дотримання законності, твердого знання і точного виконання своїх обов'язків;

уміло і безперервно здійснювати управління військовими нарядами, при зміні обстановки і за відсутності вказівок старшого начальника виявляти ініціативу, приймати доцільні рішення і наполегливо впроваджувати їх у життя;

організовувати виявлення, запобігання, припинення та розкриття злочинів по гарячих слідах, вживати з цією метою профілактичні та розшукові заходи, передбачені чинним законодавством;

припиняти адміністративні правопорушення, виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, уживати в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення;

забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих осіб документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів щодо повернення їх законному власнику;

забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів;

додержуватись установленого Законом України "Про міліцію" (565-12) порядку при застосуванні вогнепальної зброї, спецзасобів та заходів фізичного впливу;

при застосуванні заходів адміністративного примусу до правопорушників та при затриманні повідомляти підстави та мотиви такого затримання;

перевіряти несення служби патрулями (постами охорони порядку) і здійснювати контроль за правильним використанням транспорту, засобів зв'язку, утриманням зброї, боєприпасів і спеціальних засобів;

про результати несення служби (кількість затриманих, стан оперативної обстановки в районі несення служби, завдання патрулів і порядок їх виконання) повідомляти черговому військової частини через кожні дві години;

підтримувати зв'язок із взаємодіючими нарядами інших військових частин, органів внутрішніх справ і добровільних громадських формувань, за необхідності надавати їм допомогу;

ретельно вивчати обставини застосування патрульними (постовими) зброї та спеціальних засобів, негайно доповідати про це черговому по органу внутрішніх справ і сповіщати чергового військової частини;

негайно доповідати черговому органу внутрішніх справ про всі події та заяви і повідомлення громадян про злочини, що вчинені або готуються;

у разі грубого порушення правил несення служби особами військових нарядів вживати необхідних заходів, доповідати черговому по органу внутрішніх справ і черговому військової частини;

своєчасно вести документацію чергового військових нарядів (журнал автопатруля, патрульно-постову відомість, бланки рапортів про попередження чи розкриття злочинів по гарячих слідах, адмінправопорушення, застосування зброї, спецзасобів чи засобів фізичного впливу, позивні, схеми: розстановлення нарядів на маршрутах, патрульних дільниць, організації зв'язку із взаємодіючими органами);

при прибутті посадової особи, яка має право перевіряти службу військових нарядів, доповідати їй, наприклад: "Товаришу полковнику. Під час несення служби подій і порушень громадського порядку не трапилося (або що трапилось). Черговий військових нарядів лейтенант Даценко";

після виконання поставлених завдань підбивати підсумки служби і оцінювати дії кожного військового наряду, отримати відгук про якість виконаних завдань з ОГП в органі внутрішніх справ (запис робиться відповідальним (черговим) по органу внутрішніх справ у патрульно-постовій відомості та скріплюється печаткою).

3.2.2.2. Черговий військових нарядів користується правами, які надані військовим нарядам. У невідкладних випадках він має право відсторонювати від несення служби осіб військових нарядів, про що повинен негайно доповідати черговому органу внутрішніх справ і черговому військової частини.

3.2.2.3. Черговому військових нарядів забороняється:

відлучатися з району несення служби підпорядкованих військових нарядів;

передавати і показувати будь-кому свою зброю, за винятком осіб, котрим він підлеглий;

спати, відволікатися від виконання своїх службових обов'язків і послаблювати пильність;

використовувати службовий транспорт не за призначенням;

заходити без службової необхідності у житлові будинки, кафе, розважальні заклади, магазини та інші приміщення;

допускати до управління патрульними автомобілями осіб, не зазначених у шляховому листі;

вести особисті розмови по телефону і радіостанції;

змінювати склад військових нарядів без дозволу командира (начальника), який віддавав наказ на службу.

3.2.2.4. Після повернення до військової частини черговий військових нарядів про виконання завдання доповідає командирові військової частини (підрозділу), наприклад: "Товаришу майоре. Рота (взвод) прибула у повному складі. Під час несення служби подій не трапилось (або що трапилося). Черговий військових нарядів лейтенант Молотов". Після цього він здає службову документацію і організовує здавання особовим складом зброї, боєприпасів, спецзасобів та майна.

3.2.3. Начальник патрульної групи

3.2.3.1. Начальник патрульної групи призначається з числа офіцерів, прапорщиків, військовослужбовців за контрактом підрозділу (військової частини). Він підпорядковується черговому по військових нарядах та особам, яким підпорядкований черговий військових нарядів. Він відповідає за своєчасне розстановлення патрулів (постів охорони порядку) на маршрути (місця несення служби), за уміле виконання ними своїх обов'язків, дотримання військової дисципліни і законності, а також за збереження зброї, спецзасобів, справність техніки, засобів зв'язку та майна, що знаходяться в користуванні військових нарядів. Як правило, за начальником патрульної групи закріплюється 2-3 маршрути патрулювання (поста) на визначеній патрульній дільниці.

3.2.3.2. Начальник патрульної групи зобов'язаний:

розставляти військові наряди на маршрутах патрулювання (місцях несення служби);

знати оперативну обстановку в районі несення служби і своєчасно інформувати військові наряди про її зміни;

вимагати від особового складу патрулів військових нарядів високої пильності і дисципліни, чіткого виконання ним своїх обов'язків і суворого дотримання законності;

перевіряти несення служби патрулями (постами охорони порядку) і за необхідності ставити їм додаткові завдання;

підтримувати безперервний зв'язок із сусідніми військовими нарядами, нарядами органу внутрішніх справ та добровільних громадських формувань, а також із черговим військових нарядів;

у встановленому Законом України "Про міліцію" (565-12) порядку застосовувати вогнепальну зброю, спецзасоби та заходи фізичного впливу;

слідкувати за додержанням патрульними (постовими) встановленої форми одягу, правил ввічливості до громадян;

припиняти адміністративні правопорушення, вживати в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; при застосуванні заходів адміністративного примусу до правопорушників та при затриманні повідомляти підстави та мотиви такого затримання;

уживати заходів щодо попередження переохолодження (взимку), перегрівання (влітку) особового складу;

забезпечувати суворе дотримання патрульними (постовими) особистої безпеки під час несення служби;

негайно доповідати черговому військових нарядів про всі події, вчинені злочини в районі несення служби і про заяви громадян;

після прибуття чергового військових нарядів та інших осіб, які мають право перевіряти службу, віддавати їм рапорт, наприклад: "Товаришу лейтенанте. Під час несення служби на патрульній дільниці порушень громадського порядку не було (або що трапилось). Військові наряди виконують поставлені завдання. Начальник патрульної групи сержант Капенко";

після закінчення служби збирати військові наряди, доставляти їх в орган внутрішніх справ і доповідати черговому військових нарядів про виконання завдання.

3.2.4. Начальник патруля (поста охорони порядку)

3.2.4.1. Начальник патруля (поста охорони порядку) призначається з числа офіцерів, прапорщиків, військовослужбовців за контрактом військової частини, він підпорядковується начальникові патрульної групи, черговому військових нарядів та особам, яким підпорядкований черговий військових нарядів. Він відповідає за правильне і пильне несення служби підпорядкованими йому патрульними (постовими) і за підтримку громадського порядку в районі несення служби.

3.2.4.2. Начальник патруля (поста охорони порядку) зобов'язаний:

уміло організовувати службу патруля (поста охорони порядку) на маршруті, постійно керувати діями патрульних (постових) і бути для них прикладом зразкового виконання поставлених завдань;

виконувати обов'язки патрульного (постового), забезпечувати правильне застосування спеціальних засобів та використання засобів зв'язку і транспорту підлеглими;

додержуватись законності при застосуванні заходів адміністративного впливу до правопорушників та при затриманні повідомляти підстави та мотиви такого затримання;

застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю відповідно до вимог Закону України "Про міліцію" (565-12) ;

припиняти адміністративні правопорушення, вживати в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення;

при зверненні громадян із заявами і повідомленнями про підготовку до вчинення або про вчинені злочини встановити і записати прізвище, ім'я та по батькові заявників, їх адресу, час надходження повідомлення, конкретне місце вчинення злочину, ким і проти кого він вчинений або готується та інші дані, що мають значення для розкриття злочину;

при одержанні повідомлень про підготовлення злочину доповідати черговому військових нарядів і вживати заходів щодо його запобігання;

при одержанні повідомлень про злочин, що готується, або про вчинений злочин терміново доповісти про це черговому військових нарядів, прибути до місця події, вжити заходів щодо виявлення і затримання осіб, які вчинили злочин, надати допомогу потерпілим, установити свідків (очевидців) і до прибуття слідчо-оперативної групи забезпечити охорону місця пригоди, недоторканність обстановки, слідів, знарядь злочинів та інших речових доказів;

при виявленні в районі маршруту (поста) слідів або предметів, які можуть бути доказом учинення злочину, вжити заходів для їх зберігання і доповісти про це черговому військових нарядів;

при одержанні інформації про злочинців, які перебувають в розшуку, і тих, що пропали безвісти, та прикмети осіб, які розшукуються, виявляти їх шляхом особистого пошуку в районі маршруту патрулювання (поста), при цьому звертати особливу увагу на місця масового скупчення громадян;

з прибуттям на місце події слідчо-оперативної групи діяти відповідно до вказівок її керівника, про що доповісти черговому військових нарядів;

про обстановку і результати несення служби доповідати начальникові патрульної групи (черговому військових нарядів) кожну годину, а при подіях - негайно;

уживати заходів щодо попередження переохолодження (взимку) та перегрівання (влітку) особового складу;

постійно підтримувати зв'язок і взаємодію із сусідніми патрулями (постами охорони порядку), нарядами міліції і добровільними громадськими формуваннями;

слідкувати за додержанням патрульними (постовими) встановленої форми одягу, правил ввічливості у поводженні з громадянами;

особам, які мають право перевіряти службу військових нарядів, віддавати рапорт, наприклад: "Товаришу капітане. Під час несення служби на маршруті патрулювання порушень громадського порядку не було (або що трапилось). Начальник патруля сержант Поршенкін".

У разі несення служби на автомобілі начальник патруля є старшим машини.

Після закінчення служби начальник патруля (поста охорони порядку) подає начальникові патрульної групи контрольний лист, картку маршруту патруля і доповідає про виконання завдання.

3.2.5. Патрульний (постовий)

3.2.5.1. Патрульний (постовий) призначається з числа військовослужбовців військової частини та підпорядковується начальникові патруля (поста охорони порядку), начальникові патрульної групи, черговому військових нарядів та особам, яким підпорядкований черговий військових нарядів. Він відповідає за стан громадського порядку на маршруті (ділянці) несення служби.

3.2.5.2. Патрульний (постовий) зобов'язаний:

пильно нести службу і бути в постійній готовності до своєчасного припинення злочинів і порушень громадського порядку;

точно і швидко виконувати накази (вказівки) начальника патруля;

при одержанні повідомлень про злочин, що готується, або про вчинений злочин, а також при зверненні громадян із заявами і повідомленнями про підготовлення до вчинення або про вчинені злочини терміново доповісти про це начальнику патруля і діяти за його вказівками;

припиняти адміністративні правопорушення, вживати в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення;

під час несення служби із зброєю тримати її завжди готовою до дій; дотримуватися правил особистої безпеки;

зброю і спецзасоби застосовувати у встановленому Законом України "Про міліцію" (565-12) порядку, при застосуванні заходів адміністративного примусу до правопорушників роз'яснювати їм, згідно з яким нормативним актом і за яке порушення вони притягаються до відповідальності;

уміло користуватися засобами зв'язку (сигналізації), які знаходяться в районі несення служби;

не залишати місця несення служби до зміни або закінчення строку виконання завдання, крім випадків і в порядку, що викладені в пункті 3.2.5.4 Положення.

3.2.5.3. Водій патрульного автомобіля - радіотелефоніст відповідає за експлуатаційну готовність і правильність водіння автомобіля, а також за підтримання стійкого радіозв'язку.

Він зобов'язаний:

перед від'їздом на лінію перевіряти технічний стан автомобіля і справність засобів зв'язку;

знати і точно дотримуватись засобів безпеки і правил дорожнього руху;

уважно слідкувати за командами і сигналами начальника патруля, швидко і чітко їх виконувати;

уміло користуватися картою (схемою маршруту) і орієнтуватися на місцевості;

досконало знати маршрут руху і його особливості;

правильно і своєчасно оформляти шляхові документи;

при виїзді на службу мати при собі посвідчення на право водіння автомобілем, військовий квиток, талон паспорта машини, шляховий лист, таблицю позивних і радіосигналів;

нікому не передавати управління автомобілем;

слідкувати за технічним станом автомобіля під час служби, забезпечити нагляд за затриманими, які перебувають в машині;

знати і точно дотримуватись правил і порядку ведення переговорів засобами радіозв'язку; уважно слідкувати за сигналами, що надходять, і розпорядженнями, вести їх облік і своєчасно доповідати начальникові патруля.

Водій патрульного автомобіля - радіотелефоніст веде переговори через засоби радіозв'язку тільки на зупинках. Під час руху переговори засобами радіозв'язку та їх запис здійснює старший машини (начальник патруля).

3.2.5.4. Патрульний (постовий) має право тимчасово залишити маршрут (місце несення служби) в таких випадках:

за вказівкою осіб, яким він підпорядкований;

за необхідності відновлення порядку або припинення злочину поза межами маршруту (поста);

при переслідуванні злочинця, який намагається втекти;

для доставлення в орган внутрішніх справ затриманого злочинця чи порушника громадського порядку;

для надання допомоги сусіднім нарядам, оперативним працівникам чи представникам добровільних громадських формувань під час затримання злочинців;

для доставлення до найближчої медичної установи особи, яка постраждала в результаті події, злочину, стихійного лиха чи нещасного випадку, а також того, хто опинився на вулиці або в іншому громадському місці в безпорадному стані;

для вжиття заходів щодо ліквідації пожежі чи наслідків стихійного лиха;

для охорони місця злочину або автодорожньої пригоди;

для доставлення до приймальника-розподільника безпритульного неповнолітнього або дитини, що заблукала.

Про залишення маршруту (місця несення служби) патрульний (постовий) телефонує або доповідає іншим способом начальникові патрульної групи або черговому військових нарядів.

3.2.5.5. Патрульному (постовому) забороняється:

відволікатися від служби і послаблювати пильність;

вступати із громадянами в позаслужбові розмови;

приймати від затриманих або передавати їм будь-які предмети без дозволу начальника військового наряду;

показувати чи передавати будь-кому свою зброю, за винятком осіб, яким він підпорядковується;

заходити без службової необхідності в житлові будинки, магазини, клуби, ресторани та інші приміщення.

Водію патрульного автомобіля - радіотелефоністу, крім того, забороняється:

приймати вантажі та возити в автомобілі сторонніх осіб;

залишати автомобіль та затриманих без нагляду;

перевищувати встановлені швидкості руху;

самостійно виключати радіостанцію під час несення служби, вести особисті переговори.

3.3. Розвід військових нарядів

3.3.1. Розвід військових нарядів полягає в перевірці їх готовності до несення служби і постановки їм завдань на службу.

Місце і час розводу встановлює командир військової частини.

