Рекомендація
щодо служб охорони здоров'я на підприємстві
N 112
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці і зібралася 3 червня 1959 року на свою 43-ю сесію;
постановивши ухвалити ряд пропозицій про організацію служб
охорони здоров'я на підприємстві, що є четвертим пунктом порядку
денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації,
ухвалює цього двадцять четвертого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот п'ятдесят дев'ятого року нижченаведену рекомендацію, яка
називатиметься Рекомендацією 1959 року щодо служб охорони здоров'я
на підприємстві:
I. Визначення
1. В цілях цієї Рекомендації, вираз "служба охорони здоров'я
на підприємстві" означає службу, організовану на місцях роботи чи
поблизу них з метою:
a) забезпечити захист працівників від усякої шкоди для
здоров'я, пов'язаної з їхньою роботою або умовами, в яких вона
виконується;
b) сприяти пристосуванню працівників до роботи з фізичного та
з психологічного погляду, і, зокрема, через пристосування роботи
до працівників та призначення їх на підхожу для них роботу;
c) сприяти встановленню і підтриманню найбільшої міри
фізичного й морального благополуччя працівників.
II. Методи застосування
2. Враховуючи різноманітність умов і порядків у різних
країнах, служби охорони здоров'я на підприємстві мають бути
встановлені, залежно від обставин:
a) або законодавчим шляхом;
b) або на підставі колективного договору чи будь-якої іншої
угоди, укладеної між заінтересованими роботодавцями і
працівниками;
c) або іншим порядком, затвердженим компетентним органом
влади після консультації з організаціями роботодавців і
працівників.
III. Організація
3. Залежно від обставин і застосовуваних норм, служби охорони
здоров'я на підприємстві повинні:
a) засновуватися самими заінтересованими підприємствами або
бути прилучені до сторонньої установи;
b) засновуватися:
i) або як окремі служби в межах одного тільки підприємства;
ii) або як служби, спільні для кількох підприємств.
4. Щоб дати всім працівникам змогу користуватися перевагою
охорони здоров'я на підприємстві, організація служб охорони
здоров'я на підприємстві повинна поширюватись як на промислові,
непромислові та сільськогосподарські підприємства, так і на
громадські служби. Однак у випадках, коли служби охорони здоров'я
не можуть бути негайно засновані на всіх підприємствах, вони
повинні засновуватися передусім:
a) на підприємствах, де здоров'я працівників наражається на
найбільшу небезпеку;
b) на підприємствах, де здоров'я працівників наражається на
особливий ризик;
c) на підприємствах, де кількість зайнятих працівників
перевищує встановлений мінімум.
5. Коли заснування служби охорони здоров'я на підприємстві, в
тому вигляді, як її визначено у цій Рекомендації, тимчасово
неможливе з географічних чи інших міркувань, що визначаються
законодавством країни, підприємство повинно укласти угоду з
лікарем або місцевою медичною службою, на яких має бути покладено:
а) надання швидкої допомоги;
b) проведення медичних оглядів, приписаних законодавством
країни;
c) забезпечення нагляду за додержанням санітарних умов на
підприємстві.
IV. Функції
6. Служби охорони здоров'я на підприємстві мають відігравати
роль переважно профілактичного плану.
7. Службам охорони здоров'я на підприємстві не повинна
доручатися перевірка обгрунтованості невиходів по хворобі. Це не
повинно перешкоджати службам охорони здоров'я на підприємстві
ознайомлюватися з умовами, які можуть призводити до відсутності
працівника на роботі через хворобу, та з перебігом хвороби
працівника, щоб мати можливість краще оцінити ефективність своєї
профілактичної діяльності, своєчасно виявити різні види
професійного ризику і надати працівникам відповідну роботу для
відновлення їхньої працездатності.
