КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
                ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

                             Л И С Т

 N 06-10/566 від 01.10.2001




     У Комітеті  Верховної  Ради  України  з  питань  фінансів   і
банківської  діяльності розглянуто лист щодо неузгодженості статті
50 Бюджетного кодексу України ( 2542-14  )  та  статті  14  Закону
України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
     Так, відповідно  до  частини  першої  статті  50   Бюджетного
кодексу України ( 2542-14 )  Міністерство  фінансів  має  виключне
право надання відстрочок по сплаті податків,  зборів (обов'язкових
платежів) на  умовах  податкового  кредиту  за  поданнями  органів
стягнення  на термін до трьох місяців в межах поточного бюджетного
періоду.
     Стаття 14  Закону  України "Про порядок погашення зобов'язань
платників  податків  перед  бюджетами  та   державними   цільовими
фондами" (  2181-14 ) регулює питання розстрочення та відстрочення
податкових зобов'язань.  При цьому рішення  про  розстрочення  або
відстрочення податкових зобов'язань у межах одного бюджетного року
стосовно   загальнодержавних   податків,   зборів    (обов'язкових
платежів)  приймається  керівником  податкового органу та має бути
затверджене  керівником  податкового  органу  (його   заступником)
вищого  рівня,  а стосовно місцевих податків і зборів - керівником
податкового боргу  (його  заступником)  та  має  бути  затверджене
фінансовим  органом місцевого органу виконавчої влади,  до бюджету
якого зараховуються такі місцеві  податки  і  збори.  Рішення  про
розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що
виходить за межі одного бюджетного  року,  щодо  загальнодержавних
податків  і  зборів (обов'язкових платежів) приймається керівником
(заступником) центрального податкового  органу  за  узгодженням  з
Міністерством фінансів України,  а щодо місцевих податків і зборів
- керівником податкового органу (його заступником) за  узгодженням
з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету
якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
     Слід мати  на увазі,  що Закон України "Про порядок погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами"  (  2181-14  )  відповідно  до його преамбули є
спеціальним законом з питань оподаткування.
     Відповідно до  частини  третьої статті  1 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12  )  ставки,  механізм  справляння
податків   і   зборів   (обов'язкових   платежів),   пільги   щодо
оподаткування не можуть  встановлюватися  або  змінюватися  іншими
законами України, крім законів про оподаткування.
     Питання розстрочення чи відстрочення  податкових  зобов'язань
за  своєю  суттю  включаються  до  механізму справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів).
     Відповідно до статті 1 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 )
цей Кодекс регулює відносини,  що виникають у  процесі  складання,
розгляду,  затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про
їх виконання,  а також контролю за виконанням  Державного  бюджету
України   та  місцевих  бюджетів,  тобто  цей  Кодекс  не  регулює
правовідносини  у  сфері  оподаткування  та  не  є   законом   про
оподаткування.  При цьому будь-які зміни до механізму розстрочення
та відстрочення податкових зобов'язань платника податків  у  Закон
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами"  (  2181-14  )  у
зв'язку з прийняттям вищезазначеного Кодексу внесені не були.
     За таких обставин та відповідно  до  пункту  19.6  статті  19
Закону   України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників
податків    перед   бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"
( 2181-14  )  в  питаннях  розстрочення та відстрочення податкових
зобов'язань   платника   податків    слід    керуватися    нормами
вищезазначеного  Закону України.  Це ж саме стосується і механізму
списання та розстрочення податкового боргу, визначеного статтею 18
зазначеного Закону України.
     Крім того,  слід  мати  на  увазі, що  пунктом  30  статті  1
Бюджетного кодексу  України  (  2542-14  ) дано визначення органів
стягнення,  зокрема, під ними розуміються податкові, митні та інші
державні органи,  яким відповідно до закону надано право стягнення
до бюджету  податків,  зборів  (обов'язкових  платежів)  та  інших
надходжень.  Це  не  узгоджується із статтею 2 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків  перед  бюджетами
та державними  цільовими  фондами"  ( 2181-14 ),  підпунктом 2.3.1
якої визначено,  що органами,  уповноваженими здійснювати заходи з
погашення  податкового  боргу  (органами  стягнення),  є  виключно
податкові  органи,  а  також  державні  виконавці   у   межах   їх
компетенції, чим і треба керуватися.

 Перший заступник Голови Комітету                       С.Терьохін

 "Бізнес-Бухгалтерія: право - податки - консультації",
 N 41/2, 11.10.2001