3.3.2. На розвід виводиться весь особовий склад військових нарядів і оркестр, який прибуває на місце розводу за 10 хвилин до початку.

У військових частинах, де немає оркестру, а також при температурі -10 град.С і нижче виводять одного-двох барабанщиків.

3.3.3. Розвід військових нарядів проводиться командиром військової частини або його заступником. Час розводу не повинен перевищувати 30 хвилин.

3.3.4. Після прибуття на місце розводу кожен командир патрульного підрозділу доповідає черговому військової частини. Наприклад: "Товаришу лейтенанте! Перший патрульний взвод на розвід прибув у повному складі. Командир взводу лейтенант Марченко".

3.3.5. Черговий військової частини шикує військові наряди у двошеренговий стрій або в лінію ротних (взводних) колон (на розводі в полку). При цьому на правому фланзі кожного патрульного підрозділу стає його командир. Начальники патрульних груп і начальники патрулів стають у першій шерензі, а патрульні (постові) - один за одним. Поза тилом строю військових нарядів шикується патрульний автотранспорт.

Оркестр (барабанщики) шикується на правому фланзі на відстані трьох кроків правіше від чергового військової частини, рівняючи свою першу шеренгу за другою шеренгою військових нарядів.

Для зустрічі командира військової частини (його заступника) черговий частини командує: "Військові наряди, СТРУНКО, рівняння ПРАВОРУЧ (ЛІВОРУЧ, ДО СЕРЕДИНИ)". За цією командою командири патрульних підрозділів підносять руку до головного убору, всі повертають голову в бік командира військової частини і супроводжують його поглядом, повертаючи вслід за ним голову.

3.3.6. Оркестр грає "Зустрічний марш" (барабанщик б'є "Похідний марш").

Черговий військової частини підносить руку до головного убору і підходить стройовим кроком до командира військової частини, зупиняється за два-три кроки від нього і доповідає, наприклад: "Товаришу полковнику. Військові наряди для розводу вишикувані. Черговий військової частини лейтенант Барвін". Закінчивши доповідь, черговий військової частини, не відриваючи руки від головного убору, ступає лівою (правою) ногою крок у бік із одночасним поворотом управо (вліво) і, пропустивши командира військової частини поперед себе, іде за ним на відстані одного-двох кроків із зовнішнього боку строю.

Коли черговий військової частини зупиняється для віддання рапорту, оркестр (барабанщик) припиняє гру.

3.3.7. Прийнявши рапорт, командир військової частини стає обличчям до строю та вітається з особовим складом військових нарядів: "Здрастуйте, товариші!" Після відповіді на привітання командує "ВІЛЬНО" і опускає руку від головного убору. Командири патрульних підрозділів також опускають руку від головного убору.

3.3.8. У разі, якщо черговим військової частини призначається прапорщик, його обов'язки на розводі виконує командир патрульного підрозділу старший за військовим званням. Він подає команду "ВІЛЬНО" і стає на своє місце.

3.3.9. Для перевірки військових нарядів командир військової частини за необхідністі розводить шеренги на один крок одна від одної та разом із черговим військової частини перевіряє склад, готовність військових нарядів до несення служби, зовнішній вигляд і екіпіровку особового складу, знання ними своїх обов'язків і дає вказівки щодо усунення виявлених недоліків.

Коли командир військової частини підходить до патрульного підрозділу, черговий військових нарядів, ступивши із строю на один крок, подає команду: "Військові наряди - СТРУНКО", відрекомендовується та під час перевірки особового складу його підрозділу супроводжує командира військової частини, а після одержання дозволу займає своє місце у строю.

Якщо військовий наряд виявиться непідготовленим до несення служби, командир військової частини повертає його в підрозділ для додаткової підготовки або заміни.

3.3.10. Після закінчення перевірки командир військової частини виходить на середину і стає попереду військових нарядів обличчям до строю; черговий по частині стає на один крок позаду та зліва від командира військової частини. Командир військової частини командує: "Військові наряди - РІВНЯЙСЬ, СТРУНКО, ОРКЕСТР, ГРАЙ ЗБІР (Барабанщик, бий збір)". За командою "Струнко" командир військової частини, черговий частини і командири патрульних підрозділів підносять руку до головного убору.

3.3.11. Після закінчення гри "Збір" командир військової частини, черговий військової частини і командири патрульних підрозділів опускають руку від головного убору. Для збору командирів патрульних підрозділів командир військової частини командує: "Командири патрульних підрозділів, до мене". Командири патрульних підрозділів підходять до командира військової частини, стають на відстані двох-трьох кроків від нього в одну шеренгу (з інтервалом в один крок) у порядку номерів підрозділів і доповідають, наприклад: "Командир першого патрульного взводу лейтенант Коваленко". Командир військової частини уточнює кожному командиру підрозділу завдання, нагадує про особливості його служби, а також визначає маршрути, порядок руху до місця і назад.

3.3.12. Командир військової частини, переконавшись у тому, що командири підрозділів завдання зрозуміли правильно, командує: "Командири патрульних підрозділів, стати до строю". За цією командою командири патрульних підрозділів стають на своє місце у строю; оркестр (барабанщик) виходить уперед на 10-15 кроків, заходить правим плечем і стає фронтом до військових нарядів. Потім командир військової частини командує: "Військові наряди - СТРУНКО" і віддає наказ на службу, наприклад: "Наказую заступити на службу з ОГП в місті (назва) із завданням забезпечити своєчасне попередження та припинення злочинів і порушень громадського порядку. Під час несення служби суворо дотримуватися законності, виявляти високу пильність, культуру, справедливість і ввічливість при звертанні до громадян, не допускати порушень правил несення служби і військової дисципліни. Службу нести з 17-ї до 23-ї години".

Віддавши наказ, командир військової частини командує: "Оркестр, грай розвід". Після закінчення гри оркестру командир військової частини командує: "Військові наряди, право-руч! Кроком руш!". За командою "РУШ" військові наряди стройовим кроком проходять повз командира частини і прямують до своїх машин; командири патрульних підрозділів ідуть за два кроки попереду своїх підрозділів, начальники патрульних груп - за один крок попереду своїх військових нарядів.

Оркестр (барабанщики) за командою "Руш" залишається на місці та виконує "Марш". Гра оркестру (бій барабанщиків) припиняється за наказом (сигналом) командира військової частини.

3.3.13. За командою командира військової частини "НА МІСЦЯ" особовий склад військових нарядів і водії патрульного транспорту займають свої місця в машинах. За командою "ЗАВОДЬ" водії заводять і прогрівають двигуни автомашин. За командою "РУШ" усі машини починають рух у тому порядку, в якому вони перебували на місці, або перешиковуються за командою (сигналом) командира військової частини, набираючи під час руху встановлені дистанції та інтервали.

3.3.14. Рух автомобілів з особовим складом із військової частини до місця служби і назад проводиться тільки в колоні. На вантажних автомобілях, автобусах і бронетранспортерах при перевезенні на них особового складу старшими, як правило, призначаються офіцери.

3.3.15. Обов'язки начальника колони виконує офіцер, призначений командиром військової частини. Він розміщується в головній машині. Напрямною і тією, що замикає, призначаються машини, якими управляють найдосвідченіші та дисципліновані водії, як правило, із складу прапорщиків, військовослужбовців за контрактом (сержантів).

3.3.16. Під час руху автомобілів у колоні швидкість не повинна перевищувати 40 км/год, дистанція між машинами встановлюється начальником колони залежно від швидкості та умов руху. Вночі швидкість руху в колоні знижується, дистанція між машинами збільшується.

3.3.17. Начальник колони, старші автомобілів, у тому числі й прямі начальники, не мають права віддавати водіям розпорядження, які суперечать правилам руху.

3.3.18. Відповідно до напрямку руху військових нарядів до місць несення служби з дозволу начальника колони окремі автомашини можуть виходити із колони і прямувати своїм маршрутом.

3.3.19. Після прибуття до органу внутрішніх справ черговий військових нарядів доповідає начальникові органу внутрішніх справ або його заступнику, наприклад: "Товаришу підполковнику. Патрульний взвод у складі 25 чоловік і трьох патрульних машин для несення служби з ОГП прибув. Черговий військових нарядів лейтенант Гречко". Після цього він подає патрульно-постову відомість. Начальник органу внутрішніх справ або його заступник приймає доповідь, уточнює завдання патрульного підрозділу, при цьому зазначає нові дані обстановки; на яких маршрутах (ділянках) військові наряди будуть нести службу і на що потрібно звернути увагу; де і які будуть діяти наряди міліції та наряди добровільних громадських формувань; порядок зв'язку і взаємодії з ними. За необхідності військові наряди несуть патрульно-постову службу спільно з працівниками міліції.

Розділ 4. Служба військових нарядів

4.1. Несення патрульної служби

4.1.1. Після уточнення завдання начальником органу внутрішніх справ або його заступником черговий військових нарядів направляє в райони несення служби патрульні групи, при цьому кожній із них визначає маршрут патрулювання (місце несення служби) і до якого часу виставити патрулі (пости охорони порядку); з ким і як підтримувати зв'язок; кому і коли доповідати про хід виконання завдання; куди і коли прибути після закінчення служби.

4.1.2. Черговий військових нарядів перебуває у приміщенні чергового органу внутрішніх справ та безперервно керує патрульними групами (військовими нарядами), використовуючи засоби зв'язку, організовує взаємодію між патрульними нарядами. Про хід виконання завдань доповідає через кожні дві години (про події - негайно) начальнику органу внутрішніх справ або його заступнику (черговому) та інформує чергового військової частини (командира військової частини). За погодженням чергового по територіальному органу внутрішніх справ, використовуючи транспортний засіб (або в пішому порядку), здійснює самостійно або спільно з працівниками органів внутрішніх справ перевірку військових (спільних) нарядів.

4.1.3. Начальники патрульних груп одержують завдання від чергового військових нарядів і після цього виїжджають з особовим складом на автомобілях у зазначені райони та розвозять військові наряди на маршрути (місця несення служби). Після цього, пересуваючись від одного маршруту (місця несення служби) до іншого, перевіряють службу патрулів (постів охорони порядку), підтримують з ними зв'язок, інформують про обстановку, уточнюють завдання, організовують взаємодію, за необхідності надають допомогу і доповідають черговому військових нарядів про хід виконання завдань через кожні 2 години, а про події - негайно.

4.1.4. Начальник патрульної групи, здійснюючи управління підпорядкованими військовими нарядами, разом з водієм автомобіля (іншим військовослужбовцем) виконує обов'язки патруля.

4.1.5. Начальник патруля, прибувши до місця несення служби, залежно від конкретних умов маршруту патрулювання (поста) і відповідно до одержаних на інструктажі вказівок доповідає начальнику патрульної групи, черговому військових нарядів про своє прибуття і обстановку в районі несення служби або робить це після обходу маршруту (території поста).

4.1.6. Патруль військового наряду прибуває на свій маршрут (місце несення служби), обходить його, перевіряє стан громадського порядку і доповідає начальникові патрульної групи.

4.1.7. Військовослужбовець, який заступає на маршрут (пост), повинен знати:

оперативну обстановку, особливості маршруту (поста) та поставлене завдання для ОГП;

розміщення найближчих патрулів військових нарядів та нарядів міліції;

порядок підтримання зв'язку з черговим військових нарядів, іншими нарядами;

прикмети розшукуваних злочинців, викрадених речей та транспортних засобів;

місця можливого вчинення правопорушень, появи злочинців, інших правопорушників;

місцезнаходження в районі маршруту (поста) відділення зв'язку, банківських установ та інших сховищ цінностей;

розміщені в районі маршруту (поста) парки, сквери, стадіони, їдальні, кафе, пивні бари, ресторани, дискотеки, кінотеатри, готелі, ринки, вокзали, пристані, дитячі заклади та інші місця масового відпочинку громадян;

місця компактного проживання або перебування іноземних громадян та осіб без громадянства;

час початку та закінчення роботи розміщених у районі великих промислових підприємств та установ, транспорту, а також режим роботи торговельних та видовищних закладів і час їх інкасації;

місцезнаходження органів державної влади і управління, правоохоронних органів, пожежної охорони, установ, підприємств, штабів народних дружин, найближчих лікарень, поліклінік, аптек, місць збереження наркотичних речовин, а також розташування приладів охоронно-пожежної сигналізації;

трамвайні, автобусні та тролейбусні маршрути та їх найближчі зупинки, станції метро, стоянки автомобілів і таксі в зоні маршруту (поста);

прилеглі до маршруту (поста) вулиці, провулки, площі, прохідні двори та інші шляхи найкоротшого руху на випадок переслідування злочинців.

4.1.8. У взаємовідносинах з громадянами військовослужбовці повинні виявляти повагу і чемність. Патрульний (постовий) повинен звертатися до громадян на "Ви", свої вимоги і зауваження викладати ввічливо, але у переконливій формі. При зверненні до громадянина він повинен привітатися з ним, після цього, приклавши руку до головного убору, назвати йому своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення і повідомити мету звернення. Якщо до патрульного (постового) звертаються громадяни, він також зобов'язаний прикласти руку до головного убору, уважно вислухати і вжити заходів відповідно до їхніх заяв, а за необхідності пояснити, куди слід звертатись для вирішення того чи іншого питання. На вимогу громадян патрульний (постовий) зобов'язаний назвати своє прізвище, місце роботи і пред'явити службове посвідчення.

4.1.9. У розмові з громадянами військовослужбовці повинні виявляти спокій, витримку і розсудливість. Вони не повинні відповідати грубістю на грубість і у своїх діях керуватися особистими неприязними почуттями. Коли порушник на зроблені йому зауваження реагує збуджено, необхідно дати йому час заспокоїтись і попросити пояснення з приводу його невірних дій, пояснити неправомірність його поведінки з посиланням на відповідні закони, постанови та інші нормативні акти. Тільки після цього може бути прийняте рішення про доставлення порушника до органу внутрішніх справ або можливість обмежитись зауваженням. Зауваження особам, які мають при собі дітей, за можливості робиться так, щоб діти цього не чули.

4.1.10. Військовослужбовці не повинні втручатися в суперечки особистого (домашнього) характеру, за винятком випадків, коли є безпосередня небезпека для життя і здоров'я громадян, допускається порушення громадського порядку або хто-небудь потребує допомоги.

4.1.11. З підлітками патрульно-постові наряди повинні поводитися так ввічливо, як і з дорослими. Зауваження дітям робляться з урахуванням їх психології та рівня розвитку.

4.1.12. З документами, що перевіряються у громадян, необхідно поводитися акуратно, не робити на них або в них будь-яких поміток. Якщо в документ вкладені гроші, записка та ін., необхідно запропонувати власнику самому вилучити з нього вказані предмети.

4.1.13. Для взаємодії або отримання допомоги від сусідніх нарядів, інших працівників органів внутрішніх справ патрульний чи постовий використовує радіозв'язок або зв'язується з ними через чергового військових нарядів (чергового органу внутрішніх справ).

У разі неможливості використання радіозв'язку, а також за необхідності одержати допомогу подають сигнали свистком:

"затримуй" - один довгий сигнал;

"на допомогу до мене" - два коротких сигнали.