8. Залежно від того, якою мірою одна чи деякі із зазначених
нижче функцій вже виконуються задовільним чином, згідно з
законодавством або практикою країни, іншими відповідними службами,
роботу служб охорони здоров'я на підприємстві слід поступово
розширювати, залежно від обставин, таким чином, щоб ці служби
виконували, зокрема, такі функції:
a) нагляд на підприємстві за всіма факторами, здатними
завдати шкоди здоров'ю працівників, і виконання в цій галузі
консультативних функцій при адміністрації підприємства і при
працівниках чи їхніх представниках на підприємстві;
b) вивчення або участь у вивченні роботи як з погляду
гігієни, так і з фізіологічного та з психологічного поглядів, і
консультацію адміністрації підприємства й працівників з питань
найкращого влаштування робочих місць в цьому плані;
c) участь, у співробітництві з іншими заінтересованими
органами або службами підприємства, у заходах щодо запобігання
нещасним випадкам і професійним захворюванням, нагляд за засобами
індивідуального захисту та їхнім використанням, а також
консультацію в цій галузі адміністрації підприємства і
працівників;
d) нагляд за гігієнічністю санітарних вузлів, а також всіх
інших пристроїв на підприємстві, передбачених для побутового
обслуговування працівників, як-от: кухонь, їдалень, ясел, будинків
відпочинку, а у разі потреби і нагляд за дієтичним режимом
харчування працівників;
e) проведення медичних оглядів під час приймання на роботу, а
також періодичних та спеціальних оглядів вже на роботі, серед них,
у разі потреби, біологічних та радіологічних досліджень,
приписаних законодавством країни або угодою, укладеною між
заінтересованими сторонами чи організаціями, або визнаних
корисними лікарем служби охорони здоров'я на підприємстві як
запобіжний захід; ці огляди має бути передбачено таким чином, щоб
забезпечувати особливий нагляд за деякими категоріями працівників,
як, наприклад, за жінками, підлітками, працівниками, котрі
наражаються на особливий ризик, або особами, які мають фізичні
вади;
f) нагляд за пристосуванням роботи до працівників, і,
зокрема: до працівників-інвалідів, відповідно до їхніх фізичних
можливостей, участь у відновленні їхньої працездатності та в
їхньому перенавчанні і консультації в цій галузі;
g) консультацію адміністрації і працівників під час
влаштування працівників на роботу або переведення їх на іншу
роботу;
h) індивідуальні консультації працівників, на їхнє особисте
прохання, відносно розладу здоров'я, що виявляється або
посилюється в ході роботи;
i) надання швидкої допомоги потерпілим від нещасних випадків
або тим, хто відчув раптове нездужання, а також, за деяких
обставин та за згодою заінтересованих осіб (в тому числі лікаря,
який лікує працівника), надання деяких видів амбулаторного
лікування працівникам, які не припинили своєї роботи чи
повернулися на роботу;
j) підготовку та регулярне тренування сандружинників, а також
нагляд за матеріалом для надання першої допомоги і догляд за ним,
у співробітництві, в разі потреби, з іншими заінтересованими
службами або органами;
k) навчання персоналу підприємства в галузі охорони здоров'я
та гігієни;
l) складання і періодичний перегляд статистичних зведень
відносно стану здоров'я працівників і службовців підприємства;
m) проведення досліджень у галузі охорони здоров'я на
підприємстві або участь в такого роду дослідженнях у контакті зі
спеціалізованими службами чи установами.
9. Коли одна чи більше з перелічених у попередньому параграфі
функцій здійснюється відповідно до національних законодавства або
практики відповідними службами, які не є службами охорони здоров'я
на підприємстві, вищезазначені служби повинні забезпечувати лікаря
служби охорони здоров'я на підприємстві будь-якою відповідною
інформацією, якої він може зажадати.
10. Служби охорони здоров'я на підприємстві повинні
підтримувати тісний зв'язок з іншими службами та органами
підприємства, які займаються питаннями охорони здоров'я, безпеки і
побутового обслуговування працівників, зокрема, з органами
соціального обслуговування й техніки безпеки, з відділом кадрів, з
профспілковими органами на підприємстві, а також з комітетами з
гігієни та безпеки чи іншими фабрично-заводськими комітетами або
особами на підприємстві, котрі займаються санітарними чи
соціальними питаннями.
11. Крім цього, служби охорони здоров'я на підприємстві
повинні підтримувати зв'язок з іншими службами та органами поза
підприємством, які займаються питаннями охорони здоров'я, безпеки,
відновлення працездатності, перенавчання, переводу інвалідів на
іншу роботу і побутового обслуговування працівників.
12. 1) На медичному огляді під час влаштування на роботу або
з приводу першої консультації вже на роботі, служби охорони
здоров'я на підприємстві повинні заводити конфіденційну медичну
картку на кожного працівника і доповнювати її під час усіх
наступних оглядів та консультацій.
2) Служби охорони здоров'я на підприємстві повинні вести
належні записи з тим, щоб бути в змозі надавати, за умови
дотримання положень параграфа 21, потрібні відомості щодо роботи,
яку вони проводять, і загального стану здоров'я працівників цього
підприємства.
