КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 5 жовтня 2001 р. N 467-р
Київ
Про схвалення Концепції політики Кабінету Міністрів
України щодо управління об'єктами державної
власності
1. Схвалити Концепцію політики Кабінету Міністрів України
щодо управління об'єктами державної власності (додається).
2. Міністерству економіки та з питань європейської
інтеграції, Фонду державного майна, Мінтрансу, Мінфіну,
Мінпромполітики, Мінпаливенерго, Мін'юсту, Антимонопольному
комітету і Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку у
місячний термін доопрацювати з урахуванням положень цієї Концепції
проект Закону України "Про управління об'єктами державної
власності" та подати його на розгляд Кабінету Міністрів України.
Прем'єр-міністр України А.КІНАХ
Інд. 25
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 5 жовтня 2001 р. N 467-р
Концепція
політики Кабінету Міністрів України
щодо управління об'єктами державної власності
1. Мета та основні завдання
Стратегічною метою управління об'єктами державної власності є
досягнення оптимальності та ефективності державного сектору
економіки.
Основними завданнями у 2001 році є:
приватизація підприємств, які недоцільно залишати у державній
власності;
подальше скорочення переліку об'єктів державної власності,
які не підлягають приватизації, та таких, які не підлягають
приватизації, але можуть бути корпоратизовані;
перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні
товариства з метою забезпечення можливості залучення до них
недержавних інвестицій;
поступове відокремлення від органів виконавчої влади
невластивих їм функцій управління підприємствами;
створення суб'єктів управління - господарських структур, що
здійснюватимуть функції управління об'єктами державної власності
на умовах господарського розрахунку (юридичних осіб, що повинні
створюватися за рішенням Кабінету Міністрів України і здійснювати
функції управління державними підприємствами та державними
акціонерними товариствами);
запровадження контролю за фінансами державних підприємств
шляхом затвердження їх фінансових планів;
впровадження системи моніторингу виконання фінансових планів;
впорядкування фінансових потоків державних підприємств шляхом
регулювання порядку оплати продукції, що реалізується ними, і
погодження з органами виконавчої влади, уповноваженими управляти
відповідним державним майном, дій, що зумовлюють витрати
(виникнення боргових зобов'язань підприємств, розміри яких
перевищують встановлений відсоток вартості активів підприємства на
останню звітну дату);
проведення індивідуального аналізу діяльності державних
акціонерних та холдингових компаній, підготовка пропозицій щодо їх
реорганізації, приватизації чи ліквідації;
створення умов для інвестування у підприємства державного
сектору економіки за рахунок частини коштів, отриманих від
приватизації, та залучення недержавних інвестицій через механізм
спільного інвестування;
підвищення кваліфікації менеджерів державних підприємств та
господарських товариств із державною часткою в статутних фондах;
запровадження нової системи винагороди менеджерів державних
підприємств;
забезпечення інформаційної підтримки заходів Кабінету
Міністрів України, спрямованих на досягнення ефективності
державного сектору економіки;
розроблення механізму відповідальності членів спостережних
рад господарських структур перед державою, визначення їх
повноважень та забезпечення гарантій їх діяльності.
2. Принципи здійснення політики управління об'єктами
державної власності
1. Поступовий перехід від адміністративного до економічного
принципу управління через відокремлення функцій господарської
діяльності від органів виконавчої влади, зокрема, шляхом передачі
їх новоствореним господарським структурам.
2. Адаптація державних підприємств, які не підлягають
приватизації, але можуть бути корпоратизовані, до ринкових умов
шляхом створення державних акціонерних товариств.
3. Контроль за фінансовими потоками на державних
підприємствах.
Реалізація нових принципів управління має забезпечуватись
шляхом створення системи управління як нерозривної єдності
елементів управління, яка включає:
визначення завдань державного управління щодо кожної групи
об'єктів державної власності та чітка правова регламентація
відносин управління;
визначення способу виконання завдань з управління (спосіб має
затверджуватись уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом
виконавчої влади в рамках процедури передачі повноважень з
управління);
встановлення відповідальності представників держави та
уповноважених осіб за здійснення функцій з управління об'єктами
державної власності;
забезпечення професіоналізму управління об'єктами державної
власності шляхом створення системи підготовки менеджерів
державного сектору економіки.
3. Шляхи реалізації
Законодавче визначення засад управління об'єктами державної
власності.
Визначення оптимальної структури державного сектору
економіки.
Запровадження нової системи управління державним сектором
економіки.
Забезпечення ефективного менеджменту у державному секторі
економіки, у тому числі за рахунок недержавних менеджерів.
Впровадження фінансового планування державних підприємств.
Залучення до державного сектору економіки недержавних
інвестицій.
Відмова від превалювання фіскальних чинників та здійснення
активної інвестиційної політики.
Підвищення ефективності діяльності державних акціонерних та
холдингових компаній.
4. Наслідки
Забезпечення правових та організаційних умов для реформування
системи управління об'єктами державної власності.
Виконання встановлених фінансових показників роботи державних
підприємств.
Забезпечення планових надходжень до Державного бюджету
України за рахунок податкових та неподаткових відрахувань за
результатами діяльності державного сектору економіки.
5. Ризики
Неузгодженість позицій Кабінету Міністрів України та
Верховної Ради України у законодавчому визначенні основ управління
об'єктами державної власності.
Превалювання фіскальних чинників під час приватизації та
управління корпоративним сектором.
Протидія політиці Кабінету Міністрів України з боку органів
управління, керівників державних підприємств та господарських
товариств із державною часткою в статутних фондах.
Відсутність достатньої кількості кваліфікованих менеджерів,
здатних забезпечити підвищення ефективності управління об'єктами
державної власності.