За необхідності сигнали повторюються. Патрульний (постовий), почувши ці сигнали, зобов'язаний:

при сигналі свистком "затримуй" - посилити пильність і вжити заходів щодо виявлення і затримання осіб, які намагаються уникнути переслідування;

при сигналі свистком "на допомогу до мене" - відповісти одним коротким сигналом і негайно прямувати до місця виклику для надання допомоги.

У разі ускладнення обставин, що склалися, військовослужбовець для подання сигналу тривоги або виклику допомоги має право використовувати зброю.

4.2. Несення служби патрулями на автомобілях

4.2.1. Патрульні автомобілі використовуються для патрулювання на маршрутах. Патрульні автомобілі повинні бути обладнані радіостанціями, необхідними технічними засобами, пофарбовані відповідно до вимог нормативних документів МВС. Крім цього, вони можуть використовуватись для доставлення затриманих осіб.

4.2.2. Порядок пересування патруля на автомобілі територією (маршрутом) визначається виходячи із завдань, особливостей маршруту, обстановки, що склалась, пори року, доби і вказівок прямих і безпосередніх начальників. У найбільш важливих в оперативному відношенні місцях призначаються пункти зупинок, визначаються завдання, час і тривалість пішого несення служби в кожному пункті, а також послідовність переміщення із одного пункту в інший, час виходу на зв'язок з черговою частиною органу внутрішніх справ. Ці дані відображаються в журналі служби автопатруля.

4.2.3. Старший наряду на автомобілі несе відповідальність за неухильне виконання встановленого порядку несення служби і поставлених завдань, правил зберігання зброї та експлуатації наданої техніки, додержання порядку посадки і висадження осіб, яких затримано, та веде журнал служби автопатруля (додаток 6). Він повинен стежити за додержанням установленої для патрулювання швидкості руху. Після інструктажу старший наряду уточнює обов'язки і порядок розміщення в машині наряду, призначає кожному сектор нагляду, оголошує маршрут прямування до місця несення служби, послідовність пересування із одних пунктів до інших, доповідає по радіостанції черговому військових нарядів про виїзд на маршрут і подає команду почати рух.

4.2.4. Під час руху патруль проводить нагляд за станом громадського порядку та за необхідності робить зупинки для вжиття заходів щодо припинення злочинів і порушень громадського порядку. З прибуттям на визначений йому маршрут з'ясовує стан громадського порядку і вживає заходів щодо запобігання та реагування на факти правопорушень. Під час зупинок на маршруті старший наряду організовує піше патрулювання. У патрульному транспортному засобі (машині) залишається, як правило, водій-радіотелефоніст, який забезпечує охорону громадського порядку, підтримує радіозв'язок з черговим військових нарядів і старшим наряду. Для збору особового складу встановлюється умовний сигнал.

4.2.5. Наряди на транспортних засобах, обладнаних радіостанціями, несуть службу на пунктах зупинок не менше 30 хвилин. При цьому піші патрулі, які виділяються з їх складу, можуть віддалятися від автотранспорту не далі ніж 300 метрів.

4.2.6. Наряд на транспортних засобах взаємодіє з іншими пішими патрулями (постами), обмінюється оперативною інформацією, за необхідності надає їм допомогу.

4.2.7. Наряди на транспортних засобах при патрулюванні та переміщенні з одного пункту зупинки в інший рухаються із швидкістю, яка дозволяє вести нагляд за станом громадського порядку (для машини не більше 40 км на годину).

4.2.8. Під час пішого патрулювання особовий склад автопатруля обходить місця, де можливі випадки здійснення злочинів і порушень громадського порядку, і вживає заходів щодо їх запобігання і припинення.

4.2.9. При посадці у транспортний засіб затриманих осіб патрульні повинні вживати заходів перестороги, унеможливлювати нанесення травм цими особами, нападу їх на громадян, військовослужбовців, псування матеріальної частини транспорту; перевіряти стан запорів і надійність закриття дверей автомобіля. Після виведення затриманого правопорушника з автомобіля військовий наряд повинен оглянути кузов з метою виявлення залишених речей і документів.

4.2.10. Патрульним на транспортних засобах під час несення служби забороняється:

перевозити сторонніх громадян і вантажі, а також залишати автомобіль (велосипед) без нагляду;

перебувати в автомобілі під час зупинок у пунктах зупинок, за винятком ведення переговорів по радіостанції та під час розгляду справ;

перевищувати встановлену швидкість руху (якщо це не пов'язано із службовою необхідністю);

самовільно відхилятись від призначеного маршруту і змінювати порядок несення служби, якщо це не пов'язано із службовою необхідністю;

передавати стороннім особам керування транспортними засобами;

залишати без нагляду затриманих у транспортних засобах.

4.3. Несення служби з ОГП на об'єктах транспорту

4.3.1. Самостійно та спільно з працівниками міліції військові наряди несуть службу на об'єктах транспорту, у тому числі на території вокзалів, залізничних станцій, морських, річкових портів, аеропортів.

Вони повинні знати:

географічне розташування ділянки дороги, басейну, аеропорту, вокзалу, порту, інших об'єктів і прилеглої до них території, а також направлення пасажиропотоків;

розташування найближчих маршрутів патрулювання (постів) нарядів територіальних органів внутрішніх справ і здійснювати з ними взаємодію;

інтенсивність пасажирських і вантажних перевезень, графіки руху поїздів, літаків, пароплавів;

правила перевезення пасажирів і багажу, види проїзних документів;

особливості вчинення правопорушень на об'єктах транспорту, прийоми маскування осіб підозрюваних у вчиненні злочину;

основні посадові обов'язки працівників транспорту;

порядок вирішення конфліктних ситуацій, що виникають між пасажирами і працівниками транспорту, які перебувають при виконанні службових обов'язків.

На вокзалах, пристанях, в аеропортах, аеровокзалах, морських і річкових портах військові наряди зобов'язані:

самостійно або з допомогою працівників міліції, транспорту вживати заходів щодо підтримання встановленого порядку, забезпечувати вільний вхід і вихід пасажирів;

виявляти на території об'єктів транспорту осіб, які перебувають у розшуку, вчиняють адміністративні правопорушення, та доставляти їх у чергову частину органу внутрішніх справ;

виявляти осіб, які намагаються увійти в довіру до пасажирів з метою вчинення крадіжки їх речей, вести за ними спостереження, попереджувати громадян, щоб вони не залишали свої речі без нагляду та вживати інших заходів щодо запобігання крадіжкам;

виявляти осіб, які здійснюють незаконний продаж квитків, та доставляти їх у чергову частину органу внутрішніх справ;

припиняти посадку і висадження пасажирів на ходу поїзда, пароплава або з іншої сторони від перону, самовільний проїзд у вантажних поїздах, а також пересування громадян у невстановлених місцях;

зустрічати і проводжати пасажирські поїзди, пароплави, з'ясовувати у членів поїздних бригад, пароплавних команд стан громадського порядку під час руху транспорту, про всі випадки його порушення доповідати черговому військових нарядів;

не допускати проїзд громадян на підніжках і на дахах вагонів, підкладення сторонніх речей на колії, пошкодження сигналізації та зв'язку;

при посадці в місцеві та приміські поїзди, особливо в нічний час, до їх відправлення періодично заходити у вагони і перевіряти стан громадського порядку.

У разі знаходження під час несення служби військовим нарядом забутих пасажирами речей або багажу він повинен здати їх до чергової частини органу внутрішніх справ.

4.4. Несення патрульної служби військовими нарядами із службовими собаками

4.4.1. Відповідно до Закону України "Про міліцію" (565-12) та Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 року N 49 (49-91-п) , службові собаки використовуються при охороні громадського порядку в таких випадках:

для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу життю або здоров'ю;

для припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку;

для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби незалежно від їх належності або звільнення в разі захоплення;

для затримання і доставлення в орган внутрішніх справ або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення;

для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягань на громадський спокій, життя і здоров'я людей;

для припинення опору військовослужбовцю та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки з ОГП і боротьби із злочинністю;

для звільнення заручників.

4.4.2. Час початку та інтенсивність їх застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

4.4.3. При охороні громадського порядку використовуються службові собаки, які пройшли відповідний курс дресирування, визнані придатними для службового користування і перебувають у штатах підрозділів.

4.4.4. Право на застосування службових собак надається військовослужбовцям, які несуть з ними службу. Службові собаки використовуються на довгому і короткому повідках, в наморднику і без нього, виходячи з конкретної ситуації, що склалася.

4.4.5. У патрульній службі службові собаки використовуються на маршрутах та постах в основному у вечірній та нічний час у лісопаркових зонах, на околицях міст, інших населених пунктів, на неосвітлюваних вулицях та інших місцях, де потрібна присутність таких нарядів.

Забороняється патрулювання зі службовими собаками без намордника у місцях з масовим перебуванням людей, у потягах, а також забороняється передавати собак іншим особам і залишати їх без нагляду під час патрулювання.

4.4.6. Службовий собака закріплюється за військовослужбовцем-кінологом наказом по військовій частині.

Військовослужбовці, які не пройшли спеціальної підготовки, на посаду кінолога не призначаються.

4.4.7. Перевезення службових собак до місця несення служби і назад здійснюється спеціальним або патрульним автотранспортом.

При перевезенні громадським транспортом (де це дозволено) собака на короткому повідку та у наморднику повинен бути з лівого боку від військовослужбовця-кінолога.

При проходженні військовослужбовця-кінолога зі службовим собакою пішки до місця несення служби і назад багатолюдними вулицями, площами, парками собака повинен бути з лівого боку на короткому повідку й у наморднику.

При температурі вище +30 град.С та нижче -20 град.С тривалість роботи собак на вулиці не повинна перевищувати 4-х годин.

4.4.8. Під час патрулювання собака повинен бути зліва на короткому повідку і без намордника. Використанню собаки, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на військовий наряд та звільнення заручників, має передувати попередження про це.

Попередження може бути зроблене голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей - через гучномовні пристрої, підсилювачі мови і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби застосовуються, та українською і російською мовами не менш як 2 рази за наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.

4.4.9. При затриманні злочинця військовослужбовець-кінолог, який застосовував собаку у разі заподіяння нею укусів затриманому, повинен надати йому першу медичну допомогу. Собака при цьому за командою "Охороняй!" повинен бути у 2-3 метрах від затриманого.

При перевірці документів та опитуванні правопорушника військовослужбовець-кінолог перебуває напівоберта від нього та на відстані одного кроку, а собака на короткому повідку та без намордника (за командою "Сидіти!" перебуває на відстані, яка гарантує безпеку особи, котра перевіряється). Під час доставляння правопорушника до міліції собака повинен бути з лівого боку військовослужбовця-кінолога на короткому повідку без намордника.

4.4.10. При конвоюванні злочинця у пішому порядку конвоїр з собакою прямує за конвойованим на відстані до 3 метрів, забезпечує нагляд за ним, при цьому між конвоїром, собакою і конвойованим не повинні бути інші учасники наряду. Собака за командами "Поряд", "Охороняй" прямує зліва на короткому повідку без намордника.

При конвоюванні злочинця в автомобілі і в інших транспортних засобах конвоїр з собакою розміщується там, звідки зручніше вести нагляд за конвойованим і швидко застосувати собаку в разі спроби конвойованого до втечі або нападу на конвой.

4.4.11. Про застосування службового собаки військовослужбовець-кінолог, який це здійснював, складає рапорт із зазначенням: коли, де, проти кого, за яких обставин він його використовував та наслідки застосування.

4.4.12. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування службового собаки, військовослужбовець-кінолог зобов'язаний негайно і письмово повідомити начальника територіального органу внутрішніх справ та командира військової частини для оповіщення прокурора.

4.5. Першочергові дії військового наряду під час несення служби з ОГП на місці події

4.5.1. Повідомивши чергового військових нарядів (чергового органу внутрішніх справ) про прибуття на місце події, наряд, додержуючись обережності, приступає до дій.

4.5.2. На місці події необхідно:

негайно вжити заходів щодо припинення протиправних дій і затримання осіб, які їх скоїли. У разі неможливості справитися власними силами запросити (по радіостанції, телефону, через чергового по органу внутрішніх справ) допомогу сусідніх нарядів;

з'ясувати, чи є потерпілі, і в разі необхідності надати їм невідкладну, у тому числі медичну, допомогу та викликати машину швидкої допомоги;

запам'ятати і позначити на місцевості позу, в якій перебуває потерпілий. З метою виявлення предметів, слідів та інших ознак, що мають безпосереднє відношення до цієї події, оглянути і запам'ятати зовнішній вигляд потерпілого, частини його тіла і одяг. У разі ж виявлення трупа накрити його і з місця не прибирати;

якщо склалися виняткові обставини (наприклад, якщо тіло загиблого перебуває на дорозі з інтенсивним рухом транспорту, на трамвайній або залізничній колії та ін.), труп перенести в інше місце, попередньо обкреслити крейдою, осколком цеглини або іншим подібним предметом позу, в якій він виявлений;

запам'ятати і за можливості письмово зафіксувати обставини, що можуть змінитися або зникнути: запах, стан погоди (напрямок вітру, температуру повітря, опади та ін.), характер освітлення та інші особливості на місці події, що мають значення для розслідування.

4.5.3. Якщо подія мала місце в приміщенні, то звернути увагу і точно запам'ятати час, відкриті чи зачинені двері; відкриті чи закриті вікна та кватирки, цілісність у них скла, підняті або опущені занавіски на них; ні в якому разі не торкатися руками дверей, посуду та інших речей і предметів.

Шляхом опитування громадян, які перебувають на місці події, як можна повніше виявити коло свідків (очевидців), запитати в кожного з них, звідки він спостерігав подію, якщо чув це від інших осіб, то від кого саме, і спробувати з'ясувати:

в який час і яка конкретно сталася подія;

хто вчинив правопорушення, кількість правопорушників, їх прикмети, роль кожного з них у вчиненому правопорушенні, скільки часу вони перебували на місці події, в якому напрямку і яким чином зникли;

якими знаряддями і засобами користувались правопорушники, де і які предмети залишили, що змінилось на місці події на час прибуття військового наряду;

відомості про громадян, які були очевидцями події;

проводити опитування і робити записи швидко, коротко і тільки про те, що важко запам'ятати (прізвища, адреси, телефони та ін.);

якщо одержані дані свідчать про те, що підозрюваного необхідно затримувати, то черговий військового наряду (начальник патруля) повинен негайно почати його переслідування, попередньо організувавши охорону місця події;

якщо є підстава вважати, що підозрювані особи перебувають всередині будівлі, виходи з неї блокуються і провадиться її ретельний обшук. Ці дії необхідно проводити не менш як двома військовими нарядами на чолі з офіцером.