V. Персонал та обладнання
13. Кожна служба охорони здоров'я на підприємстві має
перебувати під керівництвом лікаря, який, залежно від обставин,
повинен бути безпосередньо відповідальний за діяльність очолюваної
ним служби перед адміністрацією підприємства або перед органом,
котрому підпорядковано цю службу.
14. Лікарі служби охорони здоров'я на підприємстві не повинні
обслуговувати більшу кількість працівників, ніж та, за якою вони
можуть відповідним чином стежити, з належним урахуванням особливих
проблем, пов'язаних з типом і специфікою відповідної галузі
промисловості.
15. Лікарі служб охорони здоров'я на підприємстві повинні
мати повну незалежність від роботодавця і від працівників у
професійному та моральному планах. Для забезпечення цієї
незалежності умови праці лікарів служб охорони здоров'я на
підприємстві, зокрема умови їхнього призначення і звільнення,
повинні визначатися законодавством країни або угодами між
заінтересованими сторонами чи організаціями.
16. Лікар, який завідує службою охорони здоров'я на
підприємстві, повинен, наскільки можливо, мати особливу підготовку
в галузі охорони здоров'я на підприємстві або ж, принаймні, бути
обізнаний з промисловою гігієною, з організацією першої допомоги
та з патологією праці, а також із законодавством з різних видів
своєї службової діяльності. Йому має бути надано можливість
удосконалюватись у цій галузі.
17. Санітарний персонал, який входить до складу служб охорони
здоров'я на підприємстві, повинен мати кваліфікацію, що відповідає
нормам, встановленим компетентним органом.
18. Персонал з надання першої допомоги повинен:
a) складатися виключно з осіб з відповідною кваліфікацією;
b) бути готовий негайно надавати допомогу в робочий час.
19. Приміщення та обладнання служб охорони здоров'я на
підприємствах мають відповідати нормам, встановленим компетентним
органом влади.
VI. Умови ефективної роботи
20. Для ефективного виконання своїх функцій служби охорони
здоров'я на підприємстві повинні:
a) мати вільний доступ до всіх робочих місць і допоміжних
установок підприємства;
b) оглядати робочі місця в належні проміжки часу у
співробітництві, в разі потреби, з іншими службами підприємства;
c) мати можливість ознайомитися із застосовуваними
технологічними процесами, з трудовими нормами та речовинами, які
використовуються, або з речовинами, які передбачається
використовувати;
d) мати можливість самостійно або за допомогою затверджених
технічних органів:
i) проводити обстеження та дослідження відносно можливого
професійного ризику, наприклад, шляхом взяття проб і
проведення аналізу використовуваних на виробництві продуктів,
речовин та будь-яких матеріалів, котрі можуть справити
шкідливий вплив на здоров'я, а також повітря на місцях
роботи; і
ii) вимірювати інтенсивність шкідливих фізичних факторів;
e) мати можливість вимагати від компетентної влади дотримання
норм охорони здоров'я та безпеки праці на підприємстві.
21. Кожна особа, яка входить до складу служби охорони
здоров'я на підприємстві, повинна бути зв'язана зобов'язанням
дотримуватись професійної таємниці як відносно медичних, так і
відносно технічних даних, встановлених або виявлених в порядку
виконання своїх обов'язків і проведення перелічених вище видів
діяльності за умови дотримання передбачених законодавством країни
винятків.
VII. Загальні положення
22. Всі працівники та їхні організації повинні повністю
співробітничати у здійсненні мети, до якої прагне служба охорони
здоров'я на підприємстві.
23. Обслуговування, надане службами охорони здоров'я на
підприємстві в межах передбачених цією Рекомендацією видів
діяльності, не повинно завдавати працівникам яких-небудь витрат.
24. Якщо законодавство країни не встановлює іншого порядку і
якщо немає договору між заінтересованими сторонами, фінансування
організації та роботи служби охорони здоров'я на підприємстві має
здійснюватися за рахунок роботодавця.
25. Законодавство країни повинно визначати, на який орган
влади покладається здійснення контролю за організацією та роботою
служб охорони здоров'я на підприємстві. Законодавство може, у разі
потреби, покладати на офіційні технічні органи роль радників у цій
галузі.
"Міжнародне законодавство
про охорону праці",
Конвенції та рекомендації МОП,
Київ, 1998 р.