4.5.4. Забезпечення охорони місця події

При забезпеченні охорони місця події військовий наряд зобов'язаний:

вивести з місця події усіх сторонніх громадян, наполегливо, але ввічливо пояснити їм, що їх перебування може завадити розслідуванню;

за необхідності оточити місце події. Якщо злочин вчинено в приміщенні, то військовослужбовці розташовуються біля входу до нього і на вулиці (на подвір'ї), біля вікон, але таким чином, щоб збереглися сліди взуття злочинців, транспортних засобів та інші речові докази, що є біля приміщення в зоні охорони;

ужити заходів щодо збереження слідів злочину, які під дією атмосферних проявів можуть бути знищені до прибуття оперативної групи (слідчого);

запам'ятати напрямок свого руху на місці події, намагатися якомога менше залишати своїх слідів;

не дозволяти нікому торкатися предметів або проводити будь-яке їх переміщення;

з прибуттям на місце події чергового військових нарядів, оперативної групи (слідчого) органу внутрішніх справ доповісти про заходи, вжиті для забезпечення охорони місця події, і про особливості на місці події, на які військовий наряд звернув увагу в момент прибуття. У подальшому діяти за вказівкою чергового військових нарядів, старшого оперативної групи (слідчого).

4.5.5. Огляд підвалів, приміщень та інших місць можливого переховування правопорушників проводиться не менше ніж двома військовослужбовцями, бажано з використанням службового собаки.

4.5.6. Перевірка документів у правопорушника

При підозрі у вчиненні правопорушень військовий наряд має право перевіряти документи у громадян, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на військові наряди. Провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів. Вимогу про пред'явлення документа висловлювати впевнено, але ввічливо. При перевірці:

поводитися з документами акуратно; звертати увагу на відповідність наявної в документі фотокартки і особи громадянина, на правильність заповнення усіх реквізитів документа, строк його дії, якщо це паспорт, - на відмітку про реєстрацію громадянина та ін. У ході перевірки поставити власникові документа контрольні питання, звіряючи відповіді з даними документа, що посвідчує його особу, якщо відповіді не вірні або виявлені підробки, правопорушник доставляється в орган внутрішніх справ; ужити застережних заходів при перевірці документів у особи, що підозрюється у вчиненні злочину. З цією метою рекомендується стояти напівоберта праворуч від того, кого перевіряють, на відстані одного кроку від нього і пильно стежити за діями останнього.

Перевірку доцільно проводити на деякій відстані від сторонніх громадян або, якщо є можливість, - у найближчому службовому приміщенні дільничного інспектора міліції чи громадському пункті охорони порядку та ін.

4.5.7. Затримання військовим нарядом правопорушників та осіб, які підозрюються у вчиненні злочину

Особам при затриманні повідомляються підстави та мотиви такого затримання, роз'яснюється право оскаржувати їх у суді, надаються усно роз'яснення частини першої статті 63 Конституції України (254к/96-ВР) , права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.

4.5.7.1. Затримання осіб, які порушують громадський порядок, здійснюється військовим нарядом в разі невиконання ними усних попереджень з припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню службових повноважень наряду.

4.5.7.2. Адміністративне затримання проводиться військовим нарядом при вчиненні: дрібного хуліганства, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця, чи образи його, публічних закликів до невиконання вимог військовослужбовця, незаконних операцій з іноземною валютою і платіжними документами, незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної спекуляції, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у невстановлених громадських місцях чи появі у громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, при порушенні правил дорожнього руху, а також в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

4.5.7.3. Перед прийняттям рішення про затримання правопорушників військовий наряд повинен врахувати обставини, що можуть ускладнити їх дії (кількість правопорушників, наявність у них зброї або інших предметів, особливості місця затримання, час та можливість прибуття на допомогу інших нарядів та ін.).

4.5.7.4. Стосовно осіб, які вчинили адміністративні правопорушення або злочини, військовий наряд проводить їх огляд, а також огляд речей, що є при них, транспортних засобів і вилучає документи та предмети, які можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'я, а також записуються дані потерпілих осіб та свідків вчинення правопорушення.

4.5.7.5. Дії наряду з затримання правопорушників та осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, вимагають від військового наряду пильності, рішучості, витримки, вміння швидко орієнтуватись в обстановці і суворо дотримуватись вимог Закону України "Про міліцію" (565-12) .

4.5.7.6. Під час затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, необхідно пам'ятати, що військовий наряд має право затримувати цих осіб при наявності таких підстав:

коли підозрювану особу застали на місці вчинення злочину або безпосередньо після його вчинення;

очевидці,у тому числі і потерпілі, прямо вказують на дану особу як на таку, що вчинила злочин;

на підозрюваному або його одязі, при ньому або в його житлі будуть виявлені явні сліди злочину.

За наявності інших неперевірених даних, що дають підставу підозрювати особу у вчиненні злочину, вона може бути затримана військовим нарядом лише в тому разі, якщо намагалась втекти або виявила непокору законній вимозі військовослужбовця. Ураховуючи викладене, перед прийняттям рішення на переслідування і затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, необхідно чітко уяснити правомірність своїх дій.

Переслідування по гарячих слідах осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, вести наполегливо, рішуче і самовіддано, не забуваючи при цьому про застережні заходи на випадок можливого збройного або іншого фізичного опору з боку переслідуваного або його співучасників, що можуть перебувати поблизу.

При переслідуванні потрібно бути пильним і мати на увазі, що злочинцем можуть бути викинуті або загублені знаряддя злочину (зброя, ніж, кастет тощо), речі, які належать потерпілому і самому злочинцю, коштовності та інші предмети, що мають відношення до вчиненого злочину. Під час переслідування і пошуку злочинця необхідно орієнтувати про його прикмети та викрадені речі інші наряди, обслуговуючий персонал вокзалів, місць торгівлі та громадського харчування та ін.

4.5.7.7. При розшуку та переслідуванні осіб, які вчинили злочин, військовому наряду потрібно:

постійно страхувати один одного;

тактично попросити потерпілих допомогти в пошуку;

за можливості затримання проводити в малолюдних місцях, віддалених від прохідних дворів, зупинок міського транспорту та інших місць, де ці дії можуть ускладнитися наявністю великої кількості людей;

не слід недооцінювати дії підозрюваного або правопорушника;

за будь-яких обставин, наближаючись до підозрюваного, передбачати його опір;

реально оцінювати обстановку, що склалася;

уважно стежити за рухами підозрюваного;

дотримуватися безпечної просторової дистанції до підозрюваного або порушника;

використовувати ліхтар для створення переваги (промінь світла спрямовувати прямо в очі підозрюваного);

лавіруючи, вигравати час та знижувати напруженість у конфліктах з правопорушниками;

зважати, що здорове недовір'я до того, хто підозрюється, краще, ніж легковажна довірливість;

не повертатися спиною до підозрюваного;

якщо при затриманні використовується службовий собака, то перед тим, як його застосувати, слід двічі українською і російською мовами зробити попередження: "Стій! Пускаю собаку!" з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення і виконання. У разі заподіяння затримуваному покусів йому необхідно надати при можливості необхідну медичну допомогу, дотримуючись при цьому заходів безпеки. Собака при цьому повинен бути за командою "Охороняй" у 2-3 метрах від затриманого;

зробити зовнішній огляд одягу, речей затриманого з метою вилучення зброї та інших предметів, які він може використати для нападу на наряд;

з метою запобігання опору з боку особи, що підозрюється у вчиненні злочину, доцільно використовувати мотиви, що не є істинними причинами затримання, наприклад, як порушення даною особою громадського порядку та ін. При цьому затримання не обов'язково починати з перевірки документів, як це буває при затриманні громадянина за адміністративне правопорушення, тому що підозрюваний замість документів може дістати зброю і застосувати її;

передати затриманого в орган внутрішніх справ (черговому органу внутрішніх справ) і написати рапорт про затримання на ім'я начальника органу внутрішніх справ.

4.6. Здійснення військовим нарядом огляду зовнішнього одягу, речей особи, яка підозрюється у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення

4.6.1. Огляд зовнішнього одягу, речей та особистий огляд затриманого за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення є попереджувальною мірою, спрямованою на забезпечення особистої безпеки військовослужбовця, що становить перед собою мету вилучення зброї та інших предметів у затриманого, які можуть бути використані ним для нападу на наряд та інших громадян.

Особистий огляд проводиться уповноваженою на те особою однієї статі з тим, кого оглядають, і в присутності двох понятих тієї ж статі.

Огляд речей, багажу, знарядь транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети можуть бути піддані огляду з участю двох понятих при відсутності власника.

Про особистий огляд, огляд речей складається рапорт або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

зовнішній огляд речей і одягу слід робити негайно після затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, або в більш зручний момент, коли можливо отримати допомогу від інших нарядів або громадян;

для проведення зовнішнього огляду речей та одягу необхідно:

подати затриманому команду: "Не рухатись!", наказати повернутися обличчям до стіни (дерева, стовпа та ін.) і обпертися в неї руками з нахилом вперед, широко розставити ноги;

швидко прощупати з зовнішньої сторони одяг затриманого: кишені, рукава, пояс, звернути увагу на взуття з метою виявлення та вилучення зброї й інших предметів, які можуть бути використані затриманими для нападу на наряд, під час огляду рука патрульного повинна ковзати по одягу або прощупувати його. Не слід поплескувати по одягу, бо можна не виявити тонких предметів;

в окремих випадках, коли є підстава підозрювати, що знаряддя злочину можуть бути замасковані (зброя міститься в авторучці, колючо-ріжучі предмети і зброя закріплені на гумці до одягу або тіла біля плеча та інших місцях тулуба та ін.), зовнішній огляд одягу і речей проводять з особливою уважністю;

під час проведення зовнішнього огляду слід уважно стежити за кожним рухом затриманого. Якщо є службово-розшуковий собака, то він повинен бути за командою "Охороняй!" у 2-3 кроках від затриманого;

оглянути за можливості місця, де перебуває підозрюваний у момент затримання і при проведенні зовнішнього огляду, з метою виявлення викинутих ним предметів, що можуть бути речовими доказами у справі;

вилучені при зовнішньому огляді документи, зброя та інші предмети здати черговому органу внутрішніх справ.

4.7. Дії військового наряду на факти правопорушень, вчинених іноземними громадянами, особами без громадянства або іноземцями, які користуються дипломатичним імунітетом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні, зобов'язані мати паспортний документ, яким є національний паспорт, або документ, що його замінює, який підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах з громадянами України.

Питання про відповідальність іноземців, які користуються дипломатичним імунітетом, вирішується дипломатичним шляхом. Дипломатичний імунітет включає в себе особисту недоторканність особи, службового і житлового приміщень, засобів пересування. Документом, що підтверджує статус цих осіб, є відповідна акредитаційна (дипломатична, консульська, службова) картка, видана Міністерством закордонних справ України. Іноземці, які користуються дипломатичним імунітетом, не підлягають ані арешту, ані попередньому ув'язненню, ані жодним іншим формам обмеження особистої свободи інакше як на підставі рішення суду.

4.7.1. При виявленні або одержанні повідомлення про правопорушення (злочин, адміністративне правопорушення), учинене іноземцями чи особами без громадянства, необхідно:

доповісти про подію черговому військових нарядів та черговому по органу внутрішніх справ;

рішуче зажадати припинення протиправних дій;

перевірити документи, що посвідчують особу правопорушника(ів), записати його прізвище, адресу проживання та інші необхідні дані. При цьому слід звернути увагу на наявність імміграційної картки, відміток органів Державної прикордонної служби України про в'їзд в Україну, які є також відміткою про реєстрацію на території України, відміток органів служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб про продовження терміну перебування тощо;

у разі невиконання законних вимог затримати іноземця чи особу без громадянства і доставити їх до органу внутрішніх справ;

у разі необхідності вжити заходів щодо надання невідкладної, у тому числі медичної допомоги потерпілим;

виявити свідків (очевидців) правопорушення, стисло опитати їх про характер протиправних дій іноземців чи осіб без громадянства, записати їх прізвища, адреси проживання та інші дані;

при необхідності організувати охорону місця події.

4.7.2. При виявленні адміністративного правопорушення або злочину, вчиненого іноземцем, який користується дипломатичним імунітетом, військовому наряду необхідно повідомити про це чергового військових нарядів (чергового по органу внутрішніх справ), ужити заходів щодо припинення правопорушення, записати номер та вид документа іноземця, який підтверджує його дипломатичний імунітет, потім відпустити правопорушника і скласти рапорт про подію на ім'я начальника органу внутрішніх справ.

4.7.3. Дипломатичний імунітет іноземця не виключає законного самозахисту військового наряду від його протиправних дій і застосування до нього відповідних заходів щодо припинення вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення.

4.7.4. При виявленні іноземців чи осіб без громадянства, які не мають при собі паспортних документів або проживають без реєстрації, а також за простроченими документами, військовий наряд повинен попередньо з'ясувати обставини правопорушення, повідомити про це чергового військових нарядів (чергового по органу внутрішніх справ) і діяти за його вказівкою.

4.8. Доставлення до органу внутрішніх справ осіб, які підозрюються у вчиненні злочину

4.8.1. Доставлення в орган внутрішніх справ особи, яка підозрюються у вчиненні злочину, здійснюється пішим порядком і на транспорті. При цьому:

доставляння здійснюється, як правило, двома і більше військовослужбовцями або за допомогою дружинників, двірників, громадян;

необхідно постійно стежити за діями затриманого;

передбачати заходи на випадок спроби з боку співучасників підозрюваного створити умови для втечі або звільнення останнього;

не допускати, щоб доставлений викинув або передав іншим особам речі, документи, що можуть бути речовими доказами, або прийняв від співучасників зброю або інші предмети, які можуть бути використані як знаряддя нападу.

4.8.2. Доставлення підозрюваного пішим порядком здійснюється двома і більше військовослужбовцями, при цьому:

два військовослужбовці повинні йти поруч із затриманим і вести його;

інші військовослужбовці і громадяни, які надають допомогу, повинні, йдучи у двох-трьох кроках позаду, спостерігати за діями підозрюваного і оточуючих громадян.

4.8.3. Доставлення підозрюваного транспортом

При доставленні підозрюваного транспортом:

при посадці затриманого в автомобіль вжити застережних заходів, виключивши можливість нанесення йому травм;

не допускати з боку затриманого дій, які могли б викликати псування матеріальної частини автомобіля або створити умови для нападу на військовослужбовців;

стежити, щоб підозрюваний не міг впасти або умисно виплигнути з автомашини під час руху;

після виводу затриманого з автомобіля оглянути салон з метою виявлення предметів, залишених ним, які можуть бути речовими доказами у справі;

про доставляння підозрюваного транспортом, що не належить органу внутрішніх справ, зробити відмітку в шляховому листку водія про тривалість та відстань поїздки, вказати час доставлення, своє прізвище, посаду, номери службового посвідчення та службового телефону;

для доставляння підозрюваних у вчиненні злочину заборонено використовувати громадський транспорт (трамвай, тролейбус, автобус, метро та ін.), автомобілі спеціального призначення (швидкої допомоги, пожежні, інкасаторські та ін.), а також транспорт, що належить дипломатичним та консульським представництвам;

у всіх випадках передавати затриманого черговому військових нарядів (черговому по органу внутрішніх справ), доповідати про доставляння письмовим рапортом на ім'я начальника органу внутрішніх справ.

4.9. Доставлення в орган внутрішніх справ осіб, які вчинили адміністративні правопорушення

4.9.1. Доставлення в орган внутрішніх справ особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, має на меті припинення протиправної дії і забезпечення притягнутої особи до відповідальності. Оскільки доставляння є заходом адміністративного примусу і встановлює певні обмеження особистої свободи правопорушника, то необхідно перед тим як застосувати цей захід, зробити все необхідне, щоб безпосередньо на місці ретельно розібратися в обставинах правопорушення і вжити таких заходів: вимагати припинення правопорушення і винести на місці усне попередження.

Якщо умови не дозволяють вжити дієвих заходів на місці, то необхідно затримати правопорушника і доставити його в орган внутрішніх справ. Перед доставленням правопорушників військовослужбовці зобов'язані повідомити підстави та мотиви такого затримання.

При затриманні громадян за вчинення таких адміністративних правопорушень, як дрібне хуліганство, торгівля в невстановлених місцях і деякі інші необхідно також установити свідків (очевидців) правопорушення, запросити їх до органу внутрішніх справ, вилучити речові докази правопорушення і вжити заходів для їх збереження (наприклад, предметів дрібної спекуляції).

4.9.2. Доставлення осіб у стані сп'яніння

4.9.2.1. При виявленні осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим чи собі, вони передаються в медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких, затримуються і тримаються у спеціально відведених для цього приміщеннях органів внутрішніх справ до їх витвереження.

Для осіб, які перебувають в громадських місцях у стані сп'яніння, з травмами, в непритомному стані, із симптомами гострих чи інших захворювань внутрішніх органів, гострого отруєння сурогатами алкоголю, наркотичного сп'яніння, після епілептичного нападу, з інфекційними захворюваннями, зокрема жінок з явними ознаками вагітності, а також в інших випадках важкого стану таких осіб, нарядом на місце негайно викликається швидка медична допомога для вирішення питання щодо їх госпіталізації в медичні заклади охорони здоров'я.

4.9.2.2. При виявленні водія, який керує транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, він усувається від керування і на місце затримання викликається працівник Державної служби безпеки дорожнього руху Міністерства внутрішніх справ України для оформлення відповідних документів.

4.9.2.3. Порядок доставлення:

перед посадкою в автомобіль проводиться зовнішній огляд одягу і речей осіб з метою вилучення у них предметів, що можуть бути використані для нападу на військовий наряд, заподіяння шкоди собі чи іншим особам, які перебувають в салоні автомобіля;

за виявленням зброї, наркотиків або сировини для їх приготування, інших речей і предметів, що вказують на можливу причетність порушника до вчинення злочину і які дають підстави підозрювати його у цьому, військовий наряд зобов'язаний передавати останнього в чергову частину органу внутрішніх справ за місцем затримання.

4.10. Проведення цільових оперативно-профілактичних операцій та комплексних оперативно-профілактичних відпрацювань

4.10.1. Комплексне оперативно-профілактичне відпрацювання - це оперативно-розшукові та профілактичні заходи, спрямовані на активізацію зусиль органів внутрішніх справ та військових частин (підрозділів) внутрішніх військ на всіх або основних напрямках службової діяльності, що здійснюються відповідно до конкретного плану за рахунок максимальної концентрації сил та засобів з метою оздоровлення оперативної обстановки при її ускладненні.

4.10.2. Цільова оперативно-профілактична операція - це комплекс оперативно-розшукових та профілактичних заходів, що здійснюються органами внутрішніх справ та військових частин (підрозділів) внутрішніх військ за відповідним планом і спрямовані на посилення протидії правопорушенням окремих видів або в окремих сферах діяльності.

4.10.3. Приводом для проведення операцій та відпрацювань є ускладнення оперативної обстановки в регіонах, коли для її стабілізації нагальною є потреба значної активізації зусиль і комплексного залучення сил та засобів органів внутрішніх справ і підрозділів внутрішніх військ.

Крім цього, з метою оздоровлення криміногенної ситуації в громадських та інших місцях перебування значної кількості громадян органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації можуть ініціювати проведення органами і підрозділами внутрішніх військ відповідних оперативно-профілактичних заходів.

4.11. Особливості організації і несення служби з ОГП під час проведення масових заходів

4.11.1. Взаємодія управлінь територіальних командувань, з'єднань та військових частин з органами внутрішніх справ з питань ОГП під час проведення масових заходів забезпечується погодженням дій щодо спільного виконання завдань з ОГП, проведенням спільних нарад, підбиттям підсумків служби, залученням працівників органів внутрішніх справ до проведення занять та інструктажів з особовим складом та організовується відповідно до завдань, місця та часу.

При цьому спільно зі старшим оперативним (оперативним) начальником визначають:

час і послідовність зосередження сил і засобів у районі несення служби і вихід у район проведення масового заходу;

порядок оточення району проведення масового заходу і звільнення його від сторонніх осіб;

порядок дій особового складу при скупченні громадян, загрозі прориву і прориві лінії оточення, при припиненні хуліганських дій, провокацій, при виникненні паніки, нападі на учасників масового заходу чи військового наряду;

порядок управління і зв'язку підрозділів і елементів угруповання зі штабом частини та поміж собою;

місця збору підрозділів (військових нарядів) після виконання завдань і порядок прямування до військової частини.

4.11.2. Основними силами, які забезпечують охорону громадського порядку та безпеку громадян під час масових заходів, є особовий склад органів і підрозділів внутрішніх справ, а додатковими силами - особовий склад органів та підрозділів внутрішніх військ, вищих навчальних закладів МВС.

4.11.3. Основними видами нарядів, що залучаються до несення служби із забезпечення правопорядку під час масових заходів, є: патруль, патрульна група, пост охорони порядку (пост спостереження), контрольно-пропускний пункт (далі - КПП), наряд супроводження, заслін, міліцейський (військовий) ланцюжок, група застосування спеціальних засобів, резерв.

4.11.4. За рішенням старшого оперативного начальника залежно від обстановки, яка склалась у районі несення служби, крім основних видів нарядів, можуть призначатися й інші: оперативна група, група забезпечення, група документування протиправних дій.

4.11.5. Військовослужбовці СМВЧМ, ВЧСП та ПОП, навчальних підрозділів військових частин внутрішніх військ залучаються до виконання завдань з ОГП і безпеки громадян під час проведення масових заходів:

а) на підставі письмового запиту командиру з'єднання (військової частини) на залучення особового складу для виконання службово-бойового завдання під час проведення масового заходу начальників ГУМВС, УМВС (додаток 7) за погодженням з командувачем внутрішніх військ:

під час перебування на території обслуговування осіб, щодо яких здійснюється державна охорона;

на всі масові заходи комерційного характеру та масові заходи, якщо бойова служба виконується зі зброєю або за межами пункту постійної дислокації;

на всі футбольні зустрічі міжнародного характеру, державні, професійні, релігійні свята, а також резонансні масові заходи і акції;

б) на підставі письмового запиту (розпорядження) старшого оперативного (оперативного) начальника та письмового повідомлення командувача внутрішніх військ на всі інші.

Вищі навчальні заклади внутрішніх військ МВС України залучаються до виконання завдань з ОГП і безпеки громадян під час проведення масових заходів з дозволу Міністра внутрішніх справ України.

Забезпечення заходів комерційного характеру проводиться тільки у разі можливості виконувати службу без зменшення її загального об'єму, який передбачений у планах використання особового складу на службі з ОГП на місяць. Для її виконання залучається тільки той особовий склад, який вільний від несення бойової служби.

4.11.6. Запити (розпорядження) із зазначенням необхідних установчих даних про здійснювані заходи надсилаються від старшого оперативного начальника до з'єднань та військових частин внутрішніх військ не менш ніж за 3 доби, в разі необхідності - у більш короткий термін.

4.11.7. Запит на залучення особового складу, в якому визначаються всі необхідні відомості зі з'єднань, військових частин до Головного управління внутрішніх військ МВС України (далі - ГУВВ), надсилається не менш як за 24 години до початку несення служби.

4.11.8. Кількість особового складу та необхідних технічних засобів, його екіпіровка визначаються старшим оперативним начальником у кожному окремому випадку, виходячи з кількості учасників та обсягів виконання завдань із забезпечення ОГП і безпеки під час проведення масового заходу.

4.11.9. Для виконання завдань з ОГП під час проведення масових заходів з'єднання та військові частини внутрішніх військ використовують патрульний транспорт, спеціальну техніку, радіотехнічні, сигнальні засоби, засоби індивідуального захисту та активної оборони, службових собак.

4.11.10. Служба з ОГП під час проведення масових заходів залежно від їх значення та масштабу організовується ГУМВС, УМВС, УВСТ та міськими, районними управліннями, відділами внутрішніх справ.

4.11.11. З метою належної організації управління силами та засобами, що залучені до виконання завдань із забезпечення ОГП під час проведення масового заходу, залежно від чисельності учасників, особливостей місцевості, де відбувається масовий захід, його територія може поділятися на зони, сектори, дільниці.

Зони визначаються, як правило, при забезпеченні одночасного проведення декількох масових заходів або одного заходу при здійсненні учасниками пішого походу територіями декількох адміністративних районів населеного пункту. Керівником зони призначається один з керівників районного (міського) органу внутрішніх справ.

Сектор - складова частина зони.

Дільниця - складова частина сектору.

4.11.12. Керівниками зон, секторів, дільниць призначаються відповідні особи територіальних органів внутрішніх справ, а їх помічниками - представники від управлінь територіальних командувань, з'єднань, військових частин, підрозділів внутрішніх військ, які зобов'язані:

володіти інформацією про зміст заходу, його тривалість, місця (маршрути) його проведення, очікувану кількість учасників;

знати обсяг та характер завдань, що поставлені;

отримати та володіти даними про склад сил та засобів, у тому числі наданих сил, що надаються йому в підпорядкування, їх радіопозивні;

здійснити рекогносцирування з керівниками органів внутрішніх справ, служб, командирами підрозділів з метою вивчення особливостей місцевості, де відбуватиметься масовий захід (освітлення, захаращеність сміттям, камінням, наявність аварійних будівель, виявлення сторонніх предметів, що можуть бути використані як знаряддя для протидії військовослужбовцям, нанесення тілесних ушкоджень учасникам та стороннім особам та ін.), маршрутів руху автомобілів та пішоходів, зупинок громадського транспорту, можливих варіантів підходження (під'їзду) учасників заходу, їх евакуації, місць стоянки автотранспорту;

уточнити межі секторів, ділянок, необхідну кількість сил та засобів, місце розміщення оперативної групи, резервів, шляхи пересування сил при маневруванні, визначити порядок взаємодії із сусідніми силами і засобами;

створити необхідну кількість резервів з відповідним екіпіруванням, забезпечити їх підготовку до дій у різних ситуаціях;

перевірити готовність сил та засобів медичної служби до надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та особам, які можуть постраждати в ході проведення масового заходу;

опрацювати питання додаткового матеріально-технічного забезпечення особового складу, який залучається для несення служби для ОГП (у зв'язку із змінами метеорологічних умов, необхідністю організації додаткового харчування тощо);

забезпечити роботу радіозасобів особового складу тільки на прийом повідомлень. Вихід на зв'язок повинен здійснюватися лише в екстрених випадках та бути лаконічним.

4.11.13. Підготовка особового складу до служби з ОГП під час проведення масових заходів.

4.11.13.1. Особовому складу доводяться до відома: завдання, порядок та особливості його виконання, оперативна обстановка в місці виконання завдань, правила радіозв'язку, перелік відомостей, дозволених до відкритої передачі в ефірі.

Проводяться стройові огляди особового складу з метою перевірки зовнішнього вигляду, недопущення до служби у брудному або пошкодженому взутті, обмундируванні, із запахом алкоголю, зайвими речами в кишенях (велика сума грошей, книги, періодичні видання тощо), а також справності екіпірування, засобів індивідуального захисту та активної оборони.

4.11.13.2. Під час проведення інструктажів особового складу особливу увагу звернути на дотримання військовослужбовцями правової культури та етичних норм поведінки під час спілкування з громадянами, при забезпеченні громадського порядку під час проведення масових заходів. Націлити кожного військовослужбовця на витримку, уникання провокацій, готовність до дій у разі ускладнення оперативної обстановки при суворому дотриманні законності.

4.11.14. Команди (накази, інформація) повинні віддаватися та передаватися державною мовою.

4.11.15. Військовослужбовці внутрішніх військ, які заступають на службу для забезпечення ОГП під час проведення масового заходу, зобов'язані:

знати поставлене завдання, порядок його виконання, особливості несення служби;

мати охайний зовнішній вигляд (випрасуване обмундирування відповідно до сезону, чисте та непошкоджене взуття);

отримати та перевірити справність спорядження, індивідуального пакета (аптечки), засобів зв'язку, а також індивідуального захисту та активної оборони;

володіти обстановкою в місці проведення масового заходу та навколо нього;

перебувати у зазначеному місці, без дозволу старшого не залишати довірену дільницю служби;

спільно з працівниками міліції попереджати та припиняти правопорушення, виводити з місця проведення масового заходу осіб, які перебувають у стані сп'яніння;

не допускати випадків порушення правил установлення радіозв'язку та переліку відомостей, дозволених до відкритої передачі в ефірі;

дотримуватись військової дисципліни, належної культури поведінки, встановлених правил несення служби;

проявляти витримку при несенні служби, не вступати в суперечки з учасниками масового заходу, перехожими, у різних ситуаціях діяти спокійно та впевнено, рішуче припиняти протиправні дії при суворому дотриманні законності;

у разі виявлення обставин, які ускладнюють проведення масового заходу або забезпечення громадського порядку, терміново про це доповісти керівнику від з'єднання, військової частини, підрозділу та діяти за його командою.

4.11.16. Бойова служба з'єднань, військових частин та підрозділів для забезпечення ОГП та безпеки при проведенні масових заходів здійснюється в 3 етапи: підготовчий, виконавчий та заключний.

4.11.17. У підготовчому етапі, який починається з моменту отримання завдання, спільно з представниками органів внутрішніх справ проводиться така робота:

при отриманні інформації про проведення заходів підвищеного ступеня ризику в управлінні територіального командування, з'єднаннях та військових частинах розгортаються оперативні групи, організовується взаємодія з оперативним штабом ГУМВС, УМВС; за необхідності до його складу направити представника внутрішніх військ. Уводиться з повідомленням командувача внутрішніх військ про введення посиленого варіанта служби;

забезпечується постійне відслідковування, негайне і ефективне реагування на будь-які зміни в оперативній обстановці, своєчасне інформування з цього питання ГУВВ;

з особовим складом спільно з працівниками міліції проводиться вивчення нормативних актів, які регламентують права і обов'язки міліції, відповідальності організаторів та учасників масових акцій за порушення правопорядку;

проводиться роз'яснення військовослужбовцям оперативної обстановки і отриманого завдання;

проводяться інструктажі (заняття) начальників військових нарядів та особового складу, підготовка зброї, спеціальної техніки, засобів зв'язку, індивідуального захисту та активної оборони, спеціальних засобів, автотранспорту, обмундирування та спорядження, стройові огляди;

проводяться спільні тренування з органами внутрішніх справ з відпрацювання тактичних прийомів несення служби в умовах ускладнення оперативної обстановки. Тренування здійснюється напередодні на місці проведення масового заходу. При цьому уточнюються завдання, розподіл нарядів, перевіряється реальність установлених термінів розгортання залучених сил, відпрацьовується взаємодія з нарядами міліції, іншими силами, що залучаються на випадок ускладнення оперативної обстановки;

відповідним командиром (начальником управління територіального командування - при залученні 2 і більше військових частин) приймається рішення на виконання службового завдання;

організовується морально-психологічне забезпечення дій з'єднань, військових частин при виконанні службово-бойових завдань.

4.11.18. У день проведення масового заходу проводиться перевірка наявності особового складу та стан його екіпірування, наявність та правильність заповнення необхідної службової документації, інструктажі всього особового складу.

На інструктажах з використанням схеми території роз'яснюється програма масового заходу, уточнюються дільниці ОГП, сектори, напрямки, маршрути руху людей і стоянки транспорту, розміщення пунктів керування, резервів, медичних пунктів, торговельних місць, санітарних вузлів, а також проводиться ознайомлення нарядів із зразками перепусток (квитків) та інших документів, які дають право проходження (проїзду) у зону оточення. Крім цього, перевіряється справність технічних і спеціальних засобів з метою здійснення заходів щодо усунення недоліків.

4.11.19. Основою підготовки до забезпечення правопорядку та громадської безпеки є прогнозування (моделювання) командиром обстановки, яка може скластися під час проведення масового заходу.

Прогнозування обстановки враховує: вивчення командиром спільно з керівником органу внутрішніх справ повідомлень організаторів про місце, час і масштаб (чисельність) масового заходу, поведінку і настрій його учасників, ставлення до проведення заходу окремих верств населення, можливі зміни в масштабах та порядку проведення заходу, результатів забезпечення правопорядку під час попередніх аналогічних заходів, інформації про стан криміногенної обстановки тощо.

На основі аналізу прогнозування обстановки, визначеного варіанта несення служби командир приймає рішення, організовує доведення його до відома підлеглих, віддає необхідні розпорядження (вказівки) підлеглим та контролює їх виконання.

4.11.20. Рішення на виконання службового завдання з ОГП під час проведення масових заходів оформлюється графічно на плані міста (на схемі району проведення масового заходу) на папері розміром не менше А-4 з пояснювальною запискою та додатком необхідних розрахунків, таблиць на основі змісту плану-схеми. Пояснювальна записка надсилається до з'єднань та військових частин внутрішніх військ з ГУМВС, УМВС разом з планом ОГП та безпеки.

4.11.21. Варіанти ОГП та безпеки, чисельність особового складу, що залучається, його екіпіровка, форма одягу та ін. визначаються відповідними рішеннями керівників органів внутрішніх справ, на території обслуговування яких проводяться масові заходи.

4.11.22. У ході підготовки для забезпечення ОГП під час проведення футбольного матчу за результатами рекогносцирування місцевості навколо спортивного комплексу, безпосередньо біля пунктів прибуття транспортних засобів з уболівальниками, отриманої інформації про очікувану чисельність глядачів, відвідання змагань особами, щодо яких здійснюється державна охорона, інших обставин до типових планів забезпечення ОГП і безпеки вносяться відповідні корективи за варіантами підвищеного і звичайного ступеня ризику. До футбольних матчів підвищеного ступеня ризику належать:

фінальні етапи клубних змагань Союзу європейських футбольних асоціацій (далі - УЄФА), півфінали і чвертьфінали Кубка УЄФА, матчі Ліги чемпіонів, матчі відбіркового і фінального турнірів чемпіонату світу і Європи;

матчі, на яких передбачається присутність вищих посадових осіб України та інших держав;

матчі, віднесені Всесвітнім союзом футбольних асоціацій (далі - ФІФА), УЄФА, Федерацією футболу України (далі - Федерація) до цієї категорії на підставі інцидентів за участю вболівальників однієї чи обох команд або інформації щодо можливого виникнення таких інцидентів;

матчі, на яких передбачається велика кількість глядачів країни, команда якої прибуває на матч, і вболівальників, які проживають в країні, де проводиться такий матч;

матчі, на яких передбачається, що кількість осіб, які супроводжують команду, що прибуває на матч, буде перевищувати 10% загальної кількості місць на стадіоні або їх кількість буде перевищувати 3 тис. осіб;

матчі, під час яких передбачається цілковите заповнення стадіону глядачами або на яких очікується присутність більш як 15 тис. глядачів.

4.11.23. Керівництво ГУМВС, УМВС, територіальних органів внутрішніх справ за участю командирів військових частин проводить рекогносцирування місцевості, де відбуватимуться масові заходи, з метою всебічного й ретельного вивчення її особливостей, криміногенної обстановки, наявності та стану мереж автодоріг, можливих шляхів підходу (під'їзду) учасників заходів, їх евакуації, місць стоянки автотранспорту, технічного стану об'єктів, що знаходяться поблизу, тощо. З урахуванням можливого розвитку подій визначаються необхідна чисельність сил і засобів, місця розташування нарядів, порядок маневрування ними.

У ході рекогносцирування особлива увага звертається на виявлення сторонніх предметів, що можуть бути використані як знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень їх учасникам та стороннім особам, протидії працівникам міліції. За результатами цієї роботи складати відповідну довідку, а у разі виявлення недоліків - акт, який негайно подавати до відповідних органів, організацій та установ для усунення цих недоліків. Установлюється контроль за їх усуненням.

4.11.24. За результатами рекогносцирувань розробляється план забезпечення ОГП та безпеки, який повинен містити десять розділів:

зміст, програма заходу, місце, час його проведення, оперативна інформація;

підготовчі, організаційно-практичні та оперативні заходи;

склад, графік роботи оперативного штабу (групи), виїзних штабів на об'єктах проведення заходів;

загальний розрахунок сил та засобів, що залучаються від конкретного органу, підрозділу внутрішніх справ, внутрішніх військ МВС України;

території проведення заходу, які залежно від обсягів місцевості поділяються на зони, сектори, дільниці та закріплюються за певними нарядами; чисельність нарядів та від яких органів і підрозділів внутрішніх справ, внутрішніх військ вони залучаються; вихідні дані та позивні старших (керівників) нарядів, час виставлення нарядів;

чисельність та місце розташування загальних резервів на випадок ускладнення оперативної обстановки;

дії нарядів при ускладненні оперативної обстановки;

конкретні завдання командирам підрозділів щодо забезпечення ОГП та безпеки під час проведення масового заходу;

організація управління силами та засобами (контроль за дотриманням розрахунку сил та засобів, відповідальна особа, на яку покладається загальне керівництво всіма нарядами; за необхідності визначається порядок проведення загальних інструктажів, тренувань з особовим складом);

заходи контролю.

Витяги з планів надсилаються до з'єднань та військових частин внутрішніх військ, особовий склад яких залучається до ОГП.

4.11.25. До плану забезпечення ОГП та безпеки додається план-схема, в якому відображаються розстановка сил і засобів, схеми взаємодії нарядів, характеристики місцевості (об'єкта), маршрути слідування та відведення (у т.ч. резервні) учасників заходу, інші необхідні дані з урахуванням особливостей масового заходу. Якщо протягом доби заходи відбуваються в різних місцях населеного пункту (на різних об'єктах), готується загальний та детальні плани-схеми кожного місця (об'єкта).

Зміст план-схеми: посередині наноситься малюнок з місцями проведення заходу, маршрутами пересування його учасників, вказуються зони та ділянки відповідальності; усі види нарядів, у тому числі резерви; органи управління силами та засобами; місця для розбору з правопорушниками; можливі шляхи евакуації громадян у разі загострення обстановки тощо.

Ліворуч від малюнка:

характеристика масових заходів, додаткова інформація щодо їх проведення;

склад оперативного штабу (робочої групи), його завдання;

загальний розрахунок сил і засобів, які безпосередньо залучаються для забезпечення ОГП під час масового заходу;

розрахунок сил і засобів, які безпосередньо залучаються для забезпечення ОГП під час масового заходу за кожним місцем (об'єктом);

резерви, місцезнаходження;

схема зв'язку.

Праворуч від малюнка:

порядок дій особового складу у разі виникнення групових порушень громадського порядку, масових заворушень тощо.

Під малюнком висвітлюються характеристики місць (об'єктів) проведення заходу.

На основі такої схеми керівник спільно із старшими зон, ділянок, окремих нарядів та резервів шляхом проведення штабного тренування, а в разі потреби (виходячи з важливості заходу) - тактико-спеціального навчання відпрацьовує варіанти дій особового складу, у тому числі при ускладненні обстановки.

4.11.26. Типові плани (з відповідною схемою) ОГП та безпеки при проведенні масових заходів у місцях їх постійного або найбільш ймовірного проведення, які перебувають у зонах оперативного реагування військових частин внутрішніх військ, постійно перебувають в чергових частинах управлінь територіальних командувань, з'єднань та військових частин, крім випадків його корегування (тільки у робочий час).

На основі аналізу оперативної обстановки та результатів проведення рекогносцирувань до типового плану вносяться корективи.

4.11.27. Виконавчий етап охоплює дії військових нарядів і керування ними безпосередньо при проведенні масового заходу.

У цей період організовується служба нарядів із забезпечення громадського порядку та безпеки у районі проведення масового заходу та на прилеглій території.

З'єднання, військові частини та підрозділи внутрішніх військ прибувають у район несення служби за 1,5-2 години до початку масового заходу. Командир з'єднання, військової частини організовує охорону автотранспорту, встановлює зв'язок із старшим оперативним (оперативним) начальником, керівниками зон, ділянок, секторів, уточнює обстановку, особисто та через офіцерів штабу перевіряє своєчасність і правильність зайняття підрозділами (військовими нарядами) зон, ділянок, секторів, уточнює завдання підрозділам (військовим нарядам), перевіряє готовність особового складу до несення служби та доповідає старшому оперативному начальнику.

4.11.28. Основні завдання, які вирішуються в цей період особовим складом:

спільно з організаторами заходів проводиться забезпечення необхідних умов безпеки учасникам і глядачам, дотримання встановлених правил поведінки в місцях проведення масових заходів;

проводяться заходи щодо попередження та припинення злочинів, порушень громадського порядку;

забезпечується безпека дорожнього руху і пожежна безпека.

4.11.29. Обов'язки військових нарядів під час проведення санкціонованого або несанкціонованого масового заходу визначаються Статутом патрульно-постової служби міліції України (z0213-94) .

4.11.30. Для забезпечення громадського порядку та безпеки під час проведення масових заходів повинна залучатися реально необхідна кількість сил та засобів. Сили вводяться в дію поступово під час проведення заходу, а коли мине потреба, за розпорядженням старшого оперативного начальника (начальника сектору або дільниці) знімаються та виводяться у резерв.

4.11.31. Контроль за організацією служби з ОГП під час проведення масових заходів здійснюється згідно з вимогами Статуту патрульно-постової служби міліції України (z0213-94) та Положення.

4.11.32. Командири з'єднань, військових частин та підрозділів внутрішніх військ під час служби організовують постійне збирання даних обстановки в районі проведення масового заходу і з урахуванням її змін особисто вживають заходів або вносять пропозиції старшому оперативному (оперативному) начальнику з раціонального використання сил і своєчасного маневру ними.

4.11.33. Припинення несення служби здійснюється тільки з дозволу старшого оперативного начальника.

4.11.34. Заключний етап здійснюється шляхом:

згортання сил і засобів та зосередження їх у призначених пунктах;

перевірки наявності особового складу, зброї, боєприпасів, спеціальних засобів, майна;

підбиття підсумків несення служби і морально-психологічного забезпечення;

руху до пункту постійної дислокації.

4.11.35. На оперативних нарадах ГУМВС, УМВС, нарадах командування протягом 3 діб після закінчення масових заходів підвищеного ступеню ризику проводиться підбиття підсумків, де детально аналізується та надається оцінка кожному підрозділу, який залучався до виконання служби з ОГП. Один примірник висновків надсилається до ГУВВ.

4.11.36. У щотижневі та щомісячні акти звірок несення служби з ОГП обов'язково вносяться відомості про кількість масових заходів, яку забезпечували внутрішні війська, та кількість особового складу, який залучався.

Розділ 5. Дії під час надзвичайного стану і за надзвичайних ситуацій

5.1. Загальні положення

5.1.1. Надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" (1550-14) повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

5.1.2. Для виконання службово-бойових завдань при введенні надзвичайного стану і за надзвичайних ситуацій спільно з органами внутрішніх справ залучаються СМВЧМ, ВЧСП та ПОП.

5.1.3. З метою координації дій органів, військових частин і підрозділів, навчальних закладів системи МВС щодо забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки в разі виникнення надзвичайних ситуацій створюються оперативні штаби в МВС, ГУМВС, УМВС.

До складу оперативних штабів входять начальники управлінь територіальних командувань, командири військових частин за місцем їх дислокації.

5.1.4. Командир військової частини після усвідомлення плану старшого оперативного начальника і оцінки обстановки завчасно приймає рішення щодо можливих дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, у якому визначає:

райони (пункти) ймовірних дій;

сили і засоби, які залучатимуться, їх завдання, способи дій, порядок та маршрути висування, строки прибуття до районів (пунктів) призначення;

завдання з підготовки і всебічного забезпечення сил і засобів;

порядок взаємодії;

організацію управління.

На підставі рішення розробляється план дій частини, підрозділу у разі надзвичайних ситуацій.

5.1.5. План дій за надзвичайних ситуацій розробляється штабом військової частини разом із взаємодіючими органами на підставі наказів МВС, задуму старшого оперативного начальника і рішення командира та затверджується старшим військовим і старшим оперативним начальниками.

План дій військової частини, крім того, погоджується із взаємодійними органами.

5.1.6. У разі введення надзвичайного стану військові частини діють відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" (1550-14) , Статуту патрульно-постової служби міліції України (z0213-94) , інших нормативно-правових актів та Положення.

5.2. Припинення групових порушень громадського порядку та масових заворушень у населеному пункті

5.2.1. Для припинення групових порушень громадського порядку та масових заворушень у населеному пункті разом з органами внутрішніх справ залучаються сили і засоби військових частин внутрішніх військ у порядку, визначеному нормативно-правовими актами та наказами МВС.

Кількість сил і засобів, які залучаються до спеціальної операції, їх завдання, озброєння та екіпіровка особового складу, засоби посилення визначаються рішенням старшого оперативного начальника.

5.2.2. Військові сили використовуються для вирішення головного завдання у стислі строки. Усі розпорядження та вказівки старшого оперативного начальника щодо дій військових частин і підрозділів віддаються заступникові керівника спеціальної операції - представнику внутрішніх військ.

5.3. Припинення терористичного акту

5.3.1. Заходи щодо підготовки та проведення операції з припинення терористичних актів здійснюються відповідно до нормативних актів про порядок підготовки та проведення антитерористичної операції.

5.3.2. При проведенні антитерористичної операції особовий склад СМВЧМ бере в ній участь у складі групи первинного блокування, основної групи блокування, групи оточення, а підрозділи спеціального призначення, крім того, у складі штурмової групи відповідно до превентивних планів.

5.4. Забезпечення карантинних заходів при виникненні епідемій та епізоотій

5.4.1. При забезпеченні карантинних заходів військові частини виконують такі завдання:

проводять ізоляційно-обмежувальні заходи вздовж кордону карантинного району;

забезпечують ізоляцію спеціальних лікувальних установ (обсерваторів), госпіталів, лікарень, бактеріологічних лабораторій, охороняють водозабірники та інші об'єкти;

забезпечують евакуацію іногородніх громадян;

підтримують громадський порядок у карантинному районі.

Кількість військових сил і засобів, які виділяються для забезпечення карантинних заходів, озброєння та екіпіровка особового складу визначаються МВС.

5.4.2. Керівництво частинами і підрозділами, які виконують завдання в карантинному районі, здійснюється начальником військової оперативної групи. В оперативну групу призначаються:

начальник штабу;

заступники начальника групи з виховної роботи і тилу;

лікар-епідеміолог;

начальник зв'язку та інші офіцери штабу;

офіцери виховних структур, технічних служб та служб тилу.

Начальник військової оперативної групи підпорядковується старшому оперативному начальникові.

5.4.3. Військова оперативна група наполегливо добуває дані про епідемічну і оперативну обстановку, організовує дії частин (підрозділів) і забезпечує безперервне управління ними. Спільно з оперативним штабом розробляє службову документацію для варт та військових нарядів, графік контролю за несенням служби, а також пам'ятку військовослужбовцям щодо дотримання особистої гігієни і попередження захворювань.

5.4.4. У наказі військовим частинам (підрозділам) начальник військової оперативної групи визначає:

короткі відомості про епідемічну та оперативну обстановку;

отримане завдання і план дій;

режимні заходи;

завдання військовим частинам (підрозділам);

завдання виховної роботи з особовим складом;

порядок матеріального, технічного та медичного (протиепідемічного) забезпечення;

строки зайняття секторів, ділянок, рубежів і час готовності до виконання завдань.

5.4.5. Військовим частинам (підрозділам) для несення служби в карантинному районі призначаються сектори, ділянки, рубежі та об'єкти.

Угруповання військових сил і засобів складається з груп оточення, охорони, догляду за транспортом, супроводження, патрулювання і резерву.

5.4.6. Група оточення призначається для забезпечення ізоляційно-обмежувальних заходів уздовж кордону карантинного району. Вона складається з військових нарядів на КПП, дозорів та спостерігачів (спостережних постів).

КПП установлюються на дорогах при виїзді з міста (населеного пункту) і на зовнішньому кордоні карантинного району для пропуску громадян і транспорту. Наряди на КПП очолюються працівниками органів внутрішніх справ. Для перекриття ділянок місцевості між КПП висилаються дозори і виставляються пости спостереження.

5.4.7. Група охорони призначається для ізоляції спеціальних лікувальних установ (обсерваторів), госпіталів, лікарень, бактеріологічних лабораторій, для охорони водозабірників та інших об'єктів. Для виконання цих завдань від групи охорони споряджаються варти.

5.4.8. Прийняття об'єктів під військову охорону (для забезпечення ізоляції) проводиться комісією у складі представників від військової оперативної групи, органу внутрішніх справ, місцевого органу охорони здоров'я та адміністрації об'єкта.

В акті про прийняття зазначаються найменування об'єкта і протиепідемічного режиму на ньому; чисельність варти, кількість і розміщення постів; порядок обладнання вартового приміщення; засоби зв'язку і сигналізації.

Особовий склад групи охорони призначається на весь період несення служби і заміні не підлягає; варти змінюються щодобово і службу несуть відповідно до вимог Статуту гарнізонної і вартової служб Збройних Сил України (550-14) .

5.4.9. Варти розміщуються за межами території об'єктів, які охороняються (ізолюються). Чатові виставляються із зовнішнього боку загородження. На входах до споруд, що охороняються, встановлюються КПП.

Лінія охорони зазначається табличками з написом "Заборонена зона, прохід (проїзд) заборонено (закритий)".

Пропуск людей і транспортних засобів через КПП об'єктів, які охороняються, дозволяється тільки в присутності представника адміністрації об'єкта або за його особистою вказівкою.

5.4.10. Перед евакуацією громадян із спеціальних лікувальних установ (обсерваторів) ізоляція цих установ посилюється виставленням чатових на додаткові пости.

Місця посадки громадян у транспортні засоби оточуються, аби заборонити контакт обсервованих та обслуговуючого персоналу із сторонніми особами.

5.4.11. Група огляду транспорту призначається для перевірки залізничного та автомобільного транспорту, який розміщується в карантинному районі та на його кордоні. Залежно від інтенсивності руху чисельність такої групи може бути до двох взводів.

Частина особового складу групи під час нагляду за потягом, перебуваючи з обох боків, забороняє підхід до нього громадян і забезпечує вихід пасажирів через КПП, одночасно оглядає дахи вагонів, пристрої зчіплювання та інші місця з метою виявлення можливого переховування осіб для виїзду з карантинного району (в'їзду до нього) невстановленим порядком.

5.4.12. Група супроводження (чисельністю до двох відділень) призначається для надання допомоги працівникам органів внутрішніх справ із супроводження кожного поїзда до кордону карантинного району. Особовий склад групи після виконання завдання підлягає санітарній обробці.

5.4.13. Група патрулювання призначається для підтримання спільно з працівниками міліції громадського порядку в карантинному районі. На встановлені маршрути від групи висилаються патрулі.

5.4.14. Протягом усього періоду несення служби в карантинному районі здійснюється безперервний медичний контроль за станом здоров'я військовослужбовців, їх харчуванням та забезпеченням водою. Вивчається епідемічна обстановка.

5.4.15. Після виконання завдань за надзвичайних ситуацій командир військової частини зобов'язаний:

доповісти старшому військовому начальнику (командиру) про результати виконання завдань;

віддати розпорядження підпорядкованим військовим частинам (підрозділам) щодо припинення дій і повідомити про це сусідні військові частини і взаємодіючі органи (установи);

організувати перевірку наявності особового складу, озброєння, техніки, засобів зв'язку та інших матеріальних засобів, виведення підрозділів (частин) із району дій (спеціальної операції) та повернення їх у пункти постійної дислокації;

організувати медичне обстеження особового складу, який залучався до виконання завдань у районах епідемії та епізоотії, проходження ним обсервації, а при поверненні в пункти постійної дислокації - карантину;

провести з особовим складом підбиття підсумків під час виконання завдань в умовах надзвичайних ситуацій.

Розділ 6. Морально-психологічне забезпечення

6.1. Загальні положення

6.1.1. Морально-психологічне забезпечення бойової служби передбачає цілеспрямовану діяльність командирів, виховних структур, громадських організацій на підтримання постійної бойової готовності органів управління, з'єднань, військових частин і підрозділів, установ та закладів, реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу, формування та підтримку у нього високого морально-психологічного стану, бойових та психологічних якостей, необхідних для ефективного виконання службово-бойових завдань.

6.1.2. Заходи морально-психологічного забезпечення бойової служби організовуються та проводяться згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС.

6.1.3. Систему морально-психологічного забезпечення бойової служби складає комплекс заходів, сукупність взаємопов'язаних сил і засобів впливу на свідомість та поведінку військовослужбовців, захисту їх психологічних особливостей, які забезпечують реалізацію морально-психологічного потенціалу виконання службово-бойових завдань.

6.1.4. Основним змістом морально-психологічного забезпечення бойової служби є: мобілізація особового складу на виконання конкретних службово-бойових завдань, формування свідомого ставлення до них, прогнозування динаміки морально-психологічного стану військ, збереження його стійкості та керованості; досягнення високої бойової активності особового складу, його спроможності витримувати значні нервово-психічні навантаження і зберігати боєздатність в умовах дії психотравмувальних факторів; прогнозування, профілактика та нейтралізація негативного інформаційно-психологічного впливу на особовий склад; організація комплексного захисту психологічних особливостей військовослужбовців.

6.1.5. Основними завданнями морально-психологічного забезпечення бойової служби є:

виховання у військовослужбовців глибокого почуття любові та відданості Україні, її народу, військовій присязі та військовому обов'язку; свідомого виконання положень Конституції України (254к/96-ВР) , інших законодавчих актів України, наказів командирів і начальників; високої пильності та постійної готовності до виконання службово-бойових завдань;

роз'яснення особовому складу державної важливості службово-бойових завдань військ, виховання високої особистої відповідальності за постійну готовність до їх виконання;

своєчасне доведення до відома особового складу рішень, роз'яснення наказів МВС, командувача внутрішніх військ, командирів (начальників) та мобілізація його на виконання поставлених завдань;

формування у особового складу при несенні служби з ОГП службової активності, мужності, сміливості, чесності та непідкупності, дружби та військового братерства;

підтримка творчої ініціативи, виховання витримки, тактовності та культури поведінки під час виконання завдань служби;

виховання у військовослужбовців твердої впевненості в надійності та ефективності зброї, техніки та спеціальних засобів, почуття відповідальності за їх стан та збереження; неухильне дотримання заходів безпеки під час виконання службово-бойових завдань, використання зброї та техніки;

вивчення, аналіз і прогнозування суспільно-політичної та криміногенної обстановки в районах виконання службово-бойових завдань, характеру і спрямованості психологічних дій деструктивних сил; прогнозування ступеня їх впливу на населення та військовослужбовців, морально-психологічний стан особового складу, виконання поставлених завдань;

пропаганда та впровадження передового досвіду бойової служби, навчання і виховання особового складу.

6.1.6. Планування морально-психологічного забезпечення здійснюється в загальній системі планування застосування військ та їх всебічного забезпечення.

6.1.7. Морально-психологічне забезпечення всіх видів службово-бойової діяльності планується та здійснюється у три етапи:

перший етап - перед початком служби;

другий етап - під час несення служби;

третій етап - після завершення служби.

6.2. Особливості морально-психологічного забезпечення служби з ОГП

6.2.1. Морально-психологічне забезпечення патрульної служби.

6.2.1.1. При підготовці до патрульної служби основною метою морально-психологічного забезпечення є: ретельна підготовка кожного військовослужбовця до виконання обов'язків, визначених характером несення патрульної служби, доведення оперативної обстановки в районі несення служби, навчання особового складу діям у різних ситуаціях, які можуть раптово виникнути під час виконання завдань служби.

6.2.1.2. План морально-психологічного забезпечення служби з ОГП розробляється на основі рішення командира. Не доцільно в нього включати велику кількість заходів.

6.2.1.3. На етапі несення патрульної служби морально-психологічне забезпечення спрямовується на якісне виконання поставлених завдань, підтримання високої бойової готовності, пильності, військової дисципліни, дотримання чинного законодавства.

Його основу складає: спілкування командирів, офіцерів виховних структур, чергових військових нарядів, начальників патрульних груп та військових нарядів з підлеглими, активний вплив активу на всіх військовослужбовців; роз'яснення особовому складу державної значимості завдань служби, що виконується; вчасне доведення змін в оперативній обстановці, прикладів активних і вмілих дій співслужбовців; нагадування про обов'язки і права під час несення служби, необхідність дотримання високої пильності та законності, ввічливого та поважного ставлення до громадян.

6.2.1.4. Чергові військових нарядів, начальники патрульних груп та військових нарядів організовують виконання розпоряджень заступника командира з виховної роботи і плану морально-психологічного забезпечення бойової служби, при цьому вони спираються на актив підрозділів (агітаторів і редакторів бойових аркушів).

6.2.1.5. Після завершення служби командири підрозділів (чергові військових нарядів), начальники патрульних груп та військових нарядів разом з оперативним черговим територіального органу внутрішніх справ підбивають підсумки несення служби.

У ході підбиття підсумків особлива увага звертається на аналіз фактів умілих і рішучих дій військовослужбовців, порушень правил несення служби окремими з них (якщо мали місце такі порушення); визначаються заходи, які необхідно здійснити з метою підвищення якості патрульної служби; заохочуються військовослужбовці, які відзначилися під час несення служби.

6.2.1.6. Після повернення із служби у підрозділ командири підрозділів узагальнюють підсумки несення патрульної служби, доводять їх до відома всього особового складу. Заступники командирів з виховної роботи аналізують роботу з виконання плану морально-психологічного забезпечення (індивідуальних завдань), за допомогою засобів наочної агітації організовують пропагування сміливих, рішучих та пильних дій особового складу на службі з ОГП.

6.2.2. Морально-психологічне забезпечення служби під час проведення масових заходів

6.2.2.1. При підготовці до служби під час проведення масових заходів основною метою морально-психологічного забезпечення є: досягнення глибокого розуміння всіма військовослужбовцями державної важливості та значення служби, роз'яснення поставленого службово-бойового завдання, прийомів і способів його виконання, доведення заходів безпеки під час руху на різних видах транспорту та при несенні служби, психологічна та фізична підготовка особового складу до служби.

У цей період з особовим складом можуть проводитись: інформування про найважливіші події внутрішнього та зовнішньополітичного життя країни; обмін досвідом несення служби з ОГП під час проведення масових заходів та здійснення її морально-психологічного забезпечення; загальні збори особового складу, засідання рад військових колективів; інструктажі начальників військових нарядів та активу про час, форми і методи морально-психологічного забезпечення у період руху на транспорті та в районі несення служби; різноманітні культурно-просвітницькі заходи.

6.2.2.2. На етапі несення служби з ОГП під час проведення масових заходів основними завданнями морально-психологічного забезпечення є досягнення сумлінного виконання службових обов'язків усіма військовослужбовцями та успішного виконання поставленого службово-бойового завдання.

Безпосередньо організовує морально-психологічне забезпечення і відповідає за його стан під час несення служби начальник військового наряду.

6.2.2.3. У період виконання завдань служби морально-психологічне забезпечення організовується з урахуванням обстановки, що складається в місцях несення служби. В його основі лежить активна індивідуально-виховна робота командирів (начальників) в усіх елементах бойових порядків.

У разі ускладнення обстановки головне завдання командирів, їх заступників з виховної роботи забезпечити рішучі та сміливі дії всіх військовослужбовців, особистий приклад офіцерів, прапорщиків і сержантів у виконанні завдань служби, точне виконання особовим складом вимог статутів і наказів, попередження порушень правил несення служби та військової дисципліни.

6.3. Морально-психологічне забезпечення виконання службово-бойових завдань у надзвичайних умовах

6.3.1. Морально-психологічне забезпечення виконання службово-бойових завдань у надзвичайних умовах спрямовується на підтримання у військовослужбовців високого морального духу, пильності, стійкості у подоланні труднощів, розвиток у них розумної ініціативи, сміливості, винахідливості та рішучості. Морально-психологічне забезпечення здійснюється цілеспрямовано та безупинно на всіх етапах виконання поставлених завдань. Його зміст, форми та методи визначаються конкретними завданнями та особливостями обстановки.

6.3.2. На весь період виконання службово-бойових завдань у надзвичайних умовах розробляються плани морально-психологічного забезпечення дій з'єднань, частин, підрозділів та військових нарядів.

У планах повинні бути передбачені:

розподіл офіцерів виховних структур за підрозділами чи елементами бойового порядку;

роз'яснення особовому складу особливостей обстановки, поставлених завдань служби, мети, характеру та способів майбутніх дій, накопиченого у військах досвіду при діях в аналогічних умовах, норм поведінки і взаємовідносин з місцевим населенням, необхідності суворого дотримання пильності, військової та службової таємниці, законності та правопорядку;

заходи громадських організацій підрозділів щодо мобілізації особового складу на успішне виконання поставлених завдань;

організація інформування військовослужбовців про зміни в оперативній обстановці;

заходи щодо профілактики та припинення можливих провокаційних чуток і панічних настроїв у районі дій;

широке використання у проведенні заходів морально-психологічного забезпечення переносних комплектів наочної агітації, автоклубних машин та інших технічних засобів виховного впливу;

установлення зв'язків і взаємодії з місцевими органами влади;

роз'яснювальна робота серед місцевого населення.

6.3.3. Особлива увага у морально-психологічному забезпеченні виконання службово-бойових завдань у надзвичайних умовах приділяється:

під час дій щодо розшуку злочинців - оперативному доведенню до відома особового складу відомостей про злочинців, їх наміри та можливі способи хитрувань; своєчасному інформуванню військовослужбовців про зміни в оперативній обстановці; роз'ясненню особовому складу правил орієнтування та маскування, сигналів оповіщення та взаємного розпізнавання, порядку застосування зброї, дотримання заходів безпеки; мобілізації на успішне виконання поставленого завдання спеціалістів зв'язку, водіїв, снайперів; роботі з особовим складом, який діє в нічних умовах;

під час дій щодо припинення масових заворушень у населеному пункті - роз'ясненню особовому складу соціальної небезпеки масових порушень громадського порядку, необхідності сміливих і рішучих дій щодо їх припинення; налагодженню та підтриманню тісної взаємодії з добровільними громадськими формуваннями, громадськістю; ознайомленню військовослужбовців із звичаями і традиціями місцевого населення, переконанню їх у необхідності суворо дотримуватись законності та не піддаватися на можливі провокації; мобілізації військовослужбовців на забезпечення надійної охорони і оборони доручених об'єктів, державного і громадського майна;

під час дій щодо локалізації пожеж, вибухів та наслідків стихійного лиха - роз'ясненню особовому складу прийомів і способів рятування людей і матеріальних цінностей, надання допомоги потерпілим; мобілізації військовослужбовців на активні рятувальні роботи, надійну охорону державного майна, підтримку громадського порядку в районі дій; пропагуванню мужніх вчинків військовослужбовців;

при забезпеченні карантинних заходів - глибокому роз'ясненню особовому складу необхідності суворого дотримання всіх протиепідемічних і санітарно-гігієнічних вимог; турботі про створення військовослужбовцям умов, які гарантують захист від епідемічних захворювань; ретельному підбору і розстановці активу, особливо для несення служби на КПП і за доглядом транспорту.

6.3.4. Морально-психологічне забезпечення дій з'єднань, частин, підрозділів і військових нарядів здійснюється заступниками командирів з виховної роботи.

У разі, якщо до виконання службово-бойових завдань у надзвичайних умовах залучаються підрозділи різних частин, старший начальник (керівник) призначає одного з офіцерів виховних структур, на якого покладається організація морально-психологічного забезпечення дій частин та підрозділів, що беруть участь у виконанні визначених завдань. Призначений офіцер зобов'язаний проінструктувати командирів частин і підрозділів, офіцерів виховних структур з питань проведення заходів морально-психологічного забезпечення, здійснювати контроль та надавати допомогу заступникам командирів підрозділів з виховної роботи.

Особлива увага повинна приділятися проведенню заходів морально-психологічного забезпечення безпосередньо в ротах, взводах, військових нарядах, всіх елементах бойового порядку.

6.3.5. Основні зусилля морально-психологічного забезпечення у підготовчий період повинні спрямовуватись на забезпечення ретельної підготовки особового складу до виконання поставлених службово-бойових завдань, організованого здійснення маршу, своєчасного прибуття в район зосередження, мобілізацію військовослужбовців на успішне виконання поставлених завдань.

Відповідно до цього здійснюється розподіл офіцерів виховних структур та активу за елементами бойового порядку, інструктування їх про отримане завдання і способи його виконання, форми і методи здійснення запланованих заходів морально-психологічного забезпечення. При цьому повинні бути повною мірою використані всі можливості для роботи з військовослужбовцями до виїзду з пунктів постійної дислокації, на зупинках під час маршу, у пунктах збору, при виході на рубежі блокування, на місцях розміщення військових нарядів.

6.3.6. Командири підрозділів, їх заступники з виховної роботи повинні вживати заходи щодо попередження страху і паніки, передбачати і запобігати можливості їх виникнення. Вони повинні проявляти організованість, чіткість та твердість у всіх діях щодо керівництва підрозділами, підтримувати постійний зв'язок з підлеглими, особливо вночі, коли військовослужбовці особливо відчувають стомлення, інформувати їх про зміни в оперативній обстановці та про взаємодію військових нарядів.

У завершальний період виконання поставлених службово-бойових завдань увага всіх офіцерів та активу повинна звертатись на неприпустимість проявів неорганізованості, втрати керування підрозділами і військовими нарядами, недопущення невиправданих втрат людей та інших надзвичайних ситуацій.

6.3.7. Після завершення виконання службово-бойових завдань морально-психологічне забезпечення має за мету забезпечити організоване пересування особового складу до місць постійної дислокації, збереження зброї, бойової та спеціальної техніки, спеціальних засобів та матеріальних цінностей.

У частинах і підрозділах підбиваються підсумки несення служби з різними категоріями військовослужбовців, під час яких до їх відома доводяться приклади позитивних дій військовослужбовців і військових нарядів, визначаються основні недоліки та заходи щодо їх попередження, заохочуються військовослужбовці, які відзначились під час виконання завдань служби.

Досвід організації на проведення заходів морально-психологічного забезпечення узагальнюється з метою його використання під час виконання аналогічних службово-бойових завдань.

Розділ 7. Матеріально-технічне забезпечення військових нарядів

7.1. Матеріально-технічне забезпечення військових нарядів включає заходи організації їх матеріального, технічного, медичного забезпечення та обслуговування. Організація матеріально-технічного забезпечення - це обов'язок командирів військових частин, їх заступників, начальників служб і командирів підрозділів.

7.2. Керівництво тиловим та технічним забезпеченням військових нарядів командир військової частини здійснює через заступника командира з тилу, заступника командира з озброєння та техніки, відповідних начальників служб, а командир підрозділу - особисто та через старшину.

Під час постановки завдань військовому наряду визначаються: форма одягу особового складу, порядок використання транспортних засобів, час і порядок вживання їжі, а також заходи щодо забезпечення збереження зброї, боєприпасів та іншого майна.

7.3. Озброєння військових нарядів, їх технічне забезпечення і потреба в матеріальних засобах визначаються на основі рішення командира військової частини (підрозділу) за діючими нормами постачання.

7.4. Озброєння, автомобілі та інша техніка (майно), які призначені для забезпечення військових нарядів, повинні бути комплектними, справними та використовуватися тільки за призначенням з дотриманням установлених норм і правил.

7.5. Озброєння військових нарядів визначається командиром військової частини за погодженням зі старшим оперативним начальником. Залежно від характеру завдань, які виконуються, військовим нарядам можуть видаватись спеціальні та інші засоби, а в особливих випадках - пістолети, автомати, сигнальні пістолети.

7.6. Видача спеціальних та інших засобів, зброї і боєприпасів проводиться черговим підрозділу. Військовослужбовцю видається тільки закріплена за ним і записана у військовому квитку зброя. За одержану зброю та боєприпаси кожен військовослужбовець особисто розписується у книзі видачі-здачі зброї та боєприпасів. Здача зброї та боєприпасів особовим складом військових нарядів проводиться після повернення зі служби черговому по підрозділу під особистий підпис у книзі видачі - здачі зброї та боєприпасів.

У разі неповної здачі зброї та боєприпасів, спеціальних та інших засобів робиться запис у відповідних книгах за підписом чергового підрозділу і командира взводу (відділення), негайно доповідається командиру підрозділу (військової частини) і вживаються заходи щодо їх розшуку.

7.7. Форма одягу військовим нарядам установлюється командиром військової частини відповідно до нормативних актів МВС. При температурі понад +20 град.С дозволяється носити верхню сорочку з погонами, краваткою без кітеля.

Формений одяг військових нарядів взимку - шапка-вушанка, куртка тепла (кожух), комплект чистого і непошкодженого обмундирування, взуття.

При температурі нижче -5 град.С і холодному вітрі дозволяється носити кожух, валянці і рукавички. Кожух повинен бути застібнутий на гачок і всі ґудзики. Спорядження, спецзасоби носяться поверх верхнього одягу. Видача інвентарних предметів особовому складу військових нарядів для користування проводиться під особистий підпис.

7.8. Особовий склад військових нарядів, як правило, забезпечується гарячою їжею тричі на добу відповідно до розпорядку дня. Коли час між вживанням їжі перевищує 7 годин, то для військовослужбовців організовується проміжне харчування. При виконанні службових завдань у складній обстановці та неможливості при цьому забезпечити особовий склад гарячою їжею йому видається сухий пайок.

7.9. Перевезення особового складу військових нарядів у райони несення служби здійснюється на обладнаних вантажних і спеціальних автомобілях (автобусах).

При організації перевезення військових нарядів заступник командира з технічної частини або командир автопідрозділу ставить завдання водіям, перевіряє їх зовнішній вигляд, наявність необхідних документів і технічний стан транспортних засобів. У встановлений розпорядком дня час водії направляються на розвід військових нарядів.

7.10. Для надання технічної допомоги машинам, що перебувають на лінії, на кожну добу у військовій частині виділяються черговий тягач і спеціалісти-ремонтники, створюються необхідні возимі комплекти запасних частин, матеріалів і засобів для буксирування машин, які вийшли з ладу.

Рух колон і одиночних машин організовується за встановленими маршрутами.

У кожній військовій частині штабом спільно з автослужбою розробляється карта (схема) маршрутів руху машин, яка затверджується командиром військової частини. Командир підрозділу організовує вивчення водіями маршрутів руху. За найскладнішими маршрутами (велика відстань з інтенсивним рухом транспорту тощо) закріплюються досвідчені водії.

7.11. Заступник командира військової частини з озброєння та техніки організовує контроль за роботою водіїв на лінії з питань дотримання ними Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (1306-2001-п) ; використання автомобілів за призначенням; правильності оформлення шляхових документів і технічного стану машин. Результати перевірки роботи водіїв на лінії відображаються у спеціальному журналі.

7.12. Медичне забезпечення військових нарядів включає організацію лікувально-профілактичної, санітарно-гігієнічної, протиепідеміологічної і санітарно-просвітницької роботи, спрямованої на збереження здоров'я військовослужбовців і успішне виконання ними службових завдань.

7.13. Усі військовослужбовці повинні бути навчені правилам надання допомоги при пораненнях, нещасних випадках, раптових захворюваннях, дотримуватися особистої та загальної гігієни. Перебуваючи на службі, кожен із них повинен мати при собі індивідуальний перев'язочний пакет.

7.14. Перед відбуванням на службу хворим, які не потребують звільнення через хворобу, надається медична допомога в медичному пункті військової частини.

7.15. При нещасних випадках і захворюваннях військовослужбовців під час несення служби перша медична допомога їм надається шляхом самодопомоги, взаємодопомоги або медичним працівником військової частини. Хворих і потерпілих після надання першої медичної допомоги в разі необхідності направляють у найближчий лікувальний заклад.

ПЛАН

використання особового складу військової частини _____ на бойовій службі з охорони громадського порядку в місті _________________ на _______________ 200__ року

КНИГА

БОЙОВОЇ СЛУЖБИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ

РОЗДІЛ I

РІШЕННЯ

командира військової частини _____ на організацію служби з охорони громадського порядку в м. ___________ "___" ____________ 200__ року

РОЗДІЛ II

РОЗДІЛ III

Короткий зміст наказів та розпоряджень (рішень по службі) старших начальників

РОЗДІЛ IV

Облік особового складу, чергових військових нарядів, начальників патрульних груп, начальників патрулів військових нарядів

РОЗДІЛ V

Облік перевірки підрозділів

КНИГА

БОЙОВОЇ СЛУЖБИ ПІДРОЗДІЛУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ _____

РОЗДІЛ I

РОЗДІЛ II

РОЗДІЛ III

Короткий зміст наказів та розпоряджень (рішень по службі) старших начальників

РОЗДІЛ IV

Облік особового складу чергових по військових нарядах, начальників патрульних груп, начальників військових нарядів

РОЗДІЛ V

Облік перевірки підрозділів

ПАТРУЛЬНО-ПОСТОВА ВІДОМІСТЬ

військових нарядів, призначених від __________ військової частини _________ для несення служби з охорони громадського порядку в _____________ РУ міста ________ на "___"_____________ 200__ року

Примітка. Відмітки про відбуття та прибуття підрозділу роблять чергові військової частини та органи внутрішніх справ (міліції).

ЖУРНАЛ

служби автопатруля

ЗАПИТ

командиру з'єднання (військової частини) ____ на залучення особового складу для виконання службово-бойового завдання під час проведення масового заходу

Примітка. Якщо відомості, які перечислені в запиті, підпадають під перелік відомостей, що становлять державну таємницю в системі МВС України або конфіденційної інформації в системі МВС України, якій надається гриф обмеження доступу "Для службового користування", вони направляються до адресата відповідними засобами: нарочним, фельд'єгерське-поштовим зв'язком, або каналами зв'язку, які використовуються для передачі інформації з обмеженим доступом.

ТИМЧАСОВЕ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ 1. Загальні положення

Розділ 2. Управління військовими частинами

Розділ 3. Військові наряди

Розділ 4. Служба військових нарядів

Розділ 5. Дії під час надзвичайного стану і за надзвичайних ситуацій

Розділ 6. Морально-психологічне забезпечення

Розділ 7. Матеріально-технічне забезпечення військових нарядів

ПЛАН

використання особового складу військової частини _ на бойовій службі з охорони громадського порядку в місті _ на _ 200 року

КНИГА

БОЙОВОЇ СЛУЖБИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ

РОЗДІЛ I

РІШЕННЯ

командира військової частини _ на організацію служби з охорони громадського порядку в м. _____ "_" __________ 200 року

РОЗДІЛ II

РОЗДІЛ III

Короткий зміст наказів та розпоряджень (рішень по службі) старших начальників

РОЗДІЛ IV

Облік особового складу, чергових військових нарядів, начальників патрульних груп, начальників патрулів військових нарядів

РОЗДІЛ V

Облік перевірки підрозділів

КНИГА

БОЙОВОЇ СЛУЖБИ ПІДРОЗДІЛУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ _____

РОЗДІЛ I

РОЗДІЛ II

РОЗДІЛ III

Короткий зміст наказів та розпоряджень (рішень по службі) старших начальників

РОЗДІЛ IV

Облік особового складу чергових по військових нарядах, начальників патрульних груп, начальників військових нарядів

РОЗДІЛ V

Облік перевірки підрозділів

ПАТРУЛЬНО-ПОСТОВА ВІДОМІСТЬ

військових нарядів, призначених від ______ військової частини _ для несення служби з охорони громадського порядку в ___ РУ міста на "_"___________ 200 року

ЖУРНАЛ

служби автопатруля

ЗАПИТ

командиру з'єднання (військової частини) ____ на залучення особового складу для виконання службово-бойового завдання під час проведення масового